Ухвала суду № 128719066, 18.04.2025, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18114/25-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні № 12025100060000525 від 22.03.2025, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

До провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Печерської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного у кримінальному провадженні №12025100060000525 від 22.03.2025, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає, що слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100060000525, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2025, за підозрою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у ОСОБА_5 , з корисливих мотивів виник злочинний умисел на організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, шляхом надання чоловікам, які є громадянами України тимчасових посвідчень військовозобов`язаних та довідок військово-лікарської комісії чоловікам призивного віку, із внесеними до них даними про те, що зазначені в них особи непридатні до військової служби з виключенням з військового обліку та звільненням від мобілізації, які дають підстави для виїзду їх за межі України, за грошову винагороду.

У зв`язку з військовою агресією проти України Указом Президента № 64/2022 від 24 лютого 2022 року з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб (далі - Указ), який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року та продовжено останній раз Указом Президента від 28.10.2024 №740/2024, затвердженого Законом № 4024-IX від 29.10.2024, який триває дотепер.

Статтею 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються Законом.

Пунктом 3 Указу Президента визначено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Згідно з повідомленням Державної прикордонної служби України від 24.02.2022, розміщеному на сайті Урядового порталу, у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, тимчасово, обмежено виїзд з України окремої категорії громадян. Зокрема, заборонено виїзд за межі України громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років. Така норма діятиме на період правового режиму воєнного стану. Однак, виїзд за межі України громадянам України чоловічої статі віком від 18 до 60 років дозволено на період воєнного стану, якщо вони виключені з військового обліку.

Відповідно до п. 2-6 «Правил перетинання державного кордону України», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995, разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також пункті 2-14 цих Правил.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, визнані відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії); інші військовозобов`язані або окремі категорії громадян у передбачених Законом випадках.

Відповідно до п 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, в порушення вимог Закону України «Про державний кордон України», Закону України «Про прикордонний контроль», Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 №57, ОСОБА_5 за попередньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами, будучи достовірно обізнаним про введення на всій території України воєнного стану, а також про проведення на території України мобілізації до Збройних Сил України, з метою сприяння незаконному переправленню через державний кордон України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом надання останньому відповідних засобів (документів), достовірно знаючи, що останньому обмежений виїзд за кордон на період дії воєнного стану, 06.04.2025 під час телефонної розмови з ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , домовився про зустріч 07.04.2025 біля приміщення «Детейлінг-Центр «Detailing-4K»», що за адресою: м. Київ, вул. Володимира Брожка 38/58, за для обговорення всього механізму виготовлення медичної документації для зняття з військового обліку військовозобов`язаних, а також обговорення грошової винагороди за послуги виготовлення необхідних для виключення з військового обліку військовозобов`язаних та резервістів з подальшим виїздом через кордон України, а саме виготовлення довідки військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби та подальшому отриманні тимчасового посвідчення військовозобов`язаного про визнання непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку, за допомогою якої можливо перетнути державний кордон України, зробивши це за грошову винагороду.

Дії ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , кваліфіковано за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів.

Згідно з ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України - є тяжким злочином.

17.04.2025 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку ст. 208 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні вказаного злочину.

17.04.2025 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Лазарівка Брусилівського району, Житомирської області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Обґрунтовуючи клопотання слідчий вважає наявними підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, слідчий у клопотанні обґрунтовує ризики, передбачені п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст.177 КПК України.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , може переховуватись від органів досудового розслідування та або суду, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з конфіскацією майна. Таким чином, вказана обставина свідчить про необхідність запобігання ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Окрім того, підозрюваний може знищити, сховати та спотворити речі або документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (відеозаписи з місця події, переписку з іншими учасниками, тощо). Таким чином, вказана обставина свідчить про необхідність запобігання ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, перебуваючи на волі, підозрюваний може незаконно впливати на свідків кримінального правопорушення. Таким чином, вказана обставина свідчить про необхідність запобігання ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також встановлено, що до вказаних кримінальних правопорушень причетні й інші особи, які можуть сприяти його вчиненню або подальшому переховуванню підозрюваного. Таким чином, вказана обставина свідчить про необхідність запобігання ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні доводи клопотання підтримав, просив клопотання задовольнити, зазначив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є єдиним можливим заходом, а відтак інші, більш м`які запобіжні заходи не можуть забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Захисник в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні клопотання, посилаючись на необґрунтованість підозри та відсутність ризиків заявлених стороною обвинувачення.

Підозрюваний в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.

Вивчивши клопотання, заслухавши пояснення учасників провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов наступного висновку.

Слідчим відділом Печерського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, за процесуального керівництва Печерської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100060000525, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.03.2025, за підозрою ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

17.04.2025 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 в порядку ст. 208 КПК України, затримано за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення.

17.04.2025 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Лазарівка Брусилівського району, Житомирської області, громадянина України, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, повідомлено про підозру у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя, вважає, що дані які вказують на обґрунтовану підозру, які навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів, підтверджується долученими до матеріалів клопотання доказами.

Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які приведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах та з того, що слідчий суддя на даному етапі провадженні не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого дані у слідчого судді є всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Вирішуючи питання про застосування підозрюваному запобіжного заходу суддя враховує не тільки положення, які передбачені КПК, а й вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 сг. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». А у справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Разом з тим, варто зазначити, що ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).

Слідчий суддя вважає доведеними ризики, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, що останній може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що підтверджується матеріалами кримінального провадження і саме обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу тримання під вартою, слідчий суддя також враховує тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , дані, які характеризують останнього, як особу, та враховує те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, та приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні та знищити, сховати та спотворити речі або документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатньою застосування більш м`якого запобіжного заходу, як на тому наполягала сторона захисту.

Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів, а відтак приходить до висновку про задоволення клопотання, та не приймає доводи сторони захисту з підстав, викладених в мотивувальній частині ухвали вище.

Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованих злочинів і правильності кваліфікації його дій, з чим сторона захисту не погоджується, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.

Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями ст. ст. 182,183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, тяжкість правопорушення, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що застава у сумі 2 060 760 грн. з покладенням обов`язків передбачених частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст. ст. 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 196, 202, 205, 309, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 16.06.2025 включно, у межах строку досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100060000525 від 22.03.2025.

Одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, розмір якої визначити у межах 680,56803 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає у сумі 2 060 760 гривні, зобов`язавши підозрюваного ОСОБА_5 виконувати процесуальні обов`язки, визначені частиною п`ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду;

- не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді, суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання слідчому свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як підозрюваним так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві:

Отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві

ЄДРПОУ: 26268059

МФО: 820172

Банк: Державна казначейська служба України м. Київ

р/р UA128201720355259002001012089

Призначення платежу: Застава за …(П.І.П., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали … (назва суду), від …(дата ухвали), по справі № …, внесені …(П.І.П. особи, що вносить заставу).

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, де особа утримується.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа установи, де особа утримується, має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Печерського районного суду м. Києва.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1