Рішення № 128791212, 11.07.2025, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

11 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1110/25

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

23.05.2023 до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (далі відповідач, ГУНП в Луганській області), в якій позивач просить:

визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач з 07.11.2015 по 30.04.2025 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області.

Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 15.04.2025 № 95 о/с її було звільнено з посади заступника начальника відділу проходження служби управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області за п. 2 ч.1 ст. 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію», із 30.04.2025, з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 25 років 08 місяців 22 дня, у пільговому обчисленні (з урахуванням календарної вислуги): 30 років 02 місяці 22 дня, з виплатою грошової компенсації, за всі невикористані дні відпусток під час проходження служби, у кількості 12 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2022 рік, 30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік, 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2023 рік, 13 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік, 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2024 рік, 15 діб невикористаної в році звільнення відпустки, з виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції та стаж служби в поліції для її виплати складає: 25 років, встановивши відсоток премії за квітень 2025 року 164,904 %.

Від знайомих 02.05.2025 позивач отримала інформацію щодо можливих порушень своїх прав зі сторони Головного управління Національної поліції в Луганській області, а саме не виплати при звільненні компенсації за всі невикористані відпустки за період служби, та звернулась за правничою допомогою до адвоката Пупиніна Олександра Миколайовича.

У відповідності до вимог п.6 ч.5 ст. 160 КАС України, з метою досудового врегулювання спору, адвокат, діючи в інтересах позивача, звернувся з запитом від 05.05.2025 № 55/25 до відповідача, на отримання інформації про всі невикористані відпустки позивачем з 2015 по 2025 рік, про здійснення відповідачем виплати позивачу компенсації за всі невикористані відпустки, і якщо компенсації не здійснені, виплатити їх позивачу.

Вивченням наказу Головного управління Національної поліції в Луганській області від 15.04.2025 № 95 о/с про звільнення позивача, листа відповідача від 16.05.2025 № 5215/111/19/01-2025 та довідки від 16.05.2025 № 1387/111/19-2025 Головного управління Національної поліції в Луганській області про відпустки позивача, було встановлено, що позивачем за час проходження служби в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області не було використано додаткові відпустки із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2022 рік, компенсацію за яку не було виплачено позивачу та про грошову компенсацію за цю невикористану відпустки не було зазначено в наказі Головного управління Національної поліції в Луганській області від 15.04.2025 № 95 о/с про звільнення позивача.

У виплаті компенсації позивачу за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, відповідачем у відповіді від 16.05.2025 № 5215/111/19/01-2025 фактично було відмовлено.

Позивачка вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати при звільненні компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, протиправною, оскільки компенсації за невикористані відпустки передбачена нормами законодавства, а відповідачем не здійснено нарахування та виплату компенсації позивачу за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб, в зв`язку з чим відповідач допустив бездіяльність, не здійснивши нарахування та виплату такої компенсації.

Ухвалою суду від 26.05.2025 відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

06.06.2025 від Головного управління Національної поліції в Луганській області через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 лютого 2015 року у справі № 21-8а15, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Згідно ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію», передбачено, поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Таким чином ч. 10 ст. 93 Закону України «Про Національну поліцію» містить чіткий та вичерпний перелік відпусток які підлягають компенсації під час звільнення поліцейського у разі їх невикористання.

Відповідно до абзацу 7 пункту 8 розділу III наказу МВС України від 06.04.2016 № 260 яким затверджено «Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання», визначено наступне.

Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Крім того слід зазначити, що відповідно до ст. 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом.

Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

В свою чергу відповідно до переліку щорічних додаткових відпусток, визначених п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки», додаткова відпустка учасникам бойових дій не віднесена до вказаного переліку.

