Рішення № 128669393, 07.07.2025, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10034/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2025 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В. за участю секретаря судового засідання Грабової Т.П., представника позивача Соколовської А.В., представника Одеської митниці Костилєвої А.Д., представник -Державної казначейської служби України - не з`явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Одеської митниці, Державної казначейської служби України, в якому відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог від 20.05.2025 року (вхід. від 21.05.2025 року) просить:

- Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000152/2 від 21 березня 2025 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000245.

- Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України 300769,20 грн. (триста тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень 20 коп.) збитків (шкоди), понесених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 внаслідок здійснення Одеською митницею неправомірної затримки в митному оформленні, прийняття неправомірного й протиправного рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000152/2 від 21 березня 2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000245.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Відповідно до укладеного фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 ) зовнішньоекономічного контракту № BRT213005 від 07.12.2022 р. з продавцем TIANJIN BORUITE BICYCLE CO., LTD на митну територію України надійшов придбаний ФОП ОСОБА_1 товар велосипеди з шарикопідшипниками: bicycle/велосипед Hunter-24 - 144 шт. (сет); bicycle/ велосипед Hunter-26 - 138 шт. (сет); bicycle/велосипед Hunter-27.5 186 шт. (сет); bicycle/велосипед Hunter-29 370 шт. (сет ); bicycle/велосипед Fox-24 38 шт. (сет); bicycle/велосипед Fox-26 92 шт. (сет); bicycle/велосипед Fox-27.5 92 шт. (сет); bicycle/велосипед Fox-29 - 140 шт. (сет); bicycle/велосипед Arena-24 98 шт. (сет); bicycle/велосипед Arena-26 92 шт. (сет); bicycle/велосипед Arena-27,5 - 158 шт. (сет); bicycle/велосипед Arena-29 174 шт. (сет); bicycle/велосипед Magic-24 50 шт. (сет); bicycle/велосипед Magic-26 46 шт. (сет); bicycle/велосипед Mars-24 51 шт. (сет); bicycle/велосипед Shadow-26 100 шт. (сет); bicycle/велосипед Canyon-27.5 101 шт. (сет); bicycle/велосипед Urban-29 - 140 шт. (сет); bicycle/велосипед Elite-26 50 шт. (сет); bicycle/велосипед Elegant-28" WITH BASKET - 80 шт. (сет); bicycle/ велосипед Giant-30.5 50 шт. (сет); bicycle/велосипед Trail-29 - 100 шт. (сет); bicycle/ велосипед Apache-29 101 шт. (сет). Для зручності транспортування поставляються у розібраному стані. Торговельна марка - Cross, Titan. Виробник - TIANJIN BORUITE BICYCLE CO., LTD. Країна виробництва - CN, Китай.

З метою митного оформлення придбаних товарів та випуску їх у вільний обіг, 11.03.2025 року позивачем через декларанта подано електрону митну декларацію № 25UA500500008028U8 разом із відповідними супровідними документами, згідно яких митна вартість товару була визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження заявлених відомостей щодо митної вартості ввезеного товару з вказаною митною декларацією ФОП ОСОБА_1 через митного брокера (ТОВ АЛІДАРТ) подано необхідні документи.

За результатами розгляду поданих документів відповідач своїм електронним повідомленням від 21.03.2025 р. о 09:34:07 до документа № 25UA500500008028U8 повідомив декларанта, що подані до митного оформлення документи містять розбіжності стосовно відомостей щодо включення числових значень складових митної вартості до ціни товару, з огляду на які, відповідачем було висунуто вимогу про надання додаткових документів.

У відповідь на вищезазначене повідомлення відповідача декларант електронними повідомленням від 21.03.2025 р. о 10:58:03 та о 11:13:48 до документа № 25UA500500008028U8 та листом від 21.03.2025 додатково та повторно надав: висновок експерта про вартісні характеристики товару № 20-57/02-2025 від 28.02.2025 р.; експортну митну декларацію країни відправлення № 020220240001147308 від 25.11.2024 р. з перекладом на українську мову; рахунок-фактуру щодо транспортно-експедиційних послуг № РФ-24330 від 24.02.2025 р.; прайс-лист виробника товару (prise list) б/н від 10.11.2024 р.; специфікацію до інвойсу (specification to invoice) № BRT243006-3 від 05.12.2024 р.; коносамент (bill of lading) № HLCUSZX2411CCBW3 від 29.11.2024 р.

Позивач вважає, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною Контракту, відповідають вимогам ст.53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх дані піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

Щодо завданої митницею шкоди позивач також зазначив, що митне оформлення товару згідно вимог МК України мало бути здійснене протягом чотирьох годин з моменту пред`явлення товару до митного оформлення. Однак митне оформлення товару позивача, який вже перебував в зоні митного контролю на момент подання митної декларації 11 березня 2025 року, було здійснене лише 21.03.2025 року. На вимогу митного органу товар було одразу пред`явлено до митного огляду, проте митний огляд товару без жодної причини не здійснювався, що свідчить про бездіяльність митного органу та порушення ним ст.ст.255, 338 МК України. Лише 20.03.2025 року митницею здійснено митний огляд товару. Після проведення митного огляду та складання відповідного акту митницею 21.03.2025 року відмовлено у митному оформленні товару позивача та прийняте зазначене вище рішення про коригування митної вартості товару. Отже, тільки 21.03.2025 року митне оформлення товару було завершене, і позивач зміг вивезти товар з території вантажного митного комплексу. У зв`язку з затримкою митного оформлення товару позивачем 21.03.2025 та 22.03.2025 отримано від експедитора ТОВ "Клевер Тім" у рамках укладеного з ним договору транспортного експедування № 0401/22/001 від 04.01.2022р. рахунки № 24678, № 24682 від 21.03.2025р. та акти надання послуг № 24678, № 24682 від 21.03.2025р. на сплату послуг по індентифікаційному догляду автотранспорта, транспортно-експедиційному забезпечення вантажу при митному очищенні, розміщенні автотранспортних засобів на ВМК та штрафних санкцій за простій автомобіля у зв`язку з митним оформленням та оглядом вантажу, щодо якого проводилося митне оформлення, на загальну суму 311884,20 грн. Згідно уточненого позову, з вказаної суми лише 11115 грн за надані послуги транспортно-експедиційного забезпечення вантажу при митному очищенні вантажу є типовими, звичайними, передбачуваними витратами у процесі перевезення і митного очищення товару, понесення яких не залежить від дій / бездіяльності митного органу. А решта суми витрат 300769,20 грн є збитками, завданими позивачу неправомірними діями та рішенням митного органу (розміщення транспортних засобів на ВМК, простій транспортних засобів у зв`язку з митним оформленням та оглядом товару).

