Рішення № 128606056, 02.07.2025, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 277/603/25

Номер рядка звіту 40

РІШЕННЯ

іменем України

"02" липня 2025 р. с-ще Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Заполовського В.В.

за участю секретаря с/з Лук`янчук Т.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, відповідно до вимог ст.247ч.2ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №22.10.2024-100000986 від 22.10.2024 року в сумі 79300 грн. та судовий збір в розмірі 2422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.10.2024 року між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №22.10.2024-100000986, який підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти).

Позивач вказав, що виконав свої зобов`язання за Договором у повному обсязі, оскільки надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами у сумі 26000,00 грн. шляхом перерахування коштів на відповідний картковий рахунок відповідача.

Відповідач всупереч чинному законодавству та умовам Договору належним чином покладені на нього зобов`язання не виконав, порушив умови Договору і має прострочену заборгованість, яка станом на 10.03.2025 складає 79300 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 26000 грн.; заборгованість за процентами 36400 грн.; заборгованість за комісією 3900 грн.; неустойка 13000 грн.

26.05.2025 року по справі було відкрито провадження та розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

12.06 та 23.06.2025 року від відповідача до суду надійшли відзиви на позовну заяву, в яких він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що не укладав жодного кредитного договору з ТОВ «Споживчий центр», не підписував жодних документів, пов`язаних з отриманням кредиту, позивачем не надано допустимих та належних доказів. Позивач надає як доказ платіжну квитанцію про переказ коштів на рахунок, що нібито належить відповідачу. Проте платником є третя особа, яка не має відношення до відповідача; відсутній документ, що підтверджує згоду відповідача на отримання коштів; відсутні підтвердження, що рахунок чи карта дійсно належали відповідачу на дату операції.

Сторони в судове засідання не з`явилися, представник позивача відповіді на відзив суду не надіслав, в позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У позовній заяві позивач стверджує, що 22.10.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №22.10.2024-100000986 шляхом підписання пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та заявки. Договір підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора Е643.

Відповідно до п.п.1, 2, 3, 4 Заявки позичальнику 22.10.2024 року наданий кредит у розмірі 26000 грн. строком на 140 днів з дня його надання. Дата повернення (виплати) кредиту 10.03.2025 року.

Згідно з п.п.6, 7, 10, 14 Заявки процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія пов`язана з наданням кредиту 15% від суми кредиту дорівнює 3900 грн.; денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту; орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 6469,13% річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 56003,52 грн., загальні витрати за споживчим кредитом 30003,52 грн.

Вказано реквізити належного позичальнику електронного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: 4441-11ХХ-ХХХХ-6677.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 категорично заперечує, що укладав вищевказаний кредитний договір та отримання ним кредитних коштів.

Крім того, як слідує з поданого позивачем розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 жодного разу не здійснював оплату по вищевказаному кредитному договору.

У статтях 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний кредитний договір укладений в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно до частини першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Також, приписами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).

Суд, досліджуючи кредитний договір №22.10.2024-100000986 враховує, що такий укладався в електронній формі шляхом накладення електронного підпису позичальника одноразовим ідентифікатором. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 під час укладення кредитного договору пройдено ідентифікацію шляхом використання системи BankID Національного банку.

Під час ідентифікації позичальник ОСОБА_1 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Позивачем до матеріалів справи не долучено копій документів, на підставі яких ідентифіковано позичальника, зокрема копій паспорта, РНОКПП.

Також, в матеріалах справи відсутні первинні документи, які повинні бути складені під час надання кредитних коштів ОСОБА_1 .

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який, відповідно, повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).

Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.

Позивачем на обґрунтування позовних вимог до матеріалів справи не надано виписки по рахунку, інших первинних документів, які б свідчили про виникнення у відповідача за кредитним договором заборгованості.

У матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості, який дозволив би перевірити правильність нарахування відсотків, а також, зробити висновок, що заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем.

Відповідач заперечує укладення кредитного договору та отримання коштів від ТОВ «Споживчий центр».

Оцінюючи наявну у матеріалах справи копію довідки iPay про електронний переказ коштів від 01.05.2025 року за кредитним договором №22.10.2024-100000986, суд звертає увагу, що з її змісту слідує, що між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий центр» було укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 22.10.2024 12:21:13 на суму 26000 грн., номер картки 4441111158786677, призначення платежу: видача за договором кредиту №22.10.2024-100000986.

З даної довідки вбачається, що перераховано на невстановлений банківський рахунок кошти в сумі 26000,00 грн., при цьому номер рахунку отримувача в ній не відображається, як і не відображається ПІБ, РНОКПП особи, тому ідентифікувати відповідача як власника банківської картки та отримувача цих коштів за вказаним документом неможливо. Також цей документ не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Відтак, на думку суду, сама по собі надана довідка сформована платіжним сервісом ТОВ «УПР» системою iРay, не є належним та достатнім доказом виникнення та існування між кредитором та відповідачем кредитних відносин та доказом заборгованості.

Інших документів, які б підтверджували отримання саме відповідачем грошових коштів від позивача на умовах договору кредитування позивачем не надано, клопотань про необхідність їх витребування до суду не подано.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

З урахуванням положень статті 141 ЦПК України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 7, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №22.10.2024-100000986 від 22.10.2024 року в сумі 79300 (сімдесят дев`ять тисяч триста) грн. та судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. В. Заполовський