Ухвала суду № 128652360, 05.07.2025, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1150/25

№ 1-кс/183/1240/25

05 липня 2025 року місто Самар Дніпропетровської області

Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному 05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000042, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 408 КК України,

за участю: прокурора - ОСОБА_3 ,

слідчого - ОСОБА_5 ,

захисника - ОСОБА_6 ,

підозрюваного - ОСОБА_4 ,

у с т а н о в и в :

До слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури Закарпатської області ОСОБА_3 у кримінальному провадженні внесеному 05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000042, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 408 КК України.

В обґрунтування заявленого клопотання стороною обвинувачення зазначено, що встановлені під час досудового розслідування обставини та зібрані докази, свідчать про обґрунтованість повідомленої громадянину ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 408 КК України. На даний час повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття сторонам кримінального провадження матеріалів, однак до проведення підготовчого судового засідання є необхідність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , що обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також тим, що інший більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним вище ризикам. Ураховуючи, що заявлені ризики не зменшилися; а також з огляду на необхідність ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження та звернення до суду з обвинувальним актом, прокурор вважає за доцільне продовжити строк застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, посилаючись на положення ст. 177, 178, 183 КПК України вказував на наявність права на звернення з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу та на наявність підстав для задоволення клопотання. Також, враховуючи особу підозрюваного, вважає неможливим застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою та продовжити строк запобіжного заходу. Наголошує на тому, що наявність ризиків, які продовжують існувати, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, єдиним запобіжним заходом який забезпечить своєчасне і повне досудове розслідування, є необхідність продовження раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Слідчий в судовому засіданні також підтримав клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених прокурором у клопотанні.

Захисник в судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи, що підозрюваний визнає свою вину, співпрацює з органом досудового розслідування, звертає увагу слідчого судді, що з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу прокурор звернувся понад встановлені строки, передбачені ч. 1 ст. 199 КПК України, однак враховуючи позицію його підзахисного, не заперечує проти задоволення клопотання про продовження раніше обраного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Підозрюваний в судовому засіданні погоджувався з доводами свого захисника, не заперечує проти продовження раніше обраного йому запобіжного заходу.

Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи прокурора, захисника, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст. 199 КПК України, приходить до наступних висновків, а саме:

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» затверджений зазначений Указ. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжений та діє на час розгляду справи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Вирішуючи клопотання по суті виходжу з наступного.

05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000042, було внесено відомості за фактом умисного пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб, що за своїми ознаками підпадає під правову кваліфікацію злочину, визначеного ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України. 30 червня 2025 року до ЄРДР внесені відомості за фактом дезертирства, тобто самовільного залишення військової частини або місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану, що за своїми ознаками підпадає під правову кваліфікацію злочину, визначеного ч. 4 ст. 408 КК України. 02 липня 2025 року до ЄРДР внесені відомості за фактом перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, за попередньою змовою групою осіб, що за своїми ознаками підпадає під правову кваліфікацію злочину, визначеного ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

Так, матрос ОСОБА_7 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді номера обслуги гранатометного взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст.ст.41, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, близько 18 години 05 лютого 2025 року разом із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_8 , на виконання пропозиції користувача Інтернет-месенджеру «Telegram» під нікнеймом « ОСОБА_9 » заробити грошові кошти за підпал транспортних засобів, що за зовнішніми характерними ознаками можуть використовуватися Збройними Силами України, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 помітили автомобіль «Mitsubishi L200» темно-зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_3 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_4 , який, за зовнішніми ознаками належить підрозділам Збройних Сил України для виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії з боку збройних сил та інших силових відомств російської федерації, та окрім цього перебуває на праві користування у військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_10 , вирішив пошкодити вказаний транспортний засіб шляхом його підпалу та домовившись про це із солдатом ОСОБА_8 , у період з 18 години до 19 години 05 лютого 2025 року придбав пластикову пляшку з двома літрами бензину, після чого, близько 19 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, з корисливим мотивом, за попередньою змовою з солдатом ОСОБА_8 , з метою перешкоджання використання зазначеного транспортного засобу підрозділами Збройних Сил України для виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії з боку збройних сил та інших силових відомств російської федерації, облив бензином капот автомобілю «Mitsubishi L200» темно-зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_3 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_4 , та за допомогою сірників підпалив його, що спричинило пожежу вказаного автомобіля внаслідок якої було спричинено пошкодження полімерних елементів у передній частині автомобіля, часткове вигорання декоративного оздоблення та пошкодження гумових елементів у правій та передній частині автомобіля, часткове пошкодження гумових та полімерних матеріалів в моторному відсіку, що спричинило майнову шкоду ОСОБА_10 в сумі 278 798 гривень 31 копійку, а солдат ОСОБА_8 в цей час здійснив відеофіксацію зазначених його протиправних дій на мобільний телефон марки «GOME» чорного кольору із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар», тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України - умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб.

Вказаний факт внесено слідчим слідчого відділу Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05 лютого 2025 року за №12025042350000042 за ознаками кримінального правопорушення, визначеного ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

09 лютого 2025 року громадянину ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України.

Крім того, матрос ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період і проходячи її на посаді номера обслуги гранатометного взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону морської піхоти, військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 15 травня 2024 року самовільно залишив місце розташування підрозділу в АДРЕСА_2 , чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби до 09 лютого 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження, а саме на території с-ща Зарічне Самарівського району Дніпропетровської області, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто самовільне залишення місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Вказаний факт внесено слідчим слідчого відділу Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30 червня 2025 року за №12025042350000733 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

Крім того, матрос ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та проходячи її на посаді номера обслуги гранатометного взводу роти вогневої підтримки 1 батальйону морської піхоти, військової частини НОМЕР_1 , всупереч вимог ст.ст.41, 68 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України,близько 18 години 05 лютого 2025 року разом із військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 солдатом ОСОБА_8 , на виконання пропозиції користувача Інтернет-месенджеру «Telegram» під нікнеймом « ОСОБА_9 » заробити грошові кошти за підпал транспортних засобів, що за зовнішніми характерними ознаками можуть використовуватися Збройними Силами України, перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_3 помітили автомобіль «Mitsubishi L200» темно-зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_3 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_4 , який, за зовнішніми ознаками належить підрозділам Збройних Сил України для виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії з боку збройних сил та інших силових відомств російської федерації, та окрім цього перебуває на праві користування у військовослужбовця військової частини НОМЕР_5 ОСОБА_10 , вирішив пошкодити вказаний транспортний засіб шляхом його підпалу та домовившись про це із солдатом ОСОБА_8 , у період з 18 години до 19 години 05 лютого 2025 року придбав пластикову пляшку з двома літрами бензину, після чого, близько 19 години, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, в особливий період, з корисливим мотивом, за попередньою змовою з солдатом ОСОБА_8 , з метою перешкоджання використання зазначеного транспортного засобу підрозділами Збройних Сил України для виконання бойових завдань з відсічі збройної агресії з боку збройних сил та інших силових відомств російської федерації, облив бензином капот автомобілю «Mitsubishi L200» темно-зеленого кольору, номерний знак НОМЕР_3 (іноземна реєстрація), VIN: НОМЕР_4 , та за допомогою сірників підпалив його, що спричинило пожежу вказаного автомобіля внаслідок якої було спричинено пошкодження полімерних елементів у передній частині автомобіля, часткове вигорання декоративного оздоблення та пошкодження гумових елементів у правій та передній частині автомобіля, часткове пошкодження гумових та полімерних матеріалів в моторному відсіку, що спричинило майнову шкоду ОСОБА_10 в сумі 278 798 гривень 31 копійку, а солдат ОСОБА_8 в цей час здійснив відеофіксацію зазначених його протиправних дій на мобільний телефон марки «GOME» чорного кольору із сім-карткою оператора мобільного зв`язку «Київстар» тим самим, здійснив перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України, пошкодивши транспортний засіб ОСОБА_10 , який останнім використовувався у військовій частині НОМЕР_5 під час виконання бойових завдань за призначенням направлених на відсіч збройної агресії збройних сил та інших силових відомств російської федерації, що унеможливило подальше використання вказаного транспортного засобу під час бойових завдань, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, за попередньою змовою групою осіб.

Вказаний факт внесено слідчим слідчого відділу Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 липня 2025 року за №12025042350000748 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

09 лютого 2025 року ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України. 09 лютого 2025 року громадянину ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року підозрюваному ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 09 квітня 2025 року, із визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

09 квітня 2025 року керівник Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону строк досудового розслідування у кримінальному проваджені внесеному 05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000042, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.21 ст. 194 КК України, у якому підозрюється ОСОБА_4 продовжений до трьох місяців, тобто до 09 травня 2025 року.

09 квітня 2025 року ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області підозрюваному ОСОБА_4 продовжений раніше застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08 травня 2025 року.

02 травня 2025 року ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області строк досудового розслідування у кримінальному проваджені внесеному 05 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025042350000042, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.21 ст. 194 КК України у якому підозрюється ОСОБА_4 продовжений до трьох місяців, тобто до 09 липня 2025 року.

08 травня 2025 року слідчим суддею Самарівського міськрайонного суду в Дніпропетровській області продовжений строк застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 07 липня 2025 року.

30 червня 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України.

01 липня 2025 року кримінальні провадження № 12025042350000042 та №12025042350000734 відповідно до ч. 1 ст. 217 КПК України об`єднанні в одне кримінальне провадження щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень та присвоєно №12025042350000042.

03 липня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлено про нову підозру, а саме у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 408 КК України.

Відповідно до ч. 1,6 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Слідчий суддя звертає увагу керівника Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, як старшого групи процесуальних керівників на неналежне виконання своїх посадових обов`язків прокурорів в даному кримінальному провадженні, а саме при зверненні до суду із клопотанням про продовження строку тримання під вартою.

Всупереч, вищезазначеній нормі, слідчим суддею встановлено, що на момент звернення до слідчого судді з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 не були дотримані вимоги ч. 1, 6 ст. 199 КПК України, тобто виходячи із вищенаведеного, встановлено, що в даному кримінальному провадженню процесуальними керівниками були проігноровані вимоги кримінально-процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею, крім дня прийняття відповідної постанови та дня повідомлення підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею включається у строки, передбачені цією статтею, крім випадків винесення такої постанови у порядку, встановленому ст. 615 цього Кодексу.

Слідчим суддею встановлено, що на час розгляду даного клопотання досудове розслідування кримінального провадження не закінчено, між тим 04 липня 2025 року начальником Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону винесено доручення на відкриття та надання доступу до матеріалів кримінального провадження. 04 липня 2025 року учасникам кримінального провадження повідомлено про завершення досудового розслідування із наданням доступу до матеріалів досудового розслідування.

Отже, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені ст. 219 КПК України.

Також варто зауважити, що вимогами ч. 6 ст. 199 КПК України передбачено, що у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою по суті, відповідно до вимог ст. 199 КПК України слідчим суддею перевіряється доведеність існування обставин, зазначених у ч. 3 цієї статті, а саме, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення попередньої ухвали про тримання під вартою.

Щодо доведеності існування обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, як зазначено вбачається з матеріалів клопотання стороні захисту надане право 07 липня 2025 року на доступ до матеріалів досудового розслідування, а тому слідчий суддя вважає доведеним факт існування таких обставин, а також поважність причин, що обумовили нездійснення таких дій у визначений строк.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження підозрюваному раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Вирішуючи питання доцільності продовження тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, суд виходить з того, що останній підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 408 КК України, один з яких відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії особливо тяжких, за вчинення якого у разі визнання підозрюваного ОСОБА_4 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від п`яти до дванадцяти років позбавлення волі. А тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду провадження, ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

Суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Також, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

З урахуванням викладеного слідчий суддя вважає, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинувачені. Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, одружений, на утриманні малолітніх дітей або престарілих батьків немає, є військовослужбовцем, раніше судимий. Підтверджень наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_4 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження підозрюваному ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості, про те, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, однак ці обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни підозрюваному ОСОБА_4 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідчий суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж тримання під вартою не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Посилання захисника на порушення строків звернення до суду з даним клопотанням, що повинно мати наслідком його повернення є необґрунтованими. Так, з приписів ч. 4 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Стороною захисту в ході розгляду клопотання слідчого не спростовано доводів органу досудового розслідування про існування вищезазначених ризиків та не надано жодних даних в обґрунтування доводів про зниження їх ступеню та можливості їх запобігання при застосуванні більш м`якого запобіжного заходу.

Оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Частиною 1 ст. 197 КПК України визначено, що строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Отже, враховуючи вищевикладене, а також відсутність підстав для зміни запобіжного заходу на більш м`який, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню частково, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований підозрюваному ОСОБА_4 належить продовжити, з урахуванням пред`явленої підозри, однак не більше ніж на тридцять днів, тобто до 05 серпня 2025 року.

Продовжуючи застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати підозрюваному найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначеного раніше ризику.

В іншій частині клопотання належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 177, 178, 183, 194, 196, 199, 331, 372, 376, 615 КПК України, слідчий суддя, -

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити частково.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194, ч. 4 ст. 408 КК України, продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 05 серпня 2025 року.

В іншій частині клопотання відмовити.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали.

Повний текст ухвали проголошений 05 липня 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1