Рішення № 12882047, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/50613.12.10 За позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Прогресив»

допублічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього

простягнення 137399,25 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача: директор Штаюнда В.П. (витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб) від відповідача:представник Поліщук Ю.В. (довіреність №773 від 09.08.2010 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прогресив»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відкритого акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього заборгованості за договором №630/к від 29.12.2006 року у розмірі 137399,25 грн. (у тому числі 100000,00 грн. основного боргу; 11901,37 грн. пені; 21773,48 грн. інфляційних втрат та 5188,52 грн. трьох процентів річних).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежним чином здійснив розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2010 року порушено провадження у справі №23/506 та призначено її розгляд на 19.10.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими. Зокрема зазначив, що Відповідачем не доведено факт поставки товарів за видатковими накладними, долученими до позовної заяви.

Через канцелярію Господарського суду міста Києва 02.11.2010 року Відповідачем подано клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення пені.

Окрім того, представником Відповідача у судовому засіданні 30.11.2010 року заявлено клопотання про зупинення провадження у справі та призначення судово-бухгалтерської експертизи.

Судом було відмовлено у задоволенні клопотання про призначення бухгалтерської експертизи, оскільки відповіді спеціаліста на поставлені у клопотанні питання не зможуть підтвердити чи спростувати факт отримання товару Відповідачем.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем було укладено договір №630/к від 29.12.2006 року, відповідно до якого Позивач зобов'язався поставити Відповідачу товари промислової групи, а Відповідач - прийняти та оплатити їх вартість.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач в підтвердження позовних вимог надав суду копії видаткових накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за 2007-2008 роки та копії виписок з банківського рахунку про надходження коштів за 2007-2008 роки, відповідно до яких станом на 03.09.2008 року заборгованість Відповідача за договором №630/к від 29.12.2006 року становила 50934,93 гривні.

Окрім того, на виконання умов договору №630/к від 29.12.2006 року Позивач протягом вересня-жовтня 2008 року поставив Відповідачу товари промислової групи на суму 119818,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №Б\-030908-05, №Б\-080908-04, №Б\-040908-07, №Б\-090908-11, №Б\-100908-02, №Б\-100908-03, №Б\-100908-04, №Б\-170908-03, №Б\-170908-04, №Б\-170908-06, №Б\-170908-05, №Б\-290908-10, №Б\-290908-11, №Б\-290908-12, №Б\-290908-13, №Б\-141008-001, №Б\-141008-002, №Б\-141008-005, №Б\-141008-006, №Б\-141008-007, №Б\-141008-009 та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Умови оплати товару визначені пунктом 6.1 договору №630/к від 29.12.2006 року, відповідно до якого Відповідач повинен оплатити товар протягом 15 банківських днів з моменту отримання товару.

Всупереч договірним умовам, Відповідач здійснив часткову оплату товару, що підтверджується виписками з банківського рахунку Позивача за 2007-2008 роки. Заборгованість Відповідача за договором №630/к від 29.12.2006 року становить 100000,00 гривень.

Відповідач заперечує існування заборгованості за договором №630/к від 29.12.2006 року, зазначаючи що Позивачем не враховано авансових оплат за договором протягом року. Окрім того, оскільки видаткові накладні на підтвердження поставок у вересні-жовтні 2008 року підписано не уповноваженою особою, то Відповідач не визнає факту поставок товарів у вересні-жовтні 2008 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Позивачем на підтвердження позовних вимог було надано суду оригінали довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей за вересень-жовтень 2008 року.

Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. N 99 (далі –Інструкція) сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Судом встановлено, що надані Позивачем довіреності на підтвердження передачі товару уповноваженій особі Відповідача оформлені на бланках суворої звітності, містять підписи керівника, головного бухгалтера та відтиск печатки підприємства Відповідача, а також відповідає іншим вимогам Інструкції. Оригінали довіреностей знаходиться у Позивача.

Відповідно до пунктів 9-10 Інструкції при позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється.

Невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності.

Про використання довіреності або повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про номери документів (накладних, актів тощо) на одержані цінності або про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом "невикористана" і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Відповідачем не надано суду доказів, що надані Позивачем довіреності було анульовано чи належних доказів того, що зазначені довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей було повернуто як невикористані.

Таким чином, оригіналами довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей підтверджується факт поставки Відповідачу товарів промислової групи за договором №630/к від 29.12.2006 року у вересні-жовтні 2008 року.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки, факт передачі товару підтверджено відповідними видатковими накладними та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, встановлений договором строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів оплати отриманої продукції у повному обсязі Відповідачем суду не надано позовна вимога про стягнення з Відповідача 100000,00 грн. вартості переданого товару підлягає задоволенню.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 7.3 договору №630/к від 29.12.2006 року передбачено у разі порушення строків оплати, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Таким чином, на момент подання позовної заяви строк, у межах якого Позивач мав право заявити вимогу про стягнення пені, сплинув.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою відповідно до пунктів 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України для відмови у задоволені позовної вимоги. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Представником Відповідача було заявлено клопотання про застосування правових наслідків спливу строку позовної давності.

Оскільки, строк позовної давності щодо вимоги Позивача про стягнення пені сплинув та враховуючи відсутність правових підстав для його поновлення суд відмовляє у задоволенні вимоги про стягнення пені.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат судом встановлено, що до стягнення підлягає 20700,00 гривень.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІ

05.11.2008 - 01.03.20101000001.20720700.00 Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, суд встановив, що Позивач має право на стягнення 5219,18 грн., оскільки суду не надано право виходити за межі позовних вимог до стягнення підлягає сума у розмірі, заявленому Позивачем.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва. -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з публічного акціонерного товариства трест «Київміськбуд-1»імені М.П. Загороднього (04209, м.Київ, вул. Лебединська, 6, ідентифікаційний код 04012655) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Прогресив»(04071, м. Київ, вул. Братська, 3 А; ідентифікаційний код 34428361) 100000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 копійок) основної заборгованості; 5188,52 грн. (п’ять тисяч сто вісімдесят вісім гривень 52 копійки) трьох процентів річних; 20700,00 грн. (двадцять тисяч сімсот гривень 00 копійок) інфляційних втрат; 1258,88 грн. (одну тисячу двісті п’ятдесят вісім гривень 88 копійок) витрат по сплаті державного мита та 216,23 грн. (двісті шістнадцять гривень 23 копійки) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.

СуддяТ.Ю.Кирилюк

Повне рішення складено: 14.12.2010 року.