Ухвала суду № 128746778, 19.06.2025, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер судової справи 201/3227/25

Номер провадження 1-кп/201/801/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року м. Дніпро

вул. Юрія Горовця, буд. 13

Соборний районний суд міста Дніпра у складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 ,

розглянувши клопотання захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 у зв`язку з дійовим каяттям, подане під час підготовчого судового засідання за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному 05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047130000047 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України -

встановив:

В провадженні Соборного районного суду міста Дніпра знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025047130000047 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 21 березня 2025 року призначено підготовче судове засідання за наданим суду обвинувальним актом.

Під час підготовчого судового засіданні захисником ОСОБА_7 через систему «Електронний суд» до канцелярії суду подане клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України та закриття кримінального провадження.

В обґрунтування своїх доводів захисник ОСОБА_7 зазначив, що відповідно до обвинувального акту його підзахисному інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України, яке є проступком, ОСОБА_6 раніше не судимий і до кримінальної відповідальності не притягувався, в межах даного провадження потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов не заявлений, що свідчить про відсутність заподіяних внаслідок злочину збитків, обтяжуючих покарання обставин не встановлено, а тому, з огляду на повне визнання його підзахисним своєї провини та щире каяття у скоєному, просив звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України у зв`язку із дійовим каяттям останнього.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 підтримав подане ним клопотання про звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України та просив його задовольнити за викладених ним обставин.

Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав клопотання свого захисника ОСОБА_7 та вказав, що свою вину в інкримінованому кримінальному проступку визнає у повному обсязі, щиро кається у скоєному та погоджується на закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав. При цьому, зазначив, що після подій особисто з потерпілим ОСОБА_4 не спілкувався та заподіяну шкоду не відшкодував, посилаючись на те, що останній не зазначав про наявність такої шкоди.

Потерпілий ОСОБА_4 заперечував проти клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України та вважав, що обвинувачений у скоєному щиро не розкаявся, заподіяну внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень шкоду не відшкодував, в тому числі, і витрати на лікування. Додав, що під час огляду та консультації лікаря-офтальмолога у нього виявлено початкову стадію катаракти, яка ймовірно є наслідком спричинених йому тілесних ушкоджень, та потребує оперативного втручання. Підтвердив той факт, що особисто з обвинуваченим після цих подій не спілкувався, розмір заподіяних йому збитків повідомив своєму представнику адвокату ОСОБА_5 , адже процес спілкування відбувався через адвокатів.

Представник потерпілого ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання сторони захисту, посилаючись на відсутність щирого каяття з боку обвинуваченого ОСОБА_6 , вказав, що останній не відшкодував заподіяні потерпілому внаслідок цього злочину збитки. Додав, що під час перемовин з боку ОСОБА_6 або ж його захисника пропозицій щодо відшкодування завданих злочином збитків не надходило.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання захисника ОСОБА_7 , з огляду на позицію сторони потерпілого, водночас, вказав, що під час досудового розслідування слідчим встановлено обставину, що пом`якшує покарання обвинуваченого, зокрема, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, що відображене в обвинувальному акті. Додав, що ОСОБА_6 вчасно з`являвся на виклики слідчого, добровільно надав покази та відтворив обставини спричинення тілесних ушкоджень потерпілому в ході слідчого експерименту за його участю.

Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК України, виходячи з наступних обставин.

Як регламентовано ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом. Звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюються виключно судом. Порядок звільнення від кримінальної відповідальності встановлюється законом.

Особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень або кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 45 КК України).

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 11 квітня 2019 року у справі № 309/7582/17, від 22 квітня 2020 року у справі № 164/1940/18, звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям можливе за наявності умови - вчинення особою вперше злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості, крім корупційних злочинів; а також підстави - дійового каяття, яке полягає у щирому розкаянні особи у вчиненому злочині, активному сприянні нею у розкритті цього злочину та повному відшкодуванні завданих збитків або усуненням заподіяної шкоди. Відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України. Виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.

Зокрема, щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася. Активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.

Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження (постанова Верховного Суду від 04 жовтня 2022 року у справі № 523/4890/19).

Обвинувачений ОСОБА_6 виходячи із змісту обвинувального акту до кримінальної відповідальності не притягався, сторонами обвинувачення та захисту не заперечувалися ці обставини в судовому засіданні.

Оцінюючи наявність передбачених ст. 45 КК України обов`язкових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності та їх відображення в наявних у суду матеріалах кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Так, в обвинувальному акті обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_6 , вказане щире каяття, посилання на активне сприяння з боку ОСОБА_6 у розкритті злочину відсутнє.

В цьому контексті твердження прокурора ОСОБА_3 про наявність з боку ОСОБА_6 активного сприяння розкриттю злочину не знайшли свого відображення навіть в обвинувальному акті, а його посилання на своєчасне з`явлення обвинуваченого за викликом до слідчого, надання ним показів та відтворення обставин спричинення потерпілому тілесних ушкоджень в ході слідчого експерименту, є лише належним виконанням ОСОБА_6 передбачених ст. 42 КПК України обов`язків. Тим більше, виходячи з виступу прокурора та викладених в обвинувальному акті обставин проступку, жодної допомоги в установленні саме невідомих слідству обставин справи, що і є свідченням активного сприяння розкриттю злочину, з боку обвинуваченого не надано.

За таких обставин стороною захисту не наведено переконливих доводів щодо наявності з боку ОСОБА_6 активного сприяння розкриттю цього злочину, що вказує на відсутність однієї з обов`язкових умов для ухвалення рішення про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із дійовим каяттям.

Відповідне суб`єктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого та заподіяних наслідків, суд встановлює за таким зовнішнім виявленням винуватим свого співчуття і вибачення, які не тільки висловлені в формі, що є переконливим свідченням про наявність щирого каяття, а і за умови, що вони відповідають реальному ставленню винуватого до заподіяних наслідків.

Натомість, обвинувачений ОСОБА_6 хоча і посилався на повне визнання своєї провини в інкримінованому йому кримінальному проступку, втім, на переконання суду, не висловив щирого жалю з приводу вчиненого та не надав критичної оцінки своїй протиправній поведінці, у добровільному порядку не відшкодував заподіяні потерпілому збитки та не усунув завдану шкоду ані під час досудового слідства, ані під час проведення підготовчого провадження, про що свідчить і той факт, що ОСОБА_6 не приніс ОСОБА_4 вибачення і навіть спілкування між ними відбувалося через адвокатів.

Отже, належних підстав до висновку про наявність у ОСОБА_6 такого суб`єктивного ставлення до вчиненого інкримінованого проступку та заподіяної потерпілому шкоди, яке притаманне щирому каяттю, з урахуванням наведеного, суд на даній стадії провадження не вбачає.

До того ж, наслідки кримінального правопорушення поділяються на наслідки матеріального і нематеріального характеру.

До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий (фізичний) характер, тобто шкода здоров`ю або життю, особистій недоторканості, а також майнова шкода, яка може виявлятися у позитивній формі, або бути упущеною вигодою.

У матеріальних складах кримінальних правопорушень наслідки передбачені в диспозиції кримінально-правової норми, як обов`язкова ознака складу кримінального правопорушення, а в усічених та формальних - знаходяться поза межами складу кримінального правопорушення і в диспозиції не зазначаються.

Суд звертає увагу, що в приписах ст. 45 КК України йдеться про повне відшкодування завданих збитків або усунення заподіяної шкоди, а не лише тих суспільно-небезпечних наслідків, які передбачені, як обов`язкова ознака об`єктивної сторони відповідного кримінального правопорушення.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 125 КК України у вчиненні якого обвинувачують ОСОБА_6 , є проступком із матеріальним складом, а, відтак, шкода здоров`ю, яка настала внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень (суспільно небезпечні наслідки) є обов`язковою (конститутивною) ознакою його об`єктивної сторони.

Вказана фізична шкода (легкі тілесні ушкодження) зазначена у формулюванні обвинувачення та правовій кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 .

Отже, під час розгляду клопотання сторони захисту, судом встановлено, що заподіяна потерпілому ОСОБА_4 внаслідок інкримінованих ОСОБА_6 протиправних дій фізична шкода у виді легких тілесних ушкоджень не усунена, як і не відшкодовані завдані їх заподіянням збитки, що підтвердив в судовому засідання потерпілий і не заперечувалося стороною захисту.

Оцінюючи твердження сторони захисту про відсутність заподіяної потерпілому шкоди з підстав не подання ОСОБА_4 цивільного позову та не відшкодування такої шкоди через те, що останній не назвав її розмір, є непереконливими, виходячи з наступного.

Обов`язковою складовою підстави для застосування ст. 45 КК, серед іншого, є те, що відшкодування збитків або усунення шкоди повинно бути добровільним. Добровільність відсутня у випадках, коли винний відшкодування збитків або усунення шкоди пов`язує із ініціативною поведінкою потерпілої особи (її вимогою), а невідшкодування збитків та не усунення шкоди не може виправдовуватися посиланням на обставини, факти або події, які мають (з певною долею вірогідності) відбутися (статися) за ініціативою потерпілого в майбутньому.

До того ж, обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив у судовому засіданні, що він не пропонував потерпілому відшкодування заподіяної внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень, шкоди.

Отже, з огляду на наведене, вагомих обставин, які би (з урахуванням позиції потерпілого, висловленої в підготовчому судовому засіданні) перешкодили обвинуваченому добровільно відшкодувати шкоду, заподіяну потерпілому, судом не встановлено.

Відтак, судом не встановлено передбачені ст. 45 КК України підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із дійовим каяттям, а тому, клопотання сторони захисту є таким, що не підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного, керуючись ст. ст. 12, 45, 125 КК України, ст. ст. 42, 284, 314, 370-372 КПК України, суд, -

постановив:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_7 про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 на підставі ст. 45 КК України відмовити.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - о 10 годині 00 хвилин 23 червня 2025 року.

Суддя ОСОБА_1