Вирок № 128597400, 02.07.2025, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1141/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2025 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегове кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12023071060000028 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не працюючого, одруженого, раніше не судимого, громадянин України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , обвинувачується в тому, що він діючи умисно, з метою незаконного переправлення громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, за попередньою змовою із невстановленими на даний час досудовим розслідуванням особами, 10.01.2023 близько 15:30 підібрав, на заздалегідь обумовленому місці в с. Сільце Берегівського району, на власному автомобілі марки «Opel» модель «Zafira», державний номерний знак НОМЕР_1 двох громадян України, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яких з метою незаконного переправлення через державний кордон перевіз до населеного пункту Дийда, Берегівського району, в безпосередню близькість до державного кордону, та зупинившись біля кафе «Paradise», що знаходиться по вул. Дачна, 1 в с. Дийда, вказав останнім напрямок руху та маршрут для перетину державного кордону, після чого висадив вказаних громадян та покинув місце події.

Однак, о 17 годині 48 хвилин 10.01.2023 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_4 на напрямку 198 прикордонного знаку.

Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та керівництві такими діями, не визнав та пояснив, що станом на 10.01.2023 року працював у відділі освіти Іршавської міської ради водієм, та того дня зранку поїхав до роботи разом з колегами до школи №2. Близько 15:30 години йому зателефонувала невідома особа, та попросила за гроші повезти чоловіків у м. Берегове. На що він погодився, оскільки зарплата маленька, а сам підробляє таксистом близько року. О 17 годині поїхав у с. Сільце, де забрав одну особу. Після чого, поїхав у с. Кам`янське, де зупинився біля закладу «КОРОНА», після чого приїхала машина, та висадила ще двох хлопців, яких потрібно було повезти в с. Дийда до закладу «Paradise». За дану послугу мав отримати 1000 гривень, які невідома особа по телефону сказала, що оплатить на карточку. Оскільки, мережі не було, не перевіряв чи отримав кошти. Приїхавши до дому, невідома особа знову зателефонувала, та просила привезти 200 доларів хлопцям на ту саму адресу. Гроші потрібно було забрати на заправці в м. Іршава. За дане замовлення йому мали заплатити теж 1000 гривень переказом на картку. Приїхавши за даною адресою, був затриманий. Пояснює, що із свідками в дорозі не розмовляв та їх особисто не знає. Виконував вказівки, які невідома особа давала по телефону.

Не дивлячись на те, що обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав, його вина у викладеному обвинуваченні за ч. 2 ст. 332 КК України доведена наступним.

Дослідженим в судовому засіданні протоколом судового засідання від 12.01.2023 року та DVD-R диском, в порядку ст. 225 КПК України із допитом свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 встановлено наступне.

Свідок ОСОБА_6 , який був допитаний слідчим суддею під час досудового розслідування даного кримінального провадження, показав, що мав намір перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску, оскільки хотів потрапити до Чехії через Угорщину, щоб там влаштуватися на роботу. Зв`язавшись з невстановленою особою домовився, що 10.01.2023 року забере водій, який мав повезти до кордону. Приїхавши в с. Сільце, обвинувачений ОСОБА_4 забрав його на автомобілі марки «OPEL ZAFIRA», після чого забрали ще одну особу ОСОБА_8 та поїхали до с. Дийда. Водій сказав, що потрібно буде бігти 700-900 метрів до державного кордону, і там їх мали зустріти невідомі особи. Гроші водію не давав.

Свідок ОСОБА_9 , який був допитаний слідчим суддею під час досудового розслідування даного кримінального провадження, показав, що мав намір перетнути державний кордон України поза пунктом пропуску, оскільки хотів потрапити за кордон Зв`язавшись з невстановленою особою по «WHATSAPP» домовився, що його забере водій у с. Кам`янське, після чого проведе до кордону. Приїхавши в с. Дийда, водій ОСОБА_4 повідомив, що неподалік кордон, де їх мали зустріти. За дорогу спочатку просив переказати кошти на картку банку, але після телефонного дзвінка, питання щодо оплати більше не піднімалось. Особисто гроші водію не давав.

