Рішення № 128666140, 16.01.2025, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/45462/23

Провадження № 2/761/1748/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І. В.,

секретаря судового засідання - Бордусенка Б. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 23 730, 68 грн., судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 02 серпня 2022 року у м. Києві на вул. В. Стуса, в районі буд. 2-Б відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Kia Cerato», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.08.2022 року у справі № 208/3789/22 винним у вищезазначеній ДТП було визнано водія ОСОБА_2 . На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , була забезпечена полісом ОСЦПВ 207457523, виданий Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА». ОСОБА_1 звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 грудня 2023 року матеріали справи було передано на розгляд судді Фроловій І.В.

01.03.2024 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» подано відзив на позовну заяву, у якій зазначав про необґрунтованість позовних вимог.

11.03.2024 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якому заперечив стосовно необґрунтованості позовних вимог.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 січня 2024 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак представником подано через канцелярію суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, повідомлявся про час, дату та місце розгляду справи належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справі, та за погодженням сторін, третіх осіб й згідно поданих ними заяв.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору суд по суті встановив.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 02 серпня 2022 року у м. Києві на вул. В. Стуса, в районі буд. 2-Б відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Kia Cerato», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Згідно постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.08.2022 року у справі № 208/3789/22 винним у вищезазначеній ДТП було визнано водія ОСОБА_2 . На момент дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Chevrolet Aveo», державний номерний знак НОМЕР_2 , була забезпечена полісом ОСЦПВ 207457523, виданий Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА».

Оскільки цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди забезпечена полісом ОСЦПВ N? 207457523 на день настання дорожньо-транспортної, видана ПрАТ «СК «ПЗУ Україна», то ОСОБА_1 з метою компенсації спричинених збитків звернувся до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА», надіславши 03 серпня 2022 року на його електронну пошту (pzu@pzu.com.ua) заяву на виплату страхового відшкодування від 03 серпня 2022 року разом з усіма визначеними Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідально власників наземних транспортних засобів» документами.

Полісом ОСЦПВ N? 207457523 було встановлено ліміт відповідальності за шкоду спричине майну в розмірі 130 000.00 грн та франшизу в розмірі 2 600.00 грн.

ОСОБА_1 , реалізуючи своє право, відповідно до п. 34.4. ст. 34 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідально власників наземних транспортних засобів», з метою визначення розміру спричиненого матеріального збитку, в тому числі. і суми страхового відшкодування звернувся судового експерта автотоварознавця ОСОБА_3 , згідно з висновками якого (висновок експерта N? 2809/22 від 19 вересня 2022 року) вартість матеріального збитку заподіян власнику колісного транспортного засобу Kia Cerato р.н. НОМЕР_1 з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та вирахуванням ПДВ, складає 189 581,43 грн, а ринкова вартість колісного транспортного засобу Kia Cerato р.н. НОМЕР_1 у аварійному (пошкодженому) стані після ДТП складає 56 553,43 грн.

Враховуючи умови ст. 30 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідально власників наземних транспортних засобів», на рахунок ОСОБА_1 відшкодуванню підлягала різниця вартістю транспортного засобу Kia Cerato р.н. НОМЕР_1 до та після ДТП, а саме 133 028,00 грн Отже, з урахуванням вищевикладеного Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» зобов?язаний був в строк до 01 листопада 2022 року включно (протягом 90 календарних днів з дня отримання заяви про страх відшкодування: з 03.08.2022 р. по 01.11.2022 р.) прийняти відповідне рішення, повідомити про це ОСОБА_1 та здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі ліміту страхового відшкодування за шкоду. заподіяну майну (з урахуванням встановленої полісом ОСІ N? 207457523 франшизи у розмірі 2 600,00 грн), а саме 127 400,00 грн, так як різниця між вартістю транспортного засобу Kia Cerato р.н. НОМЕР_1 до та після ДТП перевищує ліміт відповідальності Страховика за шкоду спричинену майну відповідно до умов полісу ОСЦПВ №207457523.

11 жовтня 2022 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» здійснило на рахунок Позива виплату страхового відшкодування у розмірі 76 057.64 грн.

Отриманої суми страхового відшкодування недостатньо для покриття збитків, завданих внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, з огляду на те, що виплата страхового відшкодування не була здійснена в повному обсязі. З огляду на це адвокатом Негробовим О.В. на адресу ПрАТ «СК «ПЗУ України» було направлено вимогу від 24 жовтня 2024 року про прийняття до уваги висновку експерта N?2809/22 від 19 вересня 2022 року та здійснення ОСОБА_1 доплати страхового відшкодування з урахуванням цього висновку.

Листом від 21 листопада 2022 року N? 1173-31 Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» повідомило ОСОБА_1 про те, що наданий ним висновок експерта N? 2809/22 від 19 вересня 2022 року не може бути прийнятий Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» за основу при визначенні розміру страхового відшкодування.

Оскільки страхова виплата не була сплачена ОСОБА_1 в повному обсязі у встановли законом строк, то за період з 02 листопада 2022 року по 23 грудня 2022 року Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» також мала бути відшкодована пеня в розмірі 3 657,26 грн, інфляційні нарахування у розмірі 359,40 грн, 3% річних у розмірі 219,44 грн.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.08.2022 року у справі № 208/3789/22 з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» було стягнуто недоплачену суму страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ №207457523 у розмірі 51 342, 36 грн., пеню за прострочення виконання грошового зобов?язання за полісом ОСЦПВ №207457523 за період з 02.11.2022 р. по 23.12.2022 р. у розмірі 3 657, 26 грн, інфляційні збитки за прострочення виконання грошового зобов?язання за полісом ОСЦПВ №207457523 за період з 02.11.2022 р. по 23.12.2022 р. у розмірі 359,40 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов?язання за полісом ОСЦПВ № 207457523 за період з 02.11.2022 р. по 23.12.2022 р. у розмірі 219.44 грн, а також витрати за сплату судового збору в розмірі 445,57, витрати за сплату послуг експерта в розмірі 2 379,62 грн. витрати на правову допомогу в розмірі 6.734,77 грн., однак ПрАТ «СК «ПЗУ України» в добровільному порядку не виконало дане рішення суду, і ОСОБА_1 змушений був звернутись до приватного виконавця Маляр Я.А. із заявами про відкриття виконавчого провадження.

25.10.2023 р. приватним виконавцем Маляр Я., в рамках виконавчих проваджень N?73129284 та N? 73129267, було стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» недоплачену суму страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ 207457523, пеню, інфляційні збитки та 3% річних всього у сумі 55 578,46 грн, а також витрати на сплату судового збору, послуг експерта та на правову допомогу всього у сумі 9 559,96 грн.

ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» виконало покладене на нього зобов?язання за полісом ОСЦПВ N?207457523 (здійснення виплати страхового відшкодування в повному обсязі) 25 жовтня 2023 року, тобто з порушенням встановленого Законом строку, то має відшкодувати ОСОБА_1 за прострочення виконання грошового зобов?язання за період з 24.12.2022 р. по 24.10.2023 р. включно на суму заборгованості 51 342,36 грн :

- пеню в розмірі 20 475,05 грн;

- нфляційні збитки в розмірі 1 968,55 грн;

- 3% річних в розмірі 1 287,08 грн.

Отже, загальний розмір штрафних санкцій за період з 24.12.2022 р. по 24.10.2023 р. включно, на переконання Позивача, що підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» складає 23 730,68 грн (20 475,05 грн + 1 968.55 грн + 1 287,08 грн = 23 730,68 грн).

Щодо позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

При цьому пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.

Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17)

Крім того, Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові № 686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.

Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 дійшов до висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням».

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких підстав позов є обґрунтованим, доведеним й таким, що підлягає задоволенню, обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Щодо розподілу судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу витрати на проведення експертизи.

Відповідно до ч. 1. 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

При розгляді справи судом питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (саме така позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Дослідивши докази понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд приходить до висновку про їх задоволення та стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн., яка є співмірною сумою щодо обсягу наданих адвокатом послуг та складності розглянутої справи, та підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача у порядку розподілу судових витрат.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 23 730, 68 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 073, 60 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ УКРАЇНА», адреса місцезнаходження - м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312.

Суддя: