Рішення № 128637171, 24.06.2025, Балаклійський районний суд Харківської області

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

610/515/24 2/610/92/2025 24 червня 2025 року

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

судді: Стригуненка В.М.

за участю

позивача: ОСОБА_1 , представника адвоката Аскреткова А.В. (відеоконференція),

відповідача: Харківської обласної прокуратури - представника за довіреністю ЄвсюковоїЯ.А.,

секретаря: Ворони І.О.,

розглянувши у місті Балаклія Ізюмського району Харківської області у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Харківській області про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органу досудового розслідування та прокуратури,

в с т а н о в и в:

Позивач просить стягнути з Держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 1600000 грн, заподіяної внаслідок незаконних дій посадових осіб відповідачів.

В обґрунтування позову посилається на те, що вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 07.04.2021 його було виправдано. Вважає, що правоохоронні органи, які здійснювали оперативно-розшукову діяльність, проводили досудове розслідування, працівники прокуратури, які підтримували публічне обвинувачення, своїми незаконними діями заподіяли йому моральні страждання. Позивач незаконно та необґрунтовано звинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення протягом майже 3 років, з яких, будучі інвалідом ІІІ групи, більше 1 року провів під вартою у слідчому ізоляторі. В цей період продовжували діяти певні обмеження його прав та мало місце втрата нормальних життєвих зв`язків, що стало причиною розладу його здоров`я. При цьому під вартою йому не надавалася необхідна відповідна кваліфікована медична допомога. Запобіжний захід постійно продовжувався, не зважаючи на прохання позивача змінити його на більш м`який у зв`язку зі станом здоров`я. Всі ці події призвели до виникнення у позивача величезної психологічної травми, яка викликала тривалі фізичні та моральні страждання, які посилювалися постійним нервовим стресом, конфліктами у сім`ї, позивач повинен був захищатися від незаконного обвинувачення, що вплинуло на погіршення його відносин з оточуючими людьми. Позивачу довелося докладати значних зусиль для підняття свого авторитету за місцем проживання, він зазнав негативних наслідків, які породили невпевненість у майбутньому. З урахуванням ступеню негативного впливу на життя та свідомість позивача, значні порушення його життєвого укладу та моральні страждання, яких він зазнав внаслідок неможливості тривалого відновлення своїх прав через незаконне кримінальне переслідування, характер та обсяг страждань, тяжкість вимушених змін у його життєвих та суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану вважає обґрунтованим заявлений розмір моральної шкоди (а.с. 1-14).

10.02.2025 відповідач Харківська обласна прокуратура подала відзив на позов, вважала недоведеним спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок незаконних дій держави. У позові зазначено лише загальні твердження про понесені душевні страждання, порушення життєвого укладу та негативні зміни у звичайному ритмі життя, які не підтверджуються відповідними належними та допустимими доказами. Здійснення слідчих та процесуальних дій у ході досудового розслідування кримінального провадження належить до повноважень органів досудового розслідування згідно з вимогами законодавства та не може бути безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та збільшення його розміру у зв`язку з цим. Позивач має довести не лише факт реабілітації, а наявність у зв`язку з цим моральної шкоди та її розмір, який має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до його збагачення. У разі ж доведеності позивачем заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру розмір відшкодування підлягає розрахунку, враховуючи строк перебування позивача під слідством та судом з 31.03.2020 по 23.03.2023, та положення ЗУ «Про державний бюджет України на 2025 рік» щодо розміру мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішенням суду, а це 1600 гривень. Тому вважає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди у розмірі, що значно перевищує встановлений законом розмір, не підлягає задоволенню (а.с.97-99).