Крім цього, вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України, доведена дослідженими судом письмовими доказами.

Судом встановлено, що відповідно до повідомлення про виявлення кримінального правопорушення (протиправного діяння, що містить ознаки злочину) ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10 січня 2023 року №5/1-10-23, прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на напрямку 198 прикордонного знаку, 100 метрів до державного кордону України, 10.01.2023 року о 17 годині 40 хвилин затримано 2 громадян України, а саме ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В ході попереднього опитування вищевказаних затриманих осіб було встановлено, що останні шукали спосіб незаконно виїхати за межі території України в результаті чого через своїх знайомих, які перебувають за кордоном отримали номер мобільного телефону невідомої особи, яка за грошову винагороду організовує незаконне переправлення громадян на території Угорщини.

В подальшому за вказівкою невідомої особи, затримані громадяни вирушили до с. Сільце, де на них очікував автомобіль марки «OPEL» модель «Zafira», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 за кермом якого перебував ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після чого на вищевказаному автомобілі попрямували в напрямку державного кордону України для подальшого його незаконного перетину. В подальшому громадянин ОСОБА_4 доставив ОСОБА_6 та ОСОБА_8 до мотелю «Paradise», що знаходиться в н.п. Дийда та вказав як рухатись по польовій дорозі, що веде від вище зазначеного мотелю, після чого пояснив, що їх зустрінуть біля кордону та допоможуть незаконно його перетнути, після чого, опинившись на території Угорщини дочекатись представників прикордонної поліції Угорщини, щоб їх затримали для подальшого оформлення, як біженців. Після чого, пішки попрямувавши по вказаному ОСОБА_4 маршруту натрапили на представників Держприкордонної служби України, де були затримані. (том. 2 а.с. 78-79)

Протоколом огляду місця події та долучений до нього відео огляд місця події від 11 січня 2023 року, з якого встановлено, що об`єктом огляду є вул. Дачна у с. Дийда, біля мотелю «Paradise», на узбіччі якого знаходиться автомобіль марки «OPEL» модель «Zafira», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , біля якого знаходиться водій ОСОБА_4 , який показав, що він відвозив 2-х невідомих йому осіб до вказаної місцевості. Так, в ході огляду ОСОБА_4 з гаманця добровільно видав грошові кошти у сумі 200 доларів США, які були вилучені до спец пакету НПУ WAR1382162 та з іншим видав мобільний телефон марки «ХУАВЕЙ». Також в ході огляду було вилучено автомобіль марки «OPEL» модель «Zafira», сірого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 . (том. 2 а.с. 80-81)

Протоколом пред`явлення фотознімків для впізнання від 11.01.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_8 повідомив, що гр. на фото 1 є ОСОБА_4 , який підвозив його на транспортному засобі марки «OPEL» модель «Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_1 до Державного кордону України (т.2 а.с. 98-100).

Протоколом пред`явлення транспортного засобу для впізнання від 11.01.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_8 повідомив, що на фото 1 є транспортний засіб марки «OPEL» модель «Zafira», на якому ОСОБА_4 підвозив його до Державного кордону України (т.2 а.с.101-103).

Протоколом пред`явлення фотознімків для впізнання від 11.01.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_6 повідомив, що гр. на фото 2 є ОСОБА_4 , який підвозив його на транспортному засобі марки «OPEL» модель «Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_1 до Державного кордону України (т.2 а.с. 104-106).

Протоколом пред`явлення транспортного засобу для впізнання від 11.01.2023 року, згідно якого свідок ОСОБА_6 повідомив, що на фото 3 є транспортний засіб марки «OPEL» модель «Zafira», на якому ОСОБА_4 підвозив його до Державного кордону України (т.2 а.с.101-103).