08.05.2025 року представник відповідача Одеської митниці подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, зокрема, таке.

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №25UA500500008028U8 від 11.03.2025, відповідно до якої за умовами поставки FOB на митну територію України надійшов товар ОСОБА_1 , а саме: товар № 1 - Велосипеди з шарикопідшипниками:Bicycle/ Велосипед Hunter-24"- 144 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Hunter-26"- 138 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Hunter_27.5"- 186шт(сет); Bicycle/ Велосипед Hunter-29"- 370шт(сет); Bicycle/ Велосипед Fox_24"- 38шт(сет); Bicycle/ Велосипед Fox-26"- 92шт(сет); Bicycle/ Велосипед Fox-27.5"- 92шт(сет); Bicycle/ Велосипед Fox-29"- 140 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Arena-24"- 98шт(сет); Bicycle/ Велосипед Arena-26"- 92шт(сет); Bicycle/ Велосипед Arena-27,5"- 158 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Arena-29"- 174шт(сет); Bicycle/ Велосипед Magic-24"- 50шт(сет); Bicycle/ Велосипед Magic-26"- 46шт(сет); Bicycle/ Велосипед Mars-24"- 51шт(сет); Bicycle/ Велосипед Shadow-26"- 100шт(сет); Bicycle/ Велосипед Canyon_27.5"- 101шт(сет); Bicycle/ Велосипед Urban-29"- 140 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Elite_26"- 50шт(сет); Bicycle/ Велосипед Elegant-28" WITH BASKET- 80шт(сет); Bicycle/ Велосипед Giant-30.5"- 50шт(сет); Bicycle/ Велосипед Trail-29"- 100 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Apache-29"- 101шт(сет); Для зручності транспортування поставляються у розібраному стані.Торговельна марка- Cross, Titan.Виробник- TIANJIN BORUITE BICYCLE CO.,LTD.Країна виробництва - CN, Китай.

На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA500500008028U8 від 11.03.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000152/2 від 21.03.2025, а саме:

До митного оформлення наданий коносамент від 29.11.2024 року № S0124110559, разом з тим, у митній декларації країни відправлення від 25.11.2025 року 020220240001147308 містяться відомості про інший номер коносаменту, який до митного оформлення не надавався.

Крім того, виходячи з дат коносаменту та митної декларації країни відправлення вбачаються неможливість внесення до митної декларації країни відправлення коносаменту, що датується пізніше дати експортної декларації.

У наданому до митного оформлення прайс-листі, що датований 10.11.2024, містяться посилання на контракт № BRT213005 від 07.12.2022 року, тобто вказаний документ не адресований необмеженому колу осіб, а конкретному суб`єкту, а отже суперечить змісту та суті вказаного документу.

Договір транспортного експедирування 0401/22/001 від 04.01.2022 не підписано клієнтом у передбачених для цього графах, QR код сертифіката походження не зчитується, та не перевіряється, що може свідчити про не автентичність вказаних документів, що подані до митного оформлення.

Аналіз підписів контрагентів за договором свідчить про виготовлення зображень печаток та підписів шляхом їх копіювання, що підтверджено ідентичним накладенням підпису на печатки у різних документах, на товаросупровідних документах (інвойси, коносамент) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону.

Також, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат. Згідно товаросупровідних документів вартість фрахту сплачено вантажоотримувачем у порту вивантаження, але ніякі платіжні документи щодо сплати вартості фрахту до митного оформлення не надавались, що ставить під сумнів факт сплати за морське перевезення вантажу.

Враховуючи наявність перевантаження, можлива наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення у порушення статті 335 МКУ. Зазначені відомості не заявлялись до митного оформлення оцінюваної партії товару.

Документи, підтверджуючі витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, ПРР, інформацію про вартість зберігання до митного оформлення не надавались, що унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару; у поданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначено інший коносамент, даний документ до митного оформлення не надавався.

Оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

На підставі ч.3 статті 53 МКУ, п. 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом у встановленому порядку на українську мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів.

21.03.2025 року декларантом шляхом інформаційних технологій надано лист, згідно якого було надано до митниці додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: довідку експерта від 28.02.2025 року № 20-57/02-2025 року, переклад експортної декларації країни відправлення, рахунок № РФ-24330 від 24.02.2025 року, специфікація № BRT243006-3, коносамент HLCUSZX2411CCBW3 та прайс-лист від 10.11.2024 року. Також листом повідомлено, що інші документи надаватись не будуть.

Таким чином, вказані вище розбіжності усунені не були. Декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МКУ.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500500008028U8 від 11.03.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Щодо вимоги позивача про відшкодування шкоди відповідач зазначив, що тривалість митного оформлення товару позивача була викликана затримкою з боку позивача у пред`явленні товару до митного контролю. Після пред`явлення декларантом товару до митного огляду митне оформлення товару було завершене у передбачені МК України строки. Отже, вини митниці у завданні шкоди позивача немає.

07.05.2025 року представник відповідача Державної казначейської служби України подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти задоволення позову до ДКСУ заперечуває, вважає позов необґрунтованим. У відзиві відповідач зазначив, зокрема, що у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема, і про стягнення відшкодування завданої шкоди (компенсації), немає необхідності визначати відповідачем Державну казначейську службу України (Казначейство) або її територіальний орган. Відповідач вважає, що за наявності передбачених законом підстав завдана особі шкода підлягає відшкодуванню тим державним органом, протиправними рішенням, дією чи бездіяльністю якого така шкода була завдана. Крім того, те, що на органи Казначейства покладено повноваження щодо безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, не свідчить, що такі органи мають бути учасниками по кожній судовій справі, де однією з вимог є стягнення коштів з Державного бюджету України.

Ухвалою від 21.04.2025 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

23.04.2025 року представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

Ухвалою від 24.04.2025 року клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін задоволено. Ухвалено здійснювати подальший розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Викликано сторін у судове засідання на 27 травня 2025 року на 14:00 год.

28.04.2025 року до суду через канцелярію від відповідача (Одеської митниці) надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 21.05.2025 року задоволено клопотання представника Одеської митниці. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті, призначене на 27 травня 2025 року на 14:00 год., підготовчим засіданням.

Ухвалою від 27.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення збитків.

Ухвалою від 27.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Одеської митниці про повернення позивачу позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Одеської митниці, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, стягнення збитків.

