Рішення № 12881749, 07.12.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

07.12.2010 р.                                                                                 Справа № 19/75

За позовом Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Ужгород

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Новодавидківське”, с. Нове Давидково Мукачівського району

про стягнення 2 594 грн. 15 коп., в тому числі 2 316 грн. 73 коп. основного боргу за телекомунікаційні послуги, 95 грн. 24 коп. пені, 134 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань та 48 грн. 16 коп. три проценти річних,

Суддя господарського суду – Пригара Л.І.

представники:

Позивача – Ісаєва М.В., довіреність № 2424 від 28.12.2009 року

Відповідача – Човрій М.В., директор

СУТЬ СПОРУ: Відкритим акціонерним товариством „Укртелеком” заявлено позов в особі Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Ужгород до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Новодавидківське”, с. Нове Давидково Мукачівського району про стягнення 2 594 грн. 15 коп., в тому числі 2 316 грн. 73 коп. основного боргу за телекомунікаційні послуги, 95 грн. 24 коп. пені, 134 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань та 48 грн. 16 коп. три проценти річних.

Представник позивача просить задоволити позов, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що відповідач своєчасно не виконав умови договору про надання послуг електрозв’язку № 533 від 01.10.2001 року, а саме повністю не оплатив телекомунікаційні послуги в розмірі 2 316 грн. 73 коп.

Відповідач у письмових поясненнях від 26.10.2010 року та 10.11.2010 року проти позову заперечив, посилаючись на те, що телефон з 01.07.2009 року був відключений, а 10.08.2009 року телефонні пристрої були демонтовані працівниками ВАТ „Укртелеком”. Тому, телекомунікаційні послуги позивачем фактично не надавались. Вважає, що нарахування позивачем плати за телекомунікаційні послуги після 01.07.2009 року є неправомірним. Однак, заборгованість в сумі 696 грн. 64 коп., нараховану до 01.07.2009 року визнає в повному обсязі.

Представником позивача в судовому засіданні 07.12.2010 року подані письмові пояснення б/н від 07.12.2010 року, в яких стверджує про те, що 08.06.2009 року відповідачу було надіслано попередження про відключення телефону у зв’язку з заборгованістю в сумі 427 грн. 25 коп. Так як відповідачем не було проведено оплату телекомунікаційних послуг у вказаний в попередженні строк, 01.07.2009 року згідно затвердженого реєстру телефон був відключений. Всупереч твердженню відповідача, представник позивача зауважила те, що телефонна лінія в абонента не була демонтована, телефон було відключено лише на станції. Крім того, вказує на те, що 21.06.2010 року відповідно до п. 114 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року, телефон відповідача знятий, а договір розірваний, про що 06.07.2010 року відповідачу було надіслано повідомлення рекомендованим листом.

Вивчивши, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив:

1 жовтня 2001 року між сторонами спору був укладений договір № 533 про надання послуг електрозв’язку, відповідно до якого відповідно до якого підприємство зв’язку (позивач) взяло на себе зобов’язання надавати послуги електрозв’язку, перераховані в додатку № 1, та безоплатні послуги, перераховані в додатку № 2 до даного договору. Відповідно до розділу 4 договору сторони встановили, що послуги, які надаються підприємством зв’язку (позивачем), оплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством. Пунктом 4.2. договору зазначено, що споживач (відповідач) сплачує послуги електрозв’язку за спільно погодженою кредитною та авансовою системою оплати з поданням рахунків. Розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв’язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем (відповідачем) протягом десяти днів з дня одержання рахунка, але не пізніше 20 – го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 4.5. договору). У разі застосування авансової системи оплати споживач (відповідач) для одержання послуг електрозв’язку проводить щомісячно до 20 – го числа поточного місяця, попередню оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з подальшим перерахунком (до 10 – го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг (п. 4.6. договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду справи в суді, обставини спору (права і зобов’язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір, укладений між сторонами відноситься до договірних зобов’язань по наданню послуг.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовник) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 33 Закону України „Про телекомунікації” № 1280-IV від 18.11.2003 року, з наступними змінами та доповненнями, встановлено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов’язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, в тому числі своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України в силу зобов’язання – кредитор вправі вимагати виконання обов’язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов’язань у відносинах. Підставою виникнення зобов’язання є

юридичний факт. В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов’язальні відносини між сторонами є надання телекомунікаційних послуг.