Проколом огляду предмету від 23.01.2023 року, з фототаблецею до нього, яким зафіксовано інформацію наявну на мобільному телефоні марки «HUAWEI» моделі «G145BT», що належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено наявність мобільних додатків «Вайбер», «Месенджер» та «What's App» де виявлено листування з особою на ім`я « ОСОБА_10 », в змісті якої зазначено наступні контактні номери мобільних телефонів: НОМЕР_2 -Вільхівка, НОМЕР_3 - відомий номер та НОМЕР_4 - Орос.

Досліджені докази не викликають сумніву у їх достовірності, так як взаємно підтверджуються, здобуті і закріплені у встановленому законом порядку, є об`єктивними.

Окрім того, 12.06.2023 року захисником ОСОБА_5 було подано клопотання про допит свідків сторони захисту, яке судом було задоволено та викликано для допиту свідків: ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 ...

Свідок ОСОБА_11 та свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснили, що проходили службу в Держприкордонній службі України. 10.01.2023 року затримували двох осіб, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , на прикордонному напрямку 198-199 прикордонного знаку, після чого дані особи пояснили, що їх привіз водій на ім`я « ОСОБА_16 » на автомобілі марки «OPEL» моделі «ZAFIRA» сірого кольору у населений пункт Дийда, Берегівського району, після чого останній, показав маршрут до самого кордону.

Слідчий СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що фактичне затримання відбулось працівниками прикордонної служби України. Після повідомлення прикордонним загоном про вчинення злочину, приїхав на місце події у населений пункт Дийда. При проведенні огляду місця події, повідомив ОСОБА_4 , що його затримано відповідно до ст. 208 КПК України. Родичів про затримання повідомляв.

Свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні повідомив, що з ОСОБА_4 знайомий, разом працювали. Пояснив, що 10.01.2023 року, коли знаходились на роботі обвинуваченому ОСОБА_4 зателефонував невідомий номер та просив підвезти людей. Після чого, останній відвіз його до дому та поїхав.

Свідок ОСОБА_13 повідомила, що є дружиною обвинуваченого ОСОБА_4 , та пояснила, що 10.01.2023 року чоловік близько 11 години прийшов з роботи. Приблизно після обіду, йому зателефонував невідомий номер та попросив підвезти з с. Сільце до м. Берегове, так як чоловік підпрацьовував таксистом, він погодився. Пізніше, близько 16:00 години невідомий номер знову подзвонив, та просив підвезти гроші у м. Берегове. Після того, вночі чоловік до дому не приходив.

Так, стороною захисту було подано клопотання про визнання доказів неналежними та недопустимими, згідно якого, сторона захисту стверджує, що повідомлення про підозру не була вручена обвинуваченому ОСОБА_4 , та підпис останнього у повідомленні про підозру йому не належить.

У зв`язку з чим, 10.09.2024 року ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області було задоволено клопотання захисника про проведення судово-почеркознавчої експертизи.

Відповідно до висновку експерта №3691-Е від 27.09.2024 року, вбачається, що об`єктом дослідження є підпис та рукописний цифровий запис від імені ОСОБА_4 на третьому аркуші повідомлення про підозру у кримінальному провадженні №12023071060000028 від 11.01.2023 року, згідно якого встановлено, що даний підпис та цифровий рукописний запис виконаний саме ОСОБА_4 .

Даний висновок, спростовує пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника, про те, що у повідомленні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 11.01.2023 року стоїть підпис, який не належить обвинуваченому.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 ,. відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлені.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Згідно до характеристики ОСОБА_4 , останній проживає із дружиною та має двох дітей 2014 та 2016 років народження, офіційно не працюючий, раніше не судимий, на обліку у фтизіатра, нарколога та психіатра не перебуває.

Згідно досудової доповіді, дослідження інформації, що характеризує особу обвинуваченого ОСОБА_4 за місцем його проживання/навчання/роботи, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також його ймовірної небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства.