Ухвалою від 27.05.2025 року задоволено заяву представника Одеської митниці про допит свідків. Викликано у судове засідання з розгляду справи по суті свідка ОСОБА_2 .

Ухвалою від 27.05.2025 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 26.06.2025 року о 14 год. 30 хв., з`явилися представник позивача та представник відповідача Одеської митниці.

Представник відповідача Державної казначейської служби України у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України суд ухвалив про розгляд справи за відсутності представника Державної казначейської служби України.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача Одеської митниці проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши вступне слово представника позивача та представника Одеської митниці, допитавши свідка ОСОБА_2 , дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 07.12.2022 року між TIANJIN BORUITE BICYCLE CO., LTD (Компанія) (Китай) (Продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) було укладено Контракт № BRT213005 від 07.12.2022 р. (а.с. 55-57, т. 1), відповідно до предмету якого Продавець продає, а Покупець купує товар велосипеди відповідно до цього Договору.

11.03.2025 року на підставі Контракту № BRT213005 від 07.12.2022 р. декларант позивача подав до Одеської митниці митну декларацію № 25UA500500008028U8 з метою митного оформлення імпортованого товару за Контрактом.

Поставка товару здійснюється на умовах: FOB - Тянцзинь, відповідно з правилами Інкотермс 2010 (п.п. 3.3. Контракту).

Вартість одиниці і загальна сума Товару вказується в інвойсі в доларах США (п.п. 2.1. Контракту).

Згідно до інвойсу № BRT243006-3 від 05.12.2024 р., який є невід`ємною частиною даного контракту, Позивачу було поставлено товар за переліком, на загальну суму 122 405,50 доларів США.

Умови оплати за товар визначені згідно п.п. 2.3. Контракту № BRT213005 від 07.12.2022 р., шляхом безготівкового банківського переказу Покупця в доларах США на користь Продавця по платіжним реквізитам.

Відповідно до доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 10.07.2023 змінено умови оплати та викладено п.п. 3.1. Контракту № BRT213005 від 07.12.2022 р. у наступній редакції: умови оплати обговорюються в кожному інвойсі окремо.

Згідно інвойсу № BRT243006-3 від 05.12.2024 р., який є невід`ємною частиною даного контракту, вид оплати відстрочка платежу: 87 000 доларів США до прибуття товару до місця призначення та 35 405,5 доларів США після отримання товару в місці призначення.

У графі 31 Митної декларації вказаний опис товару 1: Велосипеди з шарикопідшипниками: Bicycle/ Велосипед Hunter-24"- 144 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Hunter-26"- 138 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Hunter_27.5"- 186шт(сет); Bicycle/ Велосипед Hunter-29"- 370шт(сет); Bicycle/ Велосипед Fox_24"- 38шт(сет); Bicycle/ Велосипед Fox-26"- 92шт(сет); Bicycle/ Велосипед Fox-27.5"- 92шт(сет); Bicycle/ Велосипед Fox-29"- 140 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Arena-24"- 98шт(сет); Bicycle/ Велосипед Arena-26"- 92шт(сет); Bicycle/ Велосипед Arena-27,5"- 158 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Arena-29"- 174шт(сет); Bicycle/ Велосипед Magic-24"- 50шт(сет); Bicycle/ Велосипед Magic-26"- 46шт(сет); Bicycle/ Велосипед Mars-24"- 51шт(сет); Bicycle/ Велосипед Shadow-26"- 100шт(сет); Bicycle/ Велосипед Canyon_27.5"- 101шт(сет); Bicycle/ Велосипед Urban-29"- 140 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Elite_26"- 50шт(сет); Bicycle/ Велосипед Elegant-28" WITH BASKET- 80шт(сет); Bicycle/ Велосипед Giant-30.5"- 50шт(сет); Bicycle/ Велосипед Trail-29"- 100 шт(сет); Bicycle/ Велосипед Apache-29"- 101шт(сет); Для зручності транспортування поставляються у розібраному стані.Торговельна марка- Cross, Titan.Виробник- TIANJIN BORUITE BICYCLE CO., LTD. Країна виробництва - CN, Китай.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною контракту.

Разом з митною декларацією декларантом було подано наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) № BRT213005 від 28.11.2024 р.;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № BRT243006-3 від 05.12.2024 р.;

- коносамент (Bill of lading) № S0124110559 від 29.11.2024 р.;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 270225-01 від 27.02.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 270225-02 від 27.02.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 270225-03 від 27.02.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 270225-04 від 27.02.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 270225-05 від 27.02.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 270225-06 від 27.02.2025;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 24C040000732/50002 від 18.12.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару (Swift) б/н від 10.12.2024;

-рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-24330 від 24.02.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка від експедитора ТОВ Клевер Тім) № 240225/1 від 24.02.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка від експедитора ТОВ Клевер Тім) № 240225/2 від 24.02.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка від експедитора ТОВ Клевер Тім) № 240225/3 від 24.02.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка від експедитора ТОВ Клевер Тім) № 240225/4 від 24.02.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка від експедитора ТОВ Клевер Тім) № 240225/5 від 24.02.2025;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару (довідка від експедитора ТОВ Клевер Тім) № 240225/6 від 24.02.2025;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 10.11.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 10.07.2023;

-зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № BRT213005 від 07.12.2022;

- договір про надання послуг митного брокера № 0401-22 від 04.01.2022;

- договір (контракт) про перевезення (ТЕО з ТОВ Клевер Тім) № 0401/22/001 від 04.01.2022;

- інші некласифіковані документи (Вагова HLBU3278999) від 27.02.2025;

- інші некласифіковані документи (Вагова BEAU4999713) від 27.02.2025;

- інші некласифіковані документи (Вагова HAMU1963015) від 27.02.2025;

- інші некласифіковані документи (Вагова TEMU8150759) від 27.02.2025;

- інші некласифіковані документи (Вагова DAYU6127897) від 27.02.2025;

- інші некласифіковані документи (Вагова FANU1161351) від 27.02.2025;

- інші некласифіковані документи (Заява на физогляд) від 26.02.2025;

- інші некласифіковані документи (Лист відправника) від 28.11.2024;

- копія митної декларації країни відправлення № 020220240001147308 від 25.11.2024.

Митним органом було зобов`язано декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом у встановленому порядку на українську мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

21.03.2025 року декларантом в електронному вигляді надано лист, згідно якого було надано до митниці додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: довідку експерта від 28.02.2025 року № 20-57/02-2025 року, переклад експортної декларації країни відправлення, рахунок № РФ-24330 від 24.02.2025 року, специфікація № BRT243006-3, коносамент HLCUSZX2411CCBW3 та прайс-лист від 10.11.2024 року. Також листом повідомлено, що інші документи надаватись не будуть.

21.03.2025 року Одеською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000152/2 за митною декларацією № 25UA500500008028U8 (а.с. 53, т. 1).

У вказаному рішенні про коригування заявленої митної вартості товарів зазначено, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, ознаки підробки та не подані всі документи, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема:

До митного оформлення наданий коносамент від 29.11.2024 року № S0124110559, разом з тим, у митній декларації країни відправлення від 25.11.2025 року 020220240001147308 містяться відомості про інший номер коносаменту, який до митного оформлення не надавався. Крім того, виходячи з дат коносаменту та митної декларації країни відправлення вбачаються неможливість внесення до митної декларації країни відправлення коносаменту, що датується пізніше дати експортної декларації. У наданому до митного оформлення прайс-листі, що датований 10.11.2024, містяться посилання на контракт № BRT213005 від 07.12.2022 року, тобто вказаний документ не адресований необмеженому колу осіб, а конкретному суб`єкту, а отже суперечить змісту та суті вказаного документу. Договір транспортного експедирування 0401/22/001 від 04.01.2022 не підписано клієнтом у передбачених для цього графах, QR код сертифіката походження не зчитується, та не перевіряється, що може свідчити про неавтентичність вказаних документів, що подані до митного оформлення. Аналіз підписів контрагентів за договором свідчить про виготовлення зображень печаток та підписів шляхом їх копіювання, що підтверджено ідентичним накладенням підпису на печатки у різних документах, на товаросупровідних документах (інвойси, коносамент) відсутні печатки (штампи) іноземних компетентних митних органів при проходженні кордону. Також, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. згідно наказу МФУ від 24.05.2012 № 599 до зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, калькуляція транспортних витрат. Згідно товаросупровідних документів вартість фрахту сплачено вантажоотримувачем у порту вивантаження, але ніякі платіжні документи щодо сплати вартості фрахту до митного оформлення не надавались, що ставить під сумнів факт сплати за морське перевезення вантажу; враховуючи наявність перевантаження, можлива наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення у порушення статті 335 МКУ. Зазначені відомості не заявлялись до митного оформлення оцінюваної партії товару. Документи, підтверджуючі витрати, пов`язані з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, ПРР, інформацію про вартість зберігання до митного оформлення не надавались, що унеможливлює проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару; у поданій до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення зазначено інший коносамент, даний документ до митного оформлення не надавався. З огляду на вищевикладені розбіжності, відсутність всіх відомостей, які підтверджують складові митної вартості товарів, відповідно до частини третьої статті 53 МКУ пропонуємо надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення з перекладом у встановленому порядку на українську мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. У відповідності до частини 6 статті 53 МКУ декларанту або уповноваженій ним особі було запропоновано за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Митним органом було обрано метод визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

У рішенні зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості аналогічних товарів (з урахуванням опису товару, країни походження, вагових характеристик, а також ідентичних умов поставки FOB) є більшим, наприклад за митною декларацією від 04.03.2024 № UA100100/2024/025495 та становить 187,79 доларів США за одиницю, ніж заявлено декларантом 59,43 доларів США за одиницю.

21.03.2025 року Одеською митницею оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000245, в якій зазначено про прийняття рішення про коригування митної вартості товарів (а.с. 54, т. 1).

Також судом встановлено, що декларантом пред`явлено митному органу до митного оформлення товар за митною декларацією № 25UA500500008028U8 11.03.2025 року.

Митний огляд товару було проведено 20.03.2025 року.

Митне оформлення товару позиваче завершене 21.03.2025 року прийняттям оскражуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до положень статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу частин 1, 2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною п`ятою статті 53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, аналіз положень ч.3 ст.53, ч. 1, 2 та 5 ст.54, ст.58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.

Відповідно до ч. 3, 4 ст.53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.

Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-127а15, від 30.06.2015 року у справі № 21 -591 аі5 (814/283/14), Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018 року № 826/997/16, від 20.02.2015 року № 826/8799/16, від 17.04.2018 року № 815/329/17, від 14.09.2018 року №821/1617/17.

Щодо посилання відповідача на те, що у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення зазначено коносамент з іншими реквізитами, ніж у поданому декларантом до митного оформлення, та який не наданий до митного органу, слід зазначити, що згідно практики морського перевезення, залежно від того, ким випускається документ, коносаменти поділяють на лінійні та домашні. Лінійний коносамент видається безпосередньо морською лінією своєму експедитору і є основним документом морського перевезення. Домашній видається судноплавством для конкретного відправника. Тому і номери коносаментів у відправника та експедитора/отримувача відрізняються, так як на одне морське перевезення випускається і домашній і лінійний коносаменти.

Відсутність даного документа ніяк не впливає на визначення митної вартості товару, так як для підтвердження заявленої митної вартості щодо транспортування позивачем до митного органу були надані інші документи, які підтверджують транспортні витрати.

Також суд зазначає, що даний документ не є обов`язковим для підтвердження митної вартості в розумінні п.6 ч.2 ст.53 МК України, так як даний документ не містить відомостей про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Митним органом додатково не вимагалось від декларанта надання зазначеного документу.

Отже, як вбачається з обставин справи, митний орган формально, без законних на те підстав та належних обгрунтувань посилається на те, що у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення зазначено коносамент з іншими реквізитами, ніж у поданому декларантом до митного оформлення, та який не наданий до митного органу, що спростовує його висновки про не підтвердження задекларованої митної вартості товарів.

Стосовно посилання відповідача на те, що прайс-лист від 10.11.2024 б/н адресований не необмеженому колу осіб, а конкретному суб`єкту, а отже суперечить змісту та суті вказаного документу - слід зазначити, що прайс-лист не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.

Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг.

Жодний нормативний акт, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 810/690/17 від 23.10.2020 р.

Стосовно посилання відповідача на те, що договір транспортного експедирування № 0401/22/001 від 04.01.2022 не підписано клієнтом у передбачених для цього графах, що може свідчити про його не автентичність, суд зазначає таке.

У постанові КЦС ВС від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17 суд дійшов висновку, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати застосування, зокрема: парафування (підписання кожної із сторінок договору) з метою забезпечення ідентичності примірників договору; визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору. У разі наявності таких правил в договорі, то саме за їх допомогою має вирішуватися конкуренція примірників договору стосовно тих чи інших умов. У випадку, коли сторони не урегулювали в договорі парафування (підписання кожної із сторінок договору) та визначення того, який із примірників договору має пріоритет при різних редакціях примірників договору, то найбільш розумним та прийнятним є висновок, що сторони не домовилися щодо тих умов, які відрізняються і в цьому разі відносини сторін мають регулюватися нормами актів цивільного законодавства.

