Рішення № 12877320, 24.11.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.11.2010                                                                                           Справа № 16/122

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси”, м. Ужгород

до відповідача публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”, м. Київ, філії в м. Ужгороді, м. Ужгород

про                               внесення змін до кредитного договору; списання пені та зобов’язання відповідача не здійснювати в подальшому нарахування пені та штрафних санкцій по кредитному договору

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача –Вагера О.М. (дов.)

від відповідача –Никитюк Л.В. - керівник юридичної служби (дов. від 29.11.09 №010-01/7907)

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси”, м. Ужгород (далі –позивач) звернулося з позовом до публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України”, м. Київ, філії в м. Ужгороді, м. Ужгород (далі –відповідач) з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про внесення змін до кредитного договору №6707КЗ від 19.04.07 шляхом викладення п. 3.2.3. кредитного договору №6707КЗ від 19.04.07 та додатку №1 до нього у новій редакції; списання нарахованої відповідачем згідно поданого розрахунку пені, а саме: пені за прострочення сплати відсотків, нараховану за період з 23.09.09 по 13.05.10 у розмірі 25900,10 грн.; пені за прострочення сплати комісії за управління, нараховану за період з 23.09.09 по 18.05.10 в розмірі 1930,72 грн.; пені за прострочення погашення основного боргу, нараховану з 01.10.09 до дати прийняття рішення по даній справі та зобов’язання відповідача не здійснювати в подальшому нарахування пені та штрафних санкцій по кредитному договору №6707КЗ від 19.04.07.

Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що відповідач безпідставно продовжує нараховувати йому пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитним договором №6707КЗ від 19.04.07, оскільки у рішенні від 27.10.09 у справі №16/108 встановлено, що кінцевим терміном погашення основного боргу за кредитною угодою є 30.09.08, то з 30.03.09 нарахування пені на цю суму є безпідставним. Позивач вказує, що він продовжує погашати перед відповідачем заборгованість по кредитному договору та у майбутньому має можливість погасити заборгованість у повному обсязі, у зв’язку з чим звертався до відповідача з листами про внесення змін до кредитного договору щодо продовження кінцевого строку погашення до 28.02.11 та зміни графіку погашення кредиту, однак відповідачем надано відповідь, що філія не уповноважена приймати такі рішення. Позивач як на істотну причину неналежного виконання зобов’язань за кредитним договором посилається на світову економічно-фінансову кризу, яка негативно вплинула на грошовий обіг на можливість вчасного виконання господарських зобов’язань, зокрема, погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитним коштами. Позивач доводить, що між ним та відповідачем не досягнуто згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінилися, а тому відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України договір може бути змінений за рішенням суду.

          Відповідач позовні вимоги не визнав та в обгрунтування свої заперечень у відзиві на позовну заяву від 0.11.10 №067-04/1543 вказує наступне: існує рішення цього ж суду між цими ж сторонами про той же предмет і з тих же підстав, а саме рішення господарського суду Закарпатської області від 13.05.10 у справі №14/62, яким встановлено обов’язок позивача сплатити заборгованість; позивачем не доведено причинний зв’язок між світовою фінансовою кризою і невиконанням умов кредитного договору, укладеного в гривнях 19.04.07, терміном погашення 18.04.08 з пролонгацією до 30.09.08; єдиною правовою нормою, на яку посилається позиває є ст. 652 Цивільного кодексу України; рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.10.09 у справі №16/108 за період з 29.01.09 по 30.09.09 пеня зменшена до 5000 грн., а під час розгляду справи №14/62, а саме 13.05.10 банком було подано розрахунок заборгованості з урахуванням рішення у справі №16/108 і з урахуванням сплати 5000 грн. пені по рішенню господарського суду від 27.10.09 у справі №16/108 і річного терміну позовної давності. У справі №1/62 було винесено рішення щодо пені за період з вересня 2008 року по 28.01.09.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

          Між позивачем (позичальник по договору) та відповідачем (банк по договору) укладено кредитний договір №6707К3 від 19.04.07 (із змінами і доповненнями згідно додаткових угод №1 від 29.02.08, №2 від 07.03.08, №3 від 2.04.08) (далі – кредитний договір), згідно якої відповідач відкрив позивачу кредитну лінію з лімітом 1400000,00 грн. (п. 3.2.1. кредитного договору) з кінцевим терміном погашення кредиту 18.04.08 (п. 3.2.3. кредитного договору), який згідно додаткової угоди №3 від 24.04.08 до кредитного договору продовжено до 30.09.08.

                    У зв’язку з належним виконанням зобов’язань за кредитним договором станом на 23.09.09 у позивача виникла заборгованість за кредитним договором, яка стала предметом спору у справах господарського суду Закарпатської області №16/108 та №14/62, за результатами розгляду яких господарським судом прийнято рішення про стягнення вказаної заборгованості. Рішення господарського суду Закарпатської області від 27.10.09 у справі №16/108 та від 13.05.10 у справі №14/62 набрали законної сили та на їх виконання видано накази №14/62 від 26.05.10 та №16/108 від 25.01.10.

                    Станом на 01.11.2010 року заборгованість (основний борг) позивача перед відповідачем по кредитному договору становить 519635,93 грн.

Позивач доводить, що відповідач безпідставно продовжує нараховувати йому пеню за несвоєчасне виконання зобов’язань за кредитним договором.

Позивач звертався до відповідача з листом №395 від 29.04.10 з проханням розглянути можливість укладення окремого графіку погашення основного тіла кредиту або ж мирової угоди щодо погашення заборгованості, а також не нараховувати пеню та штрафи за кредитним договором. В подальшому, позивач звертався до відповідача з листом №674 від 14.07.10 з проханням підписати додатковий договір №4 про внесення змін до кредитного договору, який передбачав продовження строку дії кредитного договору до 28.02.11 та викладення в новій редакції Додатку №1 до кредитного договору, в якому встановлені відповідні періоди часу та ліміти заборгованості за кредитом. Повне погашення кредиту повинно мати місце 28.02.2011 року.

Позивач стверджує, що у вказані ним строки, враховуючи економіку власного бізнесу, має можливість погасити заборгованість у повному обсязі, однак доводить, що між ним та відповідачем не досягнуто згоди щодо приведення договору у відповідності з обставинами, які істотно змінилися, а тому відповідно до ст. 652 Цивільного кодексу України договір може бути змінений за рішенням суду.

На листи позивача, відповідачем надано письмову відповідь у формі листів №067-13/956 від 09.07.10 та №067-13/1018 від 21.07.10, де повідомлено про прийняття рішення здійснити реструктуризацію заборгованості шляхом розстрочення примусового стягнення згідно порядку ст. 121 ГПК України та про відмову у підписання додаткової угоди №4 до кредитної угоди. Відмову у підписання додаткової угоди мотивовано тим, що філія АТ „Укрексімбанк” в м. Ужгороді не уповноважена приймати рішення щодо продовження кінцевого строку погашення до 28.02.11 та зміни графіку погашення.

                    У ході розгляду справи відповідачем подано розрахунок пені станом на 01.11.10, з якого вбачається про нарахування відповідачем пені за прострочення погашення основного боргу 230586,46 грн., за прострочення сплати відсотків 25900,00 грн. та комісії 1930,72 грн., по кредитному договору станом на 01.11.10.

          Пункт 7.2 статті 7 кредитного договору передбачає, що у разі невиконання зобов’язань згідно з пп. 3.4.1., 3.5.1 цього договору позичальник сплачує банкові пеню у валюті кредиту. У разі невиконання зобов’язань згідно з п.4.1 цього договору позичальник сплачує банкові пеню у гривнях. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п.3.2 цього договору і підлягає сплаті на рахунок №63976006701100 у ВАТ „Укрексімбанк”, м Ужгород, МФО 312226.

          Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

                    Рішенням господарського суду Закарпатської області від 27.10.09 у справі №16/108 встановлено, що кінцевим терміном погашення основного боргу за кредитною угодою є 30.09.08, то з 30.03.09 нарахування пені на цю суму є безпідставним. Згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 13.05.10 у справі №14/62 з позивача підлягає стягненню сума 743,30 грн. пені нарахованої на суму прострочених відсотків, сума 52,22 грн. пені нарахованої на суму простроченої комісії та сума 109566,72 грн. пені нарахованої на суму простроченого основного боргу, яка нарахована за період з 11.09.08 по 28.01.09.

          З огляду на приписи законодавства щодо періоду нарахування пені та умови кредитного договору, яким інший період нарахування пені не встановлено, відповідач безпідставно продовжує нараховувати пеню за прострочення погашення основного боргу, за прострочення сплати відсотків та комісії по кредитному договору.

          У відповідності до ч.2 ст.20 Господарського кодексу України права та законні інтереси зазначених суб’єктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

          Позивачем обрано такий спосіб захисту свого права та інтересу як внесення змін до кредитного договору шляхом викладення п. 3.2.3 кредитного договору та додатку №1 до нього у новій редакції; списання нарахованої відповідачем згідно поданого розрахунку пені та зобов’язання відповідача не здійснювати в подальшому нарахування пені та штрафних санкцій по кредитному договору. Вказані способи захисту, у частині внесення змін до кредитного договору, не є адекватними щодо захисту права, яке підлягає задоволенню у даних спірних відносинах, а у частині списання неустойки, не передбачені ст.20 Господарського кодексу України, де встановлено перелік способів захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання.

          За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

          Водночас, виходячи з того, що встановлено факт створення загрози порушення прав позивача, який полягає у безпідставному нарахуванні та обліку відповідачем пені, суд керуючись п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи заяву позивача від 17.11.10 №1118, з метою захисту законних прав та інтересів позивача, виходить за межі позовних вимог та зобов’язує відповідача припинити дії, які порушують право, а саме припинити нарахування пені за прострочення погашення основного боргу.

          Пеня, згідно поданого відповідача розрахунку за прострочення погашення основного боргу 230586,46 грн., нарахована безпідставно у порушення закону та умов договору.

          Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

          Враховуючи, що заборгованість за кредитним договором у значній частині погашена, у тому числі повністю погашена заборгованість за простроченими процентами та простроченій комісії, суд відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України зменшує пеню за прострочення сплати відсотків, нараховану з 23.09.09 по 13.05.10 до суми 500,00 грн. та пеню за прострочення сплати комісії за управління, нараховану за період з 23.09.09 по 18.05.10 до суми 100 грн., згідно кредитного договору №6707К3 від 19.04.07.

          Згідно з ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 85,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

                    позов задоволити частково.

                    Зобов’язати публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України” (м. Київ, вул. Горького, 127, код00032112) філію в м. Ужгороді (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 1, код 09805194) припинити нарахування пені за прострочення погашення основного боргу по кредитному договору №6707К3 від 19.04.07.

          Зменшити пеню за прострочення сплати відсотків, нараховану з 23.09.09 по 13.05.10 до суми 500,00 грн. та пеню за прострочення сплати комісії за управління, нараховану за період з 23.09.09 по 18.05.10 до суми 100 грн., згідно кредитного договору №6707К3 від 19.04.07, укладеного між публічним акціонерним товариством „Державний експортно-імпортний банк України”, м. Київ, філією в м. Ужгороді, м. Ужгород та товариством з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси”, м. Ужгород.

                    Стягнути з публічного акціонерного товариства „Державний експортно-імпортний банк України” (м. Київ, вул. Горького, 127, код00032112) філії в м. Ужгороді (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Жупанатська, 1, код 09805194) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоресурси” (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Грушевського, 2, код 30257374) суму 85,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236,00 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов’язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                             О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 06.12.10.