Рішення № 12882421, 13.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2010 р.Справа № 8-11/3-10-138

Господарський суд Одеської області у складі судді Лічмана Л.В.,

секретар судового засідання Борисенко В.В.,

за участю представників сторін:

від ТОВ „Украгрокомп” не з’явився,

від ДП „Одеська залізниця” Клочко Н.В.,

від ВАТ ЦЗФ „Нагольчанська” не з’явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Украгрокомп” до Державного підприємства „Одеська залізниця” та Відкритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики „Нагольчанська” про стягнення 974,10 грн.

12.01.2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Украгрокомп” (далі –ТОВ „Украгрокомп”) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства „Одеська залізниця” (далі – ДП „Одеська залізниця”) вартості втраченої під час перевезення продукції у сумі 974,10 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.01.2010 р. прийнято позовну заяву ТОВ „Украгрокомп” до розгляду та порушено провадження у справі № 11/3-10-138.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.02.2010 р. до участі у справі в якості іншого відповідача залучено відправника вантажу –Відкрите акціонерне товариство Центральна збагачувальна фабрика „Нагольчанська” (далі –ВАТ ЦЗФ „Нагольчанська”).

01.04.2010 р. ТОВ „Украгрокомп” подало заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить стягнути з ДП „Одеська залізниця” та ВАТ ЦЗФ „Нагольчанська” збитки в розмірі нестачі вантажу на суму 974,10 грн. пропорційно вини кожного.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.04.2010 р. по справі № 11/3-10-138 позов задоволено, стягнуто з кожного відповідача на користь позивача по 487,05 грн. вартості нестачі вантажу, 51 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 р. вказане рішення місцевого господарського суду залишено без змін, апеляційну скаргу ДП „Одеська залізниця” –без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.09.2010 р. скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. та рішення господарського суду Одеської області від 01.04.2010р. у справі № 11/3-10-138, останню направлено на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Постанова господарського суду касаційної інстанції, викладені в якій вказівки згідно із ч.1 ст.111-12 ГПК України є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи, з посиланням на ст.ст.224,225 ГК України вмотивована тим, що судами попередніх інстанцій не прийнято до уваги, що предметом позову є вимога про відшкодування майнових втрат, завданих позивачу внаслідок неправомірних дій відповідачів, не перевірено реальність понесення позивачем втрат, їхній розмір, не надано правової оцінки доводам скаржника щодо недоведеності розміру заявленої до стягнення суми. Водночас судова колегія касаційного господарського суду погодилась із зробленими в оскаржених судових рішеннях висновками щодо недоведеності ДП „Одеська залізниця” відсутність її вини у нестачі вантажу при перевезенні та недодержання відправником вантажу –ВАТ ЦЗФ „Нагольчанська” вимог ст.ст.27,31,32 Статуту залізниць України та Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2010 р. дану справу прийнято до провадження суддею Лічманом Л.В., присвоєно їй № 8-11/3-10-138 та призначено справу до розгляду в засіданні суду на 01.11.2010 р.

За правилами ст.77 ГПК України в зв’язку з неявкою представника одного з відповідачів та необхідністю отримати нові докази в судовому засіданні 01.11.2010 р. розгляд справи відкладено на 22.11.2010 р., у судовому засіданні 22.11.2010 р. –на 13.12.2010 р.

Сторони повідомлені про час і місце засідань господарського суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та розписками представників ТОВ „Украгрокомп” та ДП „Одеська залізниця”.

ВАТ ЦЗФ „Нагольчанська” жодного разу не скористалось наданим ст.22 ГПК України правом на участь в засіданнях господарського суду, а, відтак, розгляд справи здійснено за відсутності його представника.

Згідно із приписами ст.85 ГПК України в судовому засіданні 13.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обґрунтовуючи вимоги під час нового розгляду справи, позивач надав виписку по рахунку № 26002306406980 від 16.11.2009 р. та картку рахунку в розрізі відносин з ЗАТ „Луганська вугільна компанія” по договору № 05/180-01, які, на думку ТОВ „Украгрокомп”, підтверджують оплату ним товару, який втрачено під час перевезення.

ДП „Одеська залізниця” у письмових поясненнях просить відмовити у задоволенні позову про стягнення з нього вартості недостачі, вказуючи на ненадання рахунку, довідки або іншого документа відправника вантажу, який підтверджує дійсну вартість вугілля.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ТОВ „Украгрокомп” та ДП „Одеська залізниця”, перевіривши обґрунтованість їхніх доводів, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

З матеріалів справи вбачається, що:

-          згідно накладної від 08.10.2009 р. № 51622069 на маршрут або групу вагонів зі станції Карахаш Донецької залізниці на адресу ТОВ „Украгрокомп” (станція Ізмаїл Одеської залізниці) ВАТ ЦЗФ „Нагольчанська”, в т.ч. у вагоні № 67188086 (маса вантажу 69000 кг), відправлено антрацит АС, придбаний отримувачем вантажу на підставі договору купівлі-продажу від 01.07.2005 р. № 05/180-01 з ЗАТ „Луганська вугільна компанія”;

-          перед відправленням ВАТ ЦЗФ „Нагольчанська” здійснило переробку та збагачення антрациту на виконання договору від 02.04.2007 р. № 131/137;

-          вантаж, який перевозився по залізничній накладній № 51622069, розміщений та закріплений згідно технічних умов правильно, маркований вапном;

-          в акті про технічний стан вагону від 12.10.2009 р. № 239 та комерційному акті залізниці від тієї ж дати серії БО № 706482/245 зазначено про стару деформацію кришок 3,4 люків вагону, нещільне прилягання кришок до хребтової балки, зазори між кришками люків та хребтовою балкою, а також те, що причиною виникнення несправності є процес експлуатації, втрата вантажу через несправності можлива, вантажовідправник їх бачити міг;

-          за змістом названого комерційного акту на станції Ізмаїл у вагоні № 67188086 виявлено: недостачу вантажу в розмірі 2600 кг, а саме під час переваження з’ясовано, що за документом нетто –69000 кг, у той час як фактично нетто –66400 кг; навантаження у вагоні нижче рівня бортів на 15 см; поверхня вантажу марковано вапном; праворуч ходу потягу над 3-4 люками наявні воронкоподібні поглиблення діаметром 1500 мм, глибиною 800 мм; маркування вапном у місцях поглиблень відсутнє.

Частиною 1 ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

В ст.111 Статуту залізниць України перелічені підстави, за наявності яких залізниця звільняється від відповідальності, зокрема, якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час його перевезення.

Однією із умов забезпечення транспортабельності та збереження вантажу під час його перевезення є технічна справність вагону. При цьому ст.32 Статуту залізниць України зобов’язує залізницю подавати під завантаження справні, придані для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках –продезінфіковані вагони та контейнери. Однак, у разі подачі під завантаження несправного за своїм технічним станом вагону, відправник повинен відмовитись від його використання.

Господарський суд Одеської області, дослідивши текст акту про технічний стан вагону від 12.10.2009 р. № 239 та комерційного акту від тієї ж дати серії БО № 706482/245, відзначає, що навантаження відправником здійснювалось у вагон з явними технічними несправностями, які ВАТ ЦЗФ „Нагольчанська” могло побачити в процесі навантаження, проте з невідомих причин будь-яких заходів по усуненню дефектів не вжило.

Разом з тим комерційний акт від 12.10.2009 р. серії БО № 706482/245 з даними щодо поглиблень прямо свідчить про те, що недостача вантажу у вагоні № 67188086 також є результатом його втрати під час перевезення.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідальними в рівній мірі за недостачу вантажу являються як перевізник –за втрату частини вантажу в процесі перевезення, так і вантажовідправник –за навантаження антрациту в технічно несправний вагон.

В п.13 оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства” від 29.11.2007 р. № 01-8/917 закріплено, що „вартість втрати, нестачі або пошкодження вантажу у разі укладання договору постачання (купівлі-продажу) через посередників має бути визначена відносно залізниці –за ціною вантажовідправника, а відносно відправника –за ціною посередника або постачальника. Договір перевезення конкретного вантажу укладається між залізницею та вантажовідправником, тому п.п.115, 133 Статуту залізниць України визначають вартість вантажу на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Ці норми регулюють визначення суми відшкодування за втрачений або пошкоджений з вини залізниці вантаж, у разі, якщо відшкодування здійснюється за рахунок перевізника, про що зазначено у п.2.8 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 р. № 04-5/601. Згідно з п.24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, тому при визначенні суми відшкодування за нестачу вантажу за рахунок вантажовідправника, або при встановленні за обставинами справи вини відправника у пошкодженні або псуванні вантажу необхідно виходити зі ст.ст.22,623 ЦК України, які передбачають, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати завдані збитки, до яких належать втрати, яких особа зазнала у зв’язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого права, в зв’язку з чим розмір (сума) збитків повинен визначатися втратами одержувача, а саме –сумою грошових коштів, сплачених за отриману пошкоджену або недоотриману продукцію за цінами, за якими її оплатив одержувач (в тому числі і за цінами посередника)”.

Виходячи з наведеного тлумачення норм чинного законодавства та постанови Вищого господарського суду України від 14.09.2010 р. по даній справі, господарський суд вказує, що завдані неправомірними діями відправника вантажу збитки, фактичне понесення яких підтверджується випискою по рахунку № 26002306406980 від 16.11.2009 р. та карткою рахунку в розрізі відносин з ЗАТ „Луганська вугільна компанія” по договору № 05/180-01, правомірно розраховано ТОВ „Украгрокомп” з використанням рахунку-фактури від 08.10.2009 р. № 0006255 постачальника вугілля, у зв’язку з чим з ВАТ ЦЗФ „Нагольчанська” слід стягнути 487,05 грн. вартості недостачі товару.

Що стосується притягнення до відповідальності перевізника, то воно унеможливлюється відсутністю рахунку-фактуру, довідки або іншого документу, з якого вбачається дійсна вартість вугілля, яке перевозилось на підставі накладної від 08.10.2009 р. № 51622069 у вагоні № 67188086. Названі документи витребувались ухвалами господарського суду від 01.11.2010 р. та 22.11.2010 р., проте ані відправником вантажу, ані його одержувачем не представлені.

Приймаючи до уваги викладене та те, що існуючі у справі документи не дають можливості суду самостійно визначити дійсну вартість вугілля, в задоволенні позову в частині вимог до ДП „Одеська залізниця” потрібно відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,38,43,44-49,82-85 ГПК України, вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Центральної збагачувальної фабрики „Нагольчанська” (94637, Луганська область, м. Антрацит, селище Дубівське-1, код ЄДРПОУ 00179648, р/р 26003302000248 в Луганській філії АКБ „Форум”, МФО 304870) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Украгрокомп” (65012, м. Одеса, вул. Морська,5, код ЄДРПОУ 23991045, п/р 26007311158 в АБ „Південний”, МФО 328209) 487 грн. /чотириста вісімдесят сім/ 05 коп. вартості недостачі товару, 51 грн. /п’ятдесят одна/ 00 коп. державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 16.12.2010р.

Суддя                                                                                                     Лічман Л.В.