Рішення № 12880441, 07.12.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 грудня 2010 р. Справа 9/199-10

за позовом : Вінницького обласного краєзнавчого музею, код ЄДРПОУ 02226197 (вул. Соборна, 19, м. Вінниця, 21000 )

до : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, реєстраційний НОМЕР_1 (АДРЕСА_1, 21000)

до: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, реєстраційний НОМЕР_2 (АДРЕСА_2, 21000)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Вінницька міська рада (21050, вул. Соборна, 59, м. Вінниця)

про стягнення боргу 26 695,66 грн. за договором оренди приміщення

Головуючий суддя Балтак О.О.

Секретар судового засідання Кравчук Н.Л.

Представники сторін:

позивача: Домбровський М.В.- представник за довіреністю;

відповідача-1:Желіховський В.М.- представник за довіреністю;

відповідача-2: ОСОБА_6- представник за довіреністю;

третя особа на стороні позивача (Вінницька міська рада): Левчишин С.О.- представник за

довіреністю

ВСТАНОВИВ :

Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм заявлено позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 26 695,66 грн. боргу за договором оренди приміщення, з них 20180, 64 грн.- основного боргу, 5307,49 грн.- інфляційних втрат, 1207, 53 грн.- 3% річних.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 07.10.2010 року, за згаданим позовом, порушено провадження у справі №9/199-10 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 26.10.2010 року.

Починаючи з цієї дати розгляд справи №9/199-10 ухвалами суду від 26.10.2010р., 16.11.2010р., 02.12.2010р неодноразово відкладався. Причиною таких відкладень стало, то не виконання сторонами вимог суду щодо забезпечення явки в судові засідання уповноважених представників, то не надання витребуваних попередніми ухвалами суду доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.

Так, ухвалою суду від 16.11.2010 року за клопотанням представника позивача - Домбровського М.В. залучено до участі в справі №9/199-10 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Вінницьку міську раду.

В судове засідання 07.12.2010 року з"явилися представники сторін, третьої особи і надали пояснення по суті спору. Зокрема, представник позивача - Домбровський М.В. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, однак представники відповідачів проти заявлених позивачем вимог заперечували та звернули увагу суду на їх абсолютне не визнання.

Розглянувши подані документи і матеріали справи № 9/199-10, перевіривши доводи учасників процесу доказами та оцінивши їх на засадах всебічного, повного і об'єктивного з"ясування в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

20 червня 1997 року між Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм і адвокатською конторою в особі адвоката ОСОБА_1 та адвоката ОСОБА_2 був укладений безстроковий договір оренди нежитлового приміщення, із змінами і доповненнями від 01.10.2000р. та від 28.10.2005р.

Згідно п.1.1 даного договору "Музей" здає "А.К." в орендне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться в споруді Водонапірної вежі за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 20 для використання під офіс. Відповідно до п.3.1 угоди від 28.10.2005р., якою внесено зміни і доповнення до вищезазначеного договору розмір орендної плати склав 21 грн. за кв.м. площі на місяць, без урахування комунальних послуг. За згодою сторін договором встановлюється місячна плата за комунальні послуги та оренду обладнання з розрахунку діючих у місті Вінниці розцінок (згідно рішень міськвиконкому): за опалення приміщення - 53,91грн; за електроенергію - 49,28 грн; всього - 103,19 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що сума заборгованості відповідачів по сплаті орендної плати за користування приміщенням за період з 01.05.2008р. по 01.05.2010р. складає в розмірі 9028,56 грн, в тому числі борг по оплаті послуг за охорону приміщення в розмірі 11152, 08 грн., загалом - 20180,64 грн.

Разом з тим, судом встановлено, що на виконання умов договору оренди нежитлового приміщення від 20.06.1997р., із змінами і доповненнями від 01.10.2000р. та від 28.10.2005р. відповідачі за період з 2008р. по 2009р. здійснили оплату за оренду на суму 11767,50 грн., що підтверджується банківськими квитанціями (а.с. 60-65). Зазначена сума свідчить про те, що її розмір значно перевищує розмір суми заявленої до стягнення за оренду нежитлового приміщення.

Крім того, договором оренди нежитлового приміщення від 20.06.1997р. із змінами і доповненнями від 01.10.2000р. та від 28.10.2005р. не передбачено умови про надання послуг у вигляді охорони орендованого приміщення та оплати за неї.

В свою чергу, в процесі розгляду справи № 9/199-10 судом з"ясовано, що господарським судом Вінницької області розглядалася справа №2/159-09 за позовом Виконавчого комітету Вінницької міської ради до Вінницького обласного краєзнавчого музею та фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 20 від 20.06.1997р. із змінами і доповненнями від 01.10.2000р. та від 28.10.2005р. недійсним. За даним позовом господарський суд виніс рішення від 25.11.2009р., яким згаданий договір визнав недійсним.

Однак, постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. вказане рішення господарського суду Вінницької області змінено та викладено в такій редакції: визнати договір оренди нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Козицького, 20 від 20.06.1997р. із змінами від 01.10.2000р. та від 28.10.2005р., укладеного між Вінницьким обласним краєзнавчим музеєм і суб"єктами підприємницької діяльності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 недійсним.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно із ст. 48 Цивільного кодексу УРСР в редакції від 1963р. та постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978р. №3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними", які діяли на момент укладення договору оренди нежитлового приміщення від 20.06.1997 року, встановлено, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, а також й іншим актам, виданих органами державної влади і управління в межах наданої компетенції. При недійсній угоді кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі (у разі втрати, псування, значного зносу майна, істотної його зміни та ін.) - відшкодувати його вартість в грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом. Відповідно до ст.59 ЦК УРСР угода визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.

Разом з тим, згідно із п.4 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у редакції від 01.01.2004 року, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов"язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Так, згідно із ч.1 ст.236 чинного ЦК України правочин визнаний судом недійсним вважається недійсним з моменту його вчинення. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов"язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв"язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Зважаючи на наведене, суд звертає увагу на те, що угоди визнані в установленому законом порядку недійсними, не породжують будь-яких бажаних для сторін результатів, прав та обов"язків, а лише можуть тягнути за собою правові наслідки у вигляді повернення сторін у початковий стан або в інших формах, передбачених законом. Тому, в даному випадку, суд вважає, що законні підстави для задоволення позову відсутні, так як недійсний договір не може тягнути за собою тих наслідків на які посилається позивач, як на предмет своїх позовних вимог.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги Вінницького обласного краєзнавчого музею до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення 26 695,66 грн. боргу за договором оренди нежитлового приміщення є необгрунтованими та такими, що заявлені безпідставно. За таких обставин, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позову відмовити.

Суддя Балтак О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 07 грудня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи