Постанова № 12881127, 07.12.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010 року Справа № 20/189-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача)

суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.

при секретарі: Ковзикові В.Ю.

за участю представників сторін:

від скаржника: Ткач І.В., представник, довіреність № 28283/10/10-1 від 18.08.10;

від скаржника: Авдєєва Ю.М., представник, довіреність № 5202/10/10-1 від 24.02.09;

від відповідача-1: Бондар К.П., представник, довіреність № б/н від 01.11.10;

від позивача та відповідача-2 представники у судове засідання не з’явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2010 року у справі № 20/189-10

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ВЕСТ ТК”, м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: товариства з обмеженою відповідальністю “Еко-Пром-Інвест”, м. Дніпропетровськ,

відповідача-2: товариства з обмеженою відповідальністю “Інвестиційна компанія “Анубіс”, м. Київ

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2010 року у справі №20/189-10 (суддя Пархоменко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що позивачем не надано суду належних доказів невідповідності договору б/н від 02.03.2010 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Еко-Пром-Інвест” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інвестиційною компанією “Анубіс” про надання маркетингових послуг положенням чинного законодавства.

Не погодившись з даним рішенням, Лівобережна міжрайонна державна податкова інспекція м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі № 20/189-10 скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. 02.12.2010 року у поясненнях до апеляційної скарги представник скаржника просила суд оскаржуване рішення скасувати, припинити провадження у справі.

В апеляційній скарзі та поясненнях до неї зазначає на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи.

Вважає, що оскаржуване рішення стосується інтересів Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська, яка судом не була залучена до розгляду справи.

Зазначає, що в оспорюваному договорі не обумовлена вартість послуг та не надано жодного документу щодо визначення і обґрунтування їх вартості. Крім того, відповідач-2 не має обліку та документального підтвердження виконання послуг, які ним задекларовані таким, що відбулися. За місцем реєстрації –м. Київ, вул. Панаса Мирного, 11, відповідач-2 не знаходиться. Всі ці обставини були встановлені в ході перевірки та зафіксовані в довідці Лівобережної МДПІ, складеної на підставі перевірки ТОВ “Інвестиційна компанія “Анубіс” та акту ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Вважає, що оспорюваний правочин є нікчемним, недійсний в силу закону і не створює юридичних наслідків.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в заяві від 01.12.2010 року просив провести розгляд апеляційної скарги за його відсутності.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 вважає рішення господарського суду від 01.09.2010 року законним та обґрунтованим, доводи апелянта безпідставними з огляду на відсутність у апелянта доказів . Зазначає, що скаржник, посилаючись на довідку ДПІ від 13.05.2010 року, жодним чином не зазначив, в чому саме ТОВ “Еко-Пром-Інвест” було порушено ч.ч.1, 5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України.

Просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідач-2 у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що:

- відповідно до ч.1 ст.91 ГПК України апелянт не зазначив, яким чином оскаржуваним рішенням вирішено питання про права та обов’язки Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська;

- договір про надання маркетингових послуг від 02.03.2010 року, укладений між

ТОВ “Еко-Пром-Інвест” та ТОВ “Інвестиційна компанія “Анубіс” повністю виконаний сторонами, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, Звітом про маркетингові дослідження до договору від 02.03.2010 року, актами здачі-приймання векселів;

- скаржником не доведено, в чому саме сторонами за договором не дотримано ч.ч.1,5 ст.203 ЦК України, що унеможливлює застосування ч.1 ст.215 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін (з урахуванням попереднього судового засідання), перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 31.08.2010 року позивач просив визнати недійсним з підстав недодержання положень ч.1-3, 5,6 ст.203 ЦК України та відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України договір про надання маркетингових послуг від 02.03.2010 року, укладений між відповідачем-1 та відповідачем-2 (том 1 а.с.58). Позивач посилався також на те, що зміст вказаного договору суперечить загальним засадам цивільного законодавства, а саме - порушує інтереси позивача, пов’язані з отриманням прибутку від ведення господарської діяльності та порушує звичаї торгового обороту.

Розглянувши позов відповідно до тих доказів, що були наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність вимог. Цей висновок колегія суддів вважає правильним з наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою–третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою–третьою, п’ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як вбачається з оспорюваного договору, його предметом є виконання на замовлення відповідача-1 відповідачем -2 (виконавцем) маркетингових досліджень, надання консалтингових послуг та послуг з організації збуту товарів.

Об’єктом маркетингових досліджень за договором є ринок збуту продуктів харчування та товарів народного споживання. Територія, щодо якої проводяться маркетингові дослідження за цим договором: Україна, м. Дніпропетровськ, м. Київ.

За умовами договору виконавець самостійно або з підтримки третьої особи, з додержанням конфіденційності завдання, організовує роботу з проведення маркетингових досліджень (п. 5.1). На вимогу замовника виконавець надає результати досліджень у письмовому вигляді (п. 5.2).

Всі істотні умови договору погоджені сторонами, вони не суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства. В частині маркетингових досліджень договір виконаний сторонами, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт, Звітом про маркетингові дослідження до договору від 02.03.2010 року, актами здачі-приймання векселів.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що оспорюваний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, як то зазначає апелянт. Щодо змісту договору від 02.03.2010 року, то доводи позивача про порушення його інтересів, пов’язаних з отриманням прибутку від ведення господарської діяльності, порушення звичаїв торгового обороту не були доведені належним чином, тому відмова суду з посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, ст.ст. 6, 627 ЦК України є правомірною.

Щодо інших доводів апеляційної скарги слід зазначити наступне:

Посилання апелянта на те, що у ТОВ “Інвестиційна компанія “Анубіс” відсутні умови для виконання договору ( трудові ресурси, основні засоби, облік та документальне підтвердження результатів виконання робіт (послуг), які ніби то виконані, та те, що відповідач-2 має ознаки фіктивності, не знаходиться за місцем реєстрації: м. Київ, вул. Панаса Мирного, буд.11 на дійсність Договору не впливає і будь - яких доказів на підтвердження вищезазначеного скаржник не надав.

Його посилання на Довідку від 13.05.2010 року № 3628/23/34059303 є безпідставним, оскільки даний документ згідно Наказу Державної Податкової Адміністрації України «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства»від 10.08.2005 pоку № 327 є службовим документом, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання і є носієм доказової інформації про не встановлення фактів порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання.

В апеляційній скарзі зазначено, що Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська прийняла у відповідача-2 Декларацію з податку на додану вартість за березень 2010 року без зауважень, чим фактично схвалила суму податкового кредиту у березні 2010 року, тобто схвалила факт надання маркетингових послуг по спірному договору 02.03.2010 року.

Крім того, заперечуючи чинність правочину, Лівобережна МДПІ м. Дніпропетровська не скористалась своїм правом звернутися самостійно, в порядку адміністративного провадження, до суду з позовом про визнання угоди між відповідачем-1 та відповідачем-2 недійсною.

Є безпідставним і посилання апелянта не відсутність ціни договору, оскільки вартість послуг по договору сторонами обумовлена згідно п.6.1. та додаткової угоди до нього. Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін і будь-яке обґрунтування договірної ціни для будь-кого, в тому числі і скаржника, законодавством не передбачено.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.09.2010 року у справі № 20/189-10 залишити без змін.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: Л.М. Білецька

Суддя: І.В. Тищик

Підписано в повному обсязі 16.12.2010 року