Вирок № 128732111, 16.06.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/57562/21-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.06.2025 Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12021105060001389, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.07.2021, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Вірменії, уродженця м. Єреван (Вірменія), що не має середньої освіти, не працює, не одружений, не має в Україні постійного місця проживання, раніше судимого:

- 02.07.2020 Херсонським міським судом Херсонської області за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 135, ч. 2 ст. 286, ч. 3 ст. 289 КК України, із призначенням покарання за ч. 3 ст. 289 КК України у виді 7-ми років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3-х років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортним засобом, за ч. 1 ст. 135 КК України у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу, з конфіскацією майна;

на час винесення даного вироку також засуджений:

- 19.08.2021 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік;

- 29.07.2022 Шевченківським районним судом м. Києва за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України на підставі ч. 1-2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, та на підставі ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19.08.2021, більш суворим, яке призначене цим вироком, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2021 приблизно о 17 год. 00 хв. ОСОБА_5 з метою повторного таємного викрадення чужого майна зайшов до приміщення магазину « Cartier » за адресою: м. Київ, вул. Городецького, 17/1 , яке здійснює продаж ювелірних прикрас.

Знаходячись у приміщенні вказаного магазину, ОСОБА_5 , створюючи вигляд добросовісного покупця, повідомив продавцю консультанту свої вподобання щодо ювелірних прикрас, на підставі чого продавець консультант по черзі діставала ювелірні прикраси, клала їх на лоток, аби ОСОБА_5 міг ближче оглянути вироби. Оглянувши ювелірні вироби, які були виставлені на лоток, ОСОБА_5 предметом свого злочину обрав каблучку з жовтого золота, вартістю 45 213,75 грн. (згідно акту інвентаризації).

Скориставшись тим, що продавець консультант не спостерігає за його діями, ОСОБА_5 взяв вказану каблучку з жовтого золота, заховав у своїй правій руці та, щоб не привертати уваги, продовжив оглядати ювелірні прикраси.

Не бажаючи припиняти свої дії, спрямовані на повторне таємне заволодіння чужим майном (крадіжку), ОСОБА_5 , з метою доведення до кінця злочинного умислу, спрямованого на крадіжку, усвідомлюючи суспільно небезпечний та протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих спонукань, не маючи наміру оплачувати вартість товару, утримуючи при собі викрадене майно, вийшов з приміщення магазину «Cartier», а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та щиро розкаявся, викладені в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення не оспорював та повністю із ними погодився, підтвердив в наданих суду показаннях.

Так, ОСОБА_5 зазначив, що на той час лише звільнився після відбуття покарання за вироком Херсонського міського суду Херсонської області, та йому необхідні були гроші, оскільки він хворіє з 2016 року цукровим діабетом та йому треба купляти інсулін. Не хотів зривати у людей прикраси на вулиці, тому пішов вкрасти каблучку («Пантеру») в "Cartier". Каблучка коштувала приблизно 100 000 грн., така ціна була вказана на етикетці. Потім здав каблучку до ломбарду. Зазначив, що щиро кається у скоєному, в подальшому таких вчинків не допустить, після звільнення поїде до Вірменії.

Представник потерпілого ТОВ «Ар-Ел-Джі» - адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без його участі.

Судом, з урахуванням думки прокурора, позиції обвинуваченого щодо повного визнання ним винуватості, позиції захисника визнано можливим з`ясування всіх обставин, що підлягають доказуванню, без участі представника потерпілого, а тому наявними підстави відповідно до ст. 325 КПК України для проведення судового розгляду у його відсутність.

З урахуванням визнання обвинуваченим винуватості, прокурором запропоновано порядок дослідження доказів у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 вважали недоцільним у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України досліджувати інші докази стосовно фактичних обставин вчиненого обвинуваченим діяння. Розуміють, що в такому випадку будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку. Додатково вказану обставину обвинуваченому було роз?яснено захисником - адвокатом ОСОБА_4 .

