Рішення № 128815200, 14.07.2025, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/333/25

Провадження № 2/204/1301/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2025 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, у складі:

головуючого судді Приваліхіної А.І.,

за участю секретаря судового засідання Єрмак Д.О.,

позивачки ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 доДніпровської міськоїради,третя особаприватний нотаріусДніпропетровського міськогонотаріального округуДніпропетровської областіМедяник ВікторіяАнатоліївна,про встановленняфакту проживанняоднією сім`єю зі спадкодавцем не менше п`яти років до відкриття спадщини, -

У С Т А Н О В И В:

10 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ДМР, визначивши третьою особою приватного нотаріусаДніпропетровського міськогонотаріального округуДніпропетровської областіМедяник В.А.,із вимогамипро встановленняфакту проживанняоднією сім`єю зіспадкодавцем неменше п`ятироків довідкриття спадщини (а. с. 2-5).

В обґрунтування своїх вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті якої відкрилася спадщина на 14/100 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входить квартира АДРЕСА_2 , яка належала останні на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 10 травня 1972 року, який державним нотаріусом Другої нотаріальної контори м. Дніпропетровська Якушевою Г.С., за реєстровим № 2-1753. Вказує, що її чоловік ОСОБА_4 , який був сином ОСОБА_3 , та фактично її єдиним можливим спадкоємцем, помер ще до смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначає, що вона проживала однією сім`єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 з 2001 року, з моменту одруження з її сином, що підтверджується її (позивачки) паспортом, довідками про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку АДРЕСА_3 від 22 січня 2021 року та № 7378 від 10 вересня 2024 року, а також записами домової книги. Стверджує, що після смерті чоловіка, вона лишилася проживати зі свекрухою, якою опікувалася та доглядала, бо остання перенесла ішемічний інсульт із ураженням частини тіла, мала вади зору та численні захворювання (ішемічна хвороба серця, кардіосклероз, атеросклероз, церебросклероз, остеохондроз, артроз колінних суглобів, гіпертонічну хворобу, цукровий діабет ІІ типу). Зазначає про те, що вказаний стан здоров`я ОСОБА_3 призводив її до безпорадного стану, неможливості повноцінно рухатися, готувати їжу, придбавати продукти та товари, необхідні для повсякденного життя, тощо. Стверджує, що вона піклувалася про померлу за її жаття, бо інших родичів в неї не лишилося, а після її смерті, організувала та оплатила її поховання. Вказує, що після смерті ОСОБА_3 , 17 грудня 2024 року вона звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського до нотаріального округу Дніпропетровської області Медяник В.А. із заявою про прийняття спадщини, але для реалізації її спадкових прав їй потрібно в становити факт проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та ведення спільного домашнього господарства, а саме з 05 жовтня 2021 року по 17 липня 2024 року.

Ухвалою суду від 17 січня 2025 року по справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання на 11 годину 40 хвилин 18 лютого 2025 року (а. с. 36 та на звороті), яка надіслана учасникам справи 17 січня 2025 року за вихідним № 2168/25-вих/2/204/1301/25 (а. с. 37).

12 березня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника відповідача ОСОБА_2 (а. с. 49-53), в якому він позовні вимоги не визнає, проти їх задоволення заперечує.

В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачкою не доведено факт проживання однією сім`єю зі ОСОБА_3 , оскільки з наданих документів неможливо встановити ведення між ними спільного побуту та ведення спільного господарства, тощо. Стверджує, що єдиним доказом, яким хоча б частково, можна підтвердити довірительні відносини між позивачем та померлою особою є довіреність, однак вважає, що на підставі одного документу не можливо дійти висновку про їх проживання однією сім`єю. Крім того, зазначає, що сам факт звернення особи до нотаріальної контори про прийняття спадщини не підтверджує право цієї особи спадкувати майно спадкодавця. Вважає, що належними та допустимими доказами проживання однією сім`єю є докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, які жодним чином не підтверджені позивачем. Тому вважає, що позовні вимоги позивачкою не недоведені, а відтак прохає суду у їх задоволені відмовити.

Протокольною ухвалою суду від 21 квітня 2025 року у справі закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті ( а. с. 109-111).

У судовому засідання позивачка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, прохала суд їх задовольнити, обґрунтування надала аналогічні тексту позовної заяви.

У судому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 , позовні вимоги не визнав, проти їх задоволення заперечував, обґрунтування надав аналогічні тексту відзиву на позовну заяву.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про дату, місце та час розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, приймаючи до уваги покази свідків, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням кожен окремо та в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 12).

За життя ОСОБА_3 (в дівоцтві ОСОБА_5 ), що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 09 вересня 2003 року (а. с. 10), на праві приватної власності, на підставі договору купівлі-продажу від 10 травня 1972 року, посвідченого державним нотаріусом Другої нотаріальної контори м. Дніпропетровська Якушевою Г.С., за реєстровим № 2-1753, належало 14/100 частини будинку АДРЕСА_1 (а. с. 13 та на звороті, 14-16 та на звороті).

Після смерті ОСОБА_3 до майна померлої заведено спадкову справу № 39/2024 (а. с. 32).

З копії паспорту громадина України ОСОБА_3 , серії НОМЕР_3 (а. с. 11 та на звороті) та довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 451 від 22 січня 2021 року (а. с. 19) убачається, що остання з 30 травня 1972 року була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

20 серпня 2001 року, між ОСОБА_4 (сином ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженим у м. Дніпропетровську (нині м. Дніпра) та ОСОБА_6 (після шлюбу ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженою у с. Яруга Могилів-Полільського району Вінницької області, укладено шлюб, про що складено актовий запис № 318, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 (а. с. 17).

З копії паспорту громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_5 (а. с. 7-8), довідок про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 451 від 22 січня 2021 року та № 7378 від 10 вересня 2024 року (а. с.19-20) та домової книги (а. с. 21-24 та на звороті) убачається, що позивачка з 05 жовтня 2001 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік позивачки та син спадкодавці - ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_6 (а. с. 18).

З виписки епікризу № 17212 ОСОБА_3 (а. с. 25 на звороті) вбачається, що остання з 14 жовтня 2014 року по 24 жовтня 2014 року перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної патології головного мозку.

З виписки з амбулаторної карти ОСОБА_3 від 18 травня 2017 року (а. с. 26) вбачається, що остання спостерігається КЗ ДЦПМСД № 7 з приводу: ІХС, кардіосклерозу, атеросклерозу, гіпертонічної хвороби ІІІ ступеню; у 2014 році перенесений ішемічний інсульт з глибоким правостороннім геміпарезом, церебросклерозу, остеохондрозу, артрозу колінних суглобів, цукрового діабету ІІ типу.

29 жовтня 2021 року ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником та вести від її імені справи у всіх установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності, галузевої належності та підпорядкування, тощо з необмеженими повноваженнями, у зв`язку з чим надала їй відповідну довіреністю, яка посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Медяник В.А., за реєстровим № 3605(а. с. 27 та на звороті), яка зареєстрована в Єдиному реєстрі довіреностей за № 52901404, що підтверджується витягом № 45989728 від 20 жовтня 2021 року з відповідного реєстру (а. с. 28).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, вони із позивачкою сусіди, живуть в одному дворі. Вказала, що остання проживає за вказаною адресою з 2001 року, з моменту одруження з її сусідом - ОСОБА_9 . Стверджувала, що позивачка з чоловіком, донькою та батьками чоловіка проживали всі разом. Після смерті чоловіка лишилася проживати в даному будинку зі свекрухою. Оскільки та дуже хворіла, вона її доглядала. Зазначила, що зараз в будинку позивачка проживає зі своєю донькою.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона давно знає позивачку, бо вона майже 40 років є квартальною, а ОСОБА_11 з 2001 року є її сусідкою. Вказала, що спочатку ОСОБА_11 жила разом з чоловіком, донькою та батьками чоловіка, але потім чоловік та його батьки померли. Стверджувала, що ОСОБА_11 після смерті чоловіка жила зі свекрухою ОСОБА_12 однією родиною, бо інших родичів у ОСОБА_12 не було; вона її доглядала, піклувалася про неї, бо та хворіла, без сторонньої допомоги не обходилася.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що є сусідкою позивачки через паркан, мешкає в сусідньому будинку по АДРЕСА_4 . Вказала, що знає позивачку з 2008 року, з моменту свого переїзду за вказаною адресою. При цьому, зазначила, що ОСОБА_1 за вказаною адресою мешкала разом із ОСОБА_14 , як його дружина, та його матір`ю ОСОБА_12 . Коли ОСОБА_14 у 2018 році помер, а він єдиний син ОСОБА_12 , то ОСОБА_11 після його смерті лишилася мешкати у вказаній квартирі разом зі свекрухою, як родичі. Стверджувала, що ОСОБА_11 доглядала за ОСОБА_12 , бо вона хворіла, пересувалася на візочку, лише з її допомогою, купувала їй ліки, готувала їсти, прала, разом вели господарство, а після її смерті займалася її похованням. Зазначила, що ОСОБА_11 й зараз мешкає в цій квартирі з донькою.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_15 пояснила, що вона з позивачкою подруги з 1997 року, а зараз ще й сусіди. Вказала, що ОСОБА_11 в цьому будинку мешкала з 1997 року, бо спочатку вони просто жили, а потім з ОСОБА_9 розписалися. Зазначила, що спочатку вони жили разом із батьками ОСОБА_9 , а після його смерті, вона разом із донькою лишилася жити зі свекрухою. Вказала, що інших дітей у батьків ОСОБА_9 не було, тому після його смерті ОСОБА_11 доглядала його матір.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з вимогами ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч. 1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Приписами ст. 13ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приписами ч. 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до вимог ст.1216ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідноз вимогами ст.1258ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Так, статтею 1264ЦК України встановлено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Таким чином, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року, тощо.

Нормами ч. 2 ст.3СК Українивизначено,що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи становлять сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Верховний Суд у постанові від 05 жовтня 2023 року у справі № 711/2094/22, зробив висновки про те, що необхідною умовою для встановлення факту постійного проживання заявника разом зі спадкодавцем є доведеність факту їх спільного проживання, як осіб, які складали сім`ю, що передбачає їх пов`язаність спільним побутом, веденням спільного господарства, наявністю між ними взаємних прав і обов`язків у період, не менше ніж п`ять років.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, що узгоджується з висновками, викладеними у постанові Верхового Суду у справі № 522/12709/18 від 25 квітня 2022 року.

Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 встановлено, що до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.

Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність у осіб особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання.

Так, для встановлення факту проживання однією сім`єю, тобто доведення існування передбачених статтею 1264ЦК підстав для визнання особи спадкоємцем четвертої черги, необхідні докази, які доводили б у всій сукупності факти щодо ведення особами спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, спільних витрат, взаємних прав та обов`язків

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 694/646/20.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання осіб та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21).

З огляду на вищевикладене, з урахуванням того, що позивачка з 05 жовтня 2001 року постійно мешкала разом з ОСОБА_3 з жовтня 2001 року та до самої її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , вела із нею спільне господарство та мала спільний бюджет, спільно харчувалися та несли витрати на утримання майна, здійснювала її лікування та догляд, що підтверджується допустимими, достатніми та достовірними доказами, а також показами свідків, суд доходить висновку, що вимоги заявниці із встановлення факту її сумісного проживання зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, а саме: з жовтня 2001 року до дня смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 , підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити про те, що стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Отже, при ухваленні рішення по суті, суд повинен вживати всіх заходів задля того, щоб судове рішення було не лише законним, але й справедливим.

Європейський суд з прав людини вказав у своєму рішенні «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року вказав на те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки обставини, на які вона посилається в своєму позові, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, наданими доказами та показами свідків достовірно підтверджується, що заявниця сумісно проживала зі ОСОБА_3 , через що суд вважає за можливе встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, а саме: з 05 жовтня 2001 року по день смерті спадкодавця ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до вимог ч. 7 ст.294ЦПК України та п. 51 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати в цивільних справах», судові витрати у цій справі відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 5, 10-11, 60, 76-80, 89, 128, 141, 213-215, 258, 265, 268, 293, 315, 319, 354-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) до Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького 75; ЄДРПОУ 26510514), третя особа приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Медяник Вікторія Анатоліївна (49000, м. Дніпро, вул. Старокозацька, буд. 16/18, прим. 4), про встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцемне меншеп`яти роківдо відкриттяспадщини задовольнити у повному обсязі.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 зі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менш як п`ять років до відкриття спадщини, а саме: з 05 жовтня 2001 року по день смерті спадкодавці ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів зо дня його проголошення або протягом 30 днів зо дня його отримання учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна