Рішення № 12877657, 24.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/46724.11.10 За позовом                    Товариства з обмеженою відповідальністю «Светотехніка-Херсон»

До відповідача          Приватного підприємства «Сінтек-Про»

Про                              стягнення 10000,00 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Мофа О.Л. (за дов.)                     

Від відповідача           не з’явились

Обставини справи:

          До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Светотехника-Херсон»про стягнення з приватного підприємства «Сінтек-Про»10000,00 грн.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок порушення відповідачем зобов’язання щодо строків поставлення товару, позивач втратив інтерес у купівлі кабелю та вимагає повернення сплачених коштів.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2010 р. було порушено провадження у справі № 17/467 та призначено розгляд останньої на 24.11.2010 р..

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив та клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Про день та час проведення судових засідань сторона була повідомлена належним чином.

          За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані позивачем документи та матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

За твердженням товариства з обмеженою відповідальністю «Светотехніка-Херсон», між ним, як покупцем, та приватним підприємством «Синтек-Про», як продавцем було досягнуто усної домовленості про купівлю-продаж товару.

Позивач 26.03.2010 р. сплатив на користь відповідача 10000,00 грн. за кабель, що підтверджується платіжним дорученням № 171, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України). Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

          Докази поставки відповідачем оплаченого позивачем товару в матеріалах справи відсутні.

          Листом № 119 від 29.06.2010 р., докази направлення якого відповідачу знаходяться в матеріалах справи, позивач звернувся з вимогою про поставку товару протягом семи днів.

Однак, відповідач на вимогу позивача не поставив оплачений товар у встановлений законодавством семиденний строк.

Листом № 186 від 06.09.2010 р., докази направлення якого відповідачу знаходяться в матеріалах справи, позивач звернувся з вимогою повернути сплачені за непоставлений товар кошти в сумі 10000,00 грн.

Зазначені вимоги позивача також залишені відповідачем без відповіді та виконання.

          Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 ЦК України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитись від договору купівлі-продажу.

Згідно з пунктом 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Станом на день розгляду справи сума оплаченого позивачем товару відповідачем не повернута.

Крім того, згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуто, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

Таким чином позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000,00 грн. попередньої оплати обґрунтовані та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Зокрема, з останнього підлягає стягненню 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Зайве сплачене державне мито у розмірі 1 грн. підлягають поверненню позивачу з державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з приватного підприємства «Синтек-Про»(04073, м. вул. Сирецька, 28/2, рахунок 26001038741500 в Акціонерному комерційному інноваційному банку «Укрсиббанк»м. Харкова, МФО 301005, код 32594680) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Светотехника-Херсон»(73000, м. Херсон, пл. Свободи, 4, кв. 8, рахунок 26000101777 у МОД «Райффайзен Банк Аваль»м. Миколаїв, МФО 326182, код 32021854) 10000 (десять тисяч) грн. попередньої оплати, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Повернути з бюджету товариству з обмеженою відповідальністю «Светотехника-Херсон»(73000, м. Херсон, пл. Свободи, 4, кв. 8, рахунок 26000101777 МОД «Райффайзен Банк Аваль»м. Миколаїв, МФО 326182, код 32021854) зайво сплачене державне мито у розмірі 1 (одна) грн., перераховане платіжним дорученням № 42 від 05.11.2010 р., яке знаходиться в матеріалах справи.

Суддя                                                                                О.Г. Удалова

          Рішення підписано 16.12.2010 р.