Рішення № 128598256, 03.07.2025, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/1162/25

Провадження № 2/715/407/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2025 року селище Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Григорчак Ю.П.

секретаря судового засідання Соломян О.В.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ниміджан Юлії Василівни до приватного нотаріуса Ротар Марини Марінівни, третя особа ЦНАП Глибоцької селищної ради, про зняття заборони, припинення обтяження речових прав на нерухоме майно та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до приватного нотаріуса Ротар Марини Марінівни, третя особа ЦНАП Глибоцької селищної ради, про зняття заборони, припинення обтяження речових прав на нерухоме майно та виключення запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після його смерті відкрилась спадщина на все майно, що належало ОСОБА_2 на день смерті. Вона вчасно звернулась для прийняття спадщини після смерті батька за заповітом, однак оформити право власності на спадкове майно не має можливості через (арешт) заборону відчуження всього майна померлого ОСОБА_3 , яка внесена у Реєстр. Як з`ясувалось, дана заборона виникла 29.05.1980 року та накладена підприємством, де працював ОСОБА_2 -об`єднання «Чернівціпасавтотранс №32700». ОСОБА_2 за життя не знав про існування штрафу, крім цього при звільненні з роботи з ним провели повний розрахунок та не мали жодних претензій майнового чи іншого характеру, щодо даного обтяження. Об`єднання «Чернівціпасавтотранс №32700» станом на сьогодні ліквідовано та інформації про правонаступників відсутня. Зважаючи на вищевикладене, просить суд ухвалити рішення, яким скасувати, припинити заборону (архівний запис) та виключити запис за реєстраційним номером обтяження 6806414, дата реєстрації 18.03.2008 року, про арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, всього майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що внесені Глибоцькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення від 29 травня 1980 року, Об`єднання «Чернівціпасавтотранс №32700», за реєстром, Архівний номер: 1952492CHERNOVTSY5, архівна дата: 03 травня 2000 року, дата виникнення: 29 травня 1980, № реєстра №72321-952, внутр. №ЕВ01В83F26F147313928.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, однак її представниця адвокат Ниміджан Ю.В. надала суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримують повністю, просять суд розглянути справу у їх відсутності, а позовні вимоги задовольнити повністю.

В судове засідання відповідач - приватний нотаріус Ротар М.М. не з`явилася, направила до суду заяву, в якій вказала, що справу просить розглядати без її участі.

В судове засідання представник третьої особи ЦНАП Глибоцької селищної ради не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Так, судом встановлено, що 18 квітня 2017 року ОСОБА_2 склав заповіт, згідно якого все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося заповів ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Коровія Чернівецького району Чернівецької області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 оформити право власності на спадкове майно не має можливості через (арешт) заборону відчуження всього майна померлого ОСОБА_3 , яка внесена у Реєстр, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майно.

Згідно документів, які знаходяться на зберіганні в Державному нотаріальному архіві у Чернівецькій області по Фонду № 20 «Глибоцька державна нотаріальна контора», а саме Реєстр для реєстрації заборон відчуження нерухомого майна та арештів накладених судовими та слідчими органами за 1980 рік, в якому за № 18 від 29.05.1980 року зроблено запис про накладення заборони відчуження майна, власником якого є ОСОБА_2 на підставі повідомлення від 29 травня 1980 року об`єднання «Чернівціпасавтотранс №32700», на невизначене майно.

Інформація про об`єднання «Чернівціпасавтотранс №32700» як про юридичну особу станом на сьогодні в будь-яких реєстрах відсутня та інформація про правонаступників також відсутня.

Відповідно ч.ч. 1-3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч. 1, 2 п. 1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, тощо. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частини перша статті 598, стаття 599 ЦК України).

Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (стаття 609 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (частина перша статті 8 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21) зроблено висновок, що: «у справі, що переглядається, особа звернулася до суду з позовом про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що зобов`язання за кредитним договором припинилося у зв`язку з припиненням без правонаступників юридичної особи - позикодавця, а тому є припиненою й іпотека. Вважала нотаріуса належним відповідачем за такими вимогами, оскільки лише нотаріус має повноваження зняти заборону на відчуження іпотечного майна; суди не звернули увагу, що зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи як у добровільному, так і за примусовому порядку її ліквідації. Стаття 609 ЦК України поширюється на договірні, недоговірні, основні та додаткові (акцесорні) зобов`язання; з урахуванням установлених обставин у цій справі, положень статті 609 ЦК України, ліквідації юридичної особи позикодавця (ПАТ КБ «Західінкомбанк») за кредитним договором від 26 грудня 2006 року № 261206/2203-271, укладеним між КБ «Західінкомбанк» та позивачем, існують підстави для висновку про припинення зобов`язань за кредитним договором, та внаслідок цього припинення права іпотеки за договором іпотеки від 26 грудня 2006 року № 271, який укладений між ПАТ КБ «Західінкомбанк» та позивачем;

Касаційний суд зауважує, що належним відповідачем за вимогами про визнання іпотеки припиненою, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку є ПАТ «Західінкомбанк», щодо якого 03 травня 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про державну реєстрацію припинення без правонаступника юридичної особи. Проте, запис про реєстрацію обтяження не скасований, адже повідомлення про припинення іпотеки у порядку статті 74 Закону України «Про нотаріат» не подано. Наявність такого запису порушує право власника предмета іпотеки.

Тлумачення частини першої статті 8 ЦК України свідчить: законодавець визначив порядок усунення прогалин в приватному праві. Приватні відносини є різноманітними, а соціальне життя рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в приватно-правових нормах безпосередньо; умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом цивільно-правового регулювання (статті 1, 9 ЦК); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин (норми акту цивільного законодавства або договору); існують правові норми, що регулюють подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин.

Касаційний суд зауважує, що можуть існувати випадки, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Касаційний суд констатує, що в ЦК України є прогалина та відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників приватних відносин для випадку, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто, бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації). Подібною нормою є абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України, відповідно до якої, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, то фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування (абзац третій частини четвертої статті 277 ЦК України). Тому Касаційний Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

… за таких обставин та з урахуванням наявних підстав вважати іпотеку припиненою, касаційний суд вважає за можливе встановити факт припинення іпотеки та скасувати запис про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку, які внесені на підставі договору іпотеки від 26 грудня 2006 року. Касаційний суд акцентує увагу, що ця постанова Верховного Суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку».

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, суд розглядає в порядку окремого провадження. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України, частини четверта, шоста статті 294 ЦПК України).

ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню, і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Неправильне визначення такої особи заявником не є підставою для відмови у задоволенні заяви, оскільки заінтересовані особи повинні бути залучені до участі у справі також з ініціативи суду або можуть вступити у справу з власної ініціативи.

Суд акцентує увагу, що рішення суду за заявою боржника про встановлення факту припинення заборони на відчуження майна, коли «відсутня» особа - кредитор, яка має відповідати за позовом (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), є підставою для скасування заборони відчуження нерухомого майна.

В даній справі приватний нотаріус Ротар М.М. не є стороною боргового зобов`язання з ОСОБА_2 , у неї відсутні зобов`язання перед ОСОБА_2 , а тому у цій справі приватний нотаріус Ротар М.М. не є належним відповідачем. Належним відповідачем за вимогою про скасування запису про заборону відчуження нерухомого майна повинне було б виступати саме «Чернівціпасавтотранс №32700», проте його діяльність припинена без правонаступника. Водночас запис про реєстрацію обтяження не скасований. Наявність такого запису порушує право власника.

Суд підкреслює, що коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (боржник) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення обтяження, скасування відповідних обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону.

Судом встановлено, що наявні підстави вважати обтяження припиненим, оскільки у ОСОБА_2 відсутні будь-які боргові зобов`язання перед «Чернівціпасавтотранс №32700».

З матеріалів справи вбачається, що об`єднання «Чернівціпасавтотранс №32700» не значиться в жодному реєстрі, як юридична особа.

В даному випадку приватний нотаріус Ротар М.М. дійсно не є належним відповідачем по справі, однак коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом (припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), позивач не має іншої можливості, ніж як на підставі рішення суду скасувати заборону належного йому на праві власності нерухомого майна (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20 (провадження № 61-11106св21)).

Суд застосовує аналогію закону й аналогію права тоді, коли, на переконання суду, певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого є прогалина в законодавчому регулюванні. Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Відсутність у процесуальних кодексах положень про аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11, провадження № 14-31цс21)).

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2024 року у справі №333/8899/21.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що, оскільки відсутність належного відповідача в даних конкретних правовідносинах була встановлена вже в ході розгляду справи в позовному провадженні, а тому відмова в задоволенні позову була б надмірним формалізмом та невиправданим продовженням з боку суду стану порушення права позивачки на мирне володіння майном, яке вона успадкувала.

Згідно ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності; власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє обґрунтування при розгляді справи.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 3-13, 19, 76-81, 89, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати заборону (архівний запис) та виключити запис про арешт за реєстраційним номером обтяження 6806414, дата реєстрації 18.03.2008 року, з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, всього майна, що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що внесені Глибоцькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення від 29 травня 1980 року, Об`єднання «Чернівціпасавтотранс №32700», за реєстром архівний номер: 1952492CHERNOVTSY5, архівна дата: 03 травня 2000 року, дата виникнення: 29 травня 1980, № реєстра №72321-952, внутр. №ЕВ01В83F26F147313928.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя