Рішення № 128701291, 07.07.2025, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2025 року м. Київ № 640/20478/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Національної енергетичної компанії "Укренерго"

до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Національна енергетична компанія «Укренерго» з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.09.2021 № 0005410703 про нарахування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 06.09.2021 № 0005410703 підлягає скасуванню з огляду на те, що застосування контролюючим органом заходів впливу у вигляді нарахування пені здійснено з порушенням строку, встановленого частиною другою статті 15 Закону України «Про валюту і валютні операції». Позивач вважає, що з моменту виявлення порушення до прийняття спірного рішення минуло понад шість місяців, що виключає можливість застосування відповідальності.

Разом з тим, як стверджує позивач, виявлені порушення строків валютних розрахунків були зумовлені об`єктивними обставинами, зокрема запровадженням жорстких карантинних обмежень у зв`язку з поширенням COVID-19 як на території України, так і в країнах, де перебували контрагенти. У зв`язку з цим виконання зовнішньоекономічних контрактів було ускладнене або неможливе, зокрема через обмеження на переміщення осіб, від яких залежала реалізація окремих етапів проєктів.

Позивач зазначає, що вжив усіх можливих заходів для уникнення порушення строків розрахунків, зокрема неодноразово звертався до Міністерства розвитку економіки з клопотаннями про продовження строків зняття операцій з валютного контролю. Водночас, як стверджується у позовних матеріалах, з боку відповідального органу мали місце значні затримки в обробці звернень, а саму відмову у наданні відповідного висновку було отримано вже після спливу строків, без належного обґрунтування причин відмови.

Застосування пені у цій ситуації, на переконання позивача, суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим у статті 3 Цивільного кодексу України, а також загальним засадам верховенства права. Позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення в повному обсязі.

У відповідь на відзив позивач додатково акцентував увагу на особливому статусі компанії як оператора системи передачі, що реалізовує інвестиційний проєкт за участю Міжнародного банку реконструкції та розвитку, та послався на наявність системних ускладнень в адмініструванні контрактів, пов`язаних із реформуванням ринку електроенергії.

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків - заперечив проти задоволення позову, вказавши, що на підставі акту документальної позапланової перевірки правомірно встановив факти порушення граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами з компаніями DIGSILENT GMBH та Navitasoft Zrt. Відповідач зазначив, що пеня нарахована у відповідності до частини п`ятої статті 13 Закону № 2473-VIII, а карантин не є підставою для звільнення від відповідальності, оскільки відповідні зміни до спеціального закону не вносились. У запереченнях відповідач додатково наголосив на відсутності належних доказів форс-мажору в розумінні статті 13 Закону № 2473-VIII, а також на тому, що позивач фактично не спростовує наявність прострочень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив та просив у задоволенні відмовити.

III. Процесуальні дії у справі

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 17.04.2025 касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, задоволено частково, рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року скасовано, справу №640/20478/22 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу №640/20478/22 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою суду від 06.05.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 05.06.2025.

05.06.2025 р. в засідання прибули представники позивача та відповідача. Представник позивача звернувся з усним клопотанням про надання часу для підготовки відповіді на відзив. З урахуванням необхідності реалізації сторонами процесуальних прав, Суд на місці ухвалив перенести розгляд справи на 03.07.2025 р.

03.07.2025 у судове засідання прибули сторони. Суд на місці ухвалив закінчити підготовче судове засідання та перейти до розгляду справи по суті. Вислухавши думку сторін, суд на місці ухвалив здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» - підприємство, включене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та визначене Законом України «Про ринок електричної енергії» як оператор системи передачі.

У межах реалізації інвестиційного проєкту, який фінансується за рахунок кредитних коштів Міжнародного банку реконструкції та розвитку та Фонду чистих технологій, НЕК «Укренерго» уклало два зовнішньоекономічні контракти:

- 19.07.2018 - контракт № 09-1/1684-18 із компанією IP Systems Zrt. and smart technologies Management-Beratungs-und Beteiligungsgesellschaft mbH (згодом - Navitasoft Zrt.), предметом якого є створення, впровадження та підтримка Інформаційної системи «Система балансуючого ринку та Система адміністратора розрахунків»;

- 11.01.2019 - договір № 06-6/0032-19 із компанією DIGSILENT GMBH (Федеративна Республіка Німеччина), предметом якого є розробка програмного забезпечення Power Factory.

На виконання умов обох контрактів позивачем здійснено передоплати:

- за контрактом з IP Systems Zrt. - загалом на суму 7 460 131,20 дол. США, зокрема 01.11.2018 - аванс у розмірі 799 000,00 дол. США;

- за контрактом з DIGSILENT GMBH - на загальну суму 293 780,00 євро (згідно з платіжними дорученнями від 17.05.2019, 11.09.2020, 22.09.2020, 19.01.2021).

З метою дотримання валютного законодавства НЕК «Укренерго» зверталося до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України із заявами про продовження строків валютного нагляду за цими операціями. На підставі таких звернень Мінекономіки видало висновки:

- від 08.11.2019 № 345 - про продовження строку з 01.11.2019 до 26.04.2020;

- від 15.05.2020 № 885 - про продовження строку до 26.06.2020.

У подальшому позивач подав ще кілька звернень із клопотанням про продовження строків валютного контролю, зокрема листи від 25.06.2020 № 01/22844 та від 08.07.2020 № 01/25540. Однак листом Мінекономіки від 28.07.2020 № 4103-09/46537-07 позивача було повідомлено про відмову в наданні відповідного висновку. При цьому зазначалося, що підстави для продовження строків були визнані недостатньо обґрунтованими. Зазначене рішення Міністерства позивачем не оскаржувалось.

Попри вжиті заходи, окремі постачання послуг або повернення частини передоплати були здійснені після встановленого строку:

- частина послуг за контрактом з DIGSILENT GMBH (11 564,00 євро) була прийнята 17.08.2020 - з простроченням 93 дні;

- низка послуг та повернення частини авансу за контрактом з IP Systems Zrt. були здійснені із затримками у 21, 36, 101 та 124 дні відповідно (в частині суми 135 510,40 дол. США - повернення коштів від 28.10.2020).

28.07.2021 на адресу позивача надійшов акт документальної позапланової виїзної перевірки № 698/31-00-07-03-03/00100227, складений Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків. Перевірку було проведено з питань дотримання валютного законодавства за вказаними контрактами на підставі підпунктів 20.1.4, 75.1.2, 78.1.1 Податкового кодексу України. За результатами перевірки 06.09.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005410703, яким позивачу нараховано пеню на загальну суму 1 578 571,96 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, НЕК «Укренерго» звернулося до Державної податкової служби України зі скаргою, яка рішенням ДПС України від 10.11.2022 № 14265/6/99-00-06-01-02-06 залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.09.2021 № 0005410703. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2023 року позов було задоволено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2024 року рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із такими висновками, Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало касаційну скаргу. Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

V. Норми права, які застосував суд

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України, визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право, зокрема проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, встановлено, що на контролюючі органи покладено функцію зі здійснення контролю за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Відповідно до п. п.14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Також, спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIII (далі - Закон № 2473), Положенням про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 (далі - Положення) та Інструкцією про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженою постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7 (далі - Інструкція).

Так, принципи валютного регулювання викладені у ст. 2 Закону № 2473 та передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб - резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов`язання, пов`язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.

Відповідно до норм ч. 1 ст. 11 Закону № 2473, валютний нагляд в Україні здійснюється органами валютного нагляду та агентами валютного нагляду.

За змістом ч. 4 ст. 11 Закону № 2473, органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 11 Закону № 2473, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.

При цьому, частинами 1, 2, 5 статті 13 Закону № 2473, визначено, що Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Національний банк України має право встановлювати винятки та (або) особливості запровадження цього заходу захисту для окремих товарів та (або) галузей економіки за поданням Кабінету Міністрів України.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів не застосовуються щодо розрахунків, пов`язаних з договорами про участь у розподілі пропускної спроможності, а також щодо грошового забезпечення (кредитних лімітів) з метою участі в аукціонах з розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів.

Національний банк України має право встановлювати мінімальні граничні суми операцій з експорту та імпорту товарів, на які поширюються встановлені відповідно до цього Закону граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.

Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Відповідно до норм ч. 7 ст. 13 Закону № 2473, у разі прийняття до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, що виникла внаслідок недотримання нерезидентом строку, передбаченого зовнішньоекономічним договором (контрактом), або прийняття до провадження уповноваженим органом відповідної країни документа про стягнення такої заборгованості з боржника-нерезидента на користь резидента в позасудовому (досудовому) примусовому порядку строк, встановлений відповідно до цієї статті, зупиняється з дня прийняття до розгляду такої заяви (прийняття до провадження відповідного документа) і пеня за порушення строку в цей період не нараховується.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про відмову в позові повністю чи частково в частині майнових вимог або про відмову у відкритті провадження у справі чи про залишення позову без розгляду, а також у разі визнання документа про стягнення заборгованості з боржника-нерезидента таким, що не підлягає виконанню, недійсним, незаконним тощо та (або) закриття (припинення) провадження без зарахування грошових коштів на рахунки резидентів у банках України за таким документом строк, встановлений відповідно до цієї статті, поновлюється і пеня за його порушення нараховується за кожний день прострочення, включаючи період, на який цей строк було зупинено.

