Рішення № 12882236, 30.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/50-42/35830.11.10 За позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Києва

до Державного комітету України з державного матеріального резерву м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов’язання, ціна позову 4315985,77 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача Грищенюк Д.І.,

від відповідача Глузманова М.П.

СУТЬ СПОРУ :

у січні 2010 року Дочірня компанія “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що між ним та відповідачем укладений договір № 119-284/юр-2зб/371/2009 відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву від 17 серпня 2009 р.

За умовами вказаного договору відповідач передав, а він прийняв на відповідальне зберігання в сезоні 2009-2010 років природний газ, що залишився в ПСГ позивача станом на 16 квітня 2009 року у кількості 356928863 м3.

Ним були понесені витрати на зберігання матеріальних цінностей державного матеріального резерву протягом сезону зберігання 2009-2010 років у розмірі 3854831,72 грн., які всупереч умов договору відповідачем йому відшкодовані не були.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь суму боргу, борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 42403,15 грн., три проценти річних з простроченої суми 19010,13 грн., пеню 129902,55 грн., штраф 269838,22 грн., а також понесені ним по справі судові витати.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Справа розглядається після скасування на підставі постанови Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2010 р. рішення господарського суду міста Києва від 17 березня 2010 р., постанови Київського апеляційного господарського суду від 8 червня 2010 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17 серпня 2009 р. між сторонами по справі було укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву № 119-284/юр-2зб/371/2009.

За умовами зазначеного договору позивач прийняв на відповідальне зберігання в сезоні 2009-2010 років газ, що залишився в підземних сховищах газу зберігача станом на 16 квітня 2009 року у кількості 356928863 м3 та зобов’язався зберігати в ПСГ вказаний природний газ, а відповідач –відшкодовувати витрати позивача по його зберіганню протягом 70 днів з моменту підписання спірного договору, в період відбору газу - до 20-го числа місяця, наступного за звітним, до 20 червня 2010 року послуги по зберіганню газу, що залишився в ПСГ на момент завершення періоду відбору –15 квітня 2010 року згідно з встановленими тарифами ставками.

Тарифні ставки на зберігання природного газу визначені постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України № 575 “Про затвердження тарифу на послуги із зберігання природного газу у підземних сховищах газу для ДК “Укртраснгаз” НАК “Нафтогаз України” від 11 травня 2006 року та відповідно до умов п.п 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договору тарифна ставка на зберігання газу в ПСГ на один сезон зберігання газу встановлена у розмірі 21,60 грн. з урахуванням ПДВ 3,60 грн. за 1000 м3 газу, на відбір та закачування газу в розмірі 9 грн. з урахуванням ПДВ 1,50 грн. за 1000 м 3 газу.

Строк дії договору відповідно до умов п. 8.3 договору поширює свою дію на відносини сторін, які склалися з 16 квітня 2009 року і діє в частині зберігання газу до 15 квітня 2010 року, а в частині проведення розрахунків за надані послуги –до повного їх здійснення.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини по зберіганню матеріальних цінностей державного матеріального резерву, врегульовані гл. 66 ЦК України, Законом України “Про державний матеріальний резерв”.

Відповідно до умов договору позивач протягом 2009-2010 років зберігав у підземних сховищах газу 356928863 м3 природного газу та поніс витрати на їх зберігання в розмірі 3854831,72 грн.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, актом № 4(05) про обсяги залишку природного газу в ПГС від 11 червня 2009 р., актом наданих послуг від 17 серпня 2009 р.

Доказів, які б спростовували розмір понесених позивачем витрат на зберігання матеріальних цінностей, суду не надано.

Згідно з вимогами ч. 3. ст. 947 ЦК України при безоплатному зберіганні поклажодавець зобов’язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 7 ст. 11 Закону України “Про державний матеріальний резерв” відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 р. N 532 “Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву” передбачено Державному комітетові з державного матеріального резерву спрямовувати на відшкодування витрат відповідальних зберігачів матеріальних цінностей державного резерву кошти, одержувані як плату (відсотки) за запозичення товарно-матеріальних цінностей.

У п. 7 Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, затвердженого вищезгаданою постановою Кабінету Міністрів України передбачено, що відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем за встановленою формою за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.

Таким чином, фінансування витрат підприємств-зберігачів здійснюється як з державного бюджету, так і з інших джерел.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання по оплаті за спірним договором, з нього на користь позивача відповідно до вимог ст.ст. 622, 624, 625 ЦК України підлягає стягненню 3854831,72 грн. боргу, 42403,15 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 19010,13 грн. три проценти річних з простроченої суми, 129902,55 грн. передбаченої п. 7.3 договору пені.

Сторони за спірним договором погодили інший вид відповідальності, ніж передбачений ч. 2 ст. 232 ГК України. З цих підстав вимоги про стягнення 7% штрафу від суми простроченого зобов’язання задоволенню не підлягають.

Оскільки позов задоволено частково, понесені по справі господарські витрати стосовно до вимог ст. 49 ГПК України слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Державного комітету України з державного матеріального резерву (01601, м. Київ, вул. Пушкінська, 28, код 00034016) на користь Дочірньої компанії “Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код 30019801) 3854831,72 грн. боргу, 42403,15 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 19010,13 грн. три проценти річних з простроченої суми, 129902,55 грн. пені, 23905,72 грн. витрат по оплаті державного мита, 221,24 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва                                                             П.І.Паламар