Рішення № 128754014, 10.07.2025, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/463/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2025 року селище Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Миколайчука П.В.,

зі секретарем судових засідань Довгаленко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з заявою про стягнення заборгованості за договором кредиту з ОСОБА_1 .. Свої вимоги мотивує тим, що 13.05.2021 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» Лозовим Є.В. було подано заявку на отримання кредиту № 4783133, згідно з якою сума кредиту у гривні 5000 грн., строк кредиту 21 день (з 13.05.2021 по 03.06.2021), комісія за надання кредиту 19% від суми кредиту, що становить 950 грн., проценти за користування кредитом 2% від залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. ТОВ «Мілоан» було направлено ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов кредитного договору про споживчий кредит № 4783133 від 13.05.2021. Відповідачу було перераховано кошти в сумі 5 000 грн. на картковий рахунок. Проте відповідачем умови договору не виконані, сума кредиту не повернута.

13.09.2021 року згідно умов договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором № 4783133 від 13.05.2021, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до відповідача. Станом на дату звернення до суду заборгованість за кредитним договором становить 23 050 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту складає 5 000 грн., заборгованість за відсотками 17 100 грн., заборгованість за комісійними винагородами 950 грн. Просить стягнути з відповідача суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії

Ухвалою судді Брусилівського районного суду Житомирської області від 26.05.2025 відкрито провадження в справі, розгляд справи ухвалено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про місце, час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином. У прохальній частині позову та у заяві від 23.06.2025 зазначене прохання про заочний розгляд справи без участі представника позивача, заявлені вимоги просить задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належними чином в порядку ст.ст.128-131ЦПК Українишляхом надсилання ухвали про відкриття провадження та судових повісток на зареєстровану адресу проживання, на наявні в матеріалах справи інші засоби зв`язку. Про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

На підставі ст. ст.211,223 ЦПК Українисуд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

На підставіст. 280 ЦПК Українита враховуючи те, що представник позивача проти ухвалення заочного рішення не заперечив, суд, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення по ній, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

08.07.2025 суд оголосив про перехід до стадії винесення рішення, повідомив про оголошення повного заочного рішення 10.05.2025 о 15 годині 10 хвилин.

Фактичні обставини встановлені судом

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановив наступне.

13.05.2021 ОСОБА_1 складена анкета-заява № 4783133 на отримання кредиту в ТОВ «Мілоан». Згідно умов, викладених у анкеті-заяві, сума кредиту становить 5 000 грн., строк кредиту 21 день - з 13.05.2021, дата повернення кредиту 13.05.2021, сума до повернення 8050 грн., комісія за надання кредиту - 19% від суми кредиту одноразово, проценти за користування кредитом 2% за кожен день користування. Із анкети-заяви на кредит № 4783133 від 13.05.2021, що роздрукована позивачем із сайту miloan.ua, наявна інформація щодо суми кредиту, строку кредиту, суми до повернення (з врахуванням комісії та процентів), анкетних даних фізичної особи, що співпадають із відповідними даними відповідача. Підпис відповідача в анкеті відсутній (а.с.10).

13.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 4783133. Відповідно до умов договору, сума кредиту становить 5 000 грн. (п.1.2); кредит надається строком на 21 день з 13.05.2021 (п.1.3); термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 03.06.21 (п.1.4); загальні витрати за кредитом (без урахування тіла кредиту) складають 3 050 грн. в грошовому виразі та 328025% річних у процентному значенні (п.1.5); сукупна вартість кредиту розрахована виходячи з припущення, що кредитний договір залишиться чинним протягом погодженого строку та що позикодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі; комісія за надання кредиту: 950 грн., яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово (п.1.5.1); проценти за користування кредитом: 2 100 грн., які нараховуються за ставкою 2% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором: фіксована.(п.1.5.2); стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 договору (п.1.6); розрахунок сукупної вартості кредиту зазначено в Графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною договору (п.1.7); кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua (п.2.1); проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту (п.2.2.3); передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових або стандартних базових умовах (п.2.3); кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua (п.6.1); договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п.6.5). Водночас, із пункту 10 кредитного договору вбачається відсутність електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором (а.с.17-21).

Розрахунок сукупної вартості кредиту, який зазначено в Графіку розрахунків, є невід`ємною частиною договору та не містить підпису відповідача (а.с.21).

В паспорті споживчого кредиту містяться основні умови кредитування та підтвердження отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування. Підпис споживача (електронний підпис одноразовим ідентифікатором) відсутній (а.с.21 зв.-22).

На підтвердження перерахування кредитних коштів, позивачем долучено платіжне доручення 46137763 від 13.05.2021 на суму 5000 грн., із зазначенням банку отримувача «473121» та без назви банку, відмітки про дату та час проведення операції, печатки банку та підпису відповідальної особи банку. Платіжне доручення завірене печаткою ТОВ «Мілоан», містить підпис без зазначення особи, якій він належить, кредитний рахунок отримувача не містить повного номеру рахунку (а.с.28).

З відомостей про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 за кредитним договором 4783133 видно, що 13.05.2025 зазначено надання кредиту в сумі 5000 грн. та нарахування комісії за оформлення кредиту в сумі 950 грн.; в період з 14.05.2021 по 03.06.2021 нараховано проценти за п.1.5.2 договору, з 04.06.2021 по 02.08.2021 нараховано проценти за п.1.6 договору. Нараховано заборгованість на загальну суму 23050 грн., з яких: борг по тілу 5000 грн., борг по відсотках 17100 грн., борг по комісії 950 грн. (а.с.43-44).

13.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №07Т, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до боржників ТОВ «Мілоан» з моменту підписання договору сторонами (а.с.23-26), в тому числі за договором №4783133 до ОСОБА_1 , про що свідчить витяг з додатку до договору факторингу, сформованого 15.04.2024 (а.с.12).

27.09.2023 ОСОБА_1 представником ТОВ «Діджи Фінанс» направлено досудову вимогу щодо погашення заборгованості з реквізитами для оплати (а.с.31).

Інших доказів по суті спору суду не надано.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

За змістом статей626,628 Цивільного кодексу України,договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1статті 639 Цивільного кодексу України,договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

З матеріалів справи вбачається, що договір кредиту між сторонами був укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 1статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»,електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення частини 1статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»,правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до частин 1, 2статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»,електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до частини 1статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»(у редакції чинній на момент укладення кредитного договору), оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису, відповідно доЗакону України «Про електронні довірчі послуги».

Нормоюстатті 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, відповідно дост. 12 Закону України «Про електронну комерцію»,якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Відповідно до частини першоїстатті 1054 ЦК України,за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048ЦК України). Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Отже, із аналізу зазначених норм матеріального права, суд робить висновок, що договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (відповідача). або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю).

Водночас судом встановлено, що в акенті-заяві на кредит № 4783133 від 13.05.2021, що надана позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог, як і в кредитному договорі № 4783133 від 13.05.2021, в графіку розрахунків, який є додатком № 1 до кредитного договору № 4783133 від 13.05.2021, паспорті споживчого кредиту відсутній електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором.

Таким чином, оскільки кредитний договір № 4783133 від 13.05.2021 не містить електронного підпису ОСОБА_1 , вказане свідчить про те, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення кредитного договору.

Крім того, позивач, на підтвердження факту укладення відповідачем кредитного договору та виконання ТОВ «Мілоан» як позикодавцем його умов в частині передачі грошових коштів позичальнику у сумі 5 000 грн., надав копію платіжного доручення 46137763 від 13.05.2021. Дослідивши вищевказане платіжне доручення, суд зазначає, що воно не відповідає критеріям належності та достовірності, яким повинні відповідати засоби доказування у цивільному процесі, з огляду на таке.

