Рішення № 12882210, 07.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 13/319-47/48407.12.10 За позовом Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” До Відкритого акціонерного товариства “Страхове товариство “Гарантія”

Третя особа-1, що не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні відповідача ОСОБА_1

Третя особа-2, що не заявляє

самостійних вимог на предмет спору

на стороні позивача Закрите акціонерне товариство “Вікар”

Про стягнення 10545,12 грн.

Суддя С.Р.Станік

Представники:

від позивача Золюк М.С. предс. (дов. від 30.08.2010р.)

від відповідача Симонов О.А. предс. (дов. від 27.05.2010р.)

від третьої особи-1 не зявилися

від третьої особи-2 не зявилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(відповідач) про стягнення з останнього суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 10545,12 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Акціонерним товариством “Українська пожежно-страхова компанія ” на підставі договору страхування наземних транспортних засобів № 0013116 від 27.10.2005 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування в розмірі 10545,12 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних витрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2010 р. у справі № 13/319, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 р. у справі № 13/319, в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2010 р. у справі № 13/319 рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2010 р. та постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2010 р. зі справи № 13/319 скасовані, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва суду від 12.10.2010 р. справу № 13/319 було передано на розгляд судді Станіку С.Р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 р. справу № 13/319 прийнято до провадження суддею Станіком С.Р. та присвоєно їй № 13/319-47/484, справу призначено до розгляду на 10.11.2010 р. о 14:40 год.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2010 розгляд справи відкладено до 07.12.2010.

Представник позивача в судовому засіданні 07.12.2010 заявлені вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.12.2010 у письмових запереченнях на позов просив суд у задоволенні вимог позивача відмовити.

Представники третіх осіб в судове засідання 07.12.2010 р. не зявилися, вимоги ухвали суду від 14.10.2010 р. не виконали, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 07.12.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В :

27.10.2005 р. між Закритим акціонерним товариством "Вікар" (страхувальник) та Акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія»(позивач) було укладено договір добровільного страхування наземного автотранспорту № 0013116 (договір), відповідно до умов якого позивач зобовязувався відшкодувати збитки, що могли настати у звязку з пошкодженням, знищенням чи втратою автомобіля «Nissan Х-Тrаіl», державний номер НОМЕР_1 (автомобіль «Nissan Х-Trail»).

Відповідно до п. 1. договору, обєктом страхування є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України і повязані з володінням, експлуатацією і розпорядженням засобом транспорту.

Відповідно до п. 2 договору, на страхування прийнявся транспортний засіб автомобіль «Nissan Х-Тrаіl», державний номер НОМЕР_1.

24.07.2006 року на вул. Трудова в місті Хмельницький сталася дорожньо транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля марки “ВАЗ21070” державний номер НОМЕР_2, під керуванням громадянина ОСОБА_1, із автомобілем «Nissan Х-Trail»під керуванням громадянина ОСОБА_2. Наведене підтверджується довідкою УДАІ ГУМВС України в м. Києві, виданою ОСОБА_2

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), що підтверджується постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 01.09.2006 р. у адміністративній справі № 3-1789, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави.

Відповідно до Звіту № 232 про оцінку автомобіля «Nissan Х-Тrаіl», державний номер НОМЕР_1, оцінювачем ОСОБА_3. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Nissan Х-Тrаіl», державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає 13974,15 грн.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»перейшло в межах суми 10545,12 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Вищенаведена сума страхового відшкодування у звязку зі страховим випадком у розмірі 10545,12 грн. визначена позивачем за мінусом франшизи (1100,00 грн. згідно умов договору).

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіль марки “ВАЗ21070” державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Nissan Х-Тrаіl», державний номер НОМЕР_1, застрахованого Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія», що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/9093472.

Відносини, повязані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно ч. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та субєктів господарювання (страховиків), повязана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про страхування».

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Згідно ч. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобовязується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 979 Цивільного кодексу України також передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Предметом договору страхування, відповідно до ч. 1 ст. 980 Цивільного кодексу України та ст. 4 Закону України «Про страхування», можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування), з володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування), з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_1, який керував автомобілем “ВАЗ21070” державний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, що підтверджується постановою Летичівського районного суду Хмельницької області від 01.09.2006 р. у адміністративній справі № 3-1789.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля “ВАЗ21070” державний номер НОМЕР_2, застрахована Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія»згідно із полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/9093472.

Поліс № ВА/9093472 віднесено до 1-го типу (п. 15.1 ст. 15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 00 год. 00 хв. 23.05.2006 р. до 22.05.2007 р. (п. 3 полісу № ВА/9093472).

Відповідно до п. 4 полісу № ВА/9093472 страхувальником особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована цим полісом є ОСОБА_4, а відтак, відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації останнім автомобіля “ВАЗ21070” державний номер НОМЕР_2, була застрахована Відкритим акціонерним товариством «Страхове товариство «Гарантія». Вищезазначене також підтверджується даними автоматизованої бази даних «Автомобіль», відповідно до яких судом встановлено, що власником транспортного засобу «ВАЗ21070», державний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_4.

Вказаним полісом № ВА/9093472 передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоровю (на одного потерпілого) становить 51 000,00 грн., за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500 грн., франшиза (страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, завжди зменшується на суму франшизи) 510 грн. (пункт 2 полісу № ВА/9093472).

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Таким чином, особами відповідальними за завдані збитки, у спірному випадку є Відкрите акціонерне товариство «Страхове товариство «Гарантія»(відповідач) відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/9093472, та ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 1188 Цивільного кодексу України в тій частині, що не підлягає відшкодуванню відповідачем, як страховиком за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, в частині відшкодування франшизи, передбаченої наведеним полісом № ВА/9093472.

З урахуванням наведеного суд вважає, що до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування наземних транспортних засобів № 0013116 від 27.10.2005 р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача та ОСОБА_1, як осіб, відповідальних за завдані збитки внаслідок ДТП.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»на користь Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія” 10545,12 грн. в порядку регресу підлягають лише частковому задоволенню у сумі 10035,12 грн., відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/9093472, а також за мінусом франшизи у розмірі 510,00 грн., що не підлягає відшкодуванню відповідачем, як страховиком згідно п. 2 полісу № ВА/9093472 (10545,12 грн. 510,00 грн. = 10035,12 грн.).

В іншій частині позовних вимог у сумі 510,00 грн. позивачу належить відмовити з огляду на вищевикладене.

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхове товариство «Гарантія»(01011, м. Київ, вул. Печерський узвіз, 3; код ЄДРПОУ № 14229456) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Акціонерного товариства “Українська пожежно-страхова компанія ” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 40, п/р 26502301197 в філії АКБ «Меркурій», МФО 300755) 10035,12 грн. (десять тисяч тридцять пять гривень 12 коп.) як відшкодування шкоди в порядку регресу, 100,36 грн. (сто гривень 36 коп.) витрат по сплаті державного мита та 299,76 грн. (двісті девяносто девять гривень 76 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

3. Видати наказ.

4. Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення:14.12.2010 р.