У ст. 24 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, згідно ст. 24 цього Закону компенсуються лише щорічні відпустки та відпустки працівникам, які мають дітей або неповнолітню дитину особу з інвалідністю.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, встановлено, що а ні нормами спеціального законодавства так саме нормами загального трудового законодавства не передбачена компенсація відпусток, яка передбачена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», так саме норма компенсаційного характеру за відпустки яка надається учасникам бойових дій відсутня в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

При цьому слід звернути увагу суду на правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2018 року у справі № 750/9956/17 де зазначено, цитую: «Статтею 77-2 КЗпП України та пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» передбачено надання учасникам бойових дій, інвалідам війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

Додаткова відпустка не належить до категорії щорічних і надається понад тривалість щорічної відпустки та інших видів відпусток. Вона надається у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. У разі невикористання зазначеної додаткової відпустки, її не можна перенести на наступний календарний рік, не можна подовжити у разі хвороби працівника та не можна ділити на частини».

Тобто отримання вказаної відпустки залежить виключно від волевиявлення у даному випадку поліцейського, будь-яких перешкод зі сторони відповідача щодо надання вказаної відпустки позивачу у 2022 році Головним управлінням не здійснювалось, а позивач на власний розсуд вирішила не використовувати вказану категорію відпустки.

Крім того, посилання позивача у позовній заяві на правові висновки викладенні Верховним Судом у справах № 160/10875/19, № 320/3843/20, №360/4127/19, №620/1487/20, № 360/1362/20, 200/13348/19-а, № 200/13837/19, № 200/1175/20-а, №360/1874/20, не є релевантними та не можуть застосовуватися до вказаних правовідносин з наступних підстав.

Так, постановами Верховного Суду № 160/10875/19, № 320/3843/20 взагалі не розглядалось питання грошової компенсації за невикористані відпустки передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки».

Щодо інших постанов Верховного Суду звертаємо увагу на два ключові аспекти.

По-перше: Постанови Верховного Суду №360/4127/19, №620/1487/20, № 360/1362/20, 200/13348/19-а, № 200/13837/19, № 200/1175/20-а, №360/1874/20, прийнятті до часу внесення змін до Закону України «Про Національну поліцію», де зокрема в новій редакції викладено ч. 10 ст. 93 Закону, (зміни набули чинності 05.10.2023 на підставі Закону України від 06.09.2023 № 3379-IX).

По-друге: у своїх постановах Верховний Суд посилається на наказ МВС України від 06.04.2016 № 260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, як на нормативно-правовий акт яким врегульовано виплату грошового забезпечення поліцейським.

Наказом МВС України від 08.11.2023 № 903 «Затверджено Зміни до Порядку та умов виплати грошового вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260», які набули чинності 21.11.2023.

Яким зокрема зазначено: абзаци сьомий замінити трьома новими абзацами такого змісту: Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи.

Таким чином, нормативно-правовим актом яким регламентований порядок виплати грошового забезпечення поліцейським, визначений перелік відпусток, які підлягають компенсації під час звільнення.

Тобто на сьогодні правовий висновок Верховного Суду щодо компенсації відпустки, передбаченої ст. 16-2 Закону України «Про відпустки» та пунктом 12 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» саме поліцейським, враховуючи зміни до Закону України «Про Національну поліцію» та наказу МВС України від 06.04.2016 № 260, не сформований.

На підставі викладеного, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

17.06.2025 позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначено таке.

У відповіді на позовну заяву відповідач зазначив про те, що за своєю природою додаткова відпустка із збереженням заробітної плати, яка надається учасникам бойових дій, відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не є видом відпустки, яка надається щорічно.

Таке твердження Відповідача є помилковим, з огляду на зміст пункту 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого державою гарантується надання учасникам бойових дій пільг, зокрема додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отож вказані норми фактично встановлюють право особи, яка є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Верховний Суд, при розгляді аналогічних справ указав, що у випадку звільнення поліцейського учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» та статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Вищевказаний висновок, щодо грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій, узгоджується з правовою позицією, що викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в зразковій справі № 620/4218/18.

Посилання Відповідача на постанову колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 241/2229/20 є помилковим, оскільки у вказаній постанові розглядаються спірні питання між КНП «Мангушська центральна районна лікарня та їх працівником, а в нашому випадку спірні правовідносини виникли у відмінних правовідношеннях - звільнення особи з публічної служби, які врегульовані іншими спеціальними нормативними актами, такий висновок щодо відмінних правовідносин також зазначено в цієї ж постанові від 31 жовтня 2022 року у справі № 241/2229/20.

Щодо тверджень відповідача, що у зв`язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин через внесення змін до частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII та її викладення в іншій редакції, застосуванню підлягають виключно положення цього Закону як спеціального, та якими не визначено права поліцейських на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, слід зауважити наступне:

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації поліцейським невикористаної відпустки як учаснику бойових дій, тому при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.

Редакція частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, яка діяла до 05 жовтня 2023 року, також не визначала права поліцейських учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій. Разом з цим Верховний Суд у постановах від 07.05.2020 у справі №360/4127/19, від 14.04.2021 у справі №620/1487/20, від 29.04.2021 у справі №200/602/20-а, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 31.05.2021 у справі 200/13348/19-а, від 31.05.2021 у справі № 200/13837/19-а, від 11.11.2021 року у справі № 200/1175/20-а, від 11.11.2021 у справі №360/1874/20 таке право поліцейських підтвердив і у подальшому від своєї правової позиції не відступав. Тому можна дійти висновку, що зміна редакції частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, якою знову ж таки не врегульовано спірне питання, жодним чином не нівелює правових висновків Верховного Суду щодо права поліцейських на отримання такої грошової компенсації.

На підставі викладеного позивач вважає, що наявні всі підстави для задоволення позову.

Дослідивши матеріали судової справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджено копіями паспорту громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, посвідчення серії НОМЕР_2 від 01.09.2016.

ОСОБА_1 проходила службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області з 07.11.2015 по 30.04.2025, що підтверджено записами в трудовій книжці НОМЕР_3 .

Наказом ГУНП в Луганській області від 15.04.2025 № 95 о/с звільнено зі служби в поліції підполковника поліції Великохацьку ОСОБА_2 , заступника начальника відділу проходження служби управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Луганській області за ст. 77 ч. 1 п. 2 (через хворобу) з 30.04.2025.

Відповідно до довідки ГУНП в Луганській області від 16.05.2025 № 1387/111/19-2025 під час проходження служби в ГУНП в Луганській області позивач не використала відпустки: за 2022 рік 12 діб щорічної оплачуваної відпустки, додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій у кількості 14 днів; за 2023 рік 30 діб щорічної оплачуваної відпустки; 15 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2024 рік 13 діб щорічної оплачуваної відпустки; 15 діб додаткової оплачуваної відпустки; за 2025 рік 15 діб за фактично відпрацьований час.

Довідкою ГУНП в Луганській області від 29.05.2025 № 1495/111/19-2025 підтверджено, що ОСОБА_1 за період проходження служби в ГУНП в Луганській області додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 днів не використовувала.

У відповідь на звернення представника позивача щодо виплати компенсації за невикористану відпуску як учаснику бойових дій за 2022 рік, відповідач листом від 16.05.2025 № 5215/111/19/01-2025 повідомило, що враховуючи вимоги діючого законодавства правові підстави для компенсації за невикористану додаткову відпустку зі збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2022 рік відсутні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі Закон № 504/96-ВР) установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно зі статтею 4 Закону № 504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); відпустка при народженні дитини (стаття 19-1 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР визначено, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України.

Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-XII учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до абзацу першого частини першої, частини третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (стаття 60 Закону № 580-VIII).

Згідно з частинами першою та другою статті 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 93 Закону № 580-VIII передбачено, що тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість щорічної відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до частин восьмої, дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 93 Закону № 580-VIII поліцейським, які захворіли під час щорічної відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції за власним бажанням, за віком, за станом здоров`я (через хворобу) або у зв`язку зі скороченням штатів чи проведенням організаційних заходів, у році звільнення, за їх бажанням, надається щорічна основна відпустка з наступним звільненням, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. Датою звільнення поліцейського в цьому разі є останній день відпустки. При звільненні поліцейського зі служби в поліції проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини щорічної відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. У разі загибелі (смерті) поліцейського таке відрахування не проводиться. Поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі не використані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі загибелі (смерті) поліцейського грошова компенсація за всі невикористані ним дні відпусток, передбачених абзацами другим і третім цієї частини, виплачується членам його сім`ї, зазначеним в абзаці третьому частини шостої статті 94 цього Закону, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а в разі їх відсутності такі кошти входять до складу спадщини. Відкликання поліцейського із щорічної відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із щорічної відпустки здійснюється за письмовим наказом керівника відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Частинами першою та другою статті 94 Закону № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається Кабінетом Міністрів України залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Положення Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (далі - Порядок № 260), визначають критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання).

Пунктом 3 розділу І Порядку № 260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацами сьомим-десятим пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні: щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського; щорічної додаткової відпустки особам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу I цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

Суд звертає увагу, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Водночас, зазначені вище норми фактично встановлюють право поліцейського, який є учасником бойових дій, на отримання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів кожного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року № 8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - КЗпП України.

З огляду на відсутність правового врегулювання положеннями Закону № 580-VIII і Порядку № 260 питання компенсації поліцейським невикористаної відпустки як учаснику бойових дій, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону № 504/96-ВР.

Так, відповідно до частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР і частини першої статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Вказані норми в сукупності свідчать про те, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ними дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та статтею 12 Закону № 3551-XII.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 160/10875/19, який відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України є обов`язковим для врахування при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

У справі, що розглядається, суд зазначає, що положення Закону № 3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31 травня 2021 року у справі № 200/13837/19-а та від 11 листопада 2021 року у справі № 200/1175/20-а.

Щодо тверджень відповідача, що у зв`язку із зміною правового регулювання спірних правовідносин через внесення змін до частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII та її викладення в іншій редакції, застосуванню підлягають виключно положення цього Закону як спеціального, та якими не визначено права поліцейських на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій, то суд відхиляє їх як безпідставні з огляду на таке.

Редакція частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, яка діяла до 05 жовтня 2023 року, також не визначала права поліцейських учасників бойових дій на отримання грошової компенсації за невикористані ними дні додаткової оплачуваної відпустки як учаснику бойових дій. Разом з цим Верховний Суд у вище наведених постановах таке право поліцейських підтвердив і у подальшому від своєї правової позиції не відступав. Тому суд вважає, що зміна редакції частини десятої статті 93 Закону № 580-VIII, якою не врегульовано спірне питання, жодним чином не нівелює правові висновки Верховного Суду щодо права поліцейських на отримання такої грошової компенсації.

Вищеописаними матеріалами справи підтверджено, що позивач під час проходження служби в Національній поліції України не використала додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових за 2022 рік 14 діб, тому при звільненні зі служби в поліції мала право на отримання грошової компенсації за такі дні невикористаної нею відпустки.

Проте відповідач всупереч вищенаведених правових норм не визначив у наказі про звільнення зі служби в поліції виплату Великохацькій ОСОБА_2 грошової компенсації за дні невикористаної нею додаткової відпустки як учаснику бойових дій та не виплатив позивачу грошову компенсацію за таку відпустку, чим допустив протиправну бездіяльність.

При цьому, суд вважає, що відсутність в наказі ГУНП в Луганській області від 15 квітня 2025 року № 95 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції, інформації про виплату компенсації за невикористані позивачем у 2022 році дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, не звільняє відповідача від обов`язку нарахувати та виплатити позивачці таку грошову компенсацію.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивачка згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнена.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ: 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Дмитра Сірика,1) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку із збереженням грошового забезпечення, як учаснику бойових дій за 2022 рік у кількості 14 діб.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 14 діб додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення як учаснику бойових дій за 2022 рік.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Суддя А.Г. Секірська