Рішення № 12880442, 08.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 грудня 2010 р.           Справа 11/14-10

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Енерго"

до:Відкритого акціонерного товариства "Біолік"

Про стягнення 45424 грн. 80 коп.

Головуючий суддя Говор Н.Д.

Cекретар судового засідання Мовчан Г.М.

Представники

          позивача : Демченко Я.О. за дорученням від 15.12.2009 р.

          відповідача : Скакодуб А.В за дорученням від 26.05.2010 р.

ВСТАНОВИВ :

22.12.09 р. до Господарського суду Вінницької області подана позовна заява про стягнення з відповідача 67 924,33 грн., в тому рахунку 18 999,99 грн. основного боргу, 4496,59 грн. 3 % річних, 44 427,75 грн. інфляційних збитків.

Позовні вимоги мотивовані були тим, що відповідно до укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Енерго» та відкритим акціонерним товариством «Біолік»договору поставки природного газу, № 37 від 26.10.06 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Аттіс-Енерго»в період з грудня 2006 року по квітень 2008 року поставило відкритому акціонерному товариству «Біолік»газ на загальну суму 716567,13 грн.. Відповідно до п. 4.4. договору відповідач зобов’язався здійснювати оплату за поставлений газ в наступні строки: 40% вартості узгодженого місячного споживання газу оплачує не пізніше 10 числа місяця споживання газу, 30% вартості узгодженого місячного споживання газу оплачує не пізніше 20 числа місяця споживання газу та 30% вартості узгодженого місячного споживання газу оплачує не пізніше 25 числа місяця споживання газу. В порушення взятих на себе зобов’язань відповідач провів розрахунки за поставний газ не у строки визначені даним пунктом договору.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.02.10 р. у справі № 11/14-10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Енерго" до Відкритого акціонерного товариства "Біолік" про стягнення 67 924,33 грн. позовні вимоги задоволено, з відповідача стягнуто 4847,91 грн. 3 % річних, 45 424,80 грн. інфляційних нарахувань, 502,73 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.10 р. - рішененя Господарського суду Вінницької області від 11.02.10 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу ВАТ "Біолік" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.10 р. - касаційну скаргу ВАТ "Біолік" задоволено частково, рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.10 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.10 р. змінено, зменшено суму 3 % річних до 4834,16 грн. 3 % річних, в даній частині доручено видати наказ Господарському суду Вінницької області, в частині стягнення з ВАТ "Біолік" на користь ТОВ "Приват-Енерго" 45 424,80 грн. інфляційних втрат рішення Господарського суду Вінницької області від 12.02.10 р. та постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 01.06.10 р. у даній справі скасовано і справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Розпорядженням Голови Господарського суду Вінницької області від 06.10.10 р. дану справу передано на новий розгляд судді Говор Н.Д.

Ухвалою суду від 08.10.10 р. справу прийнято до провадження в частині стягнення з ВАТ "Біолік" на користь ТОВ "Приват-енерго" 45 424,80 грн. інфляційних втрат.

16.11.10 р. відповідач подав суду заяву про застосування скороченого строку позовної давності в один рік при винесенні рішення у даній справі про стягнення 67 924,33 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. ст. 256-257 Цивільного кодексу України -позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом частини статті 258 Цивільного кодексу України - для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

2. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу).

3. Позовна давність у п'ять років застосовується до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

4. Позовна давність у десять років застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора, зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на те, що в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати не є неустойкою, нараховуються і стягуються за весь час прострочення виконання зобов"язання, тому до вказаних вимог не може бути застосований спеціальний строк позовної давності в один рік, в задоволенні вищевказаного клопотання про застосування скороченого строку позовної давності слід відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку наданим сторонами доказам суд встановив наступне.

Позивачем подано суду розрахунок інфляційних втрат, на суму 45 205,49 грн. за загальний період з листопада 2007 року по листопад 2009 року.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора, зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.09.10 р. у справі № 11/14-10 прийнято рішення про стягнення 3 % річних у сумі 4834,16 грн., при цьому встановлено правомірність заявлених позовних вимог щодо відповідальності відповідача за прострочення оплати газу відповідно до умов Договору № 37 від 26.10.06 р.

Постановою Вищого господарського суду України наголошено на неправильному застосуванні методики розрахунку інфляційних втрат, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи вищевикладене, позивачем на вимогу суду здійснено перерахунок пред"явлених до стягнення інфляційних втрат, відповідно до якого до стягнення підлягає 38 398,96 грн. збитків від інфляції за загальний період з листопада 2007 року по листопад 2009 року

Суд погоджується із розрахунком вказаної суми.

Позовні вимоги у сумі 38 398,96 грн. інфляційних втрат доведені Договором № 37 від 26.10.06 р., розрахунком, банківськими документами про погашення боргу, і підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства " Біолік " ( 34321 Вінницька область м. Ладижин, вул. Леніна,118, код ЄДРПОУ 00479712 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Приват-Енерго " (01001 м. Київ , пров. Музейний,10, код ЄДРПОУ 36425928 ) 38 398 грн. 96 коп. інфляційних нарахувань, 383 грн. 98 коп. витрат зі сплати державного мита та 180 грн. 25 коп. судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Говор Н.Д.

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 13 грудня 2010 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (провулок Музейний, 10, м. Київ, 01001)

3 - відповідачу (вул. Леніна, 118, м. Ладижин, Вінницька область, 34321)