Рішення № 12878606, 09.12.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" грудня 2010 р.Справа № 2/1722-10 За позовом закритого акціонерного товариства „Хмельницький завод експериментального виробництва” м.Хмельницький

до приватного підприємства „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру”

м.Хмельницький

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Державна податкова інспекція у м.Хмельницькому

до товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Київ

до Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” м.Київ

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів : товариство з обмеженою відповідальністю „Техта” м.Чернівці

про визнання недійсним договору застави транспортного засобу №Zk56/KU-07 від 16.10.2007р., укладеного між приватним підприємством „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” та товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”

Суддя          Дячук Т.В.

Представники сторін:

від позивача : Яремчук М.В. –представник по довіреності від 10.04.2010р.,

від 1 відповідача : не з’явився

від 2 відповідача : не з’явився

від 3 відповідача : Антонюк І.В. –представник ПАБ „Дельта Банк” по довіреності від 15.09.2010р.

від третіх осіб : не з’явились

Обставини справи : позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсним договору застави транспортного засобу №Zk56/KU-07 від 16.10.2007р., укладеного між приватним підприємством „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” та товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”.

Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що між ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” та ТОВ „Український промисловий банк” укладено кредитний договір №56/KU-07 від 16.10.2007р. на забезпечення якого укладено договір застави №Zk56/KU-07 від 16.10.2007р. транспортного засобу –гідравлічної бурової установки марки ТН-20, 2007 року випуску, заводський №1801, двигун б/н, реєстраційний №02844ВХ. На думку позивача, приватним підприємством „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” передано в заставу майно, на яке ним не було набуто права власності у встановленому порядку, в зв’язку з відсутністю реального настання правових наслідків правочинів, укладених між ЗАТ „Хмельницький завод експериментального виробництва”, ТОВ „Техта” та ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” щодо придбання зазначеної гідравлічної бурової установки (договори купівлі-продажу від 06.09.2007р. та від 12.09.2007р.) оскільки метою укладення зазначених договорів купівлі-продажу було штучне збільшення вартості майна, збільшення валових витрат і, як наслідок, збільшення суми ПДВ, яка підлягає поверненню з державного бюджету, що встановлено актом від 28.03.2008р. №2815/23-3/32995079 про результати виїзної позапланової перевірки ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” проведеної Державною податковою інспекцією у м.Хмельницькому.

Перший відповідач - ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” у відзиві на позов та його представник в судових засіданнях проти позову заперечує вважаючи договори купівлі-продажу гідравлічної бурової установки марки ТН-20 дійсними.

Ухвалою суду від 12.10.2010р. залучено до участі у справі на стороні позивача третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державну податкову інспекцію у м.Хмельницькому, а ухвалою суду від 16.11.2010р. також залучено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю „Техта” м.Чернівці. Третіми особами письмових пояснень не надано.

Другим відповідачем – ПАТ „Дельта Банк” було подано клопотання про залучення до участі іншого відповідача ПАТ „Дельта Банк” оскільки 30.06.2010р. укладено договір про передачу активів та кредитних зобов’язань за яким ТОВ „Український промисловий банк” відступлено, а ПАТ „Дельта Банк” набуто право вимоги до боржників по кредитних договорах. Ухвалою суду від 12.10.2010р. залучено до участі у справі відповідачем Публічне акціонерне товариство „Дельта Банк” м.Київ. В подальшому, від ТОВ „Український промисловий банк” також надійшло клопотання про заміну його на належного відповідача ПАТ „Дельта Банк”

Представник позивача просив виключити ПАТ „Дельта Банк” з числа відповідачів посилаючись, зокрема на те, що банком дотримано умов п.10.11 кредитного договору №56/KU-07 від 16.10.2007р. щодо попереднього повідомлення позичальника про переведення своїх прав та зобов’язань по даному кредитному договору, а також по правочинах, пов’язаних із забезпеченням зобов’язань, та вважає що було б доцільним залучити ПАТ „Дельта Банк” до участі у справі саме третьою особою без самостійних вимог на предмет спору.

Представник ПАТ „Дельта Банк” заперечуючи проти виключення банку з числа відповідачів просив врахувати, що позичальнику і заставодавцю було надіслано повідомлення про переведення зобов’язань. ПАТ „Дельта Банк” у відзиві на позов та доповненні до нього проти позову заперечує, вважає, що доводи позивача ґрунтуються тільки на акті перевірки органу державної податкової служби без врахування ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України та інших норм цього Кодексу, якими прямо передбачено нікчемність правочину.

Розглядом матеріалів справи встановлено :

Між товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк”, в особі заступника керуючого Хмельницькою філією, (Банк) та приватним підприємством „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру”, в особі директора підприємства, (позичальник) укладено кредитний договір №56/KU-07 від 16.10.2007р., за яким банк надає позичальнику кредит в сумі 6480000грн., на строк до 15.10.2012р., для придбання гідравлічної бурової установки СМУ ТН-20.

