Рішення № 12882209, 29.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/43429.11.10 За позовом          Закритого акціонерного товариства «Будівельне управління-62»

До           1) Міністерства оборони України

2) Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України

          3) Державного казначейства України

Про           стягнення 3825522,00 грн.

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивача                    Соболевська Д. В. (дов. б/н від 12.11.2010 р.)

                                        Турчин Я. М. (дов. б/н від 12.11.2010 р.)

від відповідача-1          Дацко Б. Я. (дов. № 09-10 від 14.09.2010 р.)

від відповідача-2          Логін Р. А. (дов. № 220/148/д від 28.01.2010 р.)

від відповідача-3          не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося закрите акціонерне товариство «Будівельне управління-62»з позовом про стягнення з Міністерства оборони України та Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України 3825522,00 грн. заборгованості з оплати виконаних робіт за договором підряду в капітальному будівництві № 227/ДБ-218Буд від 02.08.2007 р..

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконанням відповідачем-1 та відповідачем-2 обов’язку по оплати виконаних позивачем за договором підряду в капітальному будівництві № 227/ДБ-218Буд від 02.08.2007 р. робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010 р. порушено провадження у справі № 17/434.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2010 р. до участі у справі як іншого відповідача (відповідача-3) залучено Державне казначейство України.

Відповідач-1 позовні вимоги відхилив, виклавши свої пояснення в поданому суду відзиві на позов. Зокрема, відповідач-1 послався на те, що додаткова угода № 8/218 від 01.10.2010 р. до спірного договору, якою сторонами збільшено вартість виконаних позивачем робіт, є недійсною, як така, що укладена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки:

- її укладенням сторони збільшили ціну договору, яка є твердою, а враховуючи, що спірний договір є договором про закупівлю робіт за державні кошти, чинним законодавством передбачено певний порядок її зміни, зокрема, отримання відповідного позитивного висновку комісії, який в даному випадку не був дотриманий;

- вказана додаткова угода підписана зі сторони відповідача-2 неуповноваженою особою.

Крім того, відповідач-1 зазначив, що порушення ним умов спірного договору в частині оплати вартості робіт фактично не відбулось, оскільки спірні роботи мають фінансуватися за рахунок коштів Державного бюджету України, проте, спірні кошти з державного бюджету виділені не були.

Відповідач-2 у відзиві на позов спірну заборгованість визнав в повному обсязі, зазначивши, що здійснити її оплату він не має можливості через відсутність фінансування.

Відповідач-3 у судове засідання представників не направив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розгляд справи відкладався, за згодою позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

02.08.2007 р. позивач та відповідач-1, в особі начальника відповідача-2 Александрова О.К., який діяв на підставі довіреності від 16.06.2007 р. № 220/386/д, уклали договір підряду в капітальному будівництві № 227/ДБ-218Буд (далі - Договір), метою якого є забезпечення житлом сімей військовослужбовців Збройних Сил України, яке виконується за рахунок Державного бюджету України, шляхом виконання робіт з будівництва 120 квартирного житлового будинку у м. Львові по вул. Стрійській (шифр-125/93) (далі - Об’єкт) (п. 1.1).

Пунктом 1.4 Договору визначено, що предметом Договору є те, що відповідач-1 доручає позивачу, а позивач зобов’язується відповідно до проектної документації, чинних нормативно-правових актів (Державних будівельних норм, правил, стандартів тощо) у галузі будівництва та експлуатації об’єктів житлового призначення та умов Договору збудувати Об’єкт, ввести його в експлуатацію та передати Об’єкт відповідачу-1 (у загальнодержавну власність в оперативне управління відповідача-1), а відповідач-1 зобов’язується прийняти від позивача закінчені роботи з будівництва Об’єкту та оплатити їх у визначеному Договором порядку.

Відповідно до п. 1.3 Договору підставою для укладення Договору є рішення тендерного комітету Департаменту будівництва Міністерства оборони України з організації та здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти (протокол засідання тендерного комітету від 11.07.2007 р. № 14).

Пунктом 3.1 Договору сторони визначили договірну ціну, яка на дату укладення Договору дорівнює 26220387,00 грн.

У подальшому сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до Договору, якими, в тому числі, збільшувалась ціна Договору.

Так, Додатковою угодою № 7/218 від 29.07.2010 р. ціну Договору визначено сторонами в розмірі 32983833,00 грн. При цьому, Додатковою угодою № 8/218 від 01.10.2010 р., на недійсність якої посилається відповідач-1, вказану ціну Договору лише підтверджено.

Відповідач-1 посилається на недійсність Додаткової угоди № 8/218 від 01.10.2010 р., як такої, що укладена з порушенням норм чинного законодавства, оскільки її укладенням сторони збільшили ціну Договору, яка є твердою, а враховуючи те, що Договір є договором про закупівлю робіт за державні кошти, чинним законодавством передбачено певний порядок її зміни, зокрема, отримання відповідного позитивного висновку комісії, який в даному випадку не був дотриманий. Крім того, відповідач-1 зазначив, що вказана додаткова угода підписана зі сторони відповідача-2 неуповноваженою особою.

Дані твердження відповідача-1 судом до уваги не беруться з огляду на наступне.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи відсутність доказів визнання вказаної додаткової угоди недійсною у встановленому законодавством порядку, суд виходить з того, що вона є дійсною.

Крім того, слід зазначити, що у п. 3.2 Договору сторонами визначено обставини, за яких можливе збільшення договірної ціни, серед яких, в тому числі, є й істотне зростання цін на ресурси, які забезпечує позивач, рівня заробітної плати у будівництві, а також послуг, що надаються йому третіми особами згідно з даними Міністерства регіонального розвитку та будівництва України на залишок не профінансових робіт.

Як слідує зі змісту Додаткової угоди № 7/218, якою сторони фактично збільшили ціну Договору, потреба в збільшенні договірної ціни обумовлена істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладенні Договору, а саме: суттєвим збільшенням цін на будівельні матеріли, металовироби, паливно- мастильні матеріали, підвищенням рівня кошторисної заробітної плати та відсутністю своєчасного бюджетного фінансування.

З доданих позивачем документів слідує, що Додаткова угода № 7/218 укладалась відповідно до розрахунку щодо збільшення вартості будівництва, затвердженого протоколом комісії від 26.07.2010 р. № 25, рішення Міністра оборони України від 29.07.2010 р. (копії вказаних документів додані до матеріалів справи), а отже, збільшення ціни Договору відбулось відповідно до Договору та порядку, встановленого чинним законодавством.

Щодо підписання Додаткової угоди № 8/218 неупоноваженою особою, то слід зазначати, що позивачем до матеріалів справи додано копію довіреності № 220/205/д від 09.09.2010 р., на підставі якої укладено Додаткову угоду № 8/218, виданої відповідачем-1 тимчасово виконуючому обов’язки начальника відповідача-2 Палію О.В., якою вказану особу уповноважено укладати від імені відповідача-1 на підставі затвердженого внутрішньобудівельного титулу будов (об’єктів), рішень тендерного комітету відповідача-1 щодо організації та проведення процедур закупівель товарів і робіт з будівництва (реконструкції) правочини (договори, додаткові угоди) на виконання проектно-вишукувальних робіт, закупівлю житла в порядку пайової участі в будівництві об’єкта, підряду на капітальне будівництво (реконструкцію) житлових будинків та визначено перелік адрес розташування житлових будинків, серед яких зазначено й м. Львів, вул. Стрійська, сезонні роботи (ш. 125/93) (спірний будинок). Строк дії вказаної довіреності - до 31.12.2010 р., а відтак, особа, яка підписала Додаткову угоду № 8/218, мала достатній обсяг повноважень на її підписання.

Отже, викладеним вище спростовуються посилання відповідача-1 на недійсність Додаткової угоди № 8/218 та збільшення ціни Договору без дотримання встановленого законодавством порядку.

