Рішення № 12877576, 02.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/39002.12.10 За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Уніка», м.Київ

доЗакритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтертрансполіс», м.Київ

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,

на стороні Позивача ОСОБА_1

на стороні Відповідача ОСОБА_2.

простягнення 16 454,50 грн. в порядку регресу

Суддя Ягічева Н.І.

Представники сторін:

від позивача:Шупик О.А. за довіреністю (№ 266 від 12.03.2010р.);

від відповідача:не з'явився;

від третьої особи 1:не з'явився;

від третьої особи 2:не зявився; В судовому засіданні було оголошено перерву з 26.11.2010р. до 02.12.2010р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», м.Київ (далі Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інтертрансполіс», м. Київ (далі Відповідач) про стягнення 16 454,50 грн. в порядку регресу.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 011092/4002/0000242 від 12.02.2010р., страховий акт № 00041223 від 10.05.2010р., наказ № 8468 від 02.06.2010р. про виплату страхового відшкодування, Довідка ДАІ, Постанову Подільського районного суду міста Києва у справі № 3-2757/10, Звіт № 6338 про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 05.05.2010р. з додатками, заяву про виплату страхового відшкодування 25.05.2010р., копію платіжного доручення № 012030 від 08.06.2010р. на суму 13548,00 грн., посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, регресну вимогу № 11298 від 27.07.2010р., довіреність представника, протокол № 190 від 12.11.2009р. та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 993, п.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.9, 27 Закону України «Про страхування», Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.08.2010р. суддя Нарольський М.М. порушив провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.09.2010р.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 22.09.2010р. № 19, з метою уникнення затягування розгляду, справа № 14/390 передана для подальшого розгляду судді Ягічевій Н.І. у звязку з перебуванням судді Нарольського М.М. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2010р. суддя Ягічева Н.І. прийняла справу № 14/390 до свого провадження. Цією ж ухвалою призначено розгляд справи на 15.10.2010р., залучено до участі у справі у якості третьої особи на стороні Позивача ОСОБА_1 та у якості третьої особи на стороні Відповідача ОСОБА_2.

11.10.2010р. через канцелярію суду від Подільського районного суду міста Києва надійшли адміністративні матеріали у справі № 3-2757/10 відносно ОСОБА_2.

В судовому засіданні 15.10.2010р.Позивачем було надано для залучення до матеріалів справи Копію Довідки Головного міжрегіонального управління статистики у м.Києві щодо статусу та місцезнаходження Позивача, Свідоцтво про державну реєстрацію Позивача, Інформацію № 8595608 про дорожньо-транспортну пригоду, довідку Державного підприємства Інформаційно-ресурсний центр щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, заяву про відсутність інших спорів між тими ж сторонами з тих же підстав, копію Договору № 011092/4002/0000242 від 12.02.2010р.

Третя особа на стороні Позивача ОСОБА_1 подала в судовому засіданні 15.10.2010р. заяву про розгляд справи без її участі.

09.11.2010р. через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечив проти позовних вимог у повному обсязі та надав для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: службову записку від 05.10.2010р., Свідоцтво про державну реєстрацію Відповідача, Довідку АБ № 235665 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Довідку № 1035 щодо відкритого рахунку,копію фіскального чеку від 08.11.2010р.

В судовому засіданні 11.11.2010р. від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача суму збитків в порядку регресу у розмірі 15944,50 грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.11.2010р. від Позивача надійшло клопотання про продовження розгляду строків справи на 15 днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2010р. задоволено клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 26.11.2010р.

В судовому засіданні 26.11.2010р. від Відповідача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача на імя ОСОБА_3, копія кваліфікаційного Свідоцтва оцінювача на імя ОСОБА_3, Свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів на імя ОСОБА_3, копія Полісу ВЕ № 0516721 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Третя особа на стороні Позивача 15.10.2010р. надала клопотання про розгляд справи без її участі, яке залучено до матеріалів справи.

Третя особа на стороні Відповідача пояснень по суті спору не надала, хоча належним чином повідомлялась про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обовязку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення третіх осіб про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених сторонами документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представники сторін у судових засіданнях клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

23.02.2009 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка»та ОСОБА_1. укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, що є предметом застави №011092/4002/0000242, обєктом страхування за яким визначено майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, повязані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортним засобом, марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1.

Предметом договору є страхування автомобіля марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1.на випадок настання подій, перелік яких наведено у статті 1.3 договору, а саме до страхових випадків відноситься: незаконне заволодіння, ДТП, протиправні дії третіх осіб, стихійне лихо, пожежа, інші випадки.

23.03.2010 р. в м. Києві на вул. Північно-Сирецькій, було скоєне ДТП за участі застрахованого автомобіля «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1., під управлінням водія ОСОБА_1. та автомобіля ГАЗ державний номер НОМЕР_2, під управлінням водія ОСОБА_2. а саме: ОСОБА_2. керуючи автомобілем ГАЗ, державний номер НОМЕР_2 при виїзді з другорядної дороги на головну не виконав вимоги дорожнього знаку «Надати дорогу», не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2. вимог п.п.2.1, дод.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, що підтверджується розгорнутою довідкою ВДАІ в м. Київ та Постановою Подільського районного суду міста Києва від 05.05.2010р. у справі № 3-2757/10р., відповідно до якої ОСОБА_2. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку спеціаліста автотоварознавця (Звіт №6338), складеного 05.05.2010 р. субєктом оціночної діяльності ОСОБА_3 (сертифікат ФДМ №НОМЕР_3 від 02.06.2007р.), сума матеріального збитку, вчиненого власникові автомобіля «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1. в результаті його пошкодження при ДТП складає 17 104,50грн.

На підставі страхового акту №00041223, затвердженого 10.05.2010 р., позивач виконуючи свої зобов'язання за договором страхування № 011092/4002/0000242 від 12.02.2010 р., сплатив своєму страхувальнику суму страхового відшкодування у розмірі 16 454,50 грн. (17 104,50 грн. франшиза 650,00 грн.), а саме 13548,00 грн. шляхом перерахування грошових котів на особистий розрахунковий рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №031385 від 15.12.2009 р. та 2906,50 грн. шляхом зарахування в рахунок погашення не сплаченої частини страхового платежу, що підтверджується платіжним дорученням № 012030 та Наказом № 8468 від 02.06.2010р.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно із ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка»перейшло в межах суми 16 454,50 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки ВДАІ м. Києва вбачається, що транспортний засіб автомобіль ГАЗ державний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1. належить ОСОБА_4.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

За змістом п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди України” від 27.03.1992 р. №6 джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Вина ОСОБА_2. встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4. застрахована Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Інтертрансполіс»згідно із полісом №ВЕ/0516721.

Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс №ВЕ/0516721) віднесено до 1-го типу (п. 15.3 Закону), а тому застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка користується транспортним засобом на законній підставі. Строк дії з 10.03.2010 р. (00:00) по 09.03.2011 р.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Вказаним договором (поліс №ВЕ/0516721) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 51 000,00 грн., франшиза 510,00 грн. (пункт 2 полісу).

Статтею 29 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «Мітсубісі», державний номер НОМЕР_1., становить 17 104,50грн., вартість матеріального збитку становить 17 104,50 грн. 650,900 грн. франшизи за договором = 16 454,50 грн.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З огляду на викладене відсутні законні підстави для стягнення з відповідача 510,00 грн., що становить розмір франшизи за полісом №ВЕ/0516721.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 вказаного Закону виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів.

Позивач регресною вимогою №1198 від 27.07.2010 р., до якої додані документи, передбачені ст. 35 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, звернувся до відповідача з проханням відшкодувати у порядку регресу шкоду, заподіяну в результаті ДТП у розмірі 16 454,50 грн.

Враховуючи визначені полісом №ВЕ/0516721 розміри лімітів відповідальності та франшизи, а також встановлену судом вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідач зобовязаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 15 944,50 грн. (16 454,50 - 510,00 франшиза), а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача, у звязку з їх необґрунтованістю та невідповідністю матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у випадку повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Уніка»задовольнити повністю.

2.Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Інтертрансполіс»ідентифікаційний код 31451838 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Уніка» ідентифікаційний код 20033533 основний борг у розмірі 15 944,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерної страхової компанії «Інтертрансполіс»ідентифікаційний код 31451838 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія «Уніка» ідентифікаційний код 20033533 витрати по сплаті державного мита в розмірі 159,44 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 228,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 02.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 09.12.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева