Рішення № 128717563, 08.07.2025, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-а/381/96/25

381/2353/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2025 року Фастівський міськрайонний суд Кмївської області в складі: Головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря суових засідань Гапонюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Фастів Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

05.05.2025 року позивача ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. В позові зазначає, що 24 квітня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 постановою № 337 від 24.04.2025 року за справою про адміністративне правопорушення визнав його винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500 грн.

Підставою стало те, що 16 квітня 2025 року об 15 годині 05 хвилин під час перебування у ІНФОРМАЦІЯ_2 державним службовцем ОСОБА_3 відносно нього було складено адмін.протокол № 337 про порушення вимог ст. 22 ЗУ «Про Мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивач не прибув за викликом ІНФОРМАЦІЯ_3 в час та місце зазначене в повістці № 2867300 від 07.03.2025 року та № 1208218 від 15.11.2024 року. Заперечує проти вказаного правопорушення, він дані правопорушення не вчиняв, повістку він не отримував, а дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 вважає незаконними та такими що грубо порушують його права.

Ухвалою судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06.05.2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи до суду.

14.05.2025 року на електронну пошту Фастівського міськрайонного суду надійшло клопотання від адвоката Проценко Юрія Миколайовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про відкладення слухання справи в зв`язку з перебуванням на лікарняному.

20.05.2025 року на електронну пошту Фастівського міськрайонного суду надійшло клопотання від адвоката Проценко Юрія Миколайовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про відкладення слухання справи в зв`язку з перебуванням в інших судових засіданнях.

21.05.2025 року через «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява в якій зазначено про те, що притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності вважають правіморно та просять у задоволенні позовних вимог відмовити. Розгляд справи проводити у відсутність представника відповідача.

28.05.2025 року на електронну пошту Фастівського міськрайонного суду надійшло клопотання від адвоката Проценко Юрія Миколайовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про відкладення слухання справи в зв`язку з перебуванням в інших судових засіданнях.

02.07.2025 року на електронну пошту Фастівського міськрайонного суду надійшло клопотання від адвоката Проценко Юрія Миколайовича, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 про відкладення слухання справи в зв`язку з перебуванням в інших судових засіданнях.

08 липня 2025 року сторони в судове засідання не з`явилися. Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи в порядку письмового провадження, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (частина четверта статті 229 КАС України).

Дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов наступного висновку.

При розгляді письмових матеріалів справи судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 та.

24.04.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 полковник ОСОБА_2 виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 337 якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 210-1 КУпАП, і накладено на нього штраф в розмірі 25500 грн.

За змістом цієї постанови, 24.04.2025 об 11 год. 30 хв. ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 в час та місце зазначенні в повістках № 2863300 від 07.03.2025 року та № 1208218 від 15.11.2024 року, чим порушив ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 3ст. 210-1 КУпАП.

Згідно Протоколу № 337 від 16.04.2025 року складеного головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що 16.04.2025 року об 15 годині 05 хвилин у ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в час та місце зазначене в повістці № 2867300 від 07.03.2025 року та № 1208218 від 15.11.2024 року що є порушенням ч. 1ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3ст. 210-1 КУпАП.

В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 повістку № 1208218 від 15.11.2024 року не отримував. Повістку № 2867300 від 07.03.2025 року отримував але за сімейними обставинами не зміг прибути та надіслав замовним листом копії документів, які дають змогу замінити військову службу на альтернативну (невійськову).

У протоколі повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 24 квітня 2025 року о 10:30. Позивачем було підписано протокол.

24 квітня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийняв постанову, в якій установив, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП та на позивача накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 25500,00 грн.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення необхідна сукупність чотирьох елементів його складу: об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Види правопорушень та процедура притягнення до адміністративної відповідальності визначені в Особливій частині Кодексу.

Порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (частина третя статті 210-1 КУпАП).

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (абзац восьмий частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.

Наявність складу адміністративного правопорушення підтверджується такими елементами:

Позивач як громадянин України, військовозобов`язаний є суб`єктом цього правопорушення.

Об`єктом правопорушення є встановлений порядок мобілізаційної підготовки та мобілізації в особливий період.

Об`єктивна сторона правопорушення: позивач після отримання повістки про виклик не з`явився до ТЦК у зазначений у повістці час в особливий період, що прямо передбачено як протиправна дія в частині третій статті 210-1 КУпАП та абз. восьмому частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Суб`єктивна сторона правопорушення: позивач отримав повістку і свідомо ігнорував законну вимогу про явку до ТЦК, що підтверджує наявність умислу.

На підставі наведених фактів, склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, є доведеним.

Позивач, оскаржуючи постанову про накладення адміністративного стягнення, серед іншого стверджує, що не був належним чином оповіщений про виклик 15.11.2024 року до ТЦК.

При перевірці заперечень судом встановлено, що належних доказів про отримання позивачем повістки № 1208218 від 15.11.2024 року стороною відповідача надано не було.

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1) (пункт 28 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постаново Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (надалі - Порядок № 560)).

Під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським (пункт 40 Порядку № 560).

У разі вручення повістки належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу є:

1)особистий підпис про отримання повістки,

2)відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки (пункт 41 Порядку № 560).

Отже, особистий підпис про отримання повістки є один з способів підтвердження вручення повістки або ознайомлення з її змістом. Відеозапис є альтернативним способом доведення, якщо особистий підпис відсутній або виникає спір щодо особи, яка поставила підпис на повістці.

Також, позивач посилається на те, що не зміг з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 за повісткою № 2867300 від 07.03.2025 року в зв`язку з сімейними обставинами та ним були надіслані копії документів, які надають змогу замінити військову службу на альтернативну (не військову), в зв`язку з прийняттям ним святе водне хрещення по вірі і являється членом Релігійної громади СХБ села Василівка житомирського району Житомирської області.

Разом з тим, суд розглядаючи такі аргументи виходить з того, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

1) перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

2) смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка) (абзаци 19-21 частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

При цьому закон встановлює порядок дій особи, якщо у неї були поважні причини неявки на виклик до ТЦК. Зокрема, у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (абзац 22 частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

18 травня 2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону було встановлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022 № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року № 2015- ІХ, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані.

Водночас оновлення даних протягом 60 днів не виключає обов`язок громадянина у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з`явитися у зазначені у ній місце та строк, який встановлений в абзаці восьмому частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Ця норма встановлює прямий обов`язок з`явитися до ТЦК на виклик за повісткою без конкретизації з якою метою.

Під час мобілізації громадяни викликаються до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів з метою:

1) взяття на військовий облік;

2) проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

3) уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки);

4) призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби (пункт 27 Порядку № 560).

Статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» 16 березня 2017 року № 1951-VIII визначає широкий перелік персональних даних військовозобов`язаних, які можуть підлягати уточненню.

У будь-якому разі незгода позивача з метою виклику, що вказана у повістці, не звільняє його від обов`язку з`явитися на виклик до ТЦК (в абзаці восьмому частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), і надалі не може бути підставою для звільнення від адміністративної відповідальності за порушення цього обов`язку.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.

Відповідно до змісту протоколу позивачу було роз`яснено його права.

Таким чином жодних законних та обґрунтованих підстав для звільнення позивача від адміністративної відповідальності та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення судом не встановлено, оскільки факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення підтверджений належними та допустимими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, розтлумачено сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. У свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.

Таким чином, суд доходить висновку, що саме позиція та докази сторони відповідача є більш переконливими та об`єктивними для суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Ураховуючи викладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам КУпАП, винесена на підставі та в межах повноважень, наданих відповідачу, за наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а отже є законною. У зв`язку з цим у задоволенні позову слід відмовити.

За змістом ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору.

Зважаючи у задоволенні позову, судові витрати позивача відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 5, 9, 73-79, 90, 121, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення залишити без задоволення.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення було проголошено 08 липня 2025 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідент.номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .

Головуючий суддя Г.В.Соловей