Кредитний договір, як і договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановленіЗаконом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналогічні за змістом висновки, викладені і у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 року по справі №755/2284/16-ц.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, кредитор має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

У постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16.05.2020 у справі №200/5647/18, від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц, від 26.05.2021 у справі №204/2972/20 викладена правова позиція стосовно належних доказів, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорам. Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеними кредитними договорами та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до вимогстатті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Первинні облікові документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, дослідивши копію платіжного доручення № 46137763 від 13.05.2021 встановлено, що на підставі вказаного документа не можна встановити дійсні обставини справи щодо перерахунку ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 грошових коштів як кредитних в сумі 5 000 грн., оскільки платіжне доручення не містить таких обов`язкових реквізитів первинного документа як: найменування банку, від імені якого складений документ, посаду особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення (у платіжному дорученні відсутній підпис працівника банку, відповідального за здійснення операції, а також штамп (печатка) відповідної банківської установи про проведення банком означеної операції).

Суд звертає увагу на те, що у дослідженому платіжному дорученні 46137763 від 13.05.2021 відсутній код банку отримувача, а також рахунок отримувача. Натомість, замість означених обов`язкових реквізитів для здійснення відповідної банківської операції, у платіжному дорученні зазначено відповідно «VISA» та № 473121ХХХХХХ345, який має містити усі відкриті цифри (номер рахунку), а не їх частину, що є об`єктивною перешкодою для здійснення будь-якою банківською установою такої грошової операції.

Крім того, анкета-заява, кредитний договір, графік розрахунків як додаток до нього, паспорт споживчого кредиту не містять реквізитів банківського рахунку, на який ТОВ «Мілоан» мало перерахувати кредитні кошти в сумі 5 000 грн. відповідачу, зокрема, і того, що зазначений у платіжному дорученні 46137763 від 13.05.2021.

Таким чином, додане до позовної заяви платіжне доручення, що завірене лише підписом уповноваженої особи і печаткою ТОВ «Мілоан», із зазначенням неповного номера банківської картки, належність якої не встановлено, не є належним і достовірним доказом надання відповідачу кредитних коштів на виконання умов саме кредитного договору.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, касаційний суд зазначив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

З урахуванням того, що у наданих до позовної заяви матеріалах відсутні виписки з особового рахунку відповідача та про рух коштів суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт наявності у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у розрахунку, як про це зазначає позивач. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц.

Відомість про щоденні нарахування, складена ТОВ «Мілоан», в даному випадку не є первинним документом банку, отже є неналежним доказом використання відповідачем кредитних коштів.

Згідно з положеннями пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Факторинг, відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, є операцією, у якій одна сторона (фактор) передає (або зобов`язується передати) кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає (або зобов`язується відступити) факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 1081 Цивільного кодексу України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

13.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДіДжи Фінанс» укладено договір факторингу № 07Т, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» в день підписання договору набуло права вимоги до боржників ТОВ «Мілоан», згідно додатку 1, в тому числі і до ОСОБА_1 (а.с.23-26, 33-42, 12).

Відповідно до ч. 1, 7 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 2 статті 43 ЦПК України, обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до статті 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В позовній заяві відсутнє зазначення про неможливість надання будь-якого доказу під час подання позовної заяви.

У постанові від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21 Верховний Суд зауважив, що ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.

За вимогами статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 18 листопада 2019 року у справі №902/761/18, від 14 вересня 2021 року у справі №910/14452/20). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою уст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

З урахуванням викладеного та того, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог в частині виникнення обов`язку у ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, судові витрати позивача покладаються на нього.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст.514,526,536,611,625,1050,1054,1077,1078,1081 ЦК України,13, 76, 81, 89, 141, 273, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Брусилівським районним судом Житомирської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не будуть подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд-якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення складене та підписане 10.07.2025.

Сторони у справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя П.В. Миколайчук