Ухвала суду № 128816373, 14.07.2025, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/2413/25

Провадження № 1-кс/188/653/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2025 року Слідчий суддя Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1

при секретарі судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Петропавлівка клопотання слідчого відділення поліції № 4 Синельниківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за №12025041530000150 від 12.07.2025р., за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286-1 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю: с. Оженин, Острозького району, Рівненської області, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , громадянину України, освіта середня, неодруженому, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей не має, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період в посаді командира міномета 1 обслуги 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «головний сержант»,раніше не судимий.

за участю:

прокурора ОСОБА_6 (дистанційно)

слідчого ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_5

захисника ОСОБА_7 (дистанційно)

ВСТАНОВИВ:

Слідчий відділення ВП № 4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенант поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Петропавлівського районного суду з клопотанням, погодженим з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді триманння під вартою.

В обґрунтування клопотання слідчий вказав, що слідчим СВ відділення поліції №4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №12025041530000150 від 12.07.2025 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.

Головний сержант ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, в посаді командира міномета 1 обслуги 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 11.07.2025 року приблизно о 19:20 год., керуючи технічно справним автомобілем марки «VOLKWAGEN TUAREG» р.н. НОМЕР_2 номер кузову НОМЕР_3 , в світлу пору доби, рухався по вул. Героїв України в с-ще Петропавлівка, Синельниківського району Дніпропетровської області у напрямку с. вул. Соборна, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області по вологому асфальтованому покриттю проїзної частини, поблизу домоволодіння за адресою: вул. Героїв України 34, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району Дніпропетровської області, в порушення ст.ст. 9, 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», п.п. 1.3., 1.5., 2.1. а), 2.3. б), 2.9. б) а) 10.1., Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, відповідно до яких:

п. 1.3. «Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.»;

п. 1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган;

п. 2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

п. 2.9 а)Водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;

п. 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров`я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки, не маючи жодних перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, продовжував рухатись по вулиці Героїв України с-ще Петропавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області в результаті чого 11 липня 2025 року, приблизно о 19 годині 20 хвилин, рухаючись по зазначеній ділянці вулиці, біля домоволодіння № 34 допустив зіткнення передньою частиною транспортного засобу із велосипедом під керуванням ОСОБА_9 , яка рухалася по правому узбіччі в попутному водію ОСОБА_5 напрямку, внаслідок чого ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми відкритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, ІІ ступеню, САК, компресійного перелому 8,9 хребця зі зміщенням уламків, перелом І ребра зліва, І ребра зправа, скальпованої рани лобної ділянки, пневматоракс, гідроторакс зліва, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпечності для життя в момент спричинення.

Тобто ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину повністю підтверджується наступними доказами: протоколом огляду місця події, в ході якого виявлено автомобіль Фольцваген Туарег повністю пошкоджений внаслідок горіння.

Протоколом перегляду відео з камер відеоспостереження за 11.07.2025 року встановленій на перехресті вул. Героїв України та вул. Соборна , Миру- Сонячна в с. Петропавлівка в ході якого виявлено відеозапис де зафіксовано, що до магазину «Варус» по вул. Соборна 10 в с. Петропавлівка близько о 15.15 під`їхав автомобіль Фольцваген Туарег темно синього кольору р.н. НОМЕР_2 з якого вийшло троє чоловіків які зайшли до приміщення магазину «Варус».

Протоколом перегляду відео з камери відеоспостереження в приміщенні магазину «Варус» від 11.07.2025 року в ході якого було ідентифіковано трьох чоловіків які вийшли з автомобіля Фольцваген Туарег темно синього кольору р.н. НОМЕР_2 та зайшли у приміщення магазину .

Протоколом огляду бампера та номерного знаку р.н. НОМЕР_2 які надав для огляду свідок ОСОБА_10 котрий проживає по АДРЕСА_2 та був очевидцем того як водій автомобіль Фольцваген Туарег темно синього кольору р.н. НОМЕР_2 на великій швидкості близько о 20 годині 11.07.2025 року в`їхав у калюжу та загубив бампер і номерний знак.

Протоколом допиту свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 які безпосередньо були очевидцями того, коли водій автомобіля Фольцваген Туарег темно синього кольору р.н. НОМЕР_2 11.07.2025 року приблизно о 19.30 скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_15 та втік з місця пригоди.

Протоколами допиту свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , які вказали що ОСОБА_5 є власником автомобіля Фольцваген Туарег темно синього кольору р.н. НОМЕР_2 .

Протоколами допиту свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 які вказали що 11.07.2025 року за кермом автомобіля «Фольцваген Туарег» темно синього кольору р.н. НОМЕР_2 під час наїзду на потерпілу ОСОБА_15 перебував ОСОБА_5 іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності, в тому числі вилученими у встановлений законом спосіб речовими доказами.

У ході досудового слідства у кримінальному провадженні та вивчення особистості підозрюваного ОСОБА_5 встановлено ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, щодо невиконання ним покладених процесуальних обов`язків.