Отже, обов’язок відповідача оплатити вартість наданих телекомунікаційних послуг є безспірним.

Відповідно до договору про надання послуг електрозв’язку № 533 від 01.10.2001 року та рахунків за телекомунікаційні послуги № 04.2009.533 за квітень 2009 року, № 05.2009.533 за травень 2009 року, № 06.2009.533 за червень 2009 року, № 07.2009.533 за липень 2009 року, № 08.2009.533 за серпень 2009 року, № 09.2009.533 за вересень 2009 року, № 10.2009.533 за жовтень 2009 року, № 11.2009.533 за листопад 2009 року, № 12.2009.533 за грудень 2009 року, № 1.2010.533 за січень 2010 року, № 2.2010.533 за лютий 2010 року, № 3.2010.533 за березень 2010 року, № 4.2010.533 за квітень 2010 року, № 5.2010.533 за травень 2010 року та № 6.2010.533 за червень 2010 року, позивачем було надано відповідачу телекомунікаційні послуги на загальну суму 2 316 грн. 73 коп. Однак, за надані телекомунікаційні послуги відповідач не розрахувався.

У зв’язку з вищевикладеним за відповідачем за даними позивача, рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 2 316 грн. 73 коп., що також підтверджується довідкою Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком” № 01/3-1387 від 08.11.2010 року про стан заборгованості СТОВ „Новодавидівське” перед позивачем станом на 08.11.2010 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем 27.07.2009 року та 18.06.2010 року на адресу відповідача були надіслані претензії № 1419-2733 від 27.07.2009 року та № 01/3-692 від 16.06.2010 року з вимогою про проведення розрахунку за телекомунікаційні послуги, однак відповідач на дані претензії не відреагував, заборгованість за твердженням позивача станом на сьогоднішній день не погашена.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість наданих йому телекомунікаційних послуг в розмірі 2 316 грн. 73 коп. Позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за телекомунікаційні послуги в розмірі 2 316 грн. 73 коп. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно – правові правочиниє правомірнимина час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, тавони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорамимають виконуватися належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 2 316 грн. 73 коп. основного боргу за надані телекомунікаційні послуги.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 95 грн. 24 коп.

Відповідно до п. 5.8. договору у разі несплати за надані послуги електрозв’язку понад встановлений термін (з 21 – го числа місяця, що настає після розрахункового періоду) споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від затриманих платежів за кожну добу затримки, згідно з чинним законодавством.

          Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов’язання нарахована пеня, визначена відповідно до п. 2 ст. 36 Закону України „Про телекомунікації” від 18.11.2003 року з врахуванням обмеження її розміру однією обліковою ставкою НБУ та терміну її нарахування відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, складає 95 грн. 24 коп., підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки, складає 134 грн. 02 коп., три проценти річних – 48 грн. 16 коп., підлягають стягненню з відповідача.

Щодо тверджень відповідача стосовно того, що підприємством зв’язку неправомірно нарахована сума 1620 грн. 09 коп. за період з липня 2009 року по червень 2010 року за телекомунікаційні послуги, оскільки телефон з 01.07.2009 року був відключений працівниками ВАТ „Укртелеком”, а 10.08.2009 року телефонні пристрої були демонтовані працівниками ВАТ „Укртелеком”, судом відхиляються з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем подано суду документальні докази того, що 08.06.2009 року на адресу відповідача було надіслано попередження про відключення телефону у зв’язку із заборгованістю, однак відповідач оплату за надані телекомунікаційні послуги не здійснив, в зв’язку з чим його було включено у список боржників, телефони яких підлягають відключенню. На підтвердження представник позивача надала суду „Реєстр абонентів „Підприємства” зони 31, телефони яких підлягають відключенню за дебіторську заборгованість станом на 01.07.2009 року”, який затверджено керівником 01.07.2009 року та в якому зазначено про те, що у СТОВ „Новодавидівське” існує прострочений борг, в зв’язку з чим його телефон підлягає відключенню.