10.02.2025 відповідач ГУНП в Харківській області подало відзив на позов, просило відмовити у задоволенні позову. Посилаючись на те, що порушення кримінальної справи відбулося внаслідок наявності ознак злочину у діях позивача, при цьому наявність чи відсутність складу злочину та події злочину могло бути встановлено лише у рамках розслідування кримінальної справи. З урахуванням інкримінованого позивачу злочину застосування відносно нього відповідного процесуального заходу було цілком обґрунтованим з точки зору кримінально-процесуального законодавства. Крім того посадовими особами ГУНП в Харківській області з моменту пред`явлення підозри позивачу до моменту направлення обвинувального акту до суду у розумні строки було вчинено ряд слідчих дій для встановлення наявності або відсутності в діях позивача складу кримінального правопорушення. Тим більш після направлення обвинувального акту до суду на території України з 24.02.2022 було введено воєнний стан, що унеможливило розгляд справи у суді у розумні строки, що значно вплинуло на перебування позивача під слідством та судом. Зазначила, що законодавством не передбачено здійснення компенсації моральної шкоди з розрахунку однієї заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом, її розмір, у разі задоволення позовних вимог, повинен складати 253896 гривень, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Позивачем не надано жодних доказів щодо необхідності стягнення на його користь моральної шкоди у значно вищому розмірі, встановленого законом. Позивач обґрунтував заподіяну йому моральну шкоду виключно словами, не надавши належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б підтвердили заподіяння йому моральної шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправним діянням заподіювача та, відповідно, розмір її компенсації (а.с.111-114).

Ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 19.03.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.127).

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник позивача зазначив, що позивач є інвалідом ІІІ групи, тримався під вартою за обвинуваченням у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, проте судом був виправданий.

Позивач вказав, що він не вчиняв інкриміноване йому кримінальне правопорушення, проте утримувався під вартою тривалий час. При цьому зазнав моральної шкоди, від нього відвернулися родичі, друзі, сусіди, вони вважали його ненормальною людиною, повірили, що він дійсно продавав наркотики, калічив людям життя. Крім того за місцем його проживання проводили обшуки, накладали арешт на майно на його частку у квартирі. Зазначив, що на час затримання не був офіційно працевлаштованим, є інвалідом з народження - ІІІ група безстроково, отримує пенсію.

Представник відповідача Харківської обласної прокуратури, заперечуючи проти позову, посилалася на те, що позивач перебував під слідством та судом до його виправдання. Вважала, що спричинення позивачу моральної шкоди не було доведено, але якщо суд дійде протилежного висновку, то в якості розрахункової величини необхідно застосовувати 1600 гривень.

Відповідач Головне управління Національної поліції в Харківській області в судове засідання не з`явився, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України подав заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника (а.с. 139, 151). З огляду на те, що право відповідача на участь у судовому засіданні було забезпечено, він ним не скористався, подав відповідне клопотання, суд ухвалив провести розгляд справи за їхньої відсутності.

Судом встановлені такі обставини і визначені відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією його паспорта (а.с. 15) та з 13.10.2015 є інвалідом ІІІ групи з дитинства безстроково, йому протипоказана тяжка фізична праця, що підтверджується довідкою від 2002 року № 032765, виданою на підставі акту огляду медико-соціальною експертною комісією (а.с. 16).

Відповідно до витягу з ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР) були внесені 08.01.2020 з кваліфікацією за ч. 1 ст. 307 КК України, кримінальному провадженню присвоєний №12020220190000029. Підставою для цього стали відомості із заяви ОСОБА_2 від 08.01.2020 про вчинене кримінальне правопорушення (а.с. 18).

30.03.2020 винесено постанову про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення з ч. 1 ст. 307 КК України на ч. 2 ст. 307 КК України (а.с. 5, 37).

30.03.2020 слідчим суддею Балаклійського районного суду Харківської області було винесено ухвалу про надання дозволу на обшук квартири, за місцем проживання ОСОБА_1 , з метою відшукання наркотичних засобів, предметів і речей для їх виготовлення та вживання, а також коштів, здобутих від злочинної діяльності, пов`язаної з незаконним обігом наркотичних засобів (а.с. 21-22, 157-158).

Обшук за вищевказаною ухвалою було проведено 31.03.2020 (а.с. 23-26).

31.03.2020 ОСОБА_1 було вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307 КК України незаконне виготовлення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу. А це тяжке кримінальне правопорушення (а.с. 27).

31.03.2020 за ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області щодо ОСОБА_1 за клопотанням старшого слідчого СВ Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів (а.с. 29, 157-163), який потім неодноразово продовжувався.

Ухвалою слідчого судді Балаклійського районного суду Харківської області від 03.04.2020 було задоволено клопотання старшого слідчого СВ Балаклійського ВП ГУНП в Харківській області та накладено арешт на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як належить на прав приватної спільної часткової власності ОСОБА_1 (а.с. 34-35, 164-165).

31.03.2020 досудове розслідування кримінального провадження було завершено складанням обвинувального акту щодо ОСОБА_1 (а.с. 30-31).

За вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 07.04.2021, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та виправдано його у зв`язку не доведенням, що в його діянні є склад кримінального правопорушення.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою було скасовано та негайно звільнено його з-під варти в залі суду (а.с.39-55, 166-184).

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 23.03.2023, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу прокурора було залишено без задоволення, а вирок Балаклійського районного суду Харківської області від 07.04.2021 щодо ОСОБА_1 без змін, законної сили він набрав 23.03.2023 (а.с. 56-69, 185-189).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень (стаття 56 Конституції України).

Відповідно достатті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній абоюридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)уприниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також зурахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у виді арешту чи виправних робіт.

Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).

Порядок відшкодування такої шкоди визначається законом (частина сьома статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; 2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; 3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Статтею 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що громадянинові відшкодовується (повертається), в тому числі й моральна шкода.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, щоздійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели допорушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело допогіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п`ята та шоста статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, щоздійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Відшкодування шкоди проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 вказаного Закону).

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

У постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження.

Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено.

Обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди, позивач зазначив, що внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури, незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, які призвели до значних душевних страждань, погіршення його відносин з оточуючими, порушення нормальних життєвих зв`язків та стану здоров`я, приниження його честі та гідності; тривале незаконне притягнення до кримінальної відповідальності та перебування під кримінальним переслідуванням майже три роки, з який трохи більше року він перебував під вартою, мало для позивача психотравмуючі наслідки.

На думку позивача, для відновлення нормального психологічного стану та відновлення ділової репутації йому має бути відшкодовано 1600000 гривень моральної шкоди.

Відповідно до вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність органів досудового розслідування, прокуратури і суду» ОСОБА_1 має право на відшкодування на його користь моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України.

Встановлення правильного періоду перебування особи під слідством і судом впливає на правильність визначення мінімального розміру моральної шкоди, який не може бути зменшено.

Норма частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначає, що відшкодування моральної шкоди провадиться виходячи з розміру, який не може бути меншим одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом, при цьому суди з урахуванням конкретних обставин справи не обмежені у визначенні більшого розміру відшкодування моральної шкоди.

Таким чином, законодавством встановлений лише мінімальний розмір для визначення моральної шкоди, але не граничний.

Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 січня 2024 року у справі № 211/2832/19 (провадження № 61-9749св23).

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 705/4489/20 (провадження № 61-2214св23) Верховний Суд щодо застосування статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» зазначив, що тлумачення наведеної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеним законодавством, за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Аналізуючи релевантну судову практику Верховного Суду при розгляді справ про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, судом встановлено, що Верховний Суд роз`яснює про необхідність застосування «мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду», «виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом», «мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування».

Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2024 року у справі № 761/22531/23 (провадження № 61-7724св24), від 08 жовтня 2024 року у справі №333/2527/22 (провадження № 61-7696св24), від 21 жовтня 2024 року у справі № 490/7139/23 (провадження № 61-8406св24), від 15 листопада 2024 року у справі № 336/2137/23 (провадження № 61-9291св24), від 19 грудня 2024 року у справі № 488/2561/21 (провадження № 61-8267св24).

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», з 01 січня 2025 року встановлено у 2025 році щомісячну мінімальну заробітну плату в сумі 8000 гривень, яку необхідно застосовувати під час розрахунку моральної шкоди при вирішенні цієї справи.

У зв`язку зі здійсненням щодо позивача кримінального переслідування, станом на час ухвалення рішення судом, з урахуванням мінімальної заробітної плати та періоду часу перебування позивача під слідством та судом, розмір моральної шкоди, який розраховується відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», становить 285600,07 грн ((35 місяців х 8000 грн = 280000 грн) + (8000 грн/30 днів х21 день = 5600,07 грн)). Що є мінімальним розміром для визначення моральної шкоди.

Одночасно суд зазначає, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити при її визначенні, який не є граничним, та який суд може збільшити з урахуванням конкретних обставин справи. Обмеження максимального розміру моральної шкоди законом не передбачено.

Тобто, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, суди, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, мають виходити із встановлених фактичних обставин кожної окремо взятої справи (постанова Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц).

З урахуванням засад виваженості, розумності та справедливості суд може збільшити розмір відшкодування. Обмеження максимального розміру моральної шкодиЗаконом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»не передбачено.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі.

Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

Разом із цим, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її безпідставного збагачення.

Подібні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18), від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19) та постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 754/8730/19 (провадження № 61-9673св20), від 23 вересня 2021 року у справі № 295/13971/20 (провадження № 61-10849св21), від 29 вересня 2021 року у справі № 607/16567/20 (провадження № 61-9023св21), від 24 липня 2023 року у справі № 766/5551/17 (провадження № 61-21196 св 21) й інших.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Позивач перебував під досудовим слідством та судом з 31 березня 2020 року (день затримання та оголошення підозри) до 23 березня 2023 року (дата постановлення ухвали апеляційного суду про залишення без змін виправдувального вироку) включно, що становить 35 місяців 21 день його життя, і за вказаний період перебував у статусі підозрюваного та обвинуваченого у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, виконувати процесуальні обов`язки підозрюваного та обвинуваченого, в судовому порядку був змушений доводити свою невинуватість, позивач жив у постійному страху бути засудженим за нескоєний ним злочин, вочевидь втратив репутацію серед родини та знайомих, що мало для нього негативні наслідки та суттєво вплинуло на його психоемоційний стан, а також вимагало додаткових зусиль для організації його життя.

Позивач з 31.03.2020 (дата обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою) до 07.04.2021 (дата постановлення виправдувального вироку та скасування раніше обраного запобіжного заходу) включно перебував під вартою, будучі фактично позбавленим волі, а це 1 рік 8 днів його життя.

Під кримінальним переслідуванням позивач перебував майже 3 роки, у нервовому напруженні, будучи інвалідом ІІІ групи з дитинства безстроково. Перебуваючи під вартою позивач не працював, не міг створювати для себе благополуччя, заробити трудовий стаж для майбутньої пенсії, втратив значну частину свого життя, що, вочевидь, не пішло на користь його здоров`ю. Вдома був проведений обшук та арештовано його майно майно.

У оцінці глибини моральних страждань існує очевидна величезна різниця протягом кримінального провадження перебувати на волі або бути її позбавленим, очевидно ніхто би не забажав обміняти свою свободу на якусь незначну грошову компенсацію.

Ці обставини свідчать про наявність підстав для збільшення суми моральної шкоди.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року в справі № 468/901/17-ц визнано розумним та справедливим висновок апеляційного суду Миколаївської області від 04.12.2017 року про різну глибину моральних страждань, а відповідно, і різний розмір відшкодування шкоди від незаконного перебування: - під слідством і під вартою, де базовим критерієм слід вважати подвійну мінімальну заробітну плату; під слідством без позбавлення волі, де базовим є мінімальне відшкодування не менше однієї мінімальної зарплати за кожен місяць. Позивач 1 рік 8 днів був ізольований від суспільства, позбавлений основоположних прав на свободу, був змушений доводити свою невинуватість, органи досудового розслідування, прокуратури за відсутності вини позивача незаконно утримували його під вартою, не змінювали запобіжний захід на більш м`який, внаслідок чого позивач зазнав значних моральних страждань.

Проте позивач не довів належними і достатніми доказами такої глибини моральних страждань, погіршення здоров`я, зміни нормального способу життєдіяльності, що знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку із протиправними діями відповідачів, які б давали можливість призначити суму відшкодування у розмірі 1600000 грн.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, негативні наслідки, які продовжувалися для позивача внаслідок тривалого незаконного кримінального переслідування, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, глибину душевних страждань позивача, їх характер, обсяг, тривалість, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках позивача, ступінь зниження його репутації, наявність перешкод у реалізації своїх життєвих планів, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, вимоги розумності та справедливості, а також гарантований законом мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування позивача під слідством та судом, та дійшов висновку про стягнення на його користь 600000 гривень на відшкодування моральної шкоди. Суд вважає, що ця сума буде достатньою для компенсації негативних наслідків морального характеру та не призведе до його збагачення.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Таким чином, судовий збір за розгляд справи необхідно віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

у х в а л и в:

1)Позов задовольнити частково.

2)Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 600000 (шістсот тисяч) гривень.

3)В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі протягом тридцятиднів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Харківська обласна прокуратура, місцезнаходження: 61001, м.Харків, вул.Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108.

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Харківській області, місцезнаходження: 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, буд. 13, код ЄДРПОУ 40108599.

Суддя Стригуненко В.М.