Постанова № 12875295, 27.10.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2-а-2977/09/0770

Ряд стат. звіту № 6.6.6

Код - 03

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2010 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шешеня О.М.за участю секретаря судового засідання Сочка О.Я. та сторін, які беруть участь у справі:

позивача: Державна податкова інспекція у місті Ужгороді, представник Товтин М.В.;

відповідач 1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс», представник - не зявився;

відповідач 2: Приватне підприємство «ТехноПром КТ», представник - не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Державної податкової інспекції у місті Ужгороді до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс», приватного підприємства «ТехноПром КТ»в якій просить: 1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс»суму у розмірі 3686802 грн. в дохід держави отриманого за нікчемною угодою; 2) стягнути з приватного підприємства «ТехноПром КТ»суму у розмірі 3686802 грн. в дохід держави отриманого за нікчемною угодою, -

встановив :

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 27 жовтня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 01 листопада 2010 року.

Позивач, Державна податкова інспекція у місті Ужгороді, звернулася до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс», приватного підприємства «ТехноПром КТ»в якій просить: 1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс»суму у розмірі 3686802 грн. в дохід держави отриманого за нікчемною угодою; 2) стягнути з приватного підприємства «ТехноПром КТ»суму у розмірі 3686802 грн. в дохід держави отриманого за нікчемною угодою.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги наведені в позовній заяві.

Представники відповідачів в судове засідання повторно не зявилися, про причини неприбуття суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідачів на підставі наявних доказів.

Судом встановлено, що за результатами проведеної Державною податковою інспекцією в м. Ужгород позапланової документальної виїзної перевірки відповідачів з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ «Аттіс»з ПП «ТехноПромКТ»за період з 01.01.2005 року по 31.12.2006 року позивачем складений акт 565/23-1/10/31682702 від 18.03.2008 року.

Державною податковою інспекцією у місті Ужгороді актом перевірки ТОВ «Аттіс»(далі - Відповідач 1) від 18.03.2008р. №565/23-1/10/31682702 встановлено здійснення ним фінансового - господарських операцій з ПП «ТехноПром КТ»(далі - Відповідач 2).

Матеріалами перевірки, проведеної податковим органом, встановлено що ТОВ" Аттіс" протягом 2006 року отримало від ПП «ТехноПромКт»металобрухт чорних металів на загальну суму 3 686 802 грн. Придбання металобрухту здійснювалось на підставі договору на купівлю металобрухту від 26.06.2005 року № 26/06, укладеного між ТОВ «Аттіс»в особі директора Павлюк В.О. та ПП «ТехноПром Кт»в особі директора Ткаченка В.В.

Вироком апеляційного суду Хмельницької області від 31.10.2007 року по справі №11-656/2007 61 встановлено, що ПП «ТехноПром КТ»є «фіктивним»підприємством, оскільки воно було зареєстровано в м. Києві на „підставну" особу ОСОБА_4, так як він надав за винагороду свій паспорт для реєстрації підприємства.

«Фіктивне»підприємство ПП «ТехноПром КТ»у період з 01.01.2006 року по 30.04.2006 року використовувалося для незаконного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та переведення грошових коштів, отриманих від реалізації металобрухту в готівку.

Крім того, вироком встановлено, що після того, як грошові кошти надходили на розрахунковий рахунок ПП «ТехноПром КТ», невстановлені слідством особи переводили кошти транзитом в декілька етапів на розрахункові рахунки інших „фіктивних" підприємств, де в кінцевому результаті знімали їх готівкою.

Про фіктивність операцій з металобрухтом свідчить також те, що згідно банківських виписок на розрахунковому рахунку ПП «ТехноПром КТ»дане підприємство кошти за придбання металобрухту нікому не перераховувало.

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 зазначеної статті, є нікчемним.

Згідно ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи вищенаведене, в силу вимог статей 203, 228 Цивільного кодексу України, угоди укладені між ТОВ «Аттіс»та П.П «ТехноПром КТП»є нікчемними.