Вимог для необхідності парафіювання кожної сторінки договірних документів немає в жодному нормативному документі, що регулюють форму угоди, а тому в разі відсутності домовленостей сторін про парафіювання договору такі вимоги будь якої Сторони договору або будь якої третьої сторони є протиправними.

Тобто, не підписання клієнтом кожної сторінки договору транспортного експедирування не має жодного впливу на дійсність документу та об`єктивність наведеної інформації, що свідчить про необгрунтованість вказаного доводу митного органу, зазначеного як підстава прийняття оскаржуваного рішення. Жоден нормативний акт не визначає наведені причини як підставу недійсності договору або неприйнятності документів.

Крім того, Договір ТЕО не є законодавчо визначеним, самостійним та необхідним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару, а є лише таким документом, що відображає / підтверджує взаємозв`язок між Позивачем та Експедитором (укладення угоди на організацію перевезення вантажу), який в подальшому видав підтверджуючі документи про вартість перевезення оцінюваного товару Позивача.

Стосовно твердження відповідача про неможливість зчитання QR коду сертифіката походження, виготовлення зображень печаток та підписів контрагентів за договором шляхом їх копіювання на різних документах, що може свідчити про їх не автентичність, суд зазначає таке.

Митним органом не було враховано того, що TIANJIN BORUITE BICYCLE CO., LTD є нерезидентом, не має реєстрації та не здійснює господарської фінансової діяльності в Україні, а тому діловодство та порядок оформлення договорів, контрактів за участю нерезидентів встановлюється насамперед принципом свободи договору та визначається Сторонами такого договору, контракту самостійно.

Також слід зазначити, що посадова особа митного органу, як і декларант, не наділена відповідними повноваженнями, не володіє відповідними знаннями та не має відповідної кваліфікації для встановлення фальсифікації документа, у тому числі ставити під сумнів тотожність печаток і підписів.

Висновки про невідповідність, недійсність чи розбіжність у підписах можуть прийматися лише акредитованими відповідно до чинного законодавства експертами на підставі призначеної почеркознавчої експертизи. Доводи митного органу про неавтентичність зазначених документів суд вважає необгрунтованим припущенням.

Стосовно висновку, що декларантом не підтверджено витрати на транспортування, не надано платіжні документи щодо сплати вартості фрахту, суд зазначає таке.

Позивачем було укладено Договір № 0401/22/001 транспортного експедирування від 04.01.2022 р., який надавався разом із митною декларацією, що відображено у графах 44 цих митної декларації та в картці відмови.

Відповідно до умов договору ТЕО, Експедитор має право укладати від свого імені або від імені Клієнта та за рахунок Клієнта договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та додаткові роботи та послуги (2.1.3. Договору № 0401/22/001 транспортного експедування від 04.01.2022 р.).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність, транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст.4 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність та Договору № 0401/22/001 транспортного експедирування від 04.01.2022 р., експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіапідприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Тобто, відповідно до договору транспортного експедирування, Експедитор повністю бере на себе зобов`язання перед Клієнтом по організації перевезення, для цього він може укладати договори з перевізниками, портами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України, тому за таких умов Клієнт ніяк не взаємодіє із залученими третіми особами Експедитора, так як це суперечить самому принципу експедирування.

Більш того, чинним законодавством не вимагається та не передбачено подачі декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини Позивача як Замовника послуг та третіх осіб, яких було залучено Експедитором як Виконавцем. Для цього є достатнім надання договору транспортного експедирування, що підтверджує взаємозв`язок Позивача і його контрагента - Експедитора.

Тому для підтвердження заявленої митної вартості щодо транспортування товару Позивачем до митного органу були надані довідки про транспортні витрати № 240225/1, № 240225/2, № 240225/3, № 240225/4, № 240225/5, № 240225/6 від 24.02.2025 р., рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-24330 від 24.02.2025 р., видані ТОВ Клевер Тім, яке виступало Експедитором та повністю організувало зазначене перевезення.

31 травня 2019 року ВС КАС в рамках справи № 804/16553/14 досліджував питання доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення згідно умов Митного кодексу. Відтак, за аналогією правил про допустимість доказів в адміністративному судочинстві, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Слід зазначити, якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду у від 22 серпня 2019 р. у справі № 810/2784/18, від 31 січня 2018 р. у справі № 810/2839/17, від 21 листопада 2019 р. у справі № 804/9754/15, від 07 травня 2020 р. у справі № 400/2922/18, від 03 лютого 2021 р. у справі № 810/4441/16; від 13 січня 2022 р. справа № 520/11061/2020.

Банківські документи стосовно оплати транспортних послуг, які зазначаються митницею, на момент декларування не надавалися та не могли бути надані, так як Позивачем не було здійснено оплату по рахунку-фактурі щодо транспортно-експедиційних послуг № РФ-24330 від 24.02.2025 р. у зв`язку з тим, що товар не був доставлений у кінцеве місце призначення м. Харків.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до викладеного у постановах Верховного Суду від 7 травня 2020 року у справі № 1.380.2019.001625 та від 02.03.2021 у справі № 380/842/20 правового висновку, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування с ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачено рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару, тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.

Тому, можливі підстави для висновків про відсутність документів для підтвердження витрат на транспортування у митного органу відсутні.

Отже, висновки Відповідача про відсутність документів щодо підтвердження такої складової митної вартості товару як витрати на транспортування товару є безпідставними та необґрунтованими.

Твердження митного органу про неможливість проведення обчислення повноти включення транспортної складової при формуванні заявленої декларантом ціни товару у зв`язку із ненаданням до митного оформлення документів, пов`язаних з перевантаженням товару з одного транспортного засобу на інший, ПРР, інформацію про вартість зберігання є необґрунтованим у зв`язку із тим, що імпортований товар Позивача доставлявся напряму до порту Чорноморськ, що відображено в телекс релізі коносамента № S0124110559 від 29.11.2024р., коносаменті № HLCUSZX2411ССВW3 від 29.11.2024 р., міжнародних автотранспортних накладних (CMR) № 270225-01, № 270225-02, № 270225-03, № 270225-04, № 270225-05, № 270225-06 від 27.02.2025 p., тобто морським судном до митної території України, що в свою чергу, виключає будь-які можливі додаткові витрати, про які зазначається митним органом, тому транспортна складова митної вартості імпортованого товару включає в себе лише витрати за фрахт, що і було відображено в поданій митній декларації.