Судом встановлено, що сторона захисту та прокурор не оспорюють всі обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні і викладені в обвинувальному акті, правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, з урахуванням чого суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, визнав можливим і доцільним провести судовий розгляд даного провадження щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, провівши допит обвинуваченого, дослідивши матеріали, що характеризують його особу, зокрема стосуються попереднього притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, з метою визначення вірної кваліфікації діяння, та визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна - крадіжка, вчинене повторно.

При цьому оцінюючи питання повторності кримінальних правопорушень, суд виходить з ч. 1 ст. 32 КК України, відповідно до якої повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

Так, відповідно до наданих прокурором в судовому засіданні матеріалів, суддею встановлено, що 19.08.2021 ОСОБА_5 засуджено вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України. Кримінальне правопорушення, відповідно до вироку, було вчинене 18.07.2021.

Таким чином, враховуючи те, що діяння, відповідно до якого наразі проводиться судовий розгляд, було вчинене 22.07.2021, тобто після кримінального правопорушення, за вчинення якого ОСОБА_5 було засуджено вироком Дарницького районного суду м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України, дії ОСОБА_5 , що були вчиненні 22.07.2021, мають ознаку повторності та мають бути кваліфіковані як таємне викрадення чужого майна - крадіжка, вчинене повторно.

Згідно зі ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

В постанові від 03.08.2022 у справі № 415/299/20 Верховний Суд дійшов до висновку, що поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (ст. 66, ст. 67 КК), визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

В судових дебатах прокурор просила визнати ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі. Призначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років та 6 місяців, поглинувши покарання, призначене даним вироком, покаранням, призначеним вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2022.

Захисник зазначив, що стороною захисту узгоджена позиція, відповідно якої вони погоджуються із призначенням покарання у виді позбавлення волі та просять при призначенні остаточного покарання застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим.

ОСОБА_5 в судових дебатах позиції щодо виду та міри покарання не висловив.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України на момент вчинення правопорушення та на момент ухвалення вироку є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини, його щире каяття.

Обставин, які, відповідно до ст. 67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_5 , судом не встановлено, прокурор на наявність таких обставин не посилався.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд враховує, що ОСОБА_5 не має постійного місця проживання та реєстрації, офіційно не працевлаштований, під наглядом лікаря-психіатра не перебуває, під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, раніше неодноразово судимий, зі слів обвинуваченого має проблеми зі здоров?ям - цукровий діабет.

За сукупності вищенаведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Поряд із тим, ч. 4 ст. 70 КК України визначено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК. України визначено, що при сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Так, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2022 ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України та на підставі ч. 1-2 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців, та на підставі ч. 4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19.08.2021, більш суворим, яке призначене цим вироком, остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців. Строк відбування призначеного покарання за вказаним вироком визначено рахувати з 27.09.2021.

Таким чином, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення до постановлення вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2022 за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі з застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень та застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред`являвся, процесуальні витрати відсутні. Запобіжний захід в межах даного провадження до ОСОБА_5 не застосовувався.

Питання речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 371, 373, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_5 остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим, призначеним вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 29.07.2022, - у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.

Строк відбування призначеного покарання рахувати з 27 вересня 2021 року.

Запобіжний захід до ОСОБА_5 до набрання вироком суду законної сили не застосовувати.

Речові докази: диск формату DVD-R, на якому містяться записи події 21.07.2021 року, а саме факт здачі викрадених речей до ломбарду «Скарбниця»; наданий представником ТОВ «Cartier», органу досудового розслідування флеш-носій «Kingston», об`ємом пам`яті - 32 GB/120 min., на якому містяться фрагменти відеозаписів з камер відео спостереження, які присутні в приміщенні магазину «Cartier», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Городецького, 17/1 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов, процесуальні витрати в провадженні відсутні.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його оголошення, у разі неподання на нього апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його оголошення через Печерський районний суд м. Києва.

Копію вироку вручити учасникам кримінального провадження після його оголошення.

Суддя ОСОБА_1