Постанова № 12875899, 09.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 грудня 2010 р. № 2-а- 40803/09/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Зінченка А.В.,

при секретарях Нікітіної О.В., Король Д.О.

за участі представників сторін:

Позивача Підіпригори М.О.

Відповідача Лазаренко І.В., Усачова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Салтівський мясокомбінат»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач, ТОВ «Салтівський мясокомбінат», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001441702/0 від 17.11.08р., яким ТОВ «Салтівський мясокомбінат»було визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5073,75 грн., з яких за основним платежем 1691,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3382,50 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002242302/0 від 17.11.08р. в частині визначення основного платежу в сумі 69693,00 грн. і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій, які припадають на частину основного платежу в сумі 79845,70 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002252302/0 від 17.11.08р. в частині визначення основного платежу в сумі 64566,00 грн. і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій, які припадають на дану частину основного платежу в сумі 32283,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Салтівський мясокомбінат»посилається на те, що оскаржуємі податкові повідомлення-рішення були прийняті ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з порушення норм чинного в Україні законодавства та при невідповідності висновків акта перевірки дійсним обставинам справи.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та прохала суд позов задовольнити.

Відповідач у своїх письмових запереченнях на позовну заяву та представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, посилаючись на матеріали перевірки. Представник відповідача зазначив, що оскаржуємі рішення були прийнятті ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з дотримання вимог чинного в Україні законодавства, тому просить відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

В період з 08.09.08р. по 17.10.08р. посадовими особами ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова та ДПА у Харківській області на підставі п. 1 ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 111 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні», направлення від 08.09.2008р. № 487 та направлення від 06.10.08р. № 549, виданих ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Салтівський мясокомбінат»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007р. по 30.06.2008р., за результатами якої було складено акт № 2788/23-212/32566564 від 24.10.2008р.

На підставі зазначеного акту перевірки 17 листопада 2008 року ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова були складені наступні податкові-повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення № 0001441702/0, яким ТОВ «Салтівський мясокомбінат»було визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5073,75 грн., з яких за основним платежем 1691,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3382,50 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0002242302/0, яким ТОВ «Салтівський мясокомбінат»було визначено податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2041775,20 грн., з яких за основним платежем 1183880,00 грн. та за штрафними санкціями 857895,20 грн.

- податкове повідомлення-рішення № 0002252302/0, яким ТОВ «Салтівський мясокомбінат»було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів у сумі 1433875,50 грн., з яких за основним платежем 955917,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 477958,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2009 року по справі № 2а-36250/09/2070 за позовом ТОВ «Салтівський мясокомбінат»до ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень позов було задоволено повністю та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002242302/0 від 17.11.08р в частині визначення основного платежу в сумі 1114187,00 грн. та в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 778049,50 грн. та податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0002252302/0 від 17.11.2008р. в частині визначення основного платежу в сумі 891351,00 грн. і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 445675,50 грн.

Зазначена постанова була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 р. по справі № 2а-36250/09/2070.

Таким чином, на момент розгляду зазначеної справи по суті чинними є податкове повідомлення-рішення № 0001441702/0 від 17.11.08р., яким ТОВ «Салтівський мясокомбінат»було визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5073,75 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0002242302/0 від 17.11.08р. в частині визначення основного платежу в сумі 69693,00 грн. і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій, які припадають на частину основного платежу в сумі 79845,70 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0002252302/0 від 17.11.08р. в частині визначення основного платежу в сумі 64566,00 грн. і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій, які припадають на дану частину основного платежу в сумі 32283,00 грн.

З податкового повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова № 0001441702/0 від 17.11.2008р. вбачається, що його було прийнято згідно з підпунктом б) підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п. 1 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», на підставі акта перевірки № 2788/23-212/32566564 від 24.10.2008р., яким встановлено порушення позивачем підп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

В акті перевірки зазначено, що при перевірці правильності обчислення сум податку з доходів фізичних осіб було встановлено порушення ТОВ «Салтівський мясокомбінат»п. 1 ст. 7, підп. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 та підп. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», внаслідок того, що позивачем не було утримано податок з доходу ФО-П ОСОБА_4 за надані ним юридичні послуги та податку з доходу отриманого ОСОБА_5

Судом встановлено, що в період, який перевірявся між ФО-П ОСОБА_4 та ТОВ «Салтівський мясокомбінат»були укладені договори про надання консультаційно-юридичних послуг. ФО-П ОСОБА_4 виконав взяті на себе за договором зобовязання та надав ТОВ «Салтівський мясокомбінат»юридично-консультаційні послуги. ТОВ «Салтівський мясокомбінат»за надані юридично-консультаційні послуги сплатило ФО-П ОСОБА_4 4000,00 грн., у тому числі 2000,00 грн. у липні 2007р. та 2000,00 грн. у серпні 2007р.

В акті перевірки відповідач зазначає, що ТОВ «Салтівський мясокомбінат»з доходу отриманого ФО-П ОСОБА_4 від надання юридичних послуг повинен був утримати податок з доходів фізичних осіб у розмірі 600,00 грн. (15% від обєкту оподаткування).

В підпункті 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»зазначено, що оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності, про що зазначено в п.п. 9.12.2 п. 9.12 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно норм чинного законодавства до спеціального законодавства належить, зокрема, спеціальна (спрощена) система оподаткування обліку і звітності, порядок провадження якої здійснюється фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності за правилами, встановленими Указом Президента України від 03.07.98 N 727 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" (далі - Указ).

Згідно п. 2 зазначеного Указу суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. При цьому саме в свідоцтві про сплату єдиного податку визначаються види діяльності, які може здійснювати фізична особа-підприємець, та які оподатковуються єдиним податком.

Судом встановлено, що в 2007 році ФО-П ОСОБА_4 знаходився на спрощеній системі оподаткування шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Згідно зазначеного Свідоцтва ФО-П ОСОБА_4 мав право здійснювати наступні види діяльності, які оподатковуються єдиним податком: юридичні, консультаційні, інформаційні послуги та інші.

Вищевикладені обставини свідчать про те, що дохід отриманий ФО-П ОСОБА_4 від такого виду діяльності як надання юридичних (консультаційних) послуг оподатковується єдиним податком та не підлягає оподаткуванню доходом з фізичних осіб.

Таким чином, у ТОВ «Салтівський мясокомбінат»не було підстав для нарахування, утримання з доходу ФО-П ОСОБА_4 отриманого від надання консультаційно-юридичних послуг у розмірі 4000,00 грн. податку з доходів фізичних осіб у сумі 600,00 грн.

Як вже зазначалося вище як на підставу для визначення позивачу податку з доходів фізичних осіб перевіряючі посилаються також на те, що в порушення положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»ТОВ «Салтівський мясокомбінат»не було утримано податок з доходів фізичних осіб з доходу у розмірі 72775,00 грн. - отриманого ОСОБА_5 від продажу нерухомого майна. При цьому перевіряючі посилаються на те, що позивачем було сплачено ОСОБА_5 суму у розмірі 145500,00 грн., а також окремо сплачено замість ОСОБА_5 суму у розмірі 7275,00 грн. (сума податку з доходів фізичних осіб від ціни нерухомого майна (145500,00 х 5%). На думку перевіряючих від суми у розмірі 7275,00 грн. позивач повинен був утримати податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1091,25 грн. (7275,00 х 15%)

Судом встановлено, що 26 липня 2007 року ТОВ «Салтівський мясокомбінат»придбало у ОСОБА_5 нежитлове приміщення за 145500,00 грн. на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 1.2 п. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»сума у розмірі 145500,00 грн. (ціна нежитлового приміщення) є доходом фізичної особи, який підлягає оподаткуванню податком з доходу фізичних осіб за ставкою, встановленою статтею 7 цього Закону.

В п.п 11.1.2 п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889 дохід отриманий платником податку від продажу обєкта нерухомості, іншого ніж зазначено у підпункті 11.1.1 цього пункту (нежитлові приміщення), підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 7.2 ст. 7 цього Закону, тобто 5%.

Відповідно до п.п. 11.1.3 п. 11.1 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»дохід від продажу обєкту нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.

Згідно підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" обов'язок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку з доходів фізичних осіб до бюджету покладено на податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 Закону N 889.

Податковим агентом при здійсненні операцій з відчуження обєктів нерухомого майна, в порядку, передбаченому в ст. 11 цього Закону, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку сторонами договору (ч. 1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Сума податку самостійно сплачується сторонами (або однією із сторін) договору до його нотаріального посвідчення через установи банків у сумі, визначеній податковим агентом (ч. 3 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 26.07.02008р. укладений між позивачем та ОСОБА_5 був посвідчений приватним нотаріусом Івановою Ю.В.

Судом встановлено, що позивач сплатив ОСОБА_5 за придбані нежитлові приміщення суму у розмірі 145500,00 грн.

Податок з доходів фізичних осіб від ціни продажу нежитлових приміщень у розмірі 7275,00 грн. (145500,00 х 5%) був сплачений ОСОБА_5 в день посвідчення договору (26.07.08р.), що підтверджується квитанцією № 556-1 від 26.07.08р.

Відповідач не надав доказів, що суму у розмірі 7275,00 грн. (податок з доходів фізичних осіб від ціни нежитлових приміщень) було сплачено ТОВ «Салтівський мясокомбінат».

Вищевикладене свідчить про те, що ОСОБА_5 не отримувала доходу у розмірі 7275,00 грн. від ТОВ «Салтівський мясокомбінат», що свідчить про відсутність обєкту оподаткування податком на додану вартість.

З огляду на зазначене вбачається, що у відповідача не було підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1091,25 грн.

На підставі наведених вище обставин суд приходить до висновку, що нарахування відповідачем позивачу податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1691,25 грн. було здійснено всупереч нормам чинного податкового законодавства.

В звязку з тим, що у ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова не було підстав для визначення ТОВ «Салтівський мясокомбінат»податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 1691,25 грн., то у податкової інспекції й не було підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3382,50 грн.

З огляду на зазначене позовні вимоги позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0001441702/0 від 17.11.08р., яким позивачу було визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5073,75 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у сумі 149538,70 грн., з яких за основним платежем у сумі 69693,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 79845,70 грн. то судом було встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 69693,00 грн. було визначено позивачу в звязку з виявленням наступних порушень: включенням позивачем до складу валових витрат в порушення вимог підп. 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати на оплату послуг ТОВ «Інтермік-Харчові технології»на загальну суму 216220,00 грн., та в порушення вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрат на експлуатаційне утримання приміщення на загальну суму 23274,00 грн.

Згідно підп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. При цьому згідно з п. 5.1. ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” зазначені витрати повинні мати безпосередній звязок з господарською діяльністю підприємства.

В пункті 5.2.10 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що до складу валових витрат виробництва включаються суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Підпунктом 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»регулює розподіл витрат на поліпшення основних засобів на витрати, що підлягають включенню до складу валових витрат, і на витрати, що підлягають амортизації. Регулювання здійснюється в такий спосіб:

- платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

- витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Судом встановлено, що в період, який перевірявся між ТОВ «Салтівський мясокомбінат»та ТОВ «Інтермік Харчові технології»було укладено договір № 08/2007 від 09.01.2007р. та договір № 09/2008 від 09.01.2008р., згідно з умовами яких ТОВ «Інтермік - Харчові технології»зобовязалося надати ТОВ «Салтівський мясокомбінат»послуги по сервісному обслуговуванню обладнання.

ТОВ «Інтермік Харчові технології»виконав взяті на себе за зазначеними вище договорами обовязки та здійснив сервісне обслуговування обладнання на загальну суму 219469,50 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт та не заперечується відповідачем.

Виробниче обладнання відповідно до норм чинного законодавства відноситься до основних фондів підприємства.

Судом встановлено, що витрати позивача на оплату робіт ТОВ «Інтермік - Харчові технології»по сервісному обслуговуванню обладнання у розмірі 219469,50 грн. не перевищують 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітних періодів, тому відповідно до п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підлягають включенню до складу валових витрат підприємства.

Що стосується висновків перевіряючих про те, що позивачем було в порушення норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»віднесено до складу валових витрат витрати на оплату експлуатаційних послуг на утримання приміщень у розмірі 23274,00 грн. судом встановлено наступне:

На підставі рішення господарського суду Харківської області від 18.06.07р. по справі № 47/320-07 ТОВ «Салтівський мясокомбінат»має на праві приватної власності нежитлові приміщення, що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, буд. 42.

Зазначені приміщення необхідні позивачу для здійснення власної господарської діяльності.

Відповідно до норм чинного в Україні законодавства позивач несе витрати на оплату експлуатаційних послуг, зокрема за споживання теплової енергії.

На підставі розрахункових документів судом було встановлено, що в період, який перевірявся позивачем було сплачено за спожиту теплову енергію суму у розмірі 23274,00 грн.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Пункти 5.3 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містять будь-яких обмежень щодо включення до складу валових витрат підприємства витрат на оплату експлуатаційних послуг.

На підставі наведених вище обставин суд дійшов висновку, що позивачем було правомірно включено до складу валових витрат витрати на оплату спожитої теплової енергії у розмірі 23274,00 грн.

З огляду на зазначене вбачається, що у відповідача не було підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 69693,00 грн., та як наслідок підстав для визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 79845,70 грн.

Таким чином, позовні вимоги позивача, щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0002242302/0 від 17.11.08р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 149538,70 грн., з яких за основним платежем 69693,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 79845,70 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 96849,00 грн., з яких за основним платежем у сумі 64566,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 32283,00 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0002252302/0 від 17.11.08р. судом було встановлено наступне.

Згідно акту перевірки підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 64566,00 грн. є безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ з сум витрат на оплату будівельних матеріалів придбаних у наступних субєктів господарювання: ТОВ ТД «ЗЖК», ПП «Регіон», ЗАТ «Південкабель», КП «Київський завод алюмінієвих б/конструкцій», ТОВ «ЦПТБ та РАД», ВАТ «Харківський цегельний завод», так як вони не повязані з господарською діяльністю позивача. На думку посадових осіб податкової інспекції зазначені дії позивача призвели до порушення останнім підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі документів наданих позивачем судом було встановлено, що в період, який перевірявся позивачем придбавалися будівельні матеріали у наступних контрагентів: ТОВ ТД «ЗЖК», ПП «Регіон», ЗАТ «Південкабель», КП «Київський завод алюмінієвих б/конструкцій», ТОВ «ЦПТБ та РАД», ВАТ «Харківський цегельний завод».

Вартість будівельних матеріалів придбаних позивачем у зазначених вище субєктів господарювання становить 356252,66 грн.

Судом було встановлено, що контрагентами: ТОВ ТД «ЗЖК», ПП «Регіон», ЗАТ «Південкабель», КП «Київський завод алюмінієвих б/конструкцій», ТОВ «ЦПТБ та РАД», ВАТ «Харківський цегельний завод»на імя ТОВ «Салтівський мясокомбінат»на суму проданого товару (будівельних матеріалів) були виписані податкові накладні, в яких окремо визначено суму ПДВ.

Податкові накладні виписані зазначеними вище контрагентами повністю відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Судом встановлено, що будівельні матеріали, які були придбані у: ТОВ ТД «ЗЖК», ПП «Регіон», ЗАТ «Південкабель», КП «Київський завод алюмінієвих б/конструкцій», ТОВ «ЦПТБ та РАД», ВАТ «Харківський цегельний завод»на загальну суму 356252,66 грн. необхідні були позивачу для здійснення поточного ремонту нежитлових приміщень, які знаходяться на балансі ТОВ «Салтівський мясокомбінат»та використовуються останнім для здійснення власної господарської діяльності.

При перевірці з метою вирішення питання щодо обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ з сум витрат на оплату будівельних матеріалів позивачем перевіряючим були надані всі необхідні первинні бухгалтерські та податкові документи, що підтверджують взаємовідносини позивача з субєктами господарювання, в яких придбавалися будівельні матеріали, а саме договори, акти, податкові накладні.

Відповідно до п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В підпункті 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі зазначеного вище та враховуючи наявність у ТОВ «Салтівський мясокомбінат»всіх необхідних первинних бухгалтерських та податкових документів, які підтверджують взаємовідносини позивача з наступними контрагентами: ТОВ ТД «ЗЖК», ПП «Регіон», ЗАТ «Південкабель», КП «Київський завод алюмінієвих б/конструкцій», ТОВ «ЦПТБ та РАД», ВАТ «Харківський цегельний завод»суд приходить до висновку, що позивачем правомірно було включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з ціни товару (будівельних матеріалів) сплаченої позивачем зазначеним вище контрагентам.

В свою чергу у відповідача не було підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану у сумі 64566,00 грн. та визначення штрафних (фінансових) санкцій, які припадають на дану суму основного платежу в сумі 32283,00 грн., що свідчить про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0002252302/0 від 17.11.2008р. в частині визначення основного платежу у розмірі в сумі 64566,00 грн. і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій, які припадають на дану частину основного платежу в сумі 32283,00 грн.

Крім цього суд зауважує, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як субєкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним рішень щодо нарахування позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб, з податку на прибуток підприємств та з податку на додану вартість, а також висновків акту перевірки позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги документально і нормативно обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 1-12, 17, 6972, 86, 94, 137, 158163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Салтівський мясокомбінат»до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова:

-№ 0001441702/0 від 17.11.08р., яким ТОВ «Салтівський мясокомбінат»було визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб у сумі 5073,75 грн., з яких за основним платежем 1691,25 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 3382,50 грн.;

-№ 0002242302/0 від 17.11.08р. в частині визначення основного платежу в сумі 69693,00 грн. і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій, які припадають на частину основного платежу в сумі 79845,70 грн.;

-№ 0002252302/0 від 17.11.08р. в частині визначення основного платежу в сумі 64566,00 грн. і в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій, які припадають на частину основного платежу в сумі 32283,00 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 14 грудня 2010 року.

Суддя А.В. Зінченко