Рішення № 128737208, 09.07.2025, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2025 року справа № 580/2220/25 м. Черкаси Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

28.02.2025 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23; код ЄДРПОУ 21366538) (далі відповідач) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо відмови йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у перерахунку пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язання відповідача обчислити йому пенсію з інвалідності відповідно до вказаної вище норми Закону, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 08.07.2019, без обмеження максимальним розміром.

Обґрунтовуючи зазначив, що відповідач відмовив у перерахунку пенсії на підставі вказаної вище норми Закону. Вважає, що така бездіяльність відповідача не відповідає чинному законодавству.

Ухвалою від 05 березня 2025 року суд залишив без руху позовну заяву та надав позивачу строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви. Ознайомившись із матеріалами позову та Заяви, з`ясовано порушення позивачем вимог п.2 ч.1 ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Тому суд постановив ухвалу від 18.03.2025 про відмову у відкритті провадження, мотивовану тим, що спір вирішений у справі №580/7163/24. З цим висновком не погодився суд апеляційної інстанції, скасувавши ухвалу повністю постановою від 27.05.2025. Матеріали справи надійшли суду першої інстанції 10.06.2025 та передані тому ж складу суду. Ознайомившись із ними, урахувавши згадану постанову, суд дійшов висновку про наявність підстав для прийняття справи до свого провадження та відкриття спрощеного провадження.

18.06.2025 від відповідача надійшов відзив з прохання відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Стверджує, що позивачу з 08.07.2019 (дати призначення пенсії) розмір пенсії обчислено, виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня відповідного року, згідно з Порядком №1210. Також щорічно проводиться перерахунок пенсії у зв`язку із зміною прожиткового мінімуму та індексація пенсії. Тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні. Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 01.01.2025 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність 2361,00грн. Таким чином, обмеження пенсії застосовується до пенсіонерів розмір пенсії, яких перевищує 23610 * 10 = 23610,00грн. Оскільки розмір пенсії позивача становить 18843,07грн, що є меншим ніж 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тому жодні обмеження до його пенсії не застосовуються.

Усі подані сторонами докази суд долучив до матеріалів адміністративної справи.

Оцінивши доводи, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Позивач з 08.07.2019 отримує пенсію з інвалідності з числа ліквідаторів ЧАЕС.

Згідно з посвідченням від 20.02.2012 серії НОМЕР_2 позивач є інвалідом 2 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни.

12.06.2024 позивач звернувся заявою до відповідача, в якій просив:

здійснити перерахунок пенсії з 01.07.2021 відповідно до рішення Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум;

нарахувати індексацію пенсії з 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 та виплачувати її;

здійснити з 01.07.2021, 01.03.2022, 01.03.2023 та 01.03.2024 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром.

16.06.2024 позивач звернувся до відповідача заявою, в якій просив здійснити з 01.12.2022, 01.03.2023, 01.03.2024 перерахунок пенсії та виплачувати нараховану пенсію без обмеження її максимальним розміром з урахуванням вже проведених виплат.

Відповідач розглянув заяви позивача відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та листами від 09.07.2024 та від 17.07.2024 повідомив, що пенсію позивача обчислено відповідно до законодавства та документів пенсійної справи.

Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача позивач звернувся в суд з позовом у справі №580/7163/24. Так, Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 22 серпня 2024 року, яке набрало законної сили, позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо прийняття рішення за результатами розгляду заяв позивача від 12.06.2024 та від 16.06.2024 про перерахунок пенсії. Зобов`язав відповідача повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених законом, заяви позивача від 12.06.2024 та від 16.06.2024 про перерахунок пенсії і за результатами їх розгляду прийняти обґрунтовані рішення.

На його виконання відповідач повторно розглянув заяви позивача та прийняв рішення від 10.10.2024 №232730004290 про відмову у перерахунку пенсії, яке направив позивачу супровідним листом від 28.10.2024. У рішенні серед іншого зазначив, що чинним законодавством не передбачено виплату пенсій для осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою відповідно до Закону №796, зокрема, по 2 групі інвалідності у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до статті 67 Закону №796 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Розмір пенсії позивача з 01.03.2024 становить 17343,07 грн, зокрема, 16235,83 грн - розмір пенсії по 2 групі інвалідності, обчислений із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати відповідно до ст.54 Закону №796 та пункту 9 Порядку №1210 (3764,40 грн (показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки) х 1 17 (коефіцієнт збільшення з 01.03.2019 середньої заробітної плати в Україні, яка враховується для обчислення пенсії) х 1,11 (коефіцієнт збільшення з 01.05.2020 середньої заробітної плати в Україні, яка враховується для обчислення пенсії) х 1,11 (коефіцієнт збільшення з 01.03.2021 середньої заробітної плати в Україні, яка враховується для обчислення пенсії) х 1,14 (коефіцієнт збільшення з 01.03.2022 середньої заробітної плати в Україні, яка враховується для обчислення пенсії) х 1,197 (коефіцієнт збільшення з 01.03.2023 середньої заробітної плати в Україні, як враховується для обчислення пенсії) х 1,0796 (коефіцієнт збільшення з 01.03.2024 середньої заробітної плати в Україні, яка враховується для обчислення пенсії) х (6000,00 грн (мінімальна заробітна плата на 01.01.2021) х 5/10340,35 грн (середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2020 рік) х 70%). Оскільки з 01.03.2024 розмір пенсії позивача не досягає максимального розміру пенсії, для виплати пенсії без обмеження десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність підстави відсутні.

