Рішення № 12881623, 13.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 грудня 2010 р. Справа 2/190-10

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськ-теплокомуненерго" 76006, м.Івано-Франківськ, вул.Б.Хмельницького, 59-а

до: Відкритого акціонерного товариства Шаргородського РП "Агромаш" 23500, Вінницька область, м.Шаргород, вул.Леніна, 272

про стягнення 50512,44 грн.

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники сторін не з"явились

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськ-теплокомуненерго" до Відкритого акціонерного товариства Шаргородського РП "Агромаш" про стягнення 50 512,44грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 05.11.10р. порушено провадження у справі №2/190-10 та призначено засідання на 13.12.10 року.

13.12.2010 року в судове засідання представники сторін не з"явилися витребуваних ухвалою суду від 05.11. 2010 року доказів не надали, незважаючи на те, що належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення №20248313 від 15.11.10р. та 20248135 від 15.11.10р.

За таких обставин, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

В листопаді 2008 року ДМП "Івано-Франківськ-теплокомуненерго" виконувало підрядні роботи за замовленням Відкритого акціонерного товариства Шаргородського РП "Агромаш".

Вартість виконаних робіт становить 48 914,40 грн., що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт №233-0-1-1 за листопад 2008року.

Відповідно до умов усної домовленості Державне міське підприємство "Івано-Франківськ-теплокомуненерго" зобов"язується виконати підрядні роботи, а Відкрите акціонерне товариство Шаргородського РП "Агромаш" прийняти їх та оплатити.

Свій обов"язок виконати підрядні роботи позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується Актом приймання виконаних підрядних робіт №233-0-1-1 за листопад 2008 року, що обопільно підписаний позивачем та відповідачем.

09.07.2010 року позивач заявив відповідачу претензію №148Г-2/10 про відшкодування вартості виконаних робіт, однак зазначена претензія залишена відповідачем без розгляду.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено вимоги про стягнення пені в сумі 936,03 грн., інфляційних збитків в сумі 489,14 грн. та 3% річних в сумі 172,87 грн.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем становить: 48 914,40 грн. (сума основного боргу) + 936,03грн. (пеня) +489,14 грн.(інфляційні збитки) + 172,87 грн. (3% річних)=50512,44 грн.

Оскільки в добровільному порядку вказану суму боргу відповідач не сплачує, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

В ч.1 статті 202 Цивільного кодексу України зазначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, між сторонами було укладено договір підряду.

Відповіднодо до припису ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

В силу ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з положенням ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не робить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Свої зобов"язання за договором підряду позивач виконав належним чином, що підтверджується Актом прийому - передачі виконаних підрядних робіт №233-0-1-1 за листопад 2008 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

В порушення норм закону відповідач не виконав свого обов'язку щодо повного розрахунку з позивачем за виконані роботи після отримання вимоги №148Г-2/10 від 09.07.2010 року, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 48 914,40грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи на момент її розгляду доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів) на вказану суму.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування встановленого індексу інфляції відповідно до ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання складає згідно розрахунку 489,14грн.

Наведений позивачем розрахунок індексу інфляції є обґрунтованим та відповідає законодавству, а тому позов в частині стягнення 489,14 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Нарахування встановлених 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання складає згідно розрахунку 172,87грн.

Наведений позивачем розрахунок 3% річних є обґрунтованим та відповідає законодавству, а тому позов в частині стягнення 172,87 грн. 3% річних підлягає задоволенню.

Разом з тим, вимога позивача про стягнення 936,03 грн. пені не відповідає вимогам законодавства, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1. ст.230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч.1. ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1. ст.546 ЦК України).

Відповідно до норм ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Як стверджується матеріалами справи господарські відносини між сторонами здійснювались згідно усної угоди, а отже відсутня письмова домовленість сторін щодо встановлення та розміру пені за порушення зобов'язання.

Керуючись викладеним, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 936,03 грн. - пені, задоволенню не підлягає.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, позов слід задовільнити частково.

Відповідно до положень ст.49 ГПК України понесені позивачем судові витрати на оплату держмита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеній сумі позову .

Керуючись ст.ст. 11, 202, 205, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 837, 853, 854 Цивільного кодексу України, ст. 173, 193, 230 ГК України, ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Шаргородський РП "Агромаш" (23500, Вінницька обл., м. Шаргород, вул. Леніна, 272) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськ-теплокомуненерго" (76006, м.Івано-Франківськ, вул. Б.Хмельницького, 59-а, код ЄДРПОУ 03346058) 48 914,40грн. - основного боргу, 489,14грн. - інфляційні збитки, 172,87 грн. - 3% річних, 495,76 грн. державного мита та 231,62грн. витрат по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя Мельник П.А.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 76006, м.Івано-Франківськ, вул.Б.Хмельницького, 59-а

3 - відповідачу 23500, Вінницька область, м.Шаргород, вул.Леніна, 272