Вказаною Додатковою угодою № 8/218 визначено, що:

- обсяг фінансування Об’єкту відповідачем-1 станом на 01.01.2010 р. склав 29158311,00 грн., що відповідає профінансованій загальній площі 8265 кв. м.;

- вартість будівельно-монтажних робіт з завершення будівництва Об’єкту, доручених до виконання позивачу, на момент укладення угоди становить 3825522 грн., що відповідає неоплаченій загальній площі 937 кв. м.;

- обсяг фінансування будівництва Об’єкту здійснюється в розмірі 32983833 грн.;

- обсяг фінансування будівництва Об’єкту відповідачем-1 станом на 01.01.2010 р. склав 29158311 грн., в тому числі, за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України за програмою КПКВ 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України»- 29158311,00 грн.;

- залишок фінансування будівництва Об’єкту у 2010 році буде здійснюватися відповідно до затвердженого Державного бюджету України на 2010 рік, затвердженого помісячного розпису держбюджетних видатків на 2010 рік, реального надходження коштів та узгодженого графіку фінансування в суму 3825522,00 грн., в тому числі за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України за програмою КПКВ 2101190 «Будівництво (придбання) житла для військовослужбовців Збройних Сил України»- 3825522,00 грн.

Як слідує з Графіку фінансування (Додаток № 1 до Додаткової угоди № 8/218), фінансування несплаченої суми (3825522,00 грн.) мало бути здійснено у ІV кварталі 2010 року при наданні актів виконаних робіт в межах відповідних фактичних надходжень.

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується сторонами, заявлена до стягнення сума становить вартість виконаних позивачем у грудні 2008 року, та першому півріччі 2009 року робіт. Вказані роботи прийняті відповідачами без будь-яких зауважень.

Про факт завершення будівництва Об’єкта свідчать також додані позивачем до матеріалів справи копії Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту від 18.12.2008 р. та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1420 від 26.12.2008 р., яким затверджено зазначений акт.

Крім того, 15.10.2010 р. відповідачем-2 та позивачем підписано акт звірки розрахунків з підрядною організацією по Об’єкту, яким встановлено, що кредитове сальдо на користь позивача становить 3825522,00 грн.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що станом на дату винесення рішення спірні кошти позивачу не перераховані.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

З умов Договору вбачається, що оплата виконаних позивачем робіт здійснюється за рахунок бюджетних коштів і обумовлена надходженням цих коштів на рахунок відповідача-2 як одержувача бюджетних коштів.

За правилами ч. 1 ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

При цьому, статтею 511 ЦК України визначено, що зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з ч. 2 ст. 528 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Враховуючи, що за умовами Договору замовником є відповідач-1, а відповідач-2, укладаючи Договір, діяв саме від імені відповідача-1, в даному випадку боржником є саме відповідач-1, і саме він має зобов’язання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті виконаних останнім робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач-1 та відповідач-2 жодного доказу того, що вони вживали будь- яких заходів щодо виконання свого договірного зобов’язання по оплаті виконаних ще в 2008 -2009 роках робіт, суду не надали.

Відповідно до статті 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач-1, отримавши від позивача роботи, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов’язання та мав певні обов’язки перед виконавцем робіт.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача-1.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Відповідно до частини 7 статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту 36 статті 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Згідно з приписами частин п'ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання Договору та Додаткової угоди у відповідача-1 виникли безумовні зобов’язання виконання умов останніх та здійснення оплати, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача від виконання своїх зобов’язань у зв’язку з відсутністю фінансування.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та належними засобами доказування не спростовані, з огляду на що суд дійшов висновку, що 3825522,00 грн. підлягають стягненню з відповідача-1 як замовника за Договором. У задоволенні вимог до відповідача-2 судом відмовлено.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача-1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов до Міністерства оборони України задовольнити повністю.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 00034022) на користь закритого акціонерного товариства «Будівельне управління-62»(81652, Львівська область, м. Новий розділ, вул. Шевченка, 6, код 01272427) основний борг в сумі 3825522 (три мільйони вісімсот двадцять п’ять тисяч п’ятсот двадцять дві) грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові до Західного управління капітального будівництва Міністерства оборони України відмовити повністю.

Суддя                                                                                 О.Г. Удалова

Рішення підписано 16.12.2010 р.