Крім того, слід зазначити, що калькуляція та деталізація всіх витрат, які виникли під час перевезення, надавалася Позивачем на момент декларування з первинною митною декларацією, що підтверджують довідки про транспортні витрати № 240225/1, № 240225/2, № 240225/3, № 240225/4, № 240225/5, № 240225/6 від 24.02.2025 p. та рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-24330 від 24.02.2025 р., в яких вказано також і маршрут слідування вантажу.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 08.10.2019 у справі № 803/776/17 та від 11.06.2020 у справі № 815/5597/17, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов`язані з витратами (складовими), які входять до митної вартості товару відповідно до умов поставки. Натомість, у тому випадку, коли Відповідач стверджує, що декларантом понесені додаткові витрати, що впливають на митну вартість товару, він повинен довести наявність цих фактів.

Отже, висновки Відповідача про відсутність документів з перевантаження товару з одного транспортного засобу на інший, ПРР, про вартість зберігання товару є н доведеними Відповідачем, безпідставними та необґрунтованими.

Щодо висновку митниці стосовно включення до митної вартості товарів витрат на їх зберігання суд зазначає таке.

10.04.2008 р. Верховна Рада України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим взяла на себе зобов язанпя, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (GATT).

Пунктом 1 Статті 6 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 передбачено, що митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на обчисленій вартості. Обчислена вартість складається із суми:

a)ціни або вартості матеріалів та виготовлення чи іншої обробки, застосованої під час виробництва імпортних товарів;

b)суми для прибутків та загальних витрат, що дорівнюють сумі, яка здебільшого відображається під час продажу товарів того самого класу або виду, що й товари, які оцінюються та які виготовляються виробниками в країні експорту для експорту до країни імпорту;

c)ціни або вартості всіх інших витрат, необхідних для відображення методу оцінювання, вибраного членом згідно з пунктом 2 статті 8.

Відповідно до пункту 1 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості згідно з положеннями статті 1 до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортні товари, додається:

a)такі витрати настільки, наскільки вони понесені покупцем, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товари:

i)комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за покупку;

ii)вартість контейнерів, які для митних цілей увижаються єдиним цілим з відповідними товарами;

iii)вартість упаковки, чи за оплату праці, чи матеріалів;

b)вартість, розподілена належним чином, таких товарів та послуг, коли вони поставляються безпосередньо або опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт імпортних товарів, якщо такої вартості не включено до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті:

i)матеріали, компоненти, частини та подібні предмети, що включені до імпортних товарів;

ii)інструменти, фарби, шаблони та подібні компоненти, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;

iii)матеріали, які використовуються під час виробництва імпортних товарів;

iv)технічні, науково-дослідні, художні, дизайнерські роботи та плани й креслення, які виготовлені в місці, іншому, ніж країна-імпортер, та які необхідні для виробництва імпортних товарів;

c)роялті й ліцензійні платежі, пов`язані з товарами, що оцінюються, які покупець повинен сплачувати безпосередньо чи опосередковано, як умова для продажу товарів, що оцінюються, якщо такі роялті й платежі не включаються до ціни, яка фактично сплачена чи підлягає сплаті;

сі) вартість будь-якої частини доходу від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання імпортних товарів, яка переходить безпосередньо або опосередковано продавцю.

Пунктом 2 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 визначено, що Під час розробки свого, законодавства кожний член передбачає цілковите або часткове включення до митної вартості або виключення з неї такого:

a)вартості транспортування імпортних товарів до порту або місця ввезення;

b)витрат на завантаження, розвантаження та обробку, пов`язаних з транспортуванням імпортних товарів до порту або місця ввезення;

c)вартості страхування.

Згідно з пунктом 4 статті 8 Угоди про застосування статті VII GATT (ГАТТ) від 15.04.1994 під час визначення митної вартості не допускається додавань до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за винятком тих, які передбачені в цій статті.

Також в переліку витрат (складових митної вартості), які додаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), що наведений у частині 10 статті 58 МК України відсутні витрати на зберігання вантажу.

Частиною 11 статті 58 МК України від 13.03.2012 передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

У постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 2а-13471/10/0470 (адміністративне провадження № К/9901/4516/18), суд касаційної інстанції, застосовуючи вищевказані положення міжнародних договорів та законодавства України прийшов до висновків про те, що законодавство України з питань визначення митної вартості товарів повністю відповідає міжнародним вимогам, зокрема, Угоди про застосування статті VII ГАТТ, і не містить такі види витрат, як зберігання товару, що включаються до митної вартості.

Щодо посилання Відповідача на те, що у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення зазначено коносамент з іншими реквізитами, ніж у поданому декларантом до митного оформлення, суд зазначає таке.

По-перше, експортна декларація країни відправлення не є основним документом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.

По-друге, згідно практики з морського перевезення, залежно від того, ким випускається документ, коносаменти поділяють на лінійні та домашні. Лінійний коносамент видається безпосередньо морською лінією своєму експедитору і є основним документом морського перевезення. Домашній видається судноплавством для конкретного відправника. Тому і номери коносаментів у відправника та експедитора / отримувача відрізняються, так як на одне морське перевезення випускається і домашній і лінійний коносаменти.

По-третє, надана експортна декларація країни відправлення містить відповідний номер та штрих-код, по якому вона може бути ідентифікована, як оформлена у країні відправлення.

Отже, як вбачається з обставин справи, митний орган формально, без законних на те підстав посилається на те, що у наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення зазначено коносамент з іншими реквізитами, ніж у поданому декларантом до митного оформлення.

Зауваження відповідача після надання додаткових документів про те, що висновок експерта від № 20-57/02-2025 від 28.02.2025 носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальним при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, слід зазначити наступне.

Висновок експерта про вартісні характеристики товару не є основним документом відповідно до ч.2 ст.53 МК України, який підтверджує митну вартість товарів.

Наданий декларантом висновок експерта № 20-57/02-2025 від 28.02.2025, складений з проведеним аналізом інформації у доступних джерелах станом на час виконання експертизи, виявлено пропозиції по продажу об`єктів порівняння (пропозицій по продажу подібного майна, яке за своїм призначенням та зовнішнім виглядом подібне до об`єктів дослідження). Пропозиції цінові дані по продажу подібного майна наведено в табл. висновку експерта з урахуванням інформації, розміщеної на інтернет-ресурсах.