Оцінюючи ризик попередження спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду є те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого умисного кримінального правопорушення, яке карається позбавленням волі на строк від п`яти до восьми років. Обґрунтуванням вказаного ризику при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є те, що відповідно до п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках та встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Крім цього, підозрюваний ОСОБА_5 може змінити місце фактичного мешкання, перетнути державний кордон поза пунктами пропуску, виїхати на тимчасово окуповану територію України, та переховуватися від суду.

При цьому можливі посилання сторони захисту на відсутність на цей час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не власною правосвідомістю, а дієвістю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування обвинуваченого у разі не обрання йому запобіжного заходу.

Крім того, з обставин кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем, який на підставі статутів Збройних сил України, взявши на себе зобов`язання сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, накази командирів, неухильно дотримуватися Конституції і законів України, порушив ці обов`язки.

Також не можна лишити поза увагою той факт, що підозрюваний ОСОБА_5 , як військовослужбовець, значно краще ніж пересічний громадянин України володіє інформацією, щодо місць проходу на територію, яка тимчасово непідконтрольна органам державної влади України, і може використовувати вказану інформацію для переховування на вказаній території.

Щодо наявності ризику незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілим у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України.

Також, враховуючи, що підозрюваний має доступ до матеріалів кримінального провадження, в тому числі до анкетних даних свідків у кримінальному провадженні, що у поєднанні з тяжкістю злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 та суворості покарання, яке загрожує йому у випадку доведення вини, з метою уникнення встановленої законом відповідальності є досить високим ризик того, що перебуваючи на волі підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні шляхом погроз або застосуванням насильства, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень, про що, зокрема, свідчать зухвалий спосіб вчинених злочину, крім того слід зазначити, що ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на етапі досудового розслідування, а й у подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та потерпілого, дослідження їх судом.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки, характер та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється останній, а також навички останнього поводження з вогнепальною зброєю як військовослужбовця та доступ під час виконання службових обов`язків до вогнепальної зброї та бойових припасів в тому числі до необлікованих, свідчить про підвищену небезпеку останнього. В тому числі, є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі і злочин проти життя та здоров`я особи, про що свідчить очевидна психологічна спроможністю підозрюваного вільно, виключно за своїм бажанням, без розумної причини самозахисту чи виконання державного або громадського обов`язку застосувати насильство відносно інших осіб.

Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, домашнього арешту та особистої поруки відносно підозрюваного пов`язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості. Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.

Неможливість покладення на підозрюваного обов`язків без застосування запобіжного заходу пов`язана з тим, що вказаний спосіб застосування заходу забезпечення і не може бути застосований до особи, що підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов`язаного із порушенням Присяги військовослужбовця Збройних Сил України, особи.

Крім того, перебування поза межами тримання під вартою, підозрюваний як особа, що не має підстав для звільнення з військової служби зобов`язаний буде повернутися до підрозділу, в якому він проходить службу, тобто до місця, де також проходять службу свідки, що беззаперечно створить умови для здійснення тиску на них.

За таких обставин покладення обов`язків без застосування запобіжного заходу не може запобігти цим ризикам, також суворість покарання за кримінальне правопорушення та особистість підозрюваного свідчить про те, що наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними ніж кримінальне переслідування.

У судовому засіданні слідчий підтримав клопотання, обґрунтував наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення та ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Прокурор підтримав клопотання, обґрунтував необхідність обрання саме такого запобіжного заходу, просить клопотання задовольнити.

Підозрюваний та захисник заперечували проти обрання вказаного запобіжного заходу, просять обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а також просять застосувати заставу.

Вислухавши думки прокурора, слідчого, захисника, підозрюваного, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України метою обрання запобіжного заходу підозрюваному є забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілих, свідків у провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Стороною обвинувачення зібрані докази, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.

Сторона обвинувачення в судовому засіданні достатньо обґрунтувала необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу та довела наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

З огляду на те, що органом досудового розслідування доведено та підтверджено вищевказаними матеріалами існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; що підозрюваний має можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, може здійснити вплив на свідків, тому що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого у цьому випадку можуть бути признаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання, а також беручи до уваги вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров`я, майновий стан та інші обставини, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку протиправних дій для запобігання вказаним ризикам об`єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.

В свою чергу, в умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування викличного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.

Отже, досягнення мети визначеної у ст. 177 КПК України наразі можливе виключно шляхом взяття під варту підозрюваного.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Сторона обвинувачення акцентує увагу суду, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою, немає, відсутні докази і наявності в останнього міцних соціальних зв`язків, інших даних, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя прийшов до переконання, що існують ризики, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому вважає, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Слідчий суддя вважає необхідним і достатнім застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Відповідно до ст. 205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На підставі ст. 29 Конституції України, керуючись ст.ст. 48, 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 4 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12025041530000150 від 12.07.2025р , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів з 17.15 год. 14 липня 2025 року до 17.15 год.11 вересня 2025 року, та визначити місцем тримання в умовах гауптвахти ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_3 ), без визначення застави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

На ухвалу слідчого судді може бути подана скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1