Рішення № 128817273, 04.07.2025, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 643/57/22

н/п 2/953/1872/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2025 року м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Демченко С.В.,

секретар судового засідання Кошова О.В.,

за участю:

представника позивача Кравцової С.М.,

представника відповідача адвоката Левкова В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

УСТАНОВИВ:

10 січня 2022 року представник АТ "Альфа-Банк" звернувся до Салтівського районного суду м. Харкова із позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру, трикімнатну, загальною площею 65,8 кв. м, житловою площею 40,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Альфа Банк» за кредитним договором № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року у розмірі 13489, 94 доларів США, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 18 листопада 2005 року АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 825/2-40/1/5-191. 09 березня 2010 року Загальними зборами Акціонерів прийняте рішення про зміну типу акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство та зміну найменування Банку на ПАТ «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на АТ «Укрсоцбанк». За умовами укладеного між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 кредитного договору, Банк зобов`язався надати відповідачці кредит у сумі 20000 доларів США, а відповідачка зобов`язалась у порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі у сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього Графіком погашення кредиту. Зазначив, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 18 листопада 2005 року між кредитором та іпотекодавцем, яким є ОСОБА_1 , укладений іпотечний договір № 825/4-40/9/5-262, відповідно до умов якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання кредитного договору передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме - квартиру, трикімнатну, загальною площею 65,8 кв. м, житловою площею 40,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ринкова вартість предмету іпотеки становить 824300 грн.

На підставі рішення № 5/2019 від 15 жовтня 2019 року АТ «Укрсоцбанк» було припинено шляхом приєднання до АТ «Альфа-Банк», де в п.п. 1.2 зазначено, що правонаступником всього майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» з 15 жовтня 2019 року є АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою Салтівського районного суду м. Харкова від 13 січня 2022 року справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки передано на розгляд до Київського районного суду м. Харкова.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 лютого 2022 року вищевказану цивільну справу передано в провадження суді Київського районного суду м. Харкова Садовського К.С.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2022 року цивільну справу прийнято до провадження, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

За наслідками повторного автоматизованого розподілу між суддями цивільної справи № 643/57/22, провадження №2/953/1405/23, який здійснено 12 квітня 2023 року відповідно до рішення Вищої ради правосуддя №325/0/15-23 від 11 квітня 2023 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Київського районного суду м. Харкова у відставку", цивільну справу 12 квітня 2023 року передано в провадження судді Київського районного суду м. Харкова Демченко С. В.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 30 травня 2023 року цивільну справу прийнято до провадження та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства «Сенс Банк» та звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Акціонерним товариством «Сенс Банк» за кредитним договором № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року у розмірі 13489, 94 доларів США шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 березня 2025 року за заявою представника відповідачки ОСОБА_1 адвоката Левкова В.М. скасовано заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 грудня 2023 року по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

