Постанова № 12875804, 25.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5194/10/1770

25 листопада 2010 року 17год. 20хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Колонтирський М.М.,

відповідача: представник Оніщук В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реноме-Партнер" <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень , - ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Реноме-Партнер” звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне № 0003222342/0 від 29.09.2010 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 80954 грн. в т.ч. 68941 грн. основного платежу та 12013 грн. застосованих штрафних санкцій та № 0003232342/0 від 29.09.2010 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 8775 грн. в т.ч. 5850 грн. основного платежу та 2925 грн. застосованих штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що операції з поставки некондиційних товарів у межах договорів поставки № 471 та № 472 від 29.07.2008 р. проведено в рамках господарської діяльності підприємства, були направлені на отримання доходу та вчинені з метою раціонального використання неліквідних товарів та недопущення додаткових втрат товариства. Факт некондиційності та неліквідності реалізованих склопакетів підтверджується документально. З аналогічних підстав позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість. Крім того позивач вказує, що мав місце факт помилкового віднесення до складу валових витрат нарахованого резерву на оплату відпусток працівників товариства, проте посадові особи податкового органу невірно визначили суму, завищивши її на 6864 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав адміністративний позов повністю, просив суд скасувати оспорювані податкові повідомлення-рішення.

Державна податкова інспекція у м. Рівне адміністративний позов не визнала, про що подала письмові заперечення.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення перевірки було встановлено заниження валового доходу зі сторони ТОВ “Реноме-Партнер” на суму 179251 грн. Так позивачем було реалізовано нижче собівартості склопакети. Вказане порушення призвело до заниження валових доходів на суму 29251 грн. та завищення податкового кредиту на суму 5850 грн. Крім того, під час проведення перевірки було виявлено заниження валових доходів ТОВ “Реноме-Партнер” на суму 150000 грн. у звязку з не відображенням товариством отриманої поворотної фінансової допомоги від ОСОБА_3 При перевірці правильності формування валових витрат, ревізорами було встановлено помилкове включення до їх складу 96513 грн., що документально не підтверджені. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.09.2010 року було складено акт № 1395/23-100/32625540 про результати планової перевірки ТОВ “Реноме-Партнер” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.06.2010 р.

За результатами проведеної перевірки було встановлено, порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 5.6.1 п. 5.6, п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на суму 68628 грн.

Крім того, було встановлено порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, що призвело до заниження податкового зобовязання по податку на додану вартість на суму 5850 грн.

На підставі акта перевірки № 1395/23-100/32625540 від 16.09.2010 р. ДПІ у м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0003222342/0 від 29.09.2010 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 80954 грн. в т.ч. 68941 грн. основного платежу та 12013 грн. застосованих штрафних санкцій та № 0003232342/0 від 29.09.2010 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 8775 грн. в т.ч. 5850 грн. основного платежу та 2925 грн. застосованих штрафних санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “Реноме-Партнер” було укладено договір поставки № 471 від 29.07.2008 р. із ОСОБА_4 на реалізацію некондиційних (розгерметизованих) склопакетів на суму 735 грн. з ПДВ, обсягом 147 м. кв. та № 472 від 29.07.2008 р. із ОСОБА_5 на реалізацію некондиційних (розгерметизованих) склопакетів всього на суму 60 грн. з ПДВ, обсягом 12 кв. м. Згідно пояснень позивача склопакети, що були реалізовані для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 втратили товарний вигляд внаслідок сколів скла, вкраплень механічних частин на склі, виколення скла, райдужних забарвлень. На підставі вищенаведеного, комісією ТОВ “Реноме-Партнер” було вирішено реалізувати вказані склопакети по ціні можливої реалізації.

Відповідно до п. 1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Факт реалізації склопакетів для ОСОБА_4 та ОСОБА_5 нижче їх собівартості позивачем не заперечується, встановлено під час проведення перевірки та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Таким чином, операції з придбання та наступного перепродажу вказаних склопакетів вчинено ТОВ “Реноме-Партнер” поза межами господарської діяльності та не направлені на отримання прибутку.

За таких обставин суд вважає, правомірними висновки посадових осіб ДПІ у м. Рівне щодо необхідності коригування показників додатку К1/1 декларації по податку на прибуток підприємств в графі “Запаси використані не в господарській діяльності” на суму перевищення собівартості реалізованих склопакетів над ціною їх продажу в розмірі 29251,36 грн. за 3 кв. 2008 р.

Вказане порушення одночасно мало наслідком порушення пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР згідно якого не включаються до складу податкового кредиту сума податку сплачена платником податку у звязку з придбаванням (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.

За таких обставин, суд погоджується з твердженнями податкового органу про завищення ТОВ “Реноме-Партнер” податкового кредиту на суму 5850 грн. в т.ч. липень 2008 р. на суму 1759 грн. та серпень 2008 р. на суму 4091 грн.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ “Реноме-Партнер” було укладено договір № 28-2010-РП від 15.06.2010 р. з ОСОБА_3 на отримання поворотної фінансової допомоги на суму 150 000 грн. терміном до 31.12.2010 р. Відповідно до банківської виписки товариство отримало кошти в сумі 150 000 грн. 31.05.2010 р. Станом на 30.06.2010 р. рахується кредиторська заборгованість на вказану суму.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР до складу валових доходів включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, ТОВ “Реноме-Партнер” зобовязано було відобразити в складі валових доходів декларації по податку на прибуток підприємств за 2 кв. 2010 р. отриману від ОСОБА_3 поворотну фінансову допомогу в сумі 150000 грн.

Під час розгляду справи по суті позивачем та його представником не надано суду жодних доказів на підтвердження відображення в складі валових доходів за відповідні періоди вказаних сум отриманої фінансової допомоги.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується виявлене посадовими особами ДПІ м. Рівне порушення порядку ведення податкового обліку ТОВ “Реноме-Партнер”, що призвело до заниження валових доходів на суму 150000 грн.

Як було встановлено, під час проведення перевірки в 2 кв. 2010 р. ТОВ “Реноме-Партнер” було включено до складу валових витрат суму 2813698 грн. витрат на оплату праці. При цьому під час проведення перевірки показників декларації по податку на прибуток підприємств на їх відповідність первинних документів, що підтверджують факт виплати заробітної плати працівникам (табелів робочого часу) та даним бухгалтерського обліку по вказаному питанню було виявлено розбіжність на суму 96513 грн., що документально не підтверджено.

Відповідно до пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з пояснень позивача викладених в позовній заяві сума 89649 грн. включена до складу валових витрат є сумою нарахованого резерву на оплату відпусток працівників підприємства. При цьому ТОВ “Реноме-Партнер” визнає факт помилкового включення до складу валових витрат вказаної суми, вказуючи лише, що ревізори дійшли помилкового висновку про завищення валових витрат на суму 6864 грн.

В той же час представник позивача не надає жодних доказів на спростування вказаних висновків посадових осіб ДПІ у м. Рівне.

За таких обставин, аналізуючи приписи пп. 5.6.1 п. 5.6 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. № 334/97-ВР в розрізі фактичних обставин, що мали місце суд дійшов висновку про завищення валових витрат ТОВ “Реноме-Партнер” на суму 96513 грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ “Реноме-Партнер” про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Рівне № 0003222342/0 від 29.09.2010 р. про донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 80954 грн. в т.ч. 68941 грн. основного платежу та 12013 грн. застосованих штрафних санкцій та № 0003232342/0 від 29.09.2010 р. про донарахування податку на додану вартість в сумі 8775 грн. в т.ч. 5850 грн. основного платежу та 2925 грн. застосованих штрафних санкцій є необґрунтованими, як наслідок в їх задоволенні слід відмовити повністю. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Реноме-Партнер" - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Жуковська Л.А.