Рішення № 12881989, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/42513.12.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Завод будівельних виробів -1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна імперія»

про стягнення 13772, 13 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Неведомський В.О. –по дов. №А-57-206 від 12.08.2010р.

Від відповідача не з»явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «Завод будівельних виробів -1»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна імперія»13 772, 13 грн., із яких: 12131,40 грн. основного боргу, 312,99 грн. –інфляційних збитків, 193,46 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2010р. порушено провадження у справі № 36/425, розгляд справи призначено на 08.12.2010р.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не повністю розрахувався за отриманий товар у зв”язку з чим виникла заборгованість в сумі 12 131, 40 грн.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі від 17.11.2010р.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб –підприємців. Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача та доказів належного виконання умов договору в частині повної сплати вартості отриманого товару не надходило.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва встановив:

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

01.12.2007 року між Закритим акціонерним товариством «Завод будівельних виробів -1»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна імперія»(далі відповідач) був укладений договір оренди №12.

Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 53,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Пшенична, 2.

01.12.2007 року між сторонами був підписаний акт прийому –передачі приміщення по договору оренди №13 від 01.12.2007р.

Строк користування приміщенням сторони визначили 12 місяців, а саме: дати передачі приміщення 01 грудня 2007 року, дата повернення приміщення 01 грудня 2008 року (п. 3.1 договору).

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до умов договору (п. 5.1) щомісячна орендна плата за користування приміщення встановлюється в розмірі 30 грн. 52 коп., в т.ч. ПДВ за 1 кв.м. Загальна вартість щомісячної орендної плати становить 1636, 00 грн.

Крім орендної плати відповідач повинен компенсувати позивачу витрати понесені останнім на оплату комунальних послуг, енергопостачання та охорону на підставі виставлених позивачем рахунків. Вартість щомісячної компенсації понесених позивачем витрат становить:

на охорону приміщення 77, 40 грн., в т.ч. ПДВ;

на опалення приміщення (в опалювальний сезон) 537, 50 грн., в т.ч. ПДВ.

Сплата орендної плати та компенсації за надані послуги здійснюється в гривнях щомісячно до 10 (десятого) числа поточного місяця за минулий місяць шляхом безготівкового перерахування орендарем коштів на банківський рахунок орендодавця (позивача)у погоджений ними спосіб(пропорції) або одним із них

(п. 5.3 договору).

01.10.2008р.. між сторонами була підписана додаткова угода до договору оренди нерухомості №13 від 01.12.2007р., відповідно до якої сторони п. 5.1 договору виклали в наступній редакції:

За домовленістю сторін щомісячна орендна плата за користування приміщенням встановлюється в розмірі:

50 грн. , в т.ч. ПДВ за 1 кв.м. частини малого адміністративного корпусу площею 53,6 кв.м.

Загальна вартість щомісячної орендної плати становить 2680,00 грн.

01.12.2008р. між сторонами був підписаний договір оренди №246 оренди нерухомості.

Відповідно до умов договору позивач передав відповідачу в тимчасове платне користування нежитлове приміщення площею 53,6 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Пшенична, 2.

01.12.2008 року між сторонами був підписаний акт прийому –передачі приміщення по договору оренди №246 від 01.12.2008р.

Орендоване приміщення надавалось в оренду на строк до 31 грудня 2009 року з моменту прийняття його за актом приймання –передачі (п. 3.1 договору).

Частина 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За домовленістю сторін щомісячна орендна плата за користування приміщенням встановлюється в розмірі:

50 грн. , в т.ч. ПДВ за 1 кв.м. частини малого адміністративного корпусу площею 53,6 кв.м.

Загальна вартість щомісячної орендної плати становить 2680,00 грн.

Крім орендної плати відповідач повинен компенсувати позивачу витрати понесені останнім на оплату комунальних послуг, енергопостачання та охорону на підставі виставлених позивачем рахунків. Вартість щомісячної компенсації понесених позивачем витрат становить:

на охорону приміщення 77, 40 грн., в т.ч. ПДВ;

на опалення приміщення (в опалювальний сезон) 537, 50 грн., в т.ч. ПДВ.

Сплата орендної плати та компенсації за надані послуги здійснюється в гривнях щомісячно до 10 (десятого) числа поточного місяця у якому надається в оренду приміщення шляхом безготівкового перерахування орендарем коштів на банківський рахунок орендодавця (п. 5.3 договору).

01.03.2009р. між сторонами була підписана угода про розірвання договору №246 від 01.12.2008р.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

При розгляді справи судом встановлено, що відповідач в порушення покладеного на нього законом та договором оренди №13 від 01.12.2007р. не сплатив позивачу в повному обсязі надані послуги у зв’язку з чим виник борг в сумі 1906,50 грн., по договору №246 від 01.12.2008р. борг в сумі 10224,90 грн., всього заборгованість відповідача перед позивачем по договорам №13 та №246 на день пред’явлення позову та розгляду справи становить 12131, 40 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 12131, 40 грн. по договорам №13 від 01.12.2007р. та №246 від 01.12.2008р. підтверджується матеріалами справи (договорами, актами здачі –приймання робіт, що підписані представниками сторін та актом звірки взаєморозрахунків станом на 07.10.2010р.), а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 12131, 40 грн. суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов’язання за договорами №13 від 01.12.2007р. та №246 від 01.12.2008р. виконав своєчасно та в повному обсязі, відповідно до умов договорів. Відповідач доказів відсутності заборгованості по договорам №13 від 01.12.2007р. та №246 від 01.12.2008р. суду не надав.

Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача 1134,28 грн. пені за прострочку платежу, 3% - річних в сумі 193,46 грн. та збитки від інфляції в розмірі 312,99 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов’язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорах №13 від 01.12.2007р. та №246 від 01.12.2008р. передбачена відповідальність відповідача: за несвоєчасну сплату орендної плати орендар сплачує на користь орендодавця пеню за кожний день прострочення із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ у відповідний період, від суми простроченого платежу.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також той факт, що відповідальність орендаря у вигляді пені передбачена договорами, у розрахунку пені позивачем використана подвійна облікова ставка НБУ, вимога позивача про стягнення пені в сумі 1134, 38 є правомірною.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, суд вважає що вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних в сумі 193,46 грн. та інфляційних в сумі 312,99 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Витрати понесені позивачем по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача в сумі 137,72 грн. та 236 грн. відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна імперія»

(03680, м. Київ, вул.. Пшенична, 2-А, код ЄДРПОУ 31814494) на користь Закритого акціонерного товариства “ Завод будівельних виробів -1” ( 03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2, код 21517799 ) 12 131 грн. 40 грн. основного боргу, 1134 грн. 28 грн. пені за прострочку платежу, 193 грн. 46 коп. - 3% - річних, 312 грн. 99 коп. збитків від інфляції, 137 грн. 72 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено

16.12.2010р.