Постанова № 12875782, 24.11.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4703/10/1770

24 листопада 2010 року 12год. 45хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: ОСОБА_1,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Суб"єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 <Список ><в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача< 3-тя особа >

доДержавна податкова інспекція у м.Рівне третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , - ВСТАНОВИВ :

Субєкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся в Рівненський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції в м. Рівне про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000308117421/0/17-122 від 21 вересня 2010 року.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до положень ст. 13 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992, оподаткованим доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом і документально підтвердженими витратами, безпосередньо повязаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтвердженими документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними ГДПІ України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

У судовому засіданні позивач, пояснив, що господарські взаємовідносини з ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» оформлені належним чином, і до складу та змісту відповідної документації податковим органом не предявлялося жодних зауважень. Відтак, придбання товарів позивача ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» підтверджується всіма первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, що відповідають вимогам Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР. Вказує, що відсутність у контрагента виробничих потужностей та пояснення осіб, які не повязані з фінансово-господарською діяльністю контрагента, не може бути підставою для визнання правочину недійсним.

3 листопада 2010 року позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог. Відповідно до даної заяви позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Рівне №00030817421/0/17-122 та №00030917421/0/17-122 від 21 вересня 2010 року.

Просив суд задоволити позовні вимоги у повному обсязі з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог. повністю.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив суду, що під час проведення документальної перевірки Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 було встановлено вчинення господарських операцій з ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд. У ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд відсутні трудові та виробничі потужності для здійснення постановок товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується актом позапланової виїзної перевірки ПП “Агроімпекс-Ресурс”за №1723/23-400/35899158 від 18.12.2008 р. Крім того, представник відповідача вказує, що вироком Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі 1-608/09, який набрав законної сили встановлено, що підсудні ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 визнані винні у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон”, ПП «Західлісбуд» та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 КК України до кримінальної відповідальності. Таким чином, посадові особи ДПІ у м. Рівне під час здійснення перевірки позивача дійшли вірного висновку, що правочини вчинені з ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» не спрямовані на реальне настання наслідків обумовлених в них та вчинені виключно з метою отримання податкової вигоди позивачем у вигляді штучного формування валових витрат та податкового кредиту, як наслідок в силу ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Враховуючи нікчемність правочинів між та ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» податковий кредит не підтверджуються належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, що є порушення пп.7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та пп. 5.2.1 п. 5.2 та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. Представник відповідача просив суд відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що в задоволені адміністративного позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31 вересня 2010 року ДПІ в м. Рівне було складено акт № 176/17-119/2055603790 про результати позапланової документальної перевірки СПД ОСОБА_1 щодо підтвердження відомостей отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» за період з 01.07.2007 р. по 31.12.2008 р.

За наслідками проведення перевірки було встановлено, порушення позивачем пп. 7.1 ст. 7, п.п. 9.12 ст. 9 Закону України “Про податок здоходів фізичних осіб” № 889/-ІV від 22.05.2003 р., п. «б» ст. 14 Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 р. (зі змінами та доповненнями), що призвело до донарахування 5974, 51 грн. та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ суми не повязані з придбанням або виготовленням товарів на загальну суму 4996, 00 грн.

На підставі акта перевірки № 176/17-119/2055603790 від 31 вересня 2010 року заступником начальника ДПІ в м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення №00030817421/0/17-122 та №00030917421/0/17-122 від 21 вересня 2010 року., якими визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 7494,00 грн. в т.ч. 4996, 00 грн. основного платежу та 2498, 00 грн. застосованих штрафних санкцій та з податку з доходів фізичних осіб в сумі 5974,51 грн. в т.ч. 5974, 51 грн. основного платежу.

Під час проведення перевірки було встановлено, що СПД ОСОБА_1 проводив взаєморозрахунки з ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» про поставку товарно-матеріальних цінностей.

Поставка товарно-матеріальних цінностей підтверджується копією податкової накладної №548 від 19.12.2008 р., отриманої від копією видаткової накладної №547 від 19.12.2008 р., отриманої від ПП «Західлісбуд», копією рахунку-фактури №547 від 19.12.2008 р., отриманої від ПП «Західлісбуд» , копією податкової накладної №277/01 від 27.11.2008 р., отриманої від ПП «Агроімпекс-Ресурс», копією видаткової накладної 2/11 копією рахунку-фактури №2/11 від 27.11.2008 р., отриманої від ПП «Агроімпекс-Ресурс», копією виписок з особового рахунку за 27.11.2008 р. з Рівненської філії ТОВ «Укрпромбанк».

Крім того суд вважає, що оскільки діяльність ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» носила фіктивний характер, то відповідно суми, які згідно з видатковими накладними: видаткова накладна №2/11 від 27.11.2008 року на суму 12800 без ПДВ отриману від ПП «Агроімпекс-Ресурс»; видаткова накладна №547 від 19.12.2008 року на суму 2500 грн. без ПДВ отриману від ПП «Західлісбуд»; видаткова накладна №548 від 19.12.2008 року на суму 2550 грн. без ПДВ отриману від ПП «Західлісбуд»; видаткова накладна №549 від 19.12.2008 року на суму 14850 грн. без ПДВ отриману від ПП «Західлісбуд»; видаткова накладна №550 від 19.12.2008 року на суму 3750 грн. без ПДВ отриману від ПП «Західлісбуд»; видаткова накладна №551 від 19.12.2008 року на суму 3380 грн. без ПДВ отриману від ПП «Західлісбуд»; та банківськими виписками були зараховані на користь даних фірм як операції, що не могли бути виконані.

Таким чином, чистий дохід СПД ОСОБА_1 за період з 1 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року становить 64473, 18, що на 39830, 00 грн. менше ніж задекларовано.

Судом встановлено, що з огляду на те, що діяльність вище вказаних субєктів носила фіктивний характер, то суми згідно податкових накладних: №548 від 19.12.2008 року на суму 500 грн. без ПДВ отриману від ПП «Західлісбуд», №549 від 19.12.2008 року на суму 510 грн. без ПДВ отриману від ПП «Західлісбуд», №550 від 19.12.2008 року на суму 750 грн. без ПДВ отриману від ПП «Західлісбуд», №551 від 19.12.2008 року на суму 676 грн. без ПДВ отриману від ПП «Західлісбуд», товар по яких не був реалізований й яких не було в наявності, а відповідно такі товари не відносяться до складу витрат, та не відносяться на податковий кредит, так як таке придбання не повязане з господарською діяльністю й не передбачається використання його в діяльності.

Відповідно до вироку Рівненського міського суду від 25.05.2010 р. по справі № 1-608//09 (1-386/10), що набрав законної сили, яким визнано винним ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у здійсненні фіктивної підприємницької діяльності створених ними підприємств: ПП “Агроімпекс-Ресурс”, ПП “Юнісеф”, ПП “ТЕК Транс Експо Регіон” та засудженні за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 ст. 200, ч. 2 ст. 358, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України.

Приписи вказаної вище статті кореспондуються з вимогами ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України згідно якого вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Як вбачається з вироку Рівненського міського суду по справі № 1-608//09 (1-386/10) від 25.05.2010 р. судом було встановлено, що підприємницька діяльність ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» носила фіктивний характер.

Вказані підприємства не мали трудових та економічних ресурсів необхідних для реального виконання господарських операцій, що відображалися в податковій звітності.

Відсутність у ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» трудових та економічних ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності було встановлено посадовими особами ДПІ у м. Рівне під час проведення документальної перевірки та підтверджується актом документальної перевірки ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» , долученим відповідачем до матеріалів справи.

Вирок по кримінальній справі є належним та допустимим доказом в порядку, передбаченому статтями 70-72 Кодексу адміністративного судочинства, що свідчить про наявність протиправної мети при вчиненні оспорюваних господарських зобовязань зі сторони посадових осіб ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд».

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Матеріалами справи підтверджується, що правочини вчинені між позивачем ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» не спрямовані на реальна настання правових наслідків, які обумовлені ними, що є порушенням приписів ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно п.19 ст. 2 Бюджетного кодексу України доходи бюджету - усі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти);

Згідно ст. 9 Бюджетного кодексу України доходи бюджету класифікуються за такими розділами: податкові надходження, неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти.

Згідно ч.2 ст. 9 вказаного Кодексу податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обовязкові платежі.

Пп. 3.2.1 п.3.2 ст. 3 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ визначено, що у випадках коли платник податків згідно із законами з питань оподаткування уповноважений утримувати податок, збір (обов'язковий платіж), якими оподатковуються інші особи, у тому числі податок на додану вартість, а також будь-які інші податки, що утримуються з джерела виплати, сума таких податків, зборів (обов'язкових платежів) вважається бюджетним фондом, який належить державі або територіальній громаді та створюється від їх імені.

Враховуючи відсутність у правочинів вчинених між позивачем та ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» спрямованості на реальне настання правових наслідків, що передбачені в них, суд погоджується з твердженнями посадових осіб ДПІ в м. Рівне щодо їх вчинення з метою отримання податкової вигоди у вигляді сформованого СПД ОСОБА_1 Анатолієвичем податкового кредиту. За таких обставин вказаний правочин суперечить моральним засадам суспільства, порушує існуючий в державі публічний порядок та спрямований на заволодіння майна держави шляхом недоплати податку на додану вартість та податку на додану вартість.

За таких обставин суд погоджується з твердженнями податкового органу, що правочини між СПД ОСОБА_1 Анатолієвичем та ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» в силу ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення вказаної статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV кореспондуються з приписами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. згідно якого не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Враховуючи нікчемність правочинів вчинених між позивачем ПП «Агроімпекс-Ресурс» та ПП «Західлісбуд» суд прийшов до висновку, що видаткові та податкові накладні складені на підтвердження їх виконання не відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-XIV та не фіксують фактів здійснення господарських операцій, що в них описані.

За таких обставин суд погоджується з висновками посадових осіб ДПІ в м. Рівне щодо не підтвердження позивачем сформованого податкового кредиту первинними документами зберігання яких передбачено правилами податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджується правомірність прийняття ДПІ в м. Рівне податкових повідомлень-рішень №00030817421/0/17-122 та №00030917421/0/17-122 від 21 вересня 2010 року, а тому суд виходячи із повноважень, визначених частиною другою статті162 КАС України, у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. <Текст >

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Суб"єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Жуковська Л.А.