Рішення № 128732110, 11.06.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/61534/21-ц

пр. 2-1619/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Соколова О.М.,

при секретарі судового засідання: Колесник А.Є.,

цивільна справа № 757/61534/21-ц

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2021року до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.

У обґрунтування позовних вимог вказано, що 19.10.2021 року на прес-конференції «Проблеми та перспективи розвитку транспортної галузі м. Києва» (далі - Прес-конференція) ОСОБА_2 (далі - відповідач 1) була оприлюднена негативна недостовірна інформація про ОСОБА_1 (далі - позивач), яка завдає шкоди особистим немайновим правам позивача.

Вказана Прес-конференція була проведена на платформі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини» (далі - відповідач 2) та відеозапис якого було оприлюднено на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини», який належить відповідачу 2.

На момент підготовки позовної заяви, вказаний відеозапис переглянуто 1 422 разів.

На вказаній Прес-конференції відповідачем 1 було висловлено наступну інформацію (3:55 - 5:30 хвилини відеозапису): «Київські чиновники, які відповідальні за транспортну сферу, все активніше і активніше вимагають від перевізників хабар за можливість працювати в столиці. В першу чергу я хочу сказати про заступника голови КМПА ОСОБА_3 . Цей чиновник вирішив обкласти приватних перевізників даниною та брати по 200 гривень готівкою з кожного автобусу і в середньому за місяць це складає 6,5 млн гривень. До нас з такою пропозицією звернулись радники пана ОСОБА_3. це ОСОБА_1 , а також начальник комунальної служби ОСОБА_5 . Коли ми спитали у цих, так званих ходаків, де нам брати кошти на ці хабарі? На що нам поступила пропозиція, що ми можем і вони будуть підтримувати нас в цьому, коли ми будемо піднімати вартість проїзду, навіть вище ніж в Київпастрансі. Тим перевізникам, які відмовились іти на їхні умови сказали. що з ними розірвуть договори, а договори, вони якраз, фактично і дають можливість і дозвіл працювати у місті.»

Позивач вважає, що висловлена відповідачем 1 на Прес-конференції інформація, а саме: що позивач звертався до відповідача 1 з пропозицією сплачувати по 200 гривень готівкою з кожного автобусу за можливість компанії-перевізника, контрольованої відповідачем 1, працювати в Києві, а також, що з метою отримання коштів на ці хабарі, позивач пропонував відповідачу 1 піднімати вартість проїзду, за підтримки позивача, а з тими перевізниками, які відмовились іти на ці умови, було сказано, що з ними розірвуть договори, є недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача, а, відтак, підлягає спростуванню.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.01.2022 року відкрито провадження у цивільній справі № 757/61534/21-ц та призначено підготовче засідання.

05.07.2022 року на адресу суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що останній визнає позовні вимоги.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2022 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 757/61534/21-ц та призначено справу до судового розгляду по суті.

04.01.2023 року на адресу суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти позовних вимог. Вказав, що вважає повідомлену ним інформацію такою, що не є недостовірною, оскільки ОСОБА_1 є підозрюваним у кримінальному провадженні № 62021100010001107, досудове розслідування в якому здійснюється першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві. Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань ОСОБА_1 підозрюється у вимаганні неправомірної вимоги за не створення штучних перешкод у фінансово-господарській діяльності суб`єкта господарювання. Кримінально-правова кваліфікація ч. З ст. 368 КК України.

Враховуючи системний аналіз норм КПК України та принцип презумпції невинуватості, який закріплений у статті 62 Конституції України, статті 2 КК України, статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статті 11 Загальної декларації прав людини, можливо дійти до висновку про те, що відсутні правові підстави стверджувати, що особа, яка не перебуває в статусі підозрюваного чи в іншому із зазначених вище процесуальних статусів, має відношення до вчинення злочину, який розслідується. Відповідно до положень КПК України здійснюється досудове розслідування злочинів (статті 215, 216, 246. 294 КПК України), а про початок здійснення чи наявність кримінального провадження стосовно конкретної особи можливо стверджувати виключно у випадку наявності підозрюваних у таких провадженнях.

Таким чином, посилання на конкретну фізичну особу у контексті її зв`язку зі злочином, кримінальним провадженням чи його розслідуванням можливо лише у випадку, коли особа перебуває у статусі підозрюваного, обвинуваченого або підсудного.

Відтак повідомлена відповідачем-1 інформація, на його переконання, є достовірною.

25.06.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшли пояснення.

17.10.2024 року на адресу суду від представника відповідача надійшли пояснення.

У судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, про місце день і час розгляду справи повідомлялися належним чином, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача, вимоги підтримала, просила задовольнити.

У судове засідання відповідач не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

У судове засідання відповідач 2 не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено, частиною 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За наведених обставин, суд, приходить до висновку про розгляд справи у відсутність учасників на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує наявність у національному праві засобу правового захисту для забезпечення прав і свобод, викладених у Конвенції.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).

Відповідно до ст. 34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.

Відповідно до ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 297 ЦК України зазначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Відповідно до ст. 299 ЦК України, фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» у п. 4 своєї постанови від 27 лютого 2009 року № 1, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи, як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму ВСУ за № 1від 27.02.2009р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права.

Способи судового захисту гідності та честі передбачені ст. ст.16, 277 Цивільного кодексу України.

Судовим розглядом встановлено, що 19.10.2021 року на прес-конференції «Проблеми та перспективи розвитку транспортної галузі м. Києва» ОСОБА_2 була оприлюднена негативна інформація про ОСОБА_1 .

Вказана Прес-конференція була проведена на платформі Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Українські новини» та відеозапис якого було оприлюднено на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини», який належить відповідачу 2.

На момент підготовки позовної заяви, вказаний відеозапис переглянуто 1 422 разів.

На вказаній Прес-конференції відповідачем 1 було висловлено наступну інформацію, яка є предметом даного судового розгляду та яку позивач просить спростувати, а саме: 3:55 - 5:30 хвилини відеозапису:

«Київські чиновники, які відповідальні за транспортну сферу, все активніше і активніше вимагають від перевізників хабар за можливість працювати в столиці. В першу чергу я хочу сказати про заступника голови КМПА ОСОБА_3 . Цей чиновник вирішив обкласти приватних перевізників даниною та брати по 200 гривень готівкою з кожного автобусу і в середньому за місяць це складає 6,5 млн гривень. До нас з такою пропозицією звернулись радники пана ОСОБА_3. це ОСОБА_1 , а також начальник комунальної служби ОСОБА_5 . Коли ми спитали у цих, так званих ходаків, де нам брати кошти на ці хабарі? На що нам поступила пропозиція, що ми можем і вони будуть підтримувати нас в цьому, коли ми будемо піднімати вартість проїзду, навіть вище ніж в Київпастрансі. Тим перевізникам, які відмовились іти на їхні умови сказали. що з ними розірвуть договори, а договори, вони якраз, фактично і дають можливість і дозвіл працювати у місті.»

Судовим розглядом встановлено, що у 2017 році позивач був призначений директором Департаменту стратегічного розвитку дорожнього ринку та автомобільних перевезень Міністерства інфраструктури України. До цього він був радником міністра інфраструктури ОСОБА_6 . Співпрацював з Узбекистаном щодо питання міжнародних автомобільних перевезень. Розвивав дорожню інфраструктуру, зокрема Північний обхід м. Житомир по трасі М-06 Київ - Чоп. Був головою комісії з питань відкриття міжміського міжобласного автобусного маршруту загального користування Залізний порт - Івано- Франківськ. На момент подання позову був радником заступника голови КМДА з питань здійснення самоврядних повноважень ОСОБА_3. Займався питаннями транспорту і працює на громадських засадах.

Вказані обставини є загальновідомими, а тому відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребують доказування.

Під час судового розгляду встановлено, що існує досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62021100010001107 від 01.11.2021 року, яке здійснюється першим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань. Згідно витягу з ЄРДР ОСОБА_7 підозрюється у вимаганні неправомірної вигоди за не створення штучних перешкод у фінансово - господарській діяльності суб`єкта господарювання. Кримінально - правова кваліфікація ч.3 ст.368 КК України.

27.07.2022 року на сайті Офісу Генерального прокурора висвітлено новину: «270 тисяч доларів США за дозвіл на пасажирські перевезення - викрито посадовця КМДА та керівника держпідприємства».

Також, 27.07.2022 року на сайті Державного бюро розслідувань висвітлено новину: «ДБР затримало посадовця КМДА, який систематично брав данину з київських автоперевізників на сотні тисяч доларів».

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв`язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією.

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації».

Частиною першою статті 201 ЦК України встановлено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством».

Фізична особа, відповідно до статей 270, 297 ЦК України, серед іншого, має право на повагу до гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Крім того, стаття 299 ЦК України гарантує кожній фізичній особі право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

За приписами статті 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.

Одним з основних способів захисту порушених особистих немайнових прав (право на повагу гідності та честі, право на недоторканість ділової репутації) є спростування недостовірної інформації.

Так, статтею 277 ЦК України встановлено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена».

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірно ї інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відтикання документа тощо). У судовому рішенні також має бути зазначено строк, у межах якого відповідь чи спростування повинно бути оприлюднено.

Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації».

Верховний Суд у своїх постановах від 05.03.2018 року у справі № 570/5449/16-ц та від 27.11.2018 року у справі № 911/3090/17 зазначив, що обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

Таким чином, згідно з наведеною позицією Верховного Суду саме відповідачі повинні довести достовірність поширеної про позивача інформації, а позивачу надається право надати докази недостовірності такої інформації, у разі їх наявності.

Відповідач 1 своїм висловом фактично заявляє про вчинення позивачем злочину. Про це свідчать наступні фрази з оспорюваного вислову: . "...Цей чиновник вирішив обкласти приватних перевізників даниною та брати по 200 гривень готівкою з кожного автобусу і в середньому за місяць це складає 6,5 млн гривень. До нас з такою пропозицією звернулись радники пана У сова, це ОСОБА_1 а також начальник комунальної служби ОСОБА_5 . ...»; «...Коли ми спитали ...де най брати кошти на ці хабарі...»; «... нам поступила пропозиція, що ми можем і вони будуть підтримувати нас в цьому, коли ми будемо піднімати вартість проїзду...»; «...Тіш перевізникам, які відмовились іти на їхні умови, сказали, що з ними розірвуть договори...».

Так, судовим розглядом встановлено, що відповідач 1 заявляє, як про доведений факт, що позивач вчинив дії, що підпадають під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 189 Кримінального кодексу України «Вимагання».

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , ч. 2 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину- не буде доведено в законному порядку.

У національному законодавстві презумпцію невинуватості як один з основоположних конституційних принципів судочинства відображено в ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК України, відповідно до яких особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Презумпцію невинуватості необхідно розглядати в загальноправовому і процесуальному значеннях. Як загально правова вимога вона визначає положення особи в суспільстві. Хоча цей принцип сформульований як кримінальний процесуальний, однак його дія виходить за рамки лише кримінального процесу. Презумпція невинуватості - об`єктивне право положення. Це вимога закону, звернена до всіх громадян, посадових осіб, державних і громадських організацій, до суспільної думки в цілому.

Такої позиції дотримується і Європейський Суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

У най загальнішому вигляді правило презумпції невинуватості означає, що особа може бути визнана винуватою у вчиненні злочину і покарана лише за умови, що її вина буде доведена в передбаченому законом порядку і встановлена обвинувальним вироком суду. Повідомлення особі про підозру, складання слідчим та затвердження прокурором обвинувального акта на стадії досудового розслідування, розгляд справи у підготовчому провадженні не вирішують наперед визнання його винуватим у вчиненні злочину. Лише один орган у державі наділений таким правом - це суд, який є відповідно до Конституції України (стаття 124) носієм судової влади, що здійснює правосуддя в умовах законності, незалежності, гласності та змагальності.

Вирок суду є єдиним процесуальним документом, що встановлює винуватість.

При цьому. Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, необхідно визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено (пункт 42 рішення від 21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).

Так, оскаржувані твердження зроблені не в рамках кримінального провадження, а упродовж іншого публічного заходу, зокрема Прес-конференції.

Повідомивши широкому загалу інформацію про причетність позивача до вчинення кримінальних правопорушень відповідач 1 заявив про вчинення позивачем суспільно небезпечних діянь, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять жодного судового рішення, яке набрало законної сили та яким встановлена вина позивача у вчиненні вищевказаного злочину, відповідачі поширили недостовірну інформацію про позивача.

З огляду на характер мовностилістичних засобів, використаних на Прес-конференції, вбачається констатація факту про причетність позивача до протиправної діяльності та порушення ним норм чинного законодавства та наводить негативні для суспільства наслідки таких дій.

Поширена відповідачами інформація є взаємопов`язаною i спрямованою на маніпулювання громадською думкою читачів цих веб- сайтів та створення негативного враження про особу позивача.

притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їхньої правдивості.

Основним критерієм поділу фактичних тверджень від оціночних суджень полягає в тому, що оціночні судження неможливо перевірити.

У той же час, вислови, що наявні в оспорюваному Інформаційному матеріалі, містять фактичні дані та не містять жодних мовно-стилістичних засобів, які б вказували на їхній оціночний характер.

У постанові Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі № 484/2781/19-ц зроблено висновок, що установивши, що висловлювання відповідача щодо дій позивача є такими, що можуть бути перевірені на предмет їх правдивості, оскільки дії, про які заявляє відповідач , підпадають під ознаки кримінально-караного діяння, шо у свою чергу виключає віднесення його слів щодо діяльності позивача до оціночних суджень чи критичних зауважень про його діяльність, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про задоволення позову.