На думку суду обвинуваченого ОСОБА_18 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 332 КК України, як сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України порадами, вказівками, вчинене щодо кількох осіб, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Положеннями ст. 50 КК України, визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Згідно зі ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання у цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Тобто, відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, надавши їм належну оцінку, в тому числі оцінивши їх сукупність на предмет достатності та взаємозв`язку для ухвалення вироку, суд мотивовано дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 332 КК України. Приймаючи таке рішення, суд дотримався критеріїв доведення винуватості поза розумним сумнівом, наведених Європейським судом з прав людини у висновках у справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 6 грудня 1998 року.

Так, у зазначених рішеннях вказано, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою".

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, однак вперше притягуються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, згідно довідки Білківської сільської ради Хустського району характеризується позитивно, серед друзів, сусідів, односельців користується авторитетом та повагою, раніше не судимий, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, тому на підставі ст. 75 КК України, слід прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням та покладенням обов`язків відповідно ст. 76 ч. 1 п. 1, 2 КК України, обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти останніх про зміну місця проживання.

При цьому, санкція ч. 2 ст. 332 КК України передбачає обов`язкові додаткові покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 332 КК України не обіймаючи будь-яку посаду і не займаючись певною діяльністю.

Вирішуючи питання про необхідність призначення передбаченого санкцією ч. 2 ст. 332 КК України обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю суд виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ККС ВС у справі 295/5493/22 від 04.04.2023, такий вид покарання як позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю може застосовуватися як до осіб, які вже обіймають певні посади або здійснюють відповідну діяльність, так і до осіб, які такі посади можуть обійняти в майбутньому, або ж у майбутньому можуть здійснювати відповідну діяльність.

Тому, суд приходить до висновку про необхідність позбавити ОСОБА_4 права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 1 рік.

Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Згідно ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 12 січня 2023 року обвинуваченому ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 березня 2023 року. Визначено розмір застави у сумі 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Згідно повідомлення ДУ «ЗАКАРПАТСЬКА УСТАНОВА ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ (№9)» на підставі внесеної застави в розмірі 134 200 гривень по справі №297/97/23 ОСОБА_4 був звільнений.

При цьому, законом - Кримінальним процесуальним кодексом України не вказано, що застава як запобіжний захід має відповідний строк або дату закінчення.

Після набрання вироком законної сили у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України заставу, слід повернути заставодавцю.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 13.01.2023 року - скасувати.

Долю речових доказів вирішити в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Підстави застосування заходів кримінально-виховного характеру щодо юридичної особи у даному кримінальному провадженні відсутні.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст. ст. 100, 368, 370, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у пред`явленому обвинуваченні та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 332 КК України у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані з виконанням функцій держави, місцевого самоврядування та органах правопорядку строком на 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) роки та з покладенням відповідно ст. 76 ч. 1 п. 1, 2 КК України, обов`язку періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти останніх про зміну місця проживання.

Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили, залишити попередню - заставу.

Після набрання вироком законної сили у відповідності до ч. 11 ст. 182 КПК України заставу внесену в розмірі 134 200 (сто тридцять чотири тисячі двісті) гривень 00 копійок на підставі ухвали слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області №297/97/23 - повернути заставодавцю.

Ухвалу слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 13.01.2023 року про накладення арешту на майно - скасувати.

Речові докази:

-мобільний телефон ОСОБА_4 марки «HUAWEI», чорного кольору, із сім-карткою Київстар « НОМЕР_5 », який поміщено до спец пакету НПУ WAR 1755493 - повернути ОСОБА_4 , як власнику;

-Вилучений автомобіль марки «OPEL», модель «ZAFIRA», д.н.з. НОМЕР_1 - залишити останньому, як власнику;

-Грошові кошти в іноземній валюті номіналом в сумі 200 доларів США банкнотами номіналом 100 доларів США в кількості 2 штуки з серійним номером № MK35916238A LE49379377D, які були вилучені від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 упаковані в спецпакет НПУ WAR1382162, передано на зберігання в АТ «Приватбанк - повернути власнику:

-оптичний носій інформації (диск) формату СD-R, який поміщено до паперового конверту, на якому міститься напис «Справа № 297/97/23», який зберігається у матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення засудженому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1