Тому позивач звернувся позовною заявою.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст.48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Статтею 16 Конституції України визначено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

За змістом статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII).

Відповідно до статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону України від 06.06.96 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №230/96-ВР) «пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (№1788-XII).

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.»

28 грудня 2014 року прийнято Закон №76-VIII, яким статтю 54 Закону №796-XII викладено у такій редакції:

«Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986- 1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».

В абзаці п`ятому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 17 липня 2018 року №6-р/2018 Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов`язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України.

Статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР законодавець установив мінімальні розміри державної пенсії для осіб із інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою як гарантію їх соціального захисту.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(II)/2021 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону №796-XI, установив строк втрати чинності нормою Закону, що визнана неконституційною, а саме через три місяці з дня ухвалення рішення. Тобто, із 07 липня 2021 року.

Згідно зі ст.152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Тому 29 червня 2021 року Верховна Рада України на його виконання прийняла Закон №1584-IX, який набрав чинності 01 липня 2021 року, відповідно до якого частину третю статті 54 Закону № 796-XII викладено в такій редакції:

«В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень, для II групи інвалідності - 4800 гривень, для III групи інвалідності - 3700 гривень, для дітей з інвалідністю - 3700 гривень»;

статтю 54 Закону № 796-XII доповнено частинами четвертою і п`ятою такого змісту:

«Розміри пенсії, передбачені частиною третьою цієї статті, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.»

У цей період діяла постанова КМУ від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210). Він визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону № 796-XII (далі - пенсії), а також визначення заробітної плати (доходу) для їх обчислення.

У пункті 9 Порядку №1210 встановлено формулу, за якою призначаються пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, для осіб з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і пенсії у зв`язку з втратою годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Крім того, згідно з п.11 Порядку №1210 розмір пенсії, призначеної відповідно до цього Порядку, не може бути меншим за розміри, визначені частиною третьою статті 54 Закону №796-XII. Мінімальний розмір пенсії у зв`язку з втратою годувальника для непрацездатних членів сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, становить: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника; на двох і більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частинами.

У Рішенні від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою зазначеної статті у редакції Закону № 230/96-ВР, та зазначив, що приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв`язку зобов`язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров`ю. Також вказав на те, що держава може змінювати законодавче регулювання у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Проте в разі зміни такого регулювання вона не повинна вдаватися до обмежень, що порушують сутність їх індивідуальних прав, а досягнутий рівень соціального захисту має бути збережено. Соціальні зобов`язання держави перед громадянами, які втратили здоров`я внаслідок того, що держава свого часу зобов`язала їх взяти участь у подоланні наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - катастрофи планетарного масштабу, та які зазнали інвалідності внаслідок таких дій, а також перед особами з інвалідністю з числа потерпілих від цієї катастрофи не мають залежати від фінансових можливостей держави та її економічного становища.

У подальшому, Конституційний Суд України у Рішенні від 03 квітня 2024 року №4-р(І)/2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України, як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди, та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров`я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вкотре порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України. За результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, свого Рішення від 07 квітня 2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону №796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону в редакції Закону №230/96-ВР.

Щодо доводів позивача про перерахунок пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року суд урахував.

Згідно з ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ при обчисленні пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа військовослужбовців, у тому числі військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт під час проходження військової служби (військових зборів), внаслідок чого стали особами з інвалідністю, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже, за бажанням особи, яка звернулася за пенсією заробітна плата визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Суд установив, що відповідач на виконання вимог ст.54 Закону №796-ХІІ та п.9 Порядку №1210 з дати призначення позивачу пенсії, а саме з 08.07.2019, обчислює розмір його пенсії із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати та її розмір з 01.03.2021 становив 12688,69грн, з 01.03.2022 14347,08грн, з 01.03.2023 15958,38грн, з 01.03.2024 - 17343,07грн, а з 01.03.2025 18843,07грн, що підтверджується вказаним вище рішенням відповідача та перерахунками в його пенсійній справі.

Водночас суд урахував, що позивач у вказаних вище заявах до відповідача не просив перерахувати його пенсію на підставі ч.3 ст.59 Закону №796-ХІІ з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, а відповідач ні в листах, ні у прийнятому на виконання рішення суду у справі №580/7163/24 рішенні від 10.10.2024 №232730004290 не відмовляв у такому перерахунку пенсії позивача.

Отже, в цій частині права позивача не порушені, а заявлені позовні вимоги не обгрунтовані та задоволенню не підлягають.

Щодо перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром суд урахував.

Відповідно до ст.2 Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - ЗУ №3668-VI) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Абзацом 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» вказаного Закону передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Цей Закон набирає чинності з 1 жовтня 2011 року, крім абзацу одинадцятого підпункту 11 та абзацу сто тридцять восьмого підпункту 17 пункту 6 розділу II цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2012 року.

Позивачу призначена пенсія з інвалідності відповідно до вказаної вище норми Закону №796-XII з 08.07.2019, тобто після набрання чинності вказаним вище Законом. Отже, на нього поширюються вимоги щодо обмеження пенсії максимальним розміром.

Водночас для вирішення спору суд також врахував висновки щодо застосування вказаних вище норм Закону, викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 5 вересня 2023 року у справі №120/1602/23 (адміністративне провадження №К/990/19348/23) щодо подібних правовідносин. Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки розмір пенсії позивача перевищив максимальний, що стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону №3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин необхідно застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. З огляду на вищезазначене Верховний Суд сформулював висновок про те, що норми статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" кореспондуються та узгоджуються з положеннями частини третьої статті 67 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Відтак, на осіб, яким пенсія перераховується відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 зазначеного Закону, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим ж Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку; зазначені положення законів не визнавалися неконституційними, є чинними, а тому обов`язкові для застосування. Крім того, останні відповідають критерію якості закону, є чіткими та однозначними, а також мають легітимну мету.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 справа № 3-123/2023(229/23) визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами.

У п.2 вказаного рішення зазначив, що припис статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширює свою дію на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, припис першого речення частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-XII зі змінами, визнані неконституційними, утрачають чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Вирішуючи питання щодо початку дії вказаного рішення Конституційного Суду України в аналогічних за змістом правовідносинах, Верховний Суд у постанові від 04.07.2024 у справі №580/7744/23 дійшов висновку, що вказана вище правова позиція Конституційного Суду України щодо неконституційності вказаних вище приписів законодавства має пряму дію у часі і може бути застосована до правовідносин, що виникли або принаймні тривали після ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, тобто з 21.03.2024. При цьому Верховний Суд також підкреслив, що враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні №2-р(II)/2024, з 21.03.2024 правові підстави обмежувати пенсію позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) у відповідача відсутні.

Тому суд дійшов висновку, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №796-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2024 року №2-р(II)/2024 справа №3-123/2023(229/23).

Суд також урахував, що статтею 7 Закону України від 15 грудня 2020 року №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1769 гривень, з 1 липня - 1854 гривні, з 1 грудня - 1934 гривні.

Статтею 7 Закону України від 2 грудня 2021 року №1928-IX «Про Державний бюджет України на 2022 рік» установлено у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1934 гривні, з 1 липня - 2027 гривень, з 1 грудня - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону України від 3 листопада 2022 року №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, - 2093 гривні.

Статтею 7 Закону України від 9 листопада 2023 року № 3460-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність - 2361 гривня та ст.7 Закону України від 19 листопада 2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року установлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.

Отже, десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2021 становив 17690,00грн, з 01.07.2021 18540,00грн, з 01.12.2021 19340,00грн, з 01.01.2022 19340,00грн, з 01.07.2022 20270,00грн, з 01.12.2022 20930,00грн, з 01.01.2023 20930,00грн, з 01.01.2024 та з 01.01.2025 23610,00грн.

Водночас розмір пенсії позивача з 01.03.2021 становив 12688,69грн, з 01.03.2022 14347,08грн, з 01.03.2023 15958,38грн, з 01.03.2024 - 17343,07грн, а з 01.03.2025 18843,07грн, тобто не досяг максимального розміру, вказаного вище. Тому протилежні доводи позивача не обґрунтовані, а позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки в межах встановлених обставин відповідач діяв з дотриманням встановленого зазначеними нормами права порядку та способу дій, позовні вимоги не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на результат вирішеного спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2-20, 72-78, 90, 132-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Смілянська, будинок 23; код ЄДРПОУ 21366538) про:

визнання протиправною бездіяльності щодо відмови йому, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у перерахунку пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язання обчислити йому пенсію з інвалідності відповідно до вказаної вище норми Закону, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 08.07.2019, без обмеження максимальним розміром.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 09.07.2025.