Постанова № 12881153, 07.12.2010, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

07.12.2010 р. справа №11/148-40/183

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

Скакуна О.А.,

суддів

Колядко Т.М., Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача:

Гірякова Ю.В. - за дов.№1 від 02.09.09р.,

від відповідача:

не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг” м.Донецьк

на рішення господарського суду

Донецької області

від

07.10.2010 року

по справі

№11/148-40/183 (суддя Манжур В.В.)

за позовом

Відкритого акціонерного товариства „Торговельно-підприємницький центр” м.Київ

до

Закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг” м.Донецьк

про

стягнення 325 488,56грн.

Відкрите акціонерне товариство „Торговельно-підприємницький центр” м.Київ (далі по тексту - ВАТ „Торговельно-підприємницький центр”) звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг” м.Донецьк (далі по тексту - ЗАТ „Софт Сервіс Холдинг” ) про стягнення 325 488,56грн., у тому числі суми заборгованості з орендної плати в розмірі 248 195,44грн., пені в розмірі 9 753,12грн., суми неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 67 540,00грн.

Позивач в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України заявою за № 373 від 14.08.2009р. уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати в розмірі 339722,88грн., пеню в розмірі 35106,69грн., суму неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 153500,00грн., суму неустойки за ухилення від здачі приміщення по акту в розмірі 9517,00грн., суму неустойки за неповідомлення про зміну юридичної адреси в розмірі 9517,00грн., суму індексації в розмірі 19668,30грн., а всього на загальну суму - 567031,87грн., та стягнути суму витрат на послуги адвоката в розмірі 30000,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.09.2009 року, яке залишено без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2010 року, вищевказаний позов задоволено та стягнуто на користь позивача 339722,88 грн. основного боргу, 35106,69 грн. пені, 153500,00 грн. неустойку за прострочення терміну повернення майна, 9517,00 грн. штраф за ухилення від здачі приміщення по акту, 19668,30 грн. інфляційних втрат, 9517,00 грн. штраф за неповідомлення про зміну юридичної адреси, 30000,00 грн. юридичних послуг, 5670,32 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.07.2010р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.02.2010р. та рішення господарського суду Донецької області від 14.09.2009р. скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 07.10.2010 року у справі №11/148-40/183 остаточні позовні вимоги ВАТ „Торговельно-підприємницький центр” м.Київ задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості з орендної плати в розмірі 339722,88грн., пеню в розмірі 35106,69грн.; суму неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 153500,00грн.; витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 10000,00грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 5283,30грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 219,89грн.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином в частині задоволених вимог.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати як таке, що прийнято з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зауважує, що судом необґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача витрати за послуги адвоката в розмірі 10 000,00 грн., оскільки адвокат жодного разу не був присутній в судових засіданнях.

Крім того, скаржник зазначає, що судом необґрунтовано стягнено неустойку за прострочення терміну повернення майна в розмірі 153 500,00 грн., оскільки відповідачем орендоване приміщення фактично звільнено 25.03.2009р., тобто в межах встановленого п.5.7 спірного договору строку.

На думку позивача, факт складення позивачем рахунків-фактур не підтверджує факту надання комунальних послуг в зазначених в цих рахунках сумах; до того ж рахунки, на які позивач посилається в підтвердження заявлених вимог, відповідачем отримані не були, тому обов’язку оплатити ці рахунки у відповідача не настало.

В апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які, на думку відповідача, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Представник позивача під час судового засідання просив оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену.

Відповідач явку свого представника до судового засідання не забезпечив, хоча про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача не заперечував проти розгляду апеляційної скарги у відсутності відповідача, тому відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст. 102 цього Кодексу, судова колегія дійшла висновку, що відсутність відповідача не є перешкодою для подальшого розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.ст.75, 99,102 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між ВАТ „Торговельно-підприємницький центр” (наймодавець) та ЗАТ „Софт Сервіс Холдинг” (наймач) - 29.03.2002р. укладено договір найму № 126 (далі за текстом –договір), згідно пункту 1.1. якого наймодавець передав, а наймач прийняв нежитлове приміщення за адресою: вул.Васильківська, 34, м.Київ, загальною площею 951,7 кв.м, строком з 20.03.2002р. по 31.03.2012р.

Згідно п.1.7. договору, приміщення вважаються переданими в найм з моменту підписання акту приймання-передачі.

Факт передачі об’єкту оренди підтверджується актом приймання-передачі від 10.05.2002р., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками підприємств.

Відповідно до пункту 3.1. договору, плата за найм приміщення встановлюється в національній валюті України за 1 кв.м в місяць з урахуванням ПДВ.

В протоколі від 29.03.2002р. сторони узгодили плату за найм приміщення з розрахунку 53,22 грн. за один квадратний метр з урахуванням ПДВ.

03.12.2008р. між сторонами був підписаний протокол погодження орендної плати до договору, згідно якого орендна плата за користування орендованим приміщенням встановлена в розмірі 100,00грн., в тому числі ПДВ, за один квадратний метр.

Згідно п.3.2. договору, оплата здійснюється щомісячно тільки на підставі виставлених Наймодавцем рахунків-фактур не пізніше 15 числі поточного місяця, починаючи з першого місяця найму. Рахунки-фактури надаються Наймачу не пізніше 10 числа поточного місяця.

Крім того, в пункті 3.3. договору сторони узгодили, що комунальні послуги, спожиті наймачем та які наймодавець зобов’язаний сплачувати за договорами на комунальні послуги на момент внесення наймачем плати за найм, а також експлуатаційні витрати, сплачуються наймачем одночасно з внесенням плати за найм та включаються наймодавцем до оплати в рахунок-фактуру окремими платежами за видами.

Відповідач в листі за вих. № 3034 від 20.02.2009р. повідомив позивача про намір розірвати договір оренди з 01.03.2009р. Позивач в листі за вих. № 064 від 25.02.2009р. погодився на дострокове розірвання договору оренди з 01.03.2009р. та повідомив відповідача про необхідність звільнити та здати орендоване приміщення до 28.02.2009р.

Із змісту вищезазначених листів вбачається, що сторони дійшли згоди щодо припинення договірних відносин саме з 01.03.2009р.

Зважаючи на той факт, що договір оренди був розірваний з 01.03.2009р., відповідач, з урахуванням приписів статті 785 Цивільного кодексу України, був зобов’язаний повернути орендоване приміщення до 28.02.2009р., оскільки у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначив відповідач під час розгляду справи, орендоване ним приміщення було звільнено 25.03.2009р.

За умовами того, що відповідач в порушення приписів ч.1 ст.785 Цивільного кодексу України ухилявся від повернення позивачу орендованих нежитлових приміщень після припинення дії спірного договору та фактично продовжував користуватися орендованим приміщенням, комунальними послугами, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 339722,88грн., пені в розмірі 35106,69грн., суми неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 153500,00грн., суми неустойки за ухилення від здачі приміщення по акту в розмірі 9517,00грн., суми у неустойки за неповідомлення про зміну юридичної адреси в розмірі 9517,00грн., суми індексації в розмірі 19668,30грн. (загальна сума –567031,87грн.), а також суми витрат на послуги адвоката в розмірі 30000,00грн. (згідно остаточних вимог а.с.87-96, т.1), які рішенням від 07.10.2010р. у справі №11/148-40/183 задоволено частково.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представника позивача, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Предметом спору є стягнення суми:

— заборгованості з орендної плати в розмірі 339722,88грн.;

— пені в розмірі 35106,69грн.;

— неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 153500,00грн.;

— неустойки за ухилення від здачі приміщення по акту в розмірі 9517,00грн.;

— неустойки за неповідомлення про зміну юридичної адреси в розмірі 9517,00грн.;

— індексації в розмірі 19668,30грн. (загальна сума –567031,87грн.);

— витрат на послуги адвоката в розмірі 30000,00грн. (згідно остаточних вимог а.с.87-96, т.1).

Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються

З матеріалів справи вбачається, що позивачем виставлено позивачу рахунки за період з 24.12.08р. по 24.03.09р. (а.с.97-105, т.1), факт отримання яких відповідачем підтверджується реєстрами отримання рахунків-фактур, в яких наявний підпис представника від відповідача, уповноваженого на отримання рахунків-фактур.

Відповідач вищевказані рахунки у встановлений строк не сплатив.

З огляду на вищевикладене, господарський суд Донецької області дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за період з грудня 2008р. по березень 2009р. в розмірі 339722,88грн. (з яких орендна плата –267090,00грн., комунальні платежі –72632,88грн.).

Дослідивши позовні вимоги стосовно стягнення суми заборгованості у розмірі 339722,88грн., Донецький апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду Донецької області в частині їх задоволення з огляду на те, що наявність заборгованості з орендної плати та комунальних послуг доведено позивачем, а доказів її оплати як суду першої, так і апеляційної інстанції відповідачем не надано.

Позивачем також була заявлена до стягнення пеня в розмірі 35106,69грн.

Частиною 1 ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ч. 2 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що за кожний день прострочки перерахування плати за найм виплачується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості. Така ж відповідальність встановлена і у випадку прострочки оплати вартості комунальних та експлуатаційних послуг.

З огляду на вірність наданого позивачем розрахунку суми пені, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені у розмірі 35106,69грн., з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Щодо позовних вимог в частині стягнення суми неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 153500,00грн., місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив ці вимоги у вищевказаному розмірі, враховуючи наступне.

Пунктом 5.7. договору сторони узгодили, що про наміри достроково розірвати договір кожна з сторін попереджає іншу сторону за один місяць. В цей же строк Наймач зобов’язаний звільнити орендоване приміщення.

Відповідач в листі за вих. № 3034 від 20.02.2009р. повідомив позивача про намір розірвати договір оренди з 01.03.2009р. Позивач в листі за вих. № 064 від 25.02.2009р. погодився на дострокове розірвання договору оренди з 01.03.2009р. та повідомив відповідача про необхідність звільнити та здати орендоване приміщення до 28.02.2009р.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Із змісту вищезазначених листів вбачається, що сторони дійшли згоди щодо припинення договірних відносин саме з 01.03.2009р.

Зважаючи на той факт, що договір оренди був розірваний з 01.03.2009р., відповідач, з урахуванням приписів статті 785 Цивільного кодексу України, був зобов’язаний повернути орендоване приміщення до 28.02.2009р., оскільки у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Як зазначив відповідач під час розгляду справи, орендоване ним приміщення було звільнено 25.03.2009р.

Із матеріалів справи вбачається, що орендоване за договором приміщення не було повернуто позивачеві за актом приймання-передачі, а тому за період з 01 по 25 березня 2009р. відповідачеві нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за час користування приміщенням.

На підставі вищевикладеного, зважаючи на вірність розрахунку суми неустойки за прострочення терміну повернення майна, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині в розмірі 153500,00грн.

Згідно остаточних вимог (а.с.87-96, т.1) позивачем до стягнення заявлена сума неустойки за ухилення від здачі приміщення по акту в розмірі 9517,00грн., сума неустойки за неповідомлення про зміну юридичної адреси в розмірі 9517,00грн., сума індексації в розмірі 19668,30грн., у задоволенні яких суд першої інстанції відмовив з огляду на те, що вищевказані вимоги не були заявлені при подачі первісного позову та в розумінні ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України є додатковою вимогою, про яку не йшла мова в позовній заяві, тобто новою вимогою, яка має бути розглянута окремо при подачі іншого позову.

Відповідно до підпункту 3.7 пункту 3 Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. за № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” під збільшенням розміру позовних вимог (ч.2 ст.22 ГПК України) слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

На підставі вищевикладеного судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволення позовних вимог в частині стягнення неустойки за ухилення від здачі приміщення по акту, неустойки за неповідомлення про зміну юридичної адреси, а також індексації у вищевказаних розмірах, оскільки останні є новими вимогами та мають бути розглянуті окремо.

Посилання відповідача, які викладено в апеляційній скарзі, щодо необґрунтованості стягнення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення суми заборгованості з орендної плати в розмірі 339722,88грн., пені в розмірі 35106,69грн., суми неустойки за прострочення терміну повернення майна в розмірі 153500,00грн., до уваги колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються, оскільки вони спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати, пов’язані з оплатою послуг адвоката, в розмірі 30000,00грн.

Згідно ч.3 ст.48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Статтею 12 Закону України “Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Згідно свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 546, яке видане 18.04.2007р., Ясиновський Іван Григорович має право на заняття адвокатською діяльністю.

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між позивачем та адвокатом –Ясиновським І.Г. підтверджуються договором № 04-09 від 02.03.2009р., згідно умов якого Виконавець зобов’язався надати Замовнику обумовлені юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в господарських судах загальної юрисдикції України з питань щодо представлення інтересів Замовника в суді та підготовки відповідних документів по стягненню заборгованості із ЗАТ „Софт Сервіс Холдинг”, а також з інших питань, що можуть ставитися Замовником, що стосується заборгованості ЗАТ „Софт Сервіс Холдинг”, а Замовник зобов’язався оплачувати надані послуги.

Вартість послуг за вказаним договором становить 30000,00грн. (п.5.1. договору № 04-09 від 02.03.2009р.).

Факт надання позивачеві адвокатських послуг по справі № 11/148-40/183 підтверджується актом здачі-приймання наданих послуг від 31.07.2009р., серед яких зазначені: складання Виконавцем проектів позовних заяв та заяв про забезпечення позову, складання заяв про уточнення позовних вимог, складання розрахунків пені, неустойки та інших штрафних санкцій, участь представників виконавця в судових засіданнях, узагальнення та аналіз результатів судових засідань та надання Замовнику пропозиції з усунення виявлених недоліків, надання усних та письмових консультацій, правових висновків, довідок з правових питань, що виникали у діяльності Замовника. Згідно зазначеного акту, вартість наданих послуг становить 30000,00грн.

Сплата позивачем адвокатських послуг за вказаним договором підтверджується реєстром документів проведених по системі Клієнт-Банк на суму 30000,00грн., призначенням платежу за яким є „за юридичні послуги щодо захисту інтересів, згідно Дог. № 04-09 від 02.03.09р. без ПДВ”.

Згідно п.10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин, суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Господарський суд Донецької області, беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, відсутність представника (Ясиновського І.Г.), як це передбачено умовами договору, у судових засіданнях при розгляді справи в суді першої інстанції, частково задовольнив вимогу позивача про стягнення витрат по сплаті послуг адвоката в розмірі 10000,00грн.

З'ясувавши обсяг фактично наданих адвокатом послуг, а також період їх надання, дослідивши документи, які фіксують факт надання таких послуг, судова колегія апеляційної інстанції прийшла до висновку про необхідність часткового скасування рішення суду в частині стягнення витрат з оплати послуг адвоката в розмірі 10 000,00 грн., оскільки він надмірно завищений, зменшивши дану суму до 3 000,00 грн., як такої, що підтверджена матеріалами та обставинами справи, з врахуванням розумності цієї суми для даної справи і фактично наданих послуг адвокатом.

Враховуючи вищенаведене, апеляційна інстанція частково скасовує рішення господарського суду Донецької області від 07.10.2010 року по справі №11/148-40/183 в частині стягнення витрат з оплати послуг адвоката, а в іншій частині рішення залишає без змін як законне та обґрунтоване.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33,34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг” м.Донецьк - частково задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 07.10.2010 року по справі №11/148-40/183 частково скасувати в частині стягнення витрат з оплати послуг адвоката.

Стягнути з закритого акціонерного товариства „Софт Сервіс Холдинг” м.Донецьк (вул.Генерала Антонова, буд.4, м.Донецьк, 83015; ЄДРПОУ 25398110) на користь відкритого акціонерного товариства „Торговельно-підприємницький центр” м.Київ (вул.Васильківська, 34, м.Київ, 03022; ЄДРПОУ 05414775) витрати по сплаті послуг адвоката в сумі 3 000,00грн.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 07.10.2010 року по справі №11/148-40/183 - залишити без змін.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.В.Ломовцева

Надруковано: 5 прим.

1 - позивачу;

2. відповідачу ;

3 у справу;

4 ДАГС;

5.ГСДО