03 квітня 2025 року на адресу суду від представника відповідачки адвоката Левкова В.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, представник відповідача посилався на те, що 18 листопада 2005 року АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 825/2-40/1/5 191. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 18 листопада 2005 року між кредитором та іпотекодавцем, яким є ОСОБА_1 , укладений іпотечний договір № 825/4 40/9/5-262, відповідно до умов якого ОСОБА_1 в забезпечення виконання кредитного договору передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру-трикімнатну,загальною площею65,8кв.м,житловою площею40,5кв.м,що розташованаза адресою: АДРЕСА_1 . 09жовтня 2014року узв`язку зпереходом кредиторана програмнеобслуговування ІБС«FlexCube»між ПАТ«Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договірпро внесеннязмін №2до договорукредиту №825/2-40/1/5-191від 18листопада 2005року. Відповідно доп.2вказаного договору,станом надату укладенняцього договорупро внесеннязмін,заборгованість закредитом складає8456,02доларів США.З долученогодо матеріалівсправи розрахункузаборгованості вбачається,що заборгованість ОСОБА_1 за кредитнимдоговором №825/2-40/1/5-191від 18листопада 2005року передБанком становить13489,94доларів США,що еквівалентно355472,06грн.Зауважив натому,що позивач,звертаючись досуду звідповідними позовнимивимогами,діє недобросовісно,оскільки неповідомив судпро наявністьсудового рішення,ухваленого Київськимрайонним судомм.Харкова від13червня 2016року (справа№ 640/6657/16-ц),яким позов ПАТ«УКРСОЦБАНК» задоволенота стягнутоз відповідачки ОСОБА_1 заборгованість закредитним договором№ 825/2-40/1/5-191від 18листопада 2005року урозмірі 208874,96грн. Пред`явившипозовні вимогипро повнедострокове погашеннязаборгованості закредитом,сплати відсотківза користуваннякредитом іпені,банк відповіднодо статті1050Цивільного кодексуУкраїни змінив строк виконання основного зобов`язання. Наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості у повному обсязі свідчить про закінчення строку дії договору. Відповідно до положень ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. З наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року вбачається, що станом на 26 жовтня 2021 року заборгованість відповідачки перед АТ «Сенс Банк» складає 13489,94 доларів США, з яких: за кредитом 8045,06 доларів США, за відсотками 5444,88 доларів США, що вочевидь суперечить приписам чинного законодавства України. Звернення позивача до суду з позовною заявою про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк» за кредитним договором № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року у розмірі 13489,94 доларів США шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах зумовлює для відповідачки негативні наслідки, пов`язані з тим, що у випадку задоволення позовних вимог визначена судом у такому рішенні сума боргу буде орієнтиром для виконавця, який у випадку недостатності вартості предмета іпотеки може звернути стягнення також і на інше майно боржника в межах боргу, про який зазначає позивач у позовної заяві. З урахуванням наведеного, на переконання сторони відповідача, позивач не довів належними та допустимими доказами, що відповідачка порушила право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду з урахуванням вже визначеного боргу за рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 червня 2016 року.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 16 жовтня 2023 року було замінене найменування позивача Акціонерне товариство «Альфа банк» на Акціонерне товариство «Сенс банк» та за наслідками підготовчого судового засідання справу було призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Представник позивача Кравцова С.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Вказує, що саме невиконання відповідачкою рішення суду від 13 червня 2016 року стало підставою для звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Представник відповідача адвокатЛевков В.М.у судовомузасіданні заперечувавщодо задоволенняпозовних вимог,посилаючись напідстави,викладені увідзиві.Вказав,що долученийдо позовноїзаяви розрахунокзаборгованості невідповідає дійсності,оскільки позивачнеправомірно нарахуваввідсотки вжепісля того,як Банкреалізував своєправо надострокове стягненнякредиту всудовому порядку.Звернення Банкупро достроковестягнення кредитунезалежно відспособу такогостягнення змінюєпорядок,умови істрок діїкредитного договору.На часзвернення зтаким позовомвважається,що наставстрок виконаннядоговору вповному обсязі. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позикодавця забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином, позивач втратив право нараховувати проценти за кредитним договором № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року, з моменту звернення до Київського районного суду м. Харкова з позовною заявою про стягнення заборгованості за вказаним договором. Проте позивач після ухвалення 13 червня 2016 року судом рішення продовжував безпідставно нараховувати проценти на залишок поточної та простроченої заборгованості за кредитом. Зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Суд, вислухавши думку сторін по справі, дослідивши надані сторонами докази, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд встановив, що 18 листопада 2005 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 825/2-40/1/5-191.

Відповідно до п. 1.1. договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 20000 доларів США, зі сплатою 12, 75 % річних.

Як вбачається з умов кредитного договору, положеннями п.п. 1.1. встановлений графік погашення кредиту.

Згідно з п. 1.2. договору кредит надається позичальнику на наступні цілі: придбання нерухомого майна трикімнатної квартири у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 1.3. договору, у якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов`язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої іпотекою вимоги, кредитор укладає: в день укладення цього договору з позичальником іпотечний договір, за умовами якого позичальник передає кредитору в іпотеку нерухоме майно трикімнатну квартиру у будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , заставною вартістю 212100 грн. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, обтяження майна іпотекою реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, а на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона.

Положеннями п. 2.1. ст. 2 договору встановлено, що надання кредиту здійснюється шляхом видачі позичальнику готівкових грошей.

Відповідно до п. 2.2. ст. 2 договору моментом (днем) надання кредиту вважається день видачі позичальнику готівкових грошей в сумі кредиту.

Пунктом 2.3. ст. 2 договору моментом (днем) повернення кредиту вважаться день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору.

Згідно з п. 2.4. ст. 2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360.

Вимогами п. 2.4.1. ст. 2 договору встановлено, що сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_1 в Ленінському відділенні Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» не пізніше десятого числа місяця наступного за тим, в якому нараховані проценти. У випадку, якщо десяте число місяця є неробочим днем, то позичальник зобов`язаний сплатити суму нарахованих процентів, згідно з п. 2.4. договору у попередній робочий день.

Положеннями п. 3.3.3. ст. 3 договору встановлено, що одночасно з укладенням цього договору укласти договір, визначений п. 1.3 цього договору, на узгоджених із кредитором умовах.

Згідно з п. 3.3.4. ст. 3 договору, протягом трьох робочих днів від дати укладення іпотечного договору, зазначеного в п. 1.3.1 цього договору, оформити договір страхування предмета іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування на користь кредитора як вигодонабувача та надати кредитору оригінальний примірник цього договору або його нотаріально засвідчену копію, а також протягом робочих днів після внесення змін та/або доповнень до вищезазначеного договору страхування надавати кредитору оригінальний примірник або нотаріально засвідчені копії цих змін та/або доповнень.

Відповідно до п.3.3.11. договору протягом двох робочих днів з моменту виконання заходів, на які був виданий кредит згідно з п. 1.2 цього договору, повідомляти про це кредитора з наданням усіх первинних документів, а також надати можливість ознайомитися та перевірити їх достовірність на місці знаходження відповідного майна.

Положеннями п. 4.1. ст. 4 договору у разі порушення позичальником умов цільового використання кредиту, визначеного п. 1.2 цього договору, позичальник зобов`язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 25 % від суми коштів, використаних не за цільовим призначенням.

Вимогами п. 7.3. ст. 7 договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, з урахуванням положень п. 7.5 цього договору.

18 листопада 2005 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 825/4-40/9/5-262, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Зубарєвим І.Ю.

Згідно з п. 1.1. ст. 1 договору, іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов`язань за договором кредиту № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року, укладеним між іпотекодержателем та іпотекодавцем, надалі за текстом «Основне зобов`язання», наступне нерухоме майно, - квартиру, трикімнатну, загальною площею 65, 8 кв.м., житловою площею 40.5 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцеві на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 18 листопада 2005 року, посвідченого Зубарєвим І.Ю., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, за реєстровим № 9904, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів згідно витягу за номером 1749375 про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, виданого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області, Зубарєвим І.Ю., 18 листопада 2005 року, номер правочину 971593, право власності на яку зареєстровано Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 8992479 від 18 листопада 2005 року, реєстраційний номер 12721733, номер запису 53453 в книзі 1, надалі за текстом «Предмет іпотеки».

Вимогами п. 1.2. ст. 1 договору встановлено, що вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 212100 грн, що в еквіваленті складає 42000 доларів США за офіційним курсом Національного Банку України.

Відповідно до п. 1.3. ст. 1 договору балансова вартість предмету іпотеки, відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно номер 8992514 від 18 листопада 2005 року, виданого Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», становить 32856 грн.

Згідно з п.1.4. та п.1.4.1. ст. 1 договору зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання: повернення кредиту у сумі 20000 доларів США здійснюється відповідно до встановленого цим договором порядку погашення.

Положеннями п. 1.11. ст. 1 договору сторони погоджуються, що одночасно з нотаріальним посвідченням цього договору нотаріус накладає, згідно з чинним законодавством України, заборону відчуження предмета іпотеки.

Пунктом 2.4.4 договору встановлено, що у разі невиконання Іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов`язків, встановлених згідно з п.п.2.1.1.-2.1.10 (2.1.11) цього Договору, вимагати дострокового виконання Іпотекодавцем Основного зобов`язання, а у разі його невиконання задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Згідно з п. 3.1. ст. 3 договору у разі порушення іпотекодавцем умов, визначених п.п. 2.1.1. 2.1.10 (2.1.11) цього договору, іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, визначеному п. 2.4.4. цього договору.

Вимогами п. 3.2. ст. 3 договору встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем умов п.п. 2.1.1. 2.1.10. (2.1.11) цього договору, іпотекодавець зобов`язаний сплатити іпотекодержателю штраф у розмірі 10 (десять) відсотків від вартості предмета іпотеки, визначеної в п. 1.2 цього Договору, за кожний випадок.

Положеннями п. 4.1. ст. 4 договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання іпотекодавцем основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 4.2. ст. 4 договору у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з п. 4.3. ст. 4 договору іпотекодавець в будь-який час до моменту реалізації предмета іпотеки має право припинити звернення на нього стягнення шляхом повного виконання забезпечених іпотекою зобов`язань.

Вимогами п. 4.4. ст. 4 договору встановлено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, з метою забезпечення його неналежного господарського використання згідно з його цільовим призначенням, а також отримання доходів, предмет іпотеки передається іпотекодержателю, або третій особі за погодженням між іпотекодавцем та іпотекодержателем, в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим договором. Управління предметом іпотеки відповідно до цього пункту може здійснюватися, зокрема шляхом його передачі в найом (оренду), лізинг, інше платне користування тощо.

Положеннями п. 4.5. ст. 4 договору встановлено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів: на підставі рішення суду; на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідним покупцем в порядку, встановленому статтею 6 Закону України «Про іпотечне кредитування», операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати».

Вимогами п. 4.6. ст. 4 договору встановлено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у відповідному рішенні суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку»; шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Положеннями п. 4.7. ст. 4 договору передбачено, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса реалізація предмета іпотеки здійснюється шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Згідно з п. 5.1. ст. 5 договору встановлено, що усі спори та розбіжності, що виникають між сторонами за цим договором підлягають врегулюванню шляхом взаємних консультацій та переговорів.

Пунктом п. 5.2. ст. 5 договору передбачено, що у разі, якщо сторони не зможуть дійти згоди зі спірних питань шляхом переговорів, то такий спір підлягає передачі на розгляд суду, згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.3. ст. 6 договору цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення основного зобов`язання. Дія цього договору також припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про іпотеку».

09 жовтня 2014 року у зв`язку з переходом кредитора на програмне обслуговування ІБС «FlexCube» між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін № 2 до договору кредиту № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року.

09 жовтня 2014 року ОСОБА_1 підписала заяву, відповідно до якої підтвердила, що з умовами договору про внесення змін № 2 до договору кредиту № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року ознайомилася, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень немає.

До матеріалів справи долучені Тарифи, які є додатком № 1 до договору про внесення змін № 2 до договору кредиту № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року, в яких містяться відомості про найменування тарифу (комісії), розмір тарифу у відсотках або в гривнях, ПДВ 20 %, строк/термін та умови сплати.

Крім того, до матеріалів справи долучена заява на погашення кредитної заборгованості (у тому числі достроково) та пам`ятка позичальника, в якій зазначені реквізити для погашення суми кредиту та сплати процентів за договором кредиту у валюті кредиту, які підписані ОСОБА_1 власноручно.

09 жовтня 2014 року між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про внесення змін № 3 до договору кредиту № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року.

Відповідно до п. 2. вказаного договору станом на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованість за кредитом складає 8456, 02 доларів США.

Згідно з п. 3. договору сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, які викладені в договорі кредиту (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього). Зокрема п. 3.1. передбачено, що з дати укладення цього договору про внесення змін встановити проценту ставку за користування кредитом в розмірі 12, 75 % річних.

Положеннями п. 3.2. договору встановлено, що погашення залишку заборгованості позичальника за кредитом в сумі, зазначеній в п. 2 цього договору про внесення змін здійснюватиметься позичальником згідно з графіком, який є додатком 1 до цього договору про внесення змін, в наступному порядку: до 10 числа (включно) кожного місяця, починаючи з жовтня 2014 року та з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 10 листопада 2020 року (включно), на умовах, визначених Договором кредиту з урахуванням положень цього Договору про внесення змін.