Крім того, представник позивача стверджує про те, що 01.07.2009 року був відключений телефон лише на станції, а телефонна лінія у абонента демонтована не була, сам телефон був знятий 21.06.2010 року, про що свідчить поданий позивачем наряд на знімання телефонів і приладів № 485,486 від 17.06.2010 року, який підтверджує те, що саме 21.06.2010 року був знятий телефон.

Твердження відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем з 01.08.2009 року абонентської плати спростовуються Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року, якими встановлено, що у разі неоплати отриманих послуг в установлений строк абоненту надсилається письмове попередження із зазначенням кінцевого строку оплати. Якщо протягом 10-ти днів після зазначеного в попередженні строку не надійшло підтвердження про оплату, оператор має право скоротити перелік (обмежити вихідні з'єднання чи користування послугами міжміського та міжнародного зв'язку тощо) або припинити надання послуг місцевого та/або інших видів телекомунікаційних послуг залежно від проведеної оплати. Припинення надання послуг здійснюється на підставі списків про відключення телефонів за несплату, підписаних уповноваженою особою служби розрахунків оператора, провайдера (п.п. 110, 111 Правил).

Відповідно до п. 113 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005 року встановлено, що за час, протягом якого послуги місцевого телефонного зв'язку не надавалися з вини абонента, абонентна плата справляється в повному розмірі.

Згідно п. 114 вищевказаних Правил встановлено, що у разі коли протягом місяця після зазначеного у попередженні строку оплати підтвердження про погашення заборгованості не надійшло, оператор має право в односторонньому порядку припинити надання послуг, про що письмово повідомляє абонента. В матеріалах справи міститься надіслане на адресу відповідача повідомлення № 14/9-1644 від 06.07.2010 року про зняття номера телефону.

В зв’язку з чим суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу основний борг за телекомунікаційні послуги в сумі 2316 грн. 73 коп., 95 грн. 24 коп. пені, 134 грн. 02 коп. інфляційних нарахувань та 48 грн. 16 коп. три проценти річних, які підлягають стягненню з відповідача.

Ухвалами суду відповідача неодноразово було зобов’язано подати суду документальні докази щодо припинення надання послуг ВАТ „Укртелеком” СТОВ „Новодавидківське”, однак відповідач вимоги ухвал суду не виконав та не подав жодного документального доказу щодо припинення надання послуг ВАТ „Укртелеком” СТОВ „Новодавидківське”.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 102 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 204, 509, 526, 549, ч. 2 ст. 625, ст. ст. 629, 901 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Новодавидківське”, Мукачівський район, с. Нове Давидково, вул. Конституційна, 3А (код ЄДРПОУ 30765069) на користь Відкритого акціонерного товариства „Укртелеком” в особі Закарпатської філії ВАТ „Укртелеком”, м. Ужгород, пл. Кирила і Мефодія, 4 (код ЄДРПОУ 25438186) суму 2 594 (Дві тисячі п’ятсот дев’яносто чотири гривень) грн. 15 коп., в тому числі 2 316 (Дві тисячі триста шістнадцять гривень) грн. 73 коп. основного боргу за телекомунікаційні послуги, 95 (Дев’яносто п’ять гривень) грн. 24 коп. пені, 134 (Сто тридцять чотири гривень) грн. 02 коп. інфляційних нарахувань та 48 (Сорок вісім гривень) грн. 16 коп. три проценти річних, а також суму 102 (Сто дві гривень) грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

В зв’язку з оголошенням в судовому засіданні 07.12.2010 року лише вступної і резолютивної частини рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 08.12.2010 року.

Суддя Пригара Л.І.