За таких обставин, вказані вислови відповідача 1 не підпадають під ознаки оціночних суджень та висловлювань, а є твердженнями про факти, які не були перевірені відповідачами, а тому, оспорювана позивачем інформація підлягає спростуванню.

Щодо порушення особистих немайнових прав позивача в результаті поширення недостовірної інформації, слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

У п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Інформація, яка була поширена про позивача є негативною, оскільки в ній стверджується про порушення останнім норм чинного законодавства, що створює враження про позивача як про злочинця, що у свою чергу руйнує оцінку його людських, ділових і професійних якостей, оскільки позивач є публічною особою, а тому поширення інформації про нього як про особу, яка причетна до скоєння злочинів, однозначно негативно впливає на суспільну оцінку його якостей в очах оточуючих, відтак є такою, що порушує право позивача на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації.

Відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Оскільки оспорювана недостовірна інформація про позивача була поширена поширену ОСОБА_2 на прес-конференції «Проблеми та перспективи розвитку транспортної галузі м. Києва», відеозапис якої оприлюднений на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство "Українські новини", за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , така інформація підлягає спростуванню на підставі ст.ст. 32 Конституції України, ст..ст. 201, ч. 7 ст. 277 ЦК України.

Згідно статей 5, 16 ЦК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, закон визначає (стаття 277 ЦПК України), що спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, який однак є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

У статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, у якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Засіб захисту, що вимагається статтею 13 Конвенції, має бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 3 вересня 2018 року у справі № 683/1540/16-ц.

Беручи до уваги усі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача у частині, що випливає з мотивів, викладених у цьому рішенні.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

Оскільки відповідач 2 визнав позов до початку розгляду справи по суті, суд приходить до висновку про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (в частині вимог до відповідача 2), що складає 454,00 грн.

Крім того, враховуючи добросовісну поведінку відповідача 2, суд приходить до висновку про звільнення відповідача 2 від стягнення решти частини судового збору (50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову в частині вимог до відповідача 2) та витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

У зв`язку з задоволенням позову відповідно до ст. 141 ЦПК України решта судового збору покладається на відповідача 1.

На підставі вищевикладеного та керуючись:

ст. ст. 3, 28, 32, 34 Конституції України,

ст.ст. 5,16, 201, 275, 277, 297, 299, ЦК України,

ст. ст.1-23,76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації - задовольнити.

Визнати недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 на повагу до честі, гідності та на недоторканість ділової репутації інформацію, а саме: «Київські чиновники, які відповідальні за транспортну сферу, все активніше і активніше вимагають від перевізників хабар за можливість працювати в столиці. В першу чергу я хочу сказати про заступника голови КМДА ОСОБА_3 . Цей чиновник вирішив обкласти приватних перевізників даниною та брати по 200 гривень готівкою з кожного автобусу і в середньому за місяць це складає 6,5 млн гривень. До нас з такою пропозицією звернулись радники пана ОСОБА_8 , це ОСОБА_1 , а також начальник комунальної служби ОСОБА_5 . Коли ми спитали у цих, так званих ходаків, де нам брати кошти на ці хабарі? На що нам поступила пропозиція, що ми можем і вони будуть підтримувати нас в цьому, коли ми будемо піднімати вартість проїзду, навіть вище ніж в Київпастрансі. Тим перевізникам, які відмовились іти на їхні умови, сказали, що з ними розірвуть договори, а договори, вони якраз, фактично і дають можливість і дозвіл працювати у місті.» поширену ОСОБА_2 на прес-конференції «Проблеми та перспективи розвитку транспортної галузі м. Києва», відеозапис якої оприлюднений на YouTube-каналі «Інформаційне агентство Українські Новини», який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство "Українські новини", за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 протягом десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом проведення прес-конференції в прес-центрі Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» на якій зачитати без будь-яких скорочень резолютивну частину рішення суду у цій справі.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» протягом десяти календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати недостовірну інформацію про ОСОБА_1 у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом проведення прес-конференції в прес-центрі Товариства з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» за участю ОСОБА_2 та публікації на YouTube-каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що знаходиться за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 який належить Товариству з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини», відеозапису з цієї прес-конференції, на якій зачитано резолютивну частину рішення суду у цій справі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1816 грн. 00 коп.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору сплаченого при подані позову (в частині вимог до відповідача 2) у розмірі 454 грн. 00 коп.

Звільнити Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські Новини» від сплати судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Печерський районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач 2: Товариство з обмеженою відповідальністю Інформаційне агентство «Українські новини», адреса: 01601, м. Київ, вул. Еспланадна, буд. 20, ЄДРПОУ: 25389186.

Повний текст судового рішення складено 11.06.2025 року.

Суддя О.М. Соколов