Умовами кредитного договору (п.10.11) передбачено, що банк має право повністю або частково перевести свої права та зобов’язання по цьому договору, а також по правочинах пов’язаних із забезпеченням зобов’язань за цим договором (договорах забезпечення, укладених з позичальником) третій особі без згоди позичальника, попередньо повідомивши про це позичальника за десять календарних днів.

Кредитний договір підписано повноваженими представниками сторін та скріплено печатками. На забезпечення кредитного договору№56/KU-07 від 16.10.2007р., між ТОВ „Український промисловий банк” (заставодержатель) та ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” (заставодавець) було укладено договір застави транспортного засобу №Zk56/KU-07 від 16.10.2007р., згідно п.1.2 якого, предметом застави є гідравлічна бурова установка марки ТН-20, 2007 року випуску, заводський №1801, двигун б/н, реєстраційний №02844ВХ та належить заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію серія АБ №473980, виданого Хмельницькою інспекцією держтехнагляду 13.09.2007р.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.09.2007р. між ЗАТ „Хмельницький завод експериментального виробництва” (позивач у справі №2/1722-10) та ТОВ „Техта” м.Чернівці було укладено договір купівлі-продажу гідравлічної бурової установки марки ТН-20, 2007 року випуску, заводський №1801, масою 54700кг., а 12.09.2007р. між ТОВ „Техта” та ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” укладено договір купівлі-продажу, за яким ТОВ „Техта” продано, а ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” придбано гідравлічну бурову установку марки ТН-20, 2007 року випуску, заводський №1801, масою 54700кг.

Реєстрація за ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” права власності на гідравлічну бурову установку марки ТН-20, 2007 року випуску, заводський №1801, двигун б/н, маса машини 54700кг., проведена Хмельницькою інспекцією держтехнагляду 13.09.2007р. та видано свідоцтво серії АБ №473980.

Державною податковою інспекцією у м.Хмельницькому проведено виїзну позапланову перевірку ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2007 року та складено акт від 28.03.2008р. №2815/23-3/32995079 в якому в п.3.1.2 зазначено, що на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР від 03.04.1997р., підприємством завищено податковий кредит жовтня 2007 року на 1350040грн. за рахунок віднесення суми ПДВ по операції, що фактично не здійснювалась та не мала на меті подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а саме, придбання гідравлічної бурової установки марки ТН-20 у ТОВ „Техта”, оскільки пояснення посадових осіб ТОВ „Техта” та ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” та надані ними документи щодо документального оформлення придбання, транспортування даного обладнання суперечливі, вказують на відсутність реального настання правових наслідків правочину і зроблено висновок, що такий правочин є нікчемним.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред’явлена будь-якою заінтересованою стороною, а усунення перешкод у здійсненні права та обов’язків ЗАТ „Хмельницький завод експериментального виробництва” можливо шляхом визнання недійсним договору застави транспортного засобу, який належить йому на праві власності, так як відповідачем ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” передано в заставу майно, яке він не мав права передавати оскільки це майно було набуто на підставі договорів купівлі-продажу від 06.09.2007р. та від 12.09.20007р. - за нікчемними правочинами.

Аналізуючи матеріали справи і оцінюючи їх у сукупності, господарським судом враховується наступне :

Згідно ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятись у формі, встановленій законом, а також має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням ст.4 Цивільного кодексу України, зміст правочину має відповідати Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, актам Президента України у випадках встановлених Конституцією України, постановам Кабінету Міністрів України, актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме : зміст право- чину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Частиною третьою цієї статті Кодексу передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, а ст.547 цього Кодексу прямо передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов’язання вчиняється у письмовій формі, а правочин, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Застава –це спосіб забезпечення виконання зобов’язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст.1 Закону України „Про заставу”, ст.ст.572, 574 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.3 Закону України „Про заставу”, заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папері, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Згідно ст.584 Цивільного кодексу України у договорі застави визначаються суть, розмір і строк виконання зобов’язання, забезпеченого заставою, подається опис предмета застави, а також визначаються інші умови, погоджені сторонами договору. Опис предмета застави у договорі застави може бути поданий у загальній формі (вказівка на вид заставленого майна тощо).

Відповідно до ст.585 цього Кодексу право застави виникає з моменту укладення договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення. Якщо предмет застави відповідно до договору або закону повинен перебувати у володінні заставодержателя, право застави виникає в момент передання йому предмета застави. Якщо таке передання було здійснено до укладення договору застави, право застави виникає з моменту його укладення.

На забезпечення зобов’язань по кредитному договору №56/KU-07 від 16.10.2007р., між товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” (заставодержатель), в особі заступника керуючого Хмельницькою філією, та приватним підприємством „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” (заставодавець), в особі директора підприємства, укладено договір застави транспортного засобу №Zk56/KU-07 від 16.10.2007р. згідно якого, предметом застави є гідравлічна бурова установка марки ТН-20, 2007 року випуску, заводський №1801, двигун б/н, реєстраційний №02844ВХ. В договорі зазначено, що транспортний засіб належить заставодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію серія АБ №473980, виданого Хмельницькою інспекцією держтехнагляду 13.09.2007р.