Пунктом 3.3. договору встановлено, що детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту наведено в додатку 2 до цього договору про внесення змін та є його невід`ємною частиною.

Зі змісту п. 4. договору слідує, що інші умови договору кредиту залишаються незмінними і діють в частині, що не суперечить даному договору про внесення змін, при цьому сторони підтверджують за ними свої зобов`язання.

Згідно з п. 6. цей договір про внесення змін набирає чинності з моменту підписання його сторонами та є невід`ємною складовою частиною договору кредиту.

09 жовтня 2014 року ОСОБА_1 підписала заяву, відповідно до якої підтвердила, що з умовами договору про внесення змін № 3 до договору кредиту № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року ознайомилася, ніяких заперечень, а також непорозумінь його положень немає.

До матеріалів справи долучений Графік погашення кредиту, що є додатком № 1 до договору про внесення змін № 3 до договору кредиту № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року.

Зі змісту долученого до матеріалів справи детального розпису сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне значення подорожчання кредиту, який є додатком № 3 до договору про внесення змін № 3 до договору кредиту № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року слідує, що станом на 11 вересня 2014 року розмір наданого ОСОБА_1 кредиту становить 8435,02 доларів США, терміном дії 74 місяців, зі сплатою процентів у розмір 12, 75 %. Дата повернення кредиту 18 листопада 2020 року.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вимог банку у зв`язку з неповерненням ОСОБА_1 кредитної заборгованості за кредитним договором № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року слідує, що станом на 26 жовтня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед Банком становить 13489, 94 доларів США, що еквівалентно 355472, 06 грн.

06 листопада 2021 року представник АТ «Альфа-Банк» направив на поштову адресу ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, в якій повідомлялося про необхідність у 30-ти денний строк сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку. Зазначено, що у разі невиконання цієї вимоги, Банк розпочне звернення стягнення на предмет іпотеки (квартиру, трикімнатну, загальною площею 65,8 кв.м., житловою площею 40,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про іпотеку», шляхом подачі до суду позову про звернення стягнення на предмет іпотеки чи вчинення виконавчого напису нотаріуса.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов`язків є АТ «Альфа-Банк». Правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15 жовтня 2019 року.

30 листопада 2022 року були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк».

Представник відповідача долучив до матеріалів справи рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 червня 2016 року у справі № 640/6657/16-ц за позовом ПАТ «УКРСОЦБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.

Зі змістурішення судувід 13червня 2016року вбачається,що позовнівимоги ПАТ«УКРСОЦБАНК» задоволенота стягнутоз ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року у розмірі 208874,96 грн.

Рішення суду набрало законної сили 24 червня 2016 року.

Вказана цивільна справа 640/6657/16-ц за клопотанням представника відповідача було оглянута у судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 15 ЦК України визначено право кожної особи та захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес і саме воно є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Такі способи захисту передбачені статтею 16 ЦК України.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями ч. 1 ст. 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Так, за змістом ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Положеннями ч. 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (іпотекою).

Відповідно до статті 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

За змістом ч. 1 ст. 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов`язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов`язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов`язань або зменшити їх.

Забезпечувальне зобов`язання (взаємні права й обов`язки) виникає між іпотекекодержателем (кредитором за основним зобов`язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов`язанням).

Виконання забезпечувального зобов`язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов`язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене в статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку», згідно з частиною третьою статті 33 якого звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Відповідно до ст. 33 Закон України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

У ч. ст. 39 Закону України «Про іпотеку» визначено, що суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов`язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Суд встановив, що 18 листопада 2005 року між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 825/2-40/1/5-191 та іпотечний договір № 825/4-40/9/5-262, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Зубарєвим І. Ю.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року, у квітні 2016 року ПАТ «УКРСОЦБАНК» звернулося до суду з позовом про дострокове повернення кредитних коштів.

За наслідками розгляду зазначеного позову рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13 червня 2016 року позовні вимоги ПАТ «УКРСОЦБАНК» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року у розмірі 208874,96 грн.

Рішення суду набрало законної сили 24 червня 2016 року.

На виконаннявищевказаного рішеннясуду позивачу06березня 2017року буввиданий виконавчийлист №640/6657/16-ц,який уподальшому бувпред`явленийдо примусовоговиконання,на підставіякого буловідкрито виконавчепровадження №53825085. Проте, 22 січня 2018 року на підставі пункту 9 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

21 травня 2024 року позивач звернувся до суду із заявою про видачу дубліката вищевказаного виконавчого листа.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 19 грудня 2024 року у задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 червня 2016 року відмовлено.

Матеріали справи не містять доказів того, що судове рішення від 13 червня 2016 року щодо стягнення кредитної заборгованості було виконано відповідачкою.

З огляду на те, що ОСОБА_1 основне зобов`язання, визначене умовами кредитного договору № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року, не виконала, суму боргу, визначену судовим рішенням у розмірі 208874,96 грн, кредитору не повернула, суд дійшов висновку про те, що право банку порушено, тому вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед банком за кредитним договором № 825/2-40/1/5-191 від 18 листопада 2005 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки є обґрунтованою.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (див постанови від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (пункт 8.6), від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17 (пункт 40)).

Разом з тим, суд вважає слушними доводи представника відповідача щодо неправомірності нарахування позивачем відсотків за користування кредитом у період з квітня 2016 року по листопад 2020 року.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначений вище кредитний договір розірваний, та оскільки рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 червня 2016 року відповідачка по справі належним чином не виконала, тому у позивача виникло право вимоги відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, позивач, заявляючи вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, посилається саме на положення ст. 1050 ЦК України, які у даному випадку не підлягають застосуванню.

Крім того, у судовому засіданні представник відповідача просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності до вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За змістом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Положеннями ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Згідно з ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі №755/13805/16-ц підтримала висновок, згідно з яким слід розмежовувати вимоги про стягнення боргу за основним зобов`язанням (actio in personam) та про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Переривання загальної позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов`язанням не перериває перебігу загальної позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки і навпаки.

Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки «піддається» впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю у три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо) (постанова Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 755/5440/18 (провадження № 61-8385св21)).

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений такий обов`язок позичальника, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Вимогами п. 7.3. ст. 7 договору № 825/2-40/1/5-191 встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань, з урахуванням положень п. 7.5 цього договору.

Однак, як вже зазначалося вище, у зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань щодо повернення кредитних коштів Банк, використовуючи своє право, згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, шляхом пред`явлення до суду у квітні 2016 році позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, змінив строк виконання зобов`язання.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Аналізуючи викладене, суд встановив, що на момент звернення з позовною заявою до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, строк позовної давності сплинув, оскільки, починаючи з дня набрання законної сили рішенням про дострокове стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом, тобто з 24 червня 2016 року банк мав право звернутися з вимогою до іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки, проте звернувся до суду з такою вимогою лише 10 січня 2022 року, тобто з пропуском позовної давності

Стаття 264 ЦК України пов`язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов`язанням не перериває перебігу позовної давності за іншим зобов`язанням, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчинення позичальником дій, що підтверджують визнання ним боргу за основним зобов`язанням, не перериває позовну давність за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, бо вимоги про стягнення боргу та про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними (основною та додатковою); закон не передбачає застосування до додаткової вимоги наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою.

Вказана правова позиція викладене у рішенні Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 750/10899/19.

За вказаних обставин, а також, врахувавши заяву представника відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності до вимог банка, суд дійшов обґрунтованого висновку, що строк на звернення АТ «Сенс Банк» до суду з вимогами про звернення стягнення сплинув у 2019 році.

Жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про об`єктивні перешкоди у зверненні із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки у межах позовної давності банк не надав, а тому відсутні підстави для поновлення строку банку на звернення до суду з указаним позовом.

Доводи представника позивача про неможливість подання позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки діяв Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", суд відхиляє, оскільки дія мораторію не впливає на право банку звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, не перешкоджає ухваленню судом рішення за таким позовом та не свідчить про наявність підстав для зупинення перебігу позовної давності.

Оскільки відповідно до ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, тому суд з цих підстав відмовляє у задоволенні позову.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, а тому судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 78, 80, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_2 ,місце проживання(перебування): АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 14 липня 2025 року.

Суддя С.В. Демченко