Рішення № 12880420, 02.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 206

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2010Справа №2-6/5198-2010 За позовом Заступника прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі:

1.          Головного управління Держкомзему в м. Севастополі, м. Севастополь,

2.          Севастопольської міської ради, м. Севастополь,

до відповідачів:

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Б.К.Будінвест», м. Сімферополь,

2.          Товариства з обмеженою відповідальністю «Темірбуд», м. Сімферополь,

про визнання недійсним договору.

Суддя В.М. Шкуро

представники:

Від сторін – не з’явились, повідомлені належним чином

За участю прокурора – Сокол О.В., прокурор відділу прокуратури АР Крим.

Суть спору: Заступник прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему в м. Севастополі та Севастопольської міської ради звернувся у господарський суд АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Б.К.Будінвест» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Темірбуд» про визнання недійсним укладеного 20.11.2007р. договору купівлі-продажу обмеженого речового права (права користування земельною ділянкою для забудови) (суперфіцій) площею 1,8722 га, яка розташована в м.Севастополі, Орлинівське лісництво, квартал №22, виділ №6, №7, №8.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2008р. у справі №32/281, яке залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009р., укладений 17.08.2007р. між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» договір про право забудови земельної ділянки (суперфіцій) визнано недійсним. У період дії вказаного договору між ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» та ТОВ «Темірбуд» 20.11.2007р. укладено договір купівлі-продажу обмеженого речового права (права користування земельною ділянкою для забудови) (суперфіцій) земельної ділянки із земель лісогосподарського призначення. Оскільки ані ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест», ані ТОВ «Темірбуд» не є лісокористувачами, то в силу положень статтей 19, 20 Лісового кодексу України будь-яке право на забудову земель лісового фонду у них відсутнє. Зазначені обставини свідчать про спрямованість спірного договору на порушення режиму цільового використання землі, що відповідно до пункту «б» статті 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсними угод щодо земельних ділянок. Окрім того, право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) за умовами статті 398 Цивільного кодексу України, статті 102-1 Земельного кодексу України, виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб. Проте договір суперфіцію укладений безпосередньо з Севастопольською міською державною адміністрацією, у той час, як право розпоряджатися землями, відповідно до вимог земельного законодавства, в межах міста Севастополя належить Севастопольській міській раді. Наведені обставини свідчать про порушення вимог законодавства при укладенні як договору суперфіцію, так і при продажу права забудови земельної ділянки та вказують на те, що ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» фактично не набуло цього права, а тому відчужувати його права не мало.

Представники відповідачів у судове засідання не з’явились, письмового відзиву на позовну заяву не надали, про день розгляду справи були повідомлені завчасно рекомендованою кореспонденцією з відміткою про вручення. Причини своєї неявки відповідачі суду не повідомили. На цій підставі у відповідності зі статтею 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухав прокурора, суд –

ВСТАНОВИВ:

17.08.2007р. між Севастопольською міською державною адміністрацією (власник земельної ділянки) та ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» (землекористувач) укладений договір про право забудови земельної ділянки (суперфіцій), площею 4,3428 га в районі мису Сарич за адресою: АР Крим, Орлинівське лісництво, квартал №22, виділи №6, №7, №8 (т.1. а.с.9-10).

Відповідно до умов даного договору Севастопольська міська державна адміністрація надала ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» право забудови вказаної земельної ділянки комплексом об’єктів рекреаційного призначення.

20.11.2007р. між ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» (продавець) та ТОВ «Темірбуд» (покупець) укладено договір купівлі-продажу обмеженого речового права (право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) (далі – договір, т.1, а.с.7-8).

Згідно розділу І договору продавець продав покупцю обмежене речове право (право користування земельною ділянкою для забудови - суперфіцій), а покупець прийняв це обмежене речове право і сплатив за нього визначену договором ціну.

Дослідивши представлені сторонами докази у підтвердження своїх доводів і за перечень, заслухав пояснення прокурора, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Договір суперфіцію рішенням господарського суду міста Києва від 22.09.2008р. у справі №32/281, яке залишене в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2008р. та постановою Вищого господарського суду України від 29.07.2009р., визнано недійним (т.1, а.с.11-16).

Підставою визнання договору суперфіцію недійсним стало те, що єдиним органом, який має право розпоряджатися землями в межах міста Севастополя, відповідно до чинного законодавства України є Севастопольська міська рада. Оскільки, відповідно до частини 1 статті 102-1 Земельного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) і право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) виникають на підставі договору з власником землі, то договір на право забудови чужої земельної ділянки (суперфіцій) ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» повинен був укласти з Севастопольською міською радою, як єдиним органом, який уповноважений розпоряджатися даною земельною ділянкою.

Вказана земельна ділянка відноситься до земель лісного фонду.

Відповідно до статті 57 Земельного кодексу України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Згідно пункту 4.7 договору покупець має право користуватися земельною ділянкою для забудови об’єктів рекреаційного призначення.

Частиною 2 статті 20 Земельного кодексу України встановлено, що зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об’єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Уповноваженими органами рішення, відповідно до вимог діючого законодавства України, про зміну цільового призначення вказаної земельної ділянки не приймалось.

Як було зазначено вище, ця земельна ділянка відноситься до земель лісного фонду, в той час як відповідно до договорів суперфіцію та купівлі-продажу обмеженого речового права, вона передана для забудови об’єктів рекреаційного призначення.

Пунктом «б» статті 21 Земельного кодексу України передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійними угод щодо земельних ділянок.

Також судом береться до уваги те, що відповідно до частини 2 статті 413 Цивільного кодексу України право користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може відчужуватися або передаватися землекористувачем у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 цієї статті встановлено, що право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди, що розміщені на такій земельній ділянці),внесено до статутного фонду, передано у заставу.

На сьогодні аналогічна заборона щодо відчуження права користування земельною ділянкою державної або комунальної власності для забудови передбачена також частиною 3 статті 102-1 Земельного кодексу України.

Таким чином, відчуження права користування земельною ділянкою, наданою для забудови, може бути здійснене тільки за умови, що ця земельна ділянка не відноситься до земель державної чи комунальної власності.

Оскільки, спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, відчуження права користування нею для забудови (суперфіцію) взагалі не допускається.

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначені підстави визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною 1 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно частин 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що укладений 20.11.2007р. між ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» (продавець) та ТОВ «Темірбуд» (покупець) договір купівлі-продажу обмеженого речового права (право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) суперечить приписам статтям 57, 102-1 Земельного кодексу України, статті 413 Цивільного кодексу України, а відтак підлягає визнанню недійсним.

З доданого до матеріалів справи рішення господарського суду міста Києва від 22.09.2008р. у справі №32/281 вбачається, що ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» з 16.05.2008р. припинено як юридичну особу.

Пунктом 6 частини 1 статті 80 ГПК України встановлено, що суд припиняє провадження у справі, якщо підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» підлягає припиненню.

Належні до сплати судові витрати у розмірі 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у зв’язку з припиненням ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» судом повністю відносяться на іншого відповідача ТОВ «Темірбуд».

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 02 грудня 2010 року.

Рішення оформлене відповідно до ст.84 ГПК України і підписане 07 грудня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтею 49, пунктом 6 статті 80, статтями 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Визнати укладений 20.11.2007р. між ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» (продавець) та ТОВ «Темірбуд» (покупець) договір купівлі-продажу обмеженого речового права (право користування земельною ділянкою для забудови (суперфіцій) недійсним.

Провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Ю.Б.К.Будінвест» припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Темірбуд» (адреса: 95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бархатової,92, ідентифікаційний код юридичної особи 35338426) в дохід державного бюджету м.Сімферополя (рахунок 31115095700002, код платежу 22090200, банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополя, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) судові витрати з оплати 85,00 грн. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Темірбуд» (адреса: 95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Бархатової,92, ідентифікаційний код юридичної особи 35338426) в дохід державного бюджету м.Сімферополя (рахунок 31214264700002, код платежу 22050003, банк ГУ ДКУ в АР Крим, м. Сімферополя, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740405) судові витрати з оплати 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Шкуро В.М.