Оригінал свідоцтва серії АБ №473980, виданого Хмельницькою інспекцією держтехнагляду 13.09.2007р., про реєстрацію за приватним підприємством „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” машини - гідравлічної бурової установки марки ТН-20, 2007 року випуску, заводський №1801, двигун б/н, реєстраційний №02844, масою 54700кг., надано для огляду в судовому засіданні, а його копія приєднана до матеріалів справи.

Сторонами оцінено предмет застави у 7799000грн., обумовлено, що на строк дії цього договору предмет застави буде знаходитись за місцезнаходженням заставодавця, та зазначено про відсутність на момент укладення договору будь-яких обмежень, претензій чи судових спорів щодо предмету застави.

Договір застави транспортного засобу №Zk56/KU-07 від 16.10.2007р. посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Лучковською Т.М. і зареєстровано в реєстрі за №10815.

Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови від 06.11.2009р. №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” роз’яснив, що відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів : нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані –якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Доводи позивача щодо нікчемності договорів купівлі-продажу від 06.09.2007р. і від 12.07.2010р. ґрунтуються лише на висновку в акті від 28.03.2008р. №2815/23-3/32995079 про результати виїзної позапланової перевірки ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру”, проведеної Державною податковою інспекцією у м.Хмельницькому, метою якої була перевірка достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Разом з тим, враховуючи абзац 4 п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9, в якому роз’яснено, що якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не вправі посилатись на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким доводам позивача, господарським судом оглянуто наявні в матеріалах справи копії договорів купівлі-продажу від 06.09.2007р. і від 12.07.2010р. і враховується таке :

За своєю правовою природою договір є правочином. Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З договору купівлі-продажу від 06.09.2007р. вбачається, що продавець ЗАТ „ Хмельницький експериментальний завод” зобов’язався передати у власність покупця ТОВ „Техта” майно - гідравлічну бурову установку марки ТН-20, 2007 року випуску, заводський №1801, масою 54700кг., що належало продавцеві на підставі свідоцтва про реєстрацію машини –гідравлічної бурової установки серії АБ №473966 виданого інспекцією держтехнагляду м.Хмельницького 28.08.2007р. Пунктом 2.1.1 договору передбачено обов’язок продавця притримати та забезпечити збереження майна до 08.10.2007р., а в п.п.5.1, 5.2 договору зазначено, що право власності на майно переходить до покупця у момент підписання договору і продавець не заперечує проти реєстрації майна покупцем в інспекції держтехнагляду. Прийом-передача зазначеної гідравлічної бурової установки оформлена актом від 07.10.2007р.

12.09.2007р. між ТОВ „Техта” та ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” укладено договір купівлі-продажу, за яким ТОВ „Техта” продано, а ПП „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” придбано майно - гідравлічну бурову установку марки ТН-20, 2007 року випуску, заводський №1801, масою 54700кг. В п.1.2 цього договору зазначено, що майно належить продавцеві на підставі свідоцтва про реєстрацію машини –гідравлічної бурової установки серії АБ №435693 виданого інспекцією держтехнагляду м.Чернівці 12.09.2007р. В п.п.5.1, 5.2 договору зазначено, що право власності на майно переходить до покупця у момент підписання договору і продавець не заперечує проти реєстрації майна покупцем в інспекції держтехнагляду, а згідно п.п.2.1.1, 4.2 після проведення повного розрахунку протягом двох місяців, продавець в строк не пізніше двох днів повинен передати покупцеві майно за актом прийому-передачі. Акт складено 17.10.2007р.

Зазначені договори містять усі умови, які є істотними для укладення договору купівлі-продажу.

Відповідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами і іншими учасниками судового процесу.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено належність і допустимість доказів –господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Акт Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому від 28.03.2008р. №2815/23-3/32995079 про результати виїзної планової перевірки приватного підприємства „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру”, код за ЄДРПОУ 32995079, з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад 2007 року не може бути належним та безспірним доказом для оцінки дійсності чи недійсності зазначених договорів купівлі-продажу, а інших доказів позивачем і третіми особами не надано.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

З врахуванням зазначеного, господарський суд не вбачає достатніх підстав для задоволення позову.

Судові витрати покладаються на позивача відповідно до ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.1, 45, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

В позові закритого акціонерного товариства „Хмельницький завод експериментального виробництва” м.Хмельницький до приватного підприємства „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” м.Хмельницький (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача : Державна податкова інспекція у м.Хмельницькому) до товариства з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” м.Київ, Публічного акціонерного товариства „Дельта Банк” м.Київ (третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів : товариство з обмеженою відповідальністю „Техта” м.Чернівці)

про визнання недійсним договору застави транспортного засобу №Zk56/KU-07 від 16.10.2007р., укладеного між приватним підприємством „Завод будівельних матеріалів „Краса Мармуру” та товариством з обмеженою відповідальністю „Український промисловий банк” –відмовити.

                              Суддя                                                                      

Повний текст рішення складено і підписано 14.12.2010р.

Віддруковано 7 примірників:

1 –до справи;

2 –позивачу;

3 –5 –відповідачам;

6 –7 - третім особам.