Наданий висновок експерта містить висновки про ринкову вартість об`єктів дослідження. Відповідні дослідження проводилися експертом в галузі визначення ринкової вартості товарів, при цьому позивачем були надані усі документи.

У разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб`єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування, але такого запиту від митниці не здійснювалось.

Надаючи оцінку твердженням Відповідача про ненадання Позивачем до митного оформлення першого листа додаткового коносаменту № HLCUSZX2411CCBW3 від 29.11.2024 р., у зв`язку з чим у митного органу була відсутня можливість перевірити повноту декларування та умов оплати наданих транспортно-експедиційних послуг за маршрутом Xingang - Chornomorsk, слід зазначити, що коносамент, як товаросупровідний документ видається морським перевізником вантажу його відправнику та засвідчує прийняття вантажу до перевезення і містить зобов`язання доставити вантаж до пункту призначення і передати його одержувачу.

Тобто, фактично коносамент по своїй суті є певною гарантією від морського перевізника для вантажовідправника про те, що товар буде доставлений до порту призначення та в належному стані переданий вантажоотримувачу.

Коносамент, як товарно-транспортний документ на вантаж, не містить визначення вартості його перевезення морським транспортом, а відображає реквізити вантажовідправника та вантажоотримувача, характеристики товару та основні умови поставки, які узгоджені сторонами в договорі. При цьому, вказані в коносаменті загальні умови поставки товару не можуть суперечити умовам, вказаним в договорі.

У даному випадку умови поставки товару узгоджені сторонами в контракті № BRT213005 від 07.12.2022 р., відповідно до п.п. 3.3. якого товар поставляється продавцем на умовах FOB TIANJIN (Китай) згідно правил Інкотермс 2010 та відправлення товару до місця призначення здійснюється відправником, за його рахунок та входить до ціни товару, тобто відправник сам несе всі витрати з завантаження, доставки товару до порту TIANJIN.

Таким чином, коносамент не є законодавчо визначеним, самостійним та необхідним документом, який підтверджує витрати на транспортування товару, а є лише товарно-транспортним документом, який відображає/підтверджує шлях переміщення/слідування товарно-матеріальних цінностей, що і було відображено на другій та третій сторінках наданого коносаменту № HLCUSZX2411CCBW3 від 29.11.2024 р., та не є документом, який декларант зобов`язаний надати для митного контролю.

Митним органом у своїх електронних повідомленнях додатково не вимагалось від декларанта надання першої сторінки коносаменту № HLCUSZX2411CCBW3 від 29.11.2024 р., до того ж, Позивачем було надано до митного оформлення телекс-реліз зазначеного коносаменту під № S0124110559 від 29.11.2024 р., який по своїй сутті є копією судноплавної лінії коносаменту № HLCUSZX2411CCBW3 від 29.11.2024 р., в якому відображена та ж інформація, що і в коносаменті під № S0124110559 від 29.11.2024 р.

Крім того, вартість морського перевезення відображена та підтверджена у наданих до митного оформлення довідках про транспортні витрати № 240225/1, № 240225/2, № 240225/3, № 240225/4, № 240225/5, № 240225/6 від 24.02.2025 р. та рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № РФ-24330 від 24.02.2025 р.

Зауваження Відповідача про те, що наданий рахунок № РФ-24330 від 24.02.2025 року не є спроможним підтвердити вартість перевезення, оскільки ТОВ Клевер Тім не здійснювало безпосередньо перевезення товарів, спростовуються тим, що Позивачем з ТОВ Клевер Тім було укладено не договір перевезення, а договір транспортного експедування № 0401/22/001 від 04.01.2022 р., який надавався разом із митною декларацією, що відображено у графі 44 зазначеної митної декларації та в картці відмови № UA500020/2024/000028.

Відповідно до умов договору ТЕО, Експедитор бере на себе зобов`язання виконати або організувати виконання комплексу послуг з транспортно-експедиційного обслуговування і організації перевезень імпортних вантажів Клієнта: для виконання своїх обов`язків за договором ТЕО Експедитор мас право укладати від свого імені договори і угоди з перевізниками, портами, складами, судноплавними компаніями/її агентами, експедиторськими та іншими організаціями, які є резидентами або нерезидентами України (п.п. 1.1. та 2.1.1. договору транспортного експедирування № 0401/22/001 від 04.01.2022 р.).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність, транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ч.2 ст.4 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність та договору транспортного експедирування № 0401/22/001 від 04.01.2022 р., експедитори для виконання доручень клієнтів можуть укладати договори з перевізниками, портами, авіа підприємствами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України.

Тобто, відповідно до договору транспортного експедирування, Експедитор повністю бере на себе зобов`язання перед Клієнтом по організації перевезення, для цього він може укладати договори з перевізниками, портами, судноплавними компаніями тощо, які є резидентами або нерезидентами України, тому за таких умов Клієнт ніяк не взаємодіє із залученими третіми особами Експедитора, так як це суперечить самому принципу експедирування.

Більш того, чинним законодавством не вимагається та не передбачено подачі декларантом документів, якими б підтверджувалися взаємовідносини Позивача як Замовника послуг та третіх осіб, яких було залучено Експедитором як Виконавцем, для цього є достатнім надання договору транспортного експедирування, що підтверджує взаємозв`язок Позивача і Експедитора.

Отже, висновки та посилання Відповідача на те, що в наданих транспортних документах фактичний перевізник інший, ніж особа зазначена в договорі на перевезення, яка безпосередньо не транспортувала товар, та у зв`язку з цим не включено всіх складових митної вартості товару - є безпідставними та необґрунтованими.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з ч. 2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.

Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.

Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі № 21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За викладених вище обставин, суд погоджується з доводами позивача, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Суд вважає, що у поданих до митного оформлення товару документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

За таких обставин, у митного органу були відсутні підстави вимагати у декларанта подання додаткових документів за переліком ч.3 ст.53 МК України.

Отже, митним органом безпідставно застосовано другорядний метод визначення митної вартості товарів на підставі спірного рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи підтверджували числове значення митної вартості товарів за ціною контракту.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду не спростовують, а тому не беруться судом до уваги.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно прийняв спірне рішення № UA500500/2025/000152/2 від 21 березня 2025 року про коригування митної вартості товарів, а також картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000245 від 21 березня 2025 року, тому вони підлягають скасуванню.

Стосовно вимоги позивача про відшкодування понесених ним збитків суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Частиноою 2 ст.255 МК України встановлено, що строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі:

1) виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 247 цього Кодексу;

2) подання заяви декларанта про надання додаткових документів чи відомостей про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару;

3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом;

4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті;

5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції";

6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта у їх наданні;

7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу;

8) розгляду відповідно до глави 3 цього Кодексу заяви про надання авторизації для поміщення товарів в митний режим на підставі митної декларації.

Частиною 5 ст.255 МК України передбачено, що митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Частинами 1-3 ст.256 МК України встановлено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.338 МК України огляд товарів, транспортних засобів комерційного призначення, пред`явлених митному органу (у тому числі для перерахунку та зважування), проводиться в можливо короткий строк після прийняття рішення про його проведення.

Відповідно до ч.5 ст.338 МК України, крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю. Отримана від правоохоронних органів офіційна інформація опрацьовується митними органами самостійно із застосуванням системи управління ризиками. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи митних органів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду) в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються декларантом.

Частинами 1, 2 ст.22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 5 ст.21 КАС України встановлено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, з наведених норм законодавства випливає, що вимога позивача про відшкодування шкоди, завданої протиправною затримкою митного оформлення вантажу через безпідставне нездійснення митного огляду товару протягом періоду з 11 по 20 березня 2025 року, підлягає відшкодуванню органом, який допустив таку протиправну бездіяльність Одеською митницею, а не Державною казначейською службою України, як просить позивач.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , головний державний інспектор митного поста Одеса-внутрішній ВМО № 2 Одеської митниці, показав суду, що йому було доручено здійснювати митне оформлення товару позивача 21.03.2025 року, вже після проведеного 20.03.2025 року митного огляду товару іншим інспектором, яка зареєструвала 11.03.2025 року митну декларацію позивача. Щодо причин затримки митного оформлення товару свідок зазначив, що спрацювало багато форм митного контролю товару, у тому числі й митний огляд товару. Причиною затримки митного оформлення, згідно наявних у митниці документів,було ненадання товарів до митного огляду декларантом.

Оцінюючи зазначені показання свідка, суд бере до уваги, що в поданій позивачем до Одеської митниці заяві від 17.03.2025 року, зазначено, що з 11.03.2025 року по 17.03.2025 року контейнери з товаром стоять на рампі митного поста, проте їх огляд не проводиться без зазначення з боку митного органу жодної причини. Заявник просив припинити бездіяльнімть з боку митного органу та порушення прав влсника вантажу, у тому числі з метою мінімізації збитків, у нацкороштий строк завершити митне оформлення товару.

Отже показання свідка та доводи відповідача в частині того, що причиною затримки митного оформлення товару позивача стало несвоєчасне пред`явлення товару до митного огляду, суд вважає безпідставними та не бере їх до уваги.

Крім того факт перебування товару на вантажному митному комплексі з 11.03.2025 року підтверджує надання позивачем товару до митного огляду.

Під час митного огляду товару порушень митного законодавства з боку позивача виявлено не було, що сторонами не оспорювалося.

За викладених обставин, суд доходить висновку про обгрунтованість вимоги позивача про відшкодування завданих збитків йому збитків через неправомірне затримання Одеською митницею митного оформлення товару понад встановлений ч.1 ст.255 МК України строк.

При цьому, підстав для перевищення зазначеного строку, передбачених частиною 2 ст.255 МК України, судом не встановлено.

Згідно розрахунку збитків (шкоди), які завдані Одеською митницею, розмір таких збитків (шкоди) складає 300769,20 грн та включає в себе:

- 6 355,00 грн. - послуги при ідентифікаційному догляді авто/транспорта HLBU3278999 BEAU4999713 HAMU1963015 TEMU8150759 DAYU6127897 FANU116135;

- 2 370,00 грн. - розміщення автотранспортного засобу на ВМК (1 доба);

- 5 280,00 грн. - розміщення автотранспортного засобу на ВМК (2-3доба);

- 54 772,50 грн. - розміщення автотранспортного засобу на ВМК (4 доба та подальше перебування);

- 37 386,90 грн. - штрафні санкції за простій автомобіля у зв`язку з митним оформленням та оглядом к-ру HLBU3278999 по маршруту м. Чорноморськ - м. Харків, автомобіль НОМЕР_1 прицеп НОМЕР_2 ;

- 37 386,90 грн. - штрафні санкції за простій автомобіля у зв`язку з митним оформленням та оглядом к-ру BEAU4999713 по маршруту м. Чорноморськ - м. Харків, автомобіль НОМЕР_3 , прицеп НОМЕР_4 ;

- 37 386,90 грн. - штрафні санкції за простій автомобіля у зв`язку з митним оформленням та оглядом к-ру HAMU1963015 по маршруту м. Чорноморськ - м. Харків, автомобіль ВН6938НІ, прицеп НОМЕР_5 ;

- 37 386,90 грн. - штрафні санкції за простій автомобіля у зв`язку з митним оформленням та оглядом к-ру TEMU8150759 по маршруту м. Чорноморськ - м. Харків, автомобіль ВН2574PX, прицеп ВН7202ХI;

- 27 694,00 грн. - транспортні послуги (простій автомобіля у зв`язку з митним оформленням та оглядом к-ру FANU1161351 по маршрут м. Чорноморськ - м. Харків, автомобіль ВН 34-88 МО, прицеп ВН 34-54 ХН;

- 27 694,00 грн. - транспортні послуги (простій автомобіля у зв`язку з митним оформленням та оглядом к-ру DAYU6127897 по маршруту м. Чорноморськ - м. Харків, автомобіль ВН 41-06 ТК, прицеп ВН 58-38 ХР;

- 27 056,10 грн. - сума податку на додану вартість.

За викладених обставин, завдані позивачу збитки у розмірі 300769,20 грн підлягають стягненню з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача.

При цьому, у задоволенні вимог позивача до Державної казначейської служби України слід відмовити з наведених вище підстав.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позов ФОП ОСОБА_1 слід задовольнити частково, відмовивши у задоволенні позову в частині вимог до Державної казначейської служби України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 12112 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Одеської митниці.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_6 ) до Одеської митниці (адреса: вул. Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631), Державної казначейської служби України (адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000152/2 від 21 березня 2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000245 від 21 березня 2025 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 300769,20 грн. (триста тисяч сімсот шістдесят дев`ять гривень 20 коп.) збитків (шкоди), понесених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 внаслідок здійснення Одеською митницею неправомірної затримки в митному оформленні, прийняття протиправного рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2025/000152/2 від 21 березня 2025 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000245.

У решті позову відмовити.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 12112 грн. (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07 липня 2025 року.

Суддя В.В. Андрухів