Рішення № 12877751, 17.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/14017.11.10 За позовомВідділу комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області До Товариства з обмеженою відповідальністю «Група Технопарк ЛТД»

Треті особи1) Контрольно ревізійне управління в Полтавській області

2) Контрольно ревізійний відділ в місті Лубни та Лубенському районі Полтавської області

Про стягнення 281117,88 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від позивачаСинявська Т. Г. (дов. № 73 від 24.03.2010 р.)

Якименко Є. О. (дов. № 121 від 12.05.2010 р.)

від відповідачане зявились

від третіх осібне зявились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернувся Відділ комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Група Технопарк ЛТД» збитків в сумі 281117,88 грн.

За твердженням позивача, відповідачем при виконанні укладених між сторонами договорів про закупівлю робіт № 29-07 та № 28-07 від 28.08.2007 року завищено вартість виконаних робіт, що встановлено проведеною третьою особою-2 перевіркою та відображено в акті № 01-21/52 від 15.08.2008 р..

Відповідач у судові засідання представників не направив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Третя особа-1 та третя особа-2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, виклавши міркування в письмових поясненнях. Крім того, треті особи звернулись до суду з заявами, в яких просять вказану справу розглядати за відсутності їх представників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2010 р. (суддя Нарольський М. М.) порушено провадження у справі № 14/140.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 р. (суддя Нарольський М.М.) залучено до участі у справі № 14/140 як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Контрольно-ревізійне управління в Полтавській області. Контрольно-ревізійний відділ в місті Лубни та Лубенському районі Полтавської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2010 р. (суддя Нарольський М.М.) у справі № 14/140 з метою встановлення дійсної вартості робіт, які були виконані товариством з обмеженою відповідальністю «Група Технопарк ЛТД»для позивача за договорами про закупівлю робіт від 28.08.2007 р. № 28-07 та від 28.08.2007 р. № 28-09, призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

27.09.2010 р. до Господарського суду міста Києва надійшов лист Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса з повідомленням про неможливість надання висновку експертизи по справі № 14/140 у зв'язку з ненаданням додаткових документів за клопотанням експерта та нездійсненням позивачем попередньої оплати вартості робіт по проведенню експертизи.

Відповідно до розпорядження в.о. голови Господарського суду міста Києва Іванової Л.Б. від 27.09.2010 року справу № 14/140 передано для подальшого розгляду судді Удаловій О.Г., у зв'язку з перебуванням судді Нарольського М.М. на лікарняному.

Ухвалою від 30.09.2010 року справу прийнято до провадження суддею Удаловою ОТ., поновлено провадження у справі

Розгляд справи неодноразово відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва, за згодою позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи таматеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28.08.2007 року позивач та відповідач уклали договір про закупівлю робіт № 29-07 (далі Договір-1), відповідно до умов якого відповідач зобовязався виконати позивачу роботи по капітальному ремонту з санацією самопливного каналізаційного колектору в м. Лубни, вул. Чкалова, а позивач зобовязався оплатити зазначені роботи на умовах, передбачених Договором-1.

Пунктом 2.1 Договору-1 визначено, що загальна вартість Договору-1 становить 291500 грн.

28.08.2007 р. позивач та відповідач уклали договір про закупівлю робіт № 28-07 (далі - Договір-2), відповідно до умов якого відповідач зобовязався виконати позивачу роботи по капітальному ремонту з санацією самопливного каналізаційного колектору в м. Лубни, вул. Садова Радянська, а позивач зобовязався оплатити зазначені роботи на умовах, передбачених Договором-2.

Пунктом 2.1 Договору-2 визначено, що загальна вартість Договору-2 становить 928400 грн.

Отже, загальна сума Договору-1 та Договору-2 становить 1219900 грн.

Пунктами 3.1 Договору-1 та Договору-2 визначено, що виконані роботи приймаються позивачем з обовязковим складанням актів Ф-2 та Ф-3, які підписуються уповноваженими представниками сторін.

Як слідує з доданих позивачем до матеріалів справи актів приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в), в грудні 2007 року на виконання умов Договору-1 та Договору-2 відповідач виконав роботи, вартість яких визначена сторонами в сумі 1219900,00 грн.

З наявних в матеріалах справи доказів, а саме, копій платіжних доручень № 675 від 24.09.2007 р., № 674 від 24.09.2007 р., № 909 від 21.12.2007 р., № 910 від 21.12.2007 р., № 894 від 19.12.2007 р., № 895 від 19.12.2007 р. слідує, що позивач на виконання умов Договору-1 та Договору-2 перерахував відповідачу 1219900,00 грн.

У подальшому, Контрольно-ревізійним відділом у м. Лубни та Лубенському районі була проведена виїзна ревізія стану використання субвенції, наданої з державного бюджету місцевим бюджетам на виконання інвестиційних проектів, спрямованих на соціально-економічний розвиток регіонів, здійснення заходів з попередження аварій і заподіяння техногенним катастрофам у житлово-комунальному господарстві та на інших аварійних обєктах комунальної власності, у тому числі на ремонт та реконструкцію теплових мереж та котелен у Відділі комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради за 2007 та І півріччя 2008 років, за результатами якої було встановлено, що загальна сума завищення вартості виконаних за умовами Договору-1 та Договору-2 становить 281117,88 грн.

За наслідками вказаної ревізії Контрольно-ревізійним відділом в м. Лубни та Лубенському районі складено акт № 01-21/52 від 15.08.2008 р., копію якого додано позивачем до позовної заяви.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 135 від 09.09.2008 р., в якій повідомив відповідача про проведену ревізію та її результати, а саме: завищення вартості спірних робіт, та просив у звязку з вказаними обставинами терміново перерахувати кошти в сумі 281117,88 грн. на рахунок позивача.

Відповідач на вказану претензію не відповів, гроші не перерахував, наслідком чого стало звернення позивача з цим позовом до суду.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача 281117,88 грн., які позивач вважає завданими йому збитками, позивач з посиланням на ст. 1209 ЦК України виходить з того, що відповідач, в порушення ст.ст. 193 та ст. 526 ЦК України, неналежним чином виконував свої обовязки за Договором-1 та Договором-2, умисно завищив вартість спірних робіт, за що відповідно до ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України має нести господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до нього господарських санкцій у вигляді відшкодування збитків позивачу, завданих внаслідок правопорушення.

Позивач вимагає стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 281117,88 грн. як такі, що завдані вказаними в акті № 01-21/52 від 15.08.2008 р. порушеннями.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно статті 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обовязковими для виконання службовими особами обєкту, що ревізується.

Отже, акт контрольно-ревізійного відділу є підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами обєкту, що ревізується (зокрема - предявлення відповідного позову до суду), однак не позбавляє процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.

Сам лише акт контрольно-ревізійного відділу не визначений законодавством як безумовний доказ господарського чи цивільно-правового правопорушення. Обставини, вказані в такому акті, в господарському судочинстві повинні підтверджуватися належними доказами у відповідності до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Укладений сторонами договір є договором підряду, правовідносини сторін за яким регулюються нормами спеціального законодавства, зокрема, Главою 61 Підряд Цивільного кодексу України.

За правилами цієї Глави, у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин, на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза (ч. 4 ст. 853 ЦК України).

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

З доданої до матеріалів справи копії постанови Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.01.2010 р. у кримінальній справі 1-16/2010р по обвинуваченню ОСОБА_1, який працював на посаді начальника Відділу комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області, слідує, що ОСОБА_1., діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2 (в.о. директора відповідача), внаслідок завищення вартості виконаних і оплачених за умовами Договору-1 та Договору-2 робіт, умисно заподіяли збитки державі в розмірі 124110,40 грн.

Частиною 3 ст. 35 ГПК України встановлено, що вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

З викладеного слідує, що вартість умисно завищених робіт виконаних за умовами Договору-1 та Договору-2 становить саме 124110,40 грн.

Вказаний розмір також підтверджується висновком комплексної судової будівельно-технічної та економічної експертизи № 162/163 від 11.06.2009 р., виконаної Полтавським відділенням Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса в рамках кримінальної справи 08640071.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач жодних інших (крім акту № 01-21/52 від 15.08.2008 р.) доказів на підтвердження того факту, що розмір збитків (завищення вартості робіт) становить саме 281117,88 грн., суду не надав.

Крім того, слід зазначити, що для встановлення дійсної вартість робіт, які були виконані відповідачем за умовами спірних договорів, що дало б змогу встановити розмір завищення їх вартості, ухвалою суду від 12.05.2010 р. у даній справі було призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Полтавському відділенню Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, проте, внаслідок ненадання сторонами додаткових документів за клопотанням експерта та нездійснення позивачем попередньої оплати вартості робіт по проведенню експертизи, її виконано не було.

За таких обставин, суд вважає доведеним той факт, що вартість умисно завищених робіт, виконаних відповідачем за умовами Договору-1 та Договору-2, становить саме 124110,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобовязання одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, за умовами Договору-1 та Договору-2 відповідач прийняв на себе зобовязання виконати певні роботи отримавши за це певну плату.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до частини 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обовязків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Збитки статтею 22 ЦК України віднесені до майнової шкоди.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 1 ст. 1209 визначено, що продавець, виготовлювач товару, виконавець робіт (послуг) зобов'язаний відшкодувати шкоду, завдану фізичній або юридичній особі внаслідок конструктивних, технологічних, рецептурних та інших недоліків товарів, робіт (послуг), а також недостовірної або недостатньої інформації про них.

Зі змісту перелічених правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний звязок між ними та наявність вини заподіювача шкоди.

За відсутності хоча б одної з зазначених умов судом не може бути прийняте рішення про відшкодування збитків, завданих неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи.

Позивачем належним чином доведено наявність всіх умов для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків на загальну суму 124110,40 грн., які становлять суму умисно завищеної вартості робіт виконаних за умовами Договору-1 та Договору-2.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 124110,40 грн. як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Група Технопарк ЛТД»(04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, код 33642730) на користь Відділу комунального господарства виконавчого комітету Лубенської міської ради Полтавської області (37500, Полтавська область, м. Лубни, вул. Ярослава Мудрого, буд. 33, код 25976386) збитки в сумі 124110 (сто двадцять чотири тисячі сто десять) грн. 40 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 1241 (одна тисячі двісті сорок одна) грн. 10 коп. та 104 (сто чотири) грн. 19 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О. Г. Удалова

Рішення підписано 16.12.2010 р.