У разі ухвалення судом, міжнародним комерційним арбітражем рішення про задоволення позову сплаті підлягає лише пеня, нарахована до дня прийняття позовної заяви до розгляду судом, міжнародним комерційним арбітражем.

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів встановлені п. 21 розд. II Положення № 5, та становлять 365 календарних днів

Граничні строки розрахунків, зазначені в пункті 21 розділу II цього Положення:

1) не поширюються на операцію з експорту, імпорту товарів (уключаючи незавершені розрахунки за операцією), сума якої (в еквіваленті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на дату здійснення операції) є меншою, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - незначна сума), крім дроблення операцій з експорту товарів або дроблення валютних операцій; (Підпункт 1 пункту 22 розділу II в редакції Постанов Національного банку № 35 від 06.02.2019, № 57 від 27.04.2020);

2) застосовуються з урахуванням установлених Національним банком за поданням Кабінету Міністрів України, відповідно до абзацу другого частини першої статті 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" (далі - Закон про валюту), винятків та (або) особливостей для окремих товарів, та (або) галузей економіки. (Підпункт 2 пункту 22 розділу II в редакції Постанови Національного банку № 67 від 14.05.2019).

Відповідно до п. 23 Положення № 5, розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного пунктом 21 розділу II цього Положення, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення, у повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 22 розділу II цього Положення стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п`ятою цієї статті (ч. 8 ст.13 Закону № 2473).

VI. Оцінка суду

Постановою Верховного Суду від 17 квітня 2025 року у справі № 640/20478/22 рішення судів першої та апеляційної інстанцій було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли висновку про незаконність спірного податкового повідомлення-рішення виключно з огляду на процедурні аспекти проведення перевірки, не дослідивши по суті обставини, викладені в акті перевірки, та правомірність нарахування пені відповідно до вимог статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».

Касаційний суд наголосив, що з огляду на специфіку правовідносин, пов`язаних із валютним наглядом, положення Податкового кодексу України, які встановлюють мораторій на проведення документальних перевірок у період дії карантину, не поширюються на перевірки з питань дотримання строків валютних розрахунків. Верховний Суд окремо звернув увагу, що Закон № 2473-VIII має статус спеціального нормативно-правового акта і саме його положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Вказана правова позиція є обов`язковою до врахування судами нижчих інстанцій відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України та частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Отже, під час нового розгляду справи суд має надати оцінку саме фактичним обставинам, пов`язаним з порушенням строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, та встановити, чи були підстави для нарахування пені за змістом статті 13 Закону № 2473-VIII.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Національна енергетична компанія «Укренерго» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами № UE/5/1 (09-1/1684-18) від 19.07.2018 та № 06-6/0032-19 від 11.01.2019 за період з 19.07.2018 по 08.07.2021.

За результатами перевірки складено акт від 28.07.2021 № 698/31-00-07-03-03/00100227, яким зафіксовано порушення позивачем пункту 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII, зокрема у частині порушення граничних строків розрахунків при виконанні зобов`язань за вищевказаними контрактами з нерезидентами DIGSILENT GMBH (Федеративна Республіка Німеччина) та Navitasoft Zrt (Угорщина).

На підставі зазначеного акта, з урахуванням наданих заперечень, контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2021 № 0005410703, яким позивачу нараховано пеню за порушення строків валютних розрахунків на загальну суму 1 578 571,96 грн.

Оскаржене податкове повідомлення-рішення було залишене без змін за результатами адміністративного оскарження - рішенням ДПС України від 10.11.2022 № 14265/6/99-00-06-01-02-06.

Суд встановив, що 19 липня 2018 року між НЕК «Укренерго» та спільним підприємством «IP Systems Zrt. and smart technologies Management-Beratungs-und Beteiligungsgesellschaft mbH» (надалі IP Systems Zrt.) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 09-1/1684-18 щодо поставки, впровадження та супроводу інформаційної системи, що включає, зокрема, Систему балансуючого ринку та Систему адміністратора розрахунків.

На виконання умов зазначеного контракту позивач здійснив оплату на користь компанії-нерезидента загалом на суму 7 460 131,20 дол. США, у тому числі 1 листопада 2018 року - попередню оплату в розмірі 799 000,00 дол. США. З урахуванням пункту 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII та пункту 21 розділу II Положення, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5, граничний строк отримання товарів, послуг або повернення коштів за вказаною попередньою оплатою спливав 1 листопада 2019 року.

На підставі звернень позивача Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України було видано висновки від 08.11.2019 № 345 та від 15.05.2020 № 885, якими строк валютного нагляду за вказаною операцією продовжено відповідно до 26.04.2020 та 26.06.2020 включно.

Разом з тим, частина розрахунків, пов`язаних із поставкою послуг та поверненням частини невикористаної передоплати, була здійснена з порушенням визначених строків. Зокрема, за матеріалами акту перевірки, порушення строків становило:

- 21 день по сумі 36 589,80 дол. США,

- 36 днів по сумі 18 508,51 дол. США,

- 101 день по сумі 3 068,16 дол. США,

- 124 дні щодо повернення 135 510,40 дол. США.

Наявність затримок підтверджується як самими актами приймання-передачі, так і банківськими документами, що додаються до матеріалів справи.

Позивач, намагаючись уникнути відповідальності, звертався до Мінекономіки із заявами про подальше продовження строку здійснення розрахунків, однак листом від 28.07.2020 № 4103-09/46537-07 його клопотання залишено без задоволення. Доказів оскарження цієї відмови, або її скасування в установленому порядку, позивач не надав. Отже, останнім чинним висновком залишається висновок Мінекономіки, що продовжив строк лише до 26.06.2020.

Таким чином, твердження позивача про відсутність порушень строків валютного контролю за контрактом з IP Systems Zrt. не підтверджуються матеріалами справи, а вчинені дії відповідача з нарахування пені у зв`язку з простроченням розрахунків є обґрунтованими та відповідають вимогам статті 13 Закону № 2473-VIII.

Крім того, судом встановлено, що 11 січня 2019 року між НЕК «Укренерго» та компанією DIGSILENT GMBH (Федеративна Республіка Німеччина) було укладено зовнішньоекономічний договір № 06-6/0032-19, предметом якого була розробка програмного забезпечення Power Factory для забезпечення оперативної генерації файлів індивідуальної моделі енергосистеми (IGM). Загальна сума передоплати за цим контрактом становила 293 780,00 євро, що підтверджується платіжними дорученнями за період з 17.05.2019 по 19.01.2021.

У межах перевірки встановлено, що частина послуг, оплачених у травні 2019 року (70 464,00 євро), була фактично надана нерезидентом лише 17.08.2020, що підтверджується актом приймання-передачі на суму 187 904,00 євро. У результаті цього, сума 11 564,00 євро була зарахована з перевищенням граничного строку у 365 календарних днів, установленого пунктом 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII та пунктом 21 розділу II Положення, затвердженого постановою НБУ від 02.01.2019 № 5. Кількість днів прострочення склала 93 дні.

У зв`язку з цим контролюючим органом було нараховано пеню, передбачену частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII, яка встановлює відповідальність у вигляді 0,3 % пені за кожен день порушення строку розрахунку, але не більше суми самого порушеного зобов`язання.

Згідно з положеннями підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, саме контролюючі органи здійснюють нагляд за дотриманням строків розрахунків в іноземній валюті. Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, такі органи зобов`язані самостійно визначати суму грошового зобов`язання у разі виявлення порушення вимог, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, нарахування пені в частині порушення граничного строку за договором з DIGSILENT GMBH ґрунтується на чинному законодавстві, підтверджене первинними документами та відповідає межам компетенції контролюючого органу.

Суд зазначає, що відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII, порушення резидентами встановлених строків розрахунків тягне за собою відповідальність у вигляді пені, яка нараховується за кожний день прострочення в розмірі 0,3 % суми неодержаних коштів, але не більше розміру самого зобов`язання.

При цьому, хоча зазначеним Законом не врегульовано процедурні аспекти прийняття рішень про застосування такої пені, механізм реалізації відповідного повноваження закріплено в Податковому кодексі України, зокрема через положення статей 54 та 19-1. У зв`язку з цим, контролюючі органи мають обов`язок самостійно визначати відповідні грошові зобов`язання у випадках встановлення порушень строків валютних розрахунків.

Водночас суд наголошує, що правовідносини, які виникають у зв`язку з порушенням строків за валютними операціями, регулюються виключно спеціальним законом - Законом № 2473-VIII, а не нормами податкового права в широкому розумінні. Ототожнення пені, що застосовується в межах валютного регулювання, з податковою пенею, не допускається, оскільки вони мають різну правову природу та підпадають під дію різних норм матеріального права.

Це узгоджується з положеннями частин 1 3 статті 3 Закону № 2473-VIII, відповідно до яких регулювання валютних операцій здійснюється винятково зазначеним Законом, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до нього. У разі колізії між положеннями Закону № 2473-VIII та іншими законами, перевага надається нормам Закону № 2473-VIII.

Враховуючи зазначене, положення пункту 52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які передбачають ненарахування або списання пені у зв`язку з встановленням карантину через COVID-19, не можуть бути застосовані до відносин, що регулюються Законом № 2473-VIII, оскільки такі зміни до цього Закону внесені не були.

На цьому наголошував і Верховний Суд, який у своїх постановах (зокрема у справі № 240/25642/22) підкреслив, що будь-яке звільнення від відповідальності за порушення строків валютних розрахунків має прямо випливати з норм спеціального закону. Оскільки таких змін у період дії карантину до Закону № 2473-VIII внесено не було, пеня підлягає застосуванню на загальних підставах.

Суд враховує, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, зокрема викладеної в постанові від 23 липня 2024 року у справі № 240/25642/22, пеня, передбачена частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» № 2473-VIII, підлягає застосуванню на загальних підставах, навіть у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України у зв`язку з поширенням COVID-19.

У зазначеній постанові Суд дійшов висновку, що пункт 52-1 підрозділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який встановлює особливий режим щодо пені у період карантину, не розповсюджується на валютні правовідносини, оскільки останні врегульовані спеціальним законом - Законом № 2473-VIII. Зазначені правовідносини мають специфічний характер, регулюються окремим нормативно-правовим актом і, відповідно, не можуть бути підмінені положеннями податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція підтверджується також у постанові Верховного Суду від 14 лютого 2025 року у справі № 400/5882/23. У цій справі суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що встановлений ПК України мораторій на проведення документальних перевірок (пункт 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ) не стосується перевірок, які здійснюються з метою контролю за дотриманням вимог валютного законодавства, зокрема строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.

Таким чином, Верховний Суд чітко розмежував сферу застосування норм податкового права та валютного регулювання, вказавши на автономний характер правового режиму відповідальності, встановленої статтею 13 Закону № 2473-VIII. За таких обставин положення ПК України про ненарахування або списання пені у період карантину не впливають на застосування санкцій за порушення строків валютних розрахунків.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд зобов`язаний враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічна вимога передбачена і частиною шостою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою такі висновки є обов`язковими до врахування іншими судами.

Як убачається з матеріалів справи, фактичні обставини, викладені в акті перевірки, не заперечуються позивачем і підтверджують порушення встановлених строків розрахунків, передбачених пунктом 3 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», при виконанні зовнішньоекономічних зобов`язань за двома контрактами:

-договором від 11.01.2019 № 06-6/0032-19, укладеним з нерезидентом DIGSILENT GMBH (Німеччина), та

-контрактом від 19.07.2018 № 09-1/1684-18, укладеним з компанією Navitasoft Zrt (Угорщина).

На підставі частини п`ятої статті 13 зазначеного Закону, за такі порушення передбачено відповідальність у вигляді пені. Підстав для неврахування відповідної відповідальності, у тому числі у зв`язку з пандемією COVID-19, суд не встановив.

Таким чином, дії контролюючого органу щодо нарахування пені за результатами перевірки правомірні, а податкове повідомлення-рішення - законне.

Враховуючи викладене, у тому числі встановлені фактичні обставини справи, правове регулювання валютних операцій, положення спеціального законодавства та усталену практику Верховного Суду щодо застосування статті 13 Закону № 2473-VIII, суд доходить висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі та у межах повноважень податкового органу, з дотриманням вимог матеріального права.

Факт порушення позивачем встановлених законом строків валютних розрахунків підтверджується матеріалами справи та не заперечується ним у суті. Підстави для звільнення позивача від відповідальності за частиною п`ятою статті 13 Закону № 2473-VIII - у тому числі у зв`язку з дією карантину чи форс-мажорних обставин - документально не підтверджені.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

VІI. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У зв`язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.