Вищенаведені обставини встановлені і Львівським апеляційним судом та висновок про нікчемність укладених між Відповідачами угод міститься у мотивувальній частині постанови суду від 03.02.2009р. по справі №22-а-13840, якою суд погодився з висновками податкового органу щодо нікчемності угод укладених між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 в силу ст.ст. 203, 228 ЦК України.

Апеляційним судом встановлено, що нікчемність угоди укладеної між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 вказує на те, що витрати Відповідача 1 в сумі 3072335грн. пов'язані із придбанням металобрухту від Відповідача 2 є такими, що не пов'язані із веденням господарської діяльності. Крім того встановлено, що Відповідачем 1 включено до валових витрат суми не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, що є порушенням п.п.5.3.1 та п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно пп. 7.4.1.п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пп. 7.4.5.П. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість», не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями або іншими розрахунковими документами.

Судом також враховано, що згідно з постановами Ужгородського міськрайонного суду від 13.05.2008р. №3-9055/08 та № 3-9056/08 за результатом розгляду протоколів, складених працівниками ДПІ у м. Ужгороді встановлено наявність вини у вчиненні порушення ведення податкового обліку: заниження податку на додану вартість та податку на прибуток директором позивача Семенюк-Іванюк С.В. та головним бухгалтером позивача Дубровською О.Б. та притягнуто їх до адміністративної відповідальності. В даному випадку є обов'язковим врахування вищенаведених положень згідно ч. 4 ст. 72 КАС України.

Також у зв'язку нікчемністю укладеної угоди Відповідачем 1 безпідставно сформовано податковий кредит в сумі 614467 грн., зокрема, на порушення п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»Відповідачем 1 включено до кредиту витрати по сплаті податку не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями або іншими розрахунковими документами.

Верховним Судом України сформовано правову позицію згідно з якою господарське зобов'язання, яке завідомо суперечить інтересам держави і суспільства одночасно суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок а відтак є нікчемним.

З вищевикладеного вбачається що Відповідачем 2 вчинялося господарське зобов'язання з Відповідачем 1 у рамках зайняття фіктивним підприємництвом з метою надання Відповідачу 1 незаконних підстав для формування податкового кредиту з метою подальшого безпідставного отримання коштів з державного бюджету у вигляді бюджетного відшкодування, а також формування витратної частини з метою зменшення бази оподаткування податком на прибуток та як наслідок заниження суми податку до сплати у бюджет, яка залишалася у розпорядженні Відповідача 1.

Відповідач 1 скористався вигодами внаслідок виконання господарського зобов'язання з Відповідачем 2 безпідставно включивши відповідні суми до податкового кредиту та валових витрат що вказує на спрямованість правочину на незаконне заволодіння майном держави.

Наведене вказує що намір на вчинення правочину, який суперечить інтересам держави і суспільства був присутній у Відповідача 1 та Відповідача 2.

Частиною 1 ст.208 Господарського кодексу України встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Згідно із ст.258 Цивільного кодексу України до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовується позовна давність у десять років.

Згідно п.11 ст.10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян, зокрема, про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Пунктом 5 ч. 2 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 2, 17, 72, 99, 100, 160- 163, 254 КАС України, суд, -

постановив:

1. Позов Державної податкової інспекції у місті Ужгороді до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс», приватного підприємства «ТехноПром КТ»в якому просить: 1) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс»суму у розмірі 3686802 грн. в дохід держави отриманого за нікчемною угодою; 2) стягнути з приватного підприємства «ТехноПром КТ»суму у розмірі 3686802 грн. в дохід держави отриманого за нікчемною угодою задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аттіс»(м. Ужгород, вул. Гранітна, 1, код ЄДРПОУ 31682702) на користь Державного бюджету отриманої за нікчемною угодою суму у розмірі 3686802 (три мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч вісімсот дві грн., 00 коп.) грн..

3. Стягнути з приватного підприємства «ТехноПром КТ»(м. Київ, вул. Святошинська, 3, код ЄДРПОУ 32530847) на користь Державного бюджету отриманої за нікчемною угодою суму у розмірі 3686802 (три мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч вісімсот дві грн., 00 коп.) грн..

4. Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шешеня О.М.