Рішення № 12877345, 01.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.10 Справа № 27/194/10

Суддя

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Жовтневого району, м. Запоріжжя

до Запорізького державного центру науково-технічної і економічної інформації, м. Запоріжжя

про стягнення 116 780 грн. 92 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники:

Від позивача: Іванчик О.М., дов. № 32 від 04.01.2010 р.

Від відповідача: не з’явився

На підставі статті 85 ГПК України –01 грудня 2010 року прийнято рішення та оголошено суддею у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Концерн “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району, м. Запоріжжя звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Запорізького державного центру науково-технічної і економічної інформації, м. Запоріжжя 104044 грн. 82 коп. суму основного боргу за договором № 600284 від 01.09.2006 р., 1653 грн. 21 коп. 3 % річних від простроченої суми, 2281 грн. 92 коп. суми інфляційних втрат, 8800 грн. 97 коп. суми пені.

Ухвалою господарського суду від 08.10.2010 р. порушено провадження у справі № 27/194/10 та призначено судове засідання на 01.11.2010 р.

У судовому засіданні, відкритому 01.11.2010 р. оголошувалася перерва на підставі статті 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів у справі. Судове засідання призначено на 01.12.2010 р.

01.12.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 27/194/10.

01.12.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 01.12.2010 р. надав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що при розрахунку суми основного боргу, 3 % річних та пені позивачем не була врахована оплата, здійснена 10.09.2010 р. в розмірі 2 648,75 грн. з призначенням платежу: за квітень 2010 року.

Таким чином, на момент подання позову до суду сума основного боргу складала 101 396,07 грн. (зменшилась на 2 648,75 грн.), 3% річних в розмірі 1 648,85 грн. (зменшилась на 4,36 грн.), пеня в розмірі 8 778,47 грн. (зменшилась на 22,50 грн.).

Станом на 01.12.2010 р., тобто після подання позову, відповідачем здійснена часткова оплата основного боргу на загальну суму 10 595 грн. 00 коп., що підтверджується виписками по рахунку від 11.10.2010 р., 12.10.2010 р., 09.11.2010 р., 23.11.2010 р. (копії містяться в матеріалах справи).

На підставі вищевикладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 90801 грн. 07 коп. основного боргу, 1648 грн. 85 коп. 3 % річних від простроченої суми, 2281 грн. 92 коп. суми інфляційних втрат, 8778 грн. 47 коп. пені.

Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, відповідно до ст. 22 ГПК України.

Розгляду підлягають зменшені позовні вимоги на загальну суму 103510 грн. 31 коп.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 01.12.2010 р. не з’явився. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

29.10.2010 р. відповідач надіслав на адресу суд письмові заперечення, в яких зазначив, що не заперечує проти позову, враховуючи проплати відповідачем заборгованості до звернення позивача з позовом до суду та після звернення.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов’язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно роз’яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” –неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи –подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз’яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Справу розглянуто в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами, оригінали яких судом оглянуті в судовому засіданні.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути –визнання права.

Господарським судом встановлено, що 01.09.2006 р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Жовтневого району (теплопостачальна організація) та Запорізьким державним центром науково-технічної і економічної інформації (споживач) укладений договір № 600284 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до п. 1.1 теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов'язується

прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами договору та додатками до договору, що є його невід’ємними частинами.

Відповідно до п. 6.2 договору, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно п. 6.3 договору оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюється споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Підставою для розрахунків споживача з енергопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі теплової енергії.

Згідно п. 6.6.1 договору отриманий акт приймання - передачі теплової енергії споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу теплопостачальної організації на протязі п'яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається: при отриманні нарочним - дата вручення представнику споживача; при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів). Згідно п. 6.5.2 договору, у разі неотримання акту приймання - передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.6.1 договору, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Відповідно до п. 3.2.6 договору споживач зобов’язаний виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах згідно рахунків за теплову енергію і в терміни передбачені умовами договору № 600284.

Концерном «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну “МТМ” Жовтневого району були виконані всі умови договору.

Теплова енергія постачалась Концерном «Міські теплові мережі»в особі філії Концерну “МТМ” Жовтневого району на адресу відповідача кожного місяця, починаючи з серпня 2009 року по серпень 2010 року.

          Відповідач договірних зобов'язань належним чином та у повному обсязі не виконав, оплату за спожиту теплову енергію у встановлений договором строк у повному обсязі не здійснив, чим порушив умови договору.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, сума боргу за спожиту теплову енергію за період з серпня 2009 року по серпень 2010 року склала 104 044 грн. 82 коп.

Під час розгляду справи № 27/194/10 знайшли підтвердження обставини, що відповідач сплатив 10 595 грн. 00 коп. суму основного боргу після звернення позивача з позовом до суду, що підтверджується виписками по рахунку від 11.10.2010 р., 12.10.2010 р., 09.11.2010 р., 23.11.2010 р. (копії містяться у матеріалах справи).

Таким чином, у зв'язку з погашенням відповідачем суми основного боргу у розмірі 10595 грн. 00 коп. після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмета спору з покладенням судових витрат на відповідача, адже спір виник з його вини.

Крім того, при розрахунку суми основного боргу, 3 % річних та пені позивачем не була врахована оплата, здійснена відповідачем 10.09.10 р. в розмірі 2 648,75 грн. з призначенням платежу: за квітень 2010 року.

На момент подання позову до суду сума основного боргу складала 101 396,07 грн. (зменшилась на 2 648,75 грн.), 3% річних в розмірі 1 648,85 грн. (зменшилась на 4,36 грн.), пеня в розмірі 8 778,47 грн. (зменшилась на 22,50 грн.).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимоги про стягнення з відповідача 2648 грн. 75 коп., у зв’язку з їх сплатою відповідачем до звернення позивача з позовом до суду.

Стягненню підлягають вимоги про стягнення з відповідача 90801 грн. 07 коп. основного боргу (з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог)

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов’язки.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобов’язання і сплати суми боргу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 648 грн. 85 коп. 3 % річних та 2281 грн. 92 коп. суми інфляційних втрат.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розглянувши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги про стягнення з відповідача 1 648 грн. 85 коп. 3 % річних та 2281 грн. 92 коп. суми інфляційних втрат є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 8778 грн. 47 коп. пені за порушення грошових зобов’язань за договором № 600284 від 01.09.06 р.

Відповідно до підпункту 7.2.8 договору в разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого договором, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не більше суми обумовленої чинним законодавством, за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов’язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконаним.

За недотримання термінів оплати за договором пеня складає 8 778 грн. 47 коп.

В матеріалах справи містяться акти звірки взаємних розрахунків, якій узгоджені та підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств на основний борг, 3 % річних, інфляційні втрати та пеню.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Концерн “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району правомірно звернувся до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.

Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості до звернення позивача з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, п. 1.1 ст. 80, 82 - 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Запорізького державного центру науково-технічної і економічної інформації (69002 м. Запоріжжя код ЄДРПОУ 02736366, р/р 26007005401 в АБ «Металург», МФО 313582) на користь Концерну «»Міські теплові мережі»в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Жовтневого району м. Запоріжжя (69091 м. Запоріжжя бул. Гвардійський, 137, код ЄДРПОУ 32121458, р/р 26004045320001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) 90801 (дев’яносто тисяч вісімсот одна) грн. 07 коп. основного боргу, 1648 (одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 85 коп. 3 % річних, 2281 (дві тисячі двісті вісімдесят одна) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 8778 (вісім тисяч сімсот сімдесят вісім) грн. 47 коп. пені, 1141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 32 коп. державного мита, 230 (двісті тридцять) грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 10595 грн. 00 коп. провадження у справі припинити, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 03.12.2010р.