Постанова № 12878824, 07.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010                                                                                           № 45/380

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Андрієнка В.В.

суддів:           

За участю представників сторін:

позивача, Кривошеїна І.О., довіреність № 250/2-172 від 03.11.10,

відповідача 1, Саєнко В.В., довіреність № б/н від 31.05.10,

відповідача 2, Колосовський Ю.О., довіреність № б/н від 15.12.09

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Укрсоцінвест"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.09.2010

у справі № 45/380 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського"

до                                                   ТОВ "Укрсоцінвест"

                                                  ТОВ "Міларіс"

про                                                   стягнення 9532677,20 грн.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпропетровський металургійний завод ім.Петровського" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом, в якому, з урахуванням заяв про збільшення та уточнення позовних вимог від 17.12.2009р., від 08.04.2010р., просило визнати недійсним договір доручення від 31.03.2008, укладений між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Міларіс» щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського»; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс» на свою користь грошові кошти у сумі 82827408,04 грн. основного боргу та 120000,00 грн. – збитків; стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Укрсоцінвест» грошові кошти у сумі 9532 677,20 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13 вересня 2010 року (судді Домнічева І.О., Трофименко Т.Ю., Літвінова М.Є.) позов задоволено частково, визнано недійсним договір доручення від 31.03.2008 року, укладений між ВАТ «ДМЗ им. Петровського» та ТОВ «Міларіс» щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство ВАТ «ДМЗ ім. Петровського»; стягнуто з ТОВ «Міларіс» на користь ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» грошові кошти у сумі 40476500,20 грн., 120000,00 грн. збитків, 10628,65 грн. державного мита, 166,95 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з ТОВ «Укрсоцінвест» на користь ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» грошові кошти у сумі 9532677,20 грн., 3226,35 грн. державного мита, 14,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в решті вимог позивача відмовлено, відмовлено в задоволенні зустрічного позову ТОВ «Міларіс» про визнання дійсним договору доручення від 31.03.2008 року, укладеного між ВАТ «ДМЗ им. Петровського» та ТОВ «Міларіс» щодо організації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство ВАТ «ДМЗ ім. Петровського».

Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 13 вересня 2010 року, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсоцінвест" та товариство з обмеженою відповідальністю "Міларіс" звернулись до Київського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в якіх просять зазначене рішення Господарського суду від 13 вересня 2010 року по справі № 45/380 скасувати повністю, мотивуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» відмовити та задовольнити зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Міларіс», визнати дійсним договір доручення від 31.03.2008 р., укладений між ВАТ «ДМЗ им. Петровського» та ТОВ «Міларіс» щодо организації розрахунків з кредиторами у справі про банкрутство ВАТ «ДМЗ ім. Петровського».

У відзиві на вказані апеляційні скарги відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» вважає рішення Господарського суду м. Києва від 13 вересня 2010 року по справі № 45/380 законним, обгрунтованим та таким, що прийняте з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи ТОВ «Укрсоцінвест» та ТОВ «Міларіс» безпідставними, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення – без змін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів відзначає наступне.

31.03.2008р. між позивачем (довіритель) та відповідачем 2 (повірений) був укладений договір доручення, відповідно до якого відповідач 2 зобов’язався за винагороду здійснювати комплекс заходів, пов’язаних з організацією погашення заборгованості юридичним особам, перед якими на момент підписання цього договору позивач мав заборгованість (кредитори довірителя), визнану господарським судом Дніпропетровської області у справі про банкрутство ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» Б15/118/01.

Перелік кредиторів позивача та розмір заборгованості, що підлягала погашенню за цим договором, наведені в додатку № 1 до договору. Крім того, пунктом 1.1. договору передбачена була можливість погашення заборгованості перед кредиторами позивача, які не увійшли в додаток № 1.

За здійснення послуг за цим договором, позивач зобов’язався перерахувати відповідачеві 2 для організації розрахунків з кредиторами грошові кошти в сумі 80235917,09 грн. – загальний розмір заборгованості, визначеної в додатку № 1, та сплатити на користь відповідача 2 винагороду у розмірі 120000 грн.

Фактично позивачем на корить відповідача 2 перераховано за платіжними дорученнями: від 10.04.2008р. № 4199 грошові кошти у сумі 80235917,09 грн., від 10.04.2008р. № 4200 винагороди 120000 грн., від 11.04.2008р. №№ 4315, 4316, 4318, 4319 на загальну суму 108538,42 грн., від 17.04.2008р. №№ 4553, 4557, 4558, 4561, 4560, 4559, 4562, 4556 на загальну суму 12015629,73 грн., всього перераховано: 92360085,24 грн. для виконання обов’язків за договором відповідачем 2 та 120000 грн. винагороди.

Відповідач 2, на виконання договору доручення від 31.03.2008, 13.08.2008р. платіжним дорученням № 99 перерахував на користь відповідача 1 грошові кошти в розмірі 9532677,20 грн. у погашення кредиторської заборгованості згідно реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» № Б26/15/118/01.

Зі змісту пункту 1.1. договору доручення від 31.03.2008 року між позивачем та відповідачем 2, сторони при укладенні цього договору домовились, що цей договір укладено на виконання позивачем мирової угоди від 25.04.2005 року у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» № Б26/15/118/01, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2006р.

Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу України, ухвали та постанови відносяться до видів рішень господарських судів, що обов'язкові до виконання на усій території України, при цьому постанови господарських судів приймаються іменем України.

Відповідно до частини п’ятої статті 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 та ч.2 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мирова угода набирає чинності з дня її затвердження господарським судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг; одностороння відмова від мирової угоди не допускається.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 вказаного Закону, з дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів згідно з умовами мирової угоди.

Виходячи з наведених норм права, при укладенні договору доручення від 31.03.2008 року, сторонами договору мали бути дотримані умови мирової угоди від 25.04.2005 року у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» № Б26/15/118/01, що затверджені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2006р.

Підставою недійсності правочину, відповідно до частини першої ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

За умовами мирової угоди від 25.04.2005 року по справі Б26/15/118/01, затвердженої ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005 та постановою Вищого господарського суду України від 09.08.2006р., відкрите акціонерне товариство «Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського» (боржник) зобов’язано почати здійснювати розрахунки з кредиторами через 10 років після набрання чинності цією угодою та повністю задовольнити вимоги кредиторів протягом 20 років з дати початку розрахунків. Протягом цього строку оплачувати заборгованість щорічно рівними частками у грошовій формі.

Відповідно до статті 12 Цивільного кодексу України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Відповідно до частини другої статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а способом захисту цивільних прав та інтересів, серед інших, може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини першої статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним, зокрема, тією ж нормою права прямо встановлено, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов’язків сторін.

Оскільки позивач при вчиненні договору доручення від 31.03.2008 з відповідачем 2 помилявся щодо обставин, які мають істотне значення для цього правочину, а саме – щодо прав та обов’язків сторін цього договору, крім того, при укладенні договору доручення від 31.03.2008 року між позивачем та відповідачем 2, сторонами не були дотримані вимоги вищенаведених положень законодавчих актів, умов мирової угоди від 25.04.2005 року по справі Б26/15/118/01, зокрема, щодо строків та порядку сплати заборгованості перед кредиторами, ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2005 та постанови Вищого господарського суду України від 09.08.2006р., колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду м. Києва про те, що за відсутності неправильного сприйняття зазначених норм права, оспорюваний правочин вчинено би не було, у зв’язку з чим договір доручення від 31.03.2008 року підлягає визнанню недійсним. З тих самих підстав вимоги відповідача 2 у зустрічному позові задоволенню не підлягають.

Крім того, з огляду на викладене вище, зокрема, на положення статті 12 Цивільного кодексу України, судовою колегією відхилені твердження відповідача 2, викладені в апеляційній скарзі, про обгрунтування позовних вимог позивача припущенням.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення від 13 вересня 2010 року по справі № 45/380 з приводу незастосування судом статті 531 Цивільного кодексу України щодо наявності права боржника виконати свій обов’язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту, оскільки саме актом цивільного законодавства - ч.1 та ч.2 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено інше, а саме - обов'язковість умов мирової для боржника та кредиторів, а також неможливість односторонньої відмови від умов мирової угоди.

Відповідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Виходячи з цього, розрахунки з іншими кредиторами, крім відповідача 1, що вчинені відповідачем 2, є окремими правочинами, цивільні права та обов’язки за якими виникли у позивача, окремими правочинами є також розрахунки з кредиторами, вчинені безпосередньо позивачем.

Відповідно до частини третьої статті 101 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Позовних вимог щодо їх розгляду вказаних вище окремих правочинів з розрахунків з кредиторами, крім відповідача 1, або клопотань про вихід в цій частині судом за межі позовних вимог при розгляді справи у першій інстанції заявлено не було.

Разом з тим, відповідно до позиції Президії Вищого господарського суду України, щодо наслідків недійсності угоди та застосування цих наслідків лише до сторін даної угоди, викладена в Роз’ясненнях від 26.04.2002 року № 04-5/491 «Про внесення змін і доповнень до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99р. № 02-5/111 «Про внесення змін і доповнень до роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року № 02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними», наслідки недійсності угоди підлягають застосуванню лише стосовно сторін даної угоди, тому на особу, яка не є стороною угоди, не може бути покладено обов’язок щодо повернення майна за угодою, у якій вона не брала участі.

За таких обставин позивач має право звернутися до суду з окремими позовами до таких кредиторів для захисту власних прав, тому висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача 2 на користь позивача грошових коштів підлягають частковому задоволенню в сумі 40476500,20 грн. основного боргу, 120000 грн. збитків, а всього – 40596500,20 грн., є обгрунтованим та відповідає принципу справедливості.

Однак, за таких обставин є необгрунтованим стягнення судом першої інстанції на користь ВАТ «ДМЗ ім. Петровського» з ТОВ «Укрсоцінвест» грошових коштів у сумі 9532677,20 грн., 3226,35 грн. державного мита, 14,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, оскільки останнє не було стороною договору доручення від 31.03.2008 року між позивачем та відповідачем 2.

З урахуванням наведеного, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині задоволення вимог позивача щодо відповідача 1. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд ,

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. у справі № 45/380 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРСОЦІНВЕСТ” (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 35-а, код ЄДРПОУ 32829266 з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” (м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, 49064, код 05393056) суму 9532677 (дев’ять мільйонів п’ятсот тридцять дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 20 коп., 3226 (три тисячі двісті двадцять шість) грн.35 коп. –державного мита, 14 (чотирнадцять) грн. 77 коп.– витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити в позові Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРСОЦІНВЕСТ” суму 9532677 (дев’ять мільйонів п’ятсот тридцять дві тисячі шістсот сімдесят сім) грн. 20 коп., 3226 (три тисячі двісті двадцять шість) грн. 35 коп. –державного мита, 14 (чотирнадцять) грн. 77 коп.– витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 13.09.2010 р. у справі № 45/380 залишити без змін.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський металургійний завод ім. Петровського” (м. Дніпропетровськ, вул. Маяковського, 3, 49064, код 05393056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРСОЦІНВЕСТ” (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд. 35-а, код ЄДРПОУ 32829266) 12750,00 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією.

Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

10.12.10 (відправлено)