Рішення № 128594739, 03.07.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 225/765/24

(2/199/1562/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

03.07.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра

у складі: головуючого судді Авраменка А.М.,

при секретарі судового засіданні Циганок К.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

23 квітня 2024 року до Дзержинського міського суду Донецької області звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що в жовтні 2017 року позивач запустив новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в Акціонерному товаристві «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/. 06 червня 2019 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що остання разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Відповідач, підписавши Анкету-заяву, підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір, та зобов`язується виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зобов`язавшись повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші обов`язкові платежі в порядку, розмірах та строки, визначені умовами кредитного договору. При цьому позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу, відповідач всупереч чинному законодавству та умовам договору не виконав належним чином покладені на нього обов`язки перед банком та порушив умови кредитного договору, має прострочену заборгованість. Станом на 11 лютого 2024 року у відповідача виникла заборгованість у розмірі 111739,06 гривень, яка складається виключно із заборгованості за тілом кредиту. Оскільки відповідач вказаний борг не повертає, позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просив стягнути зазначену заборгованість, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 23 квітня 2024 року витребувано з Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 21 травня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 20 червня 2024 року цивільну справу направлено для розгляду по суті за підсудністю до Добропільського міськрайонного суду Донецької області.

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 29 липня 2024 року цивільну справу прийнято до свого провадження суддею вказаного суду.

На підставі рішення Вищої ради правосуддя від 24 вересня 2024 року №2797/0/15-24 про зміну територіальної підсудності Добропільського міськрайонного суду Донецької області до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшли матеріали вищевказаної цивільної справи 23 грудня 2024 року, здійснено автоматизований розподіл цієї цивільної справи, яку у відповідності до ст.ст.14, 33, 34 ЦПК України передано для розгляду судді Авраменко А.М.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2024 року цивільну справу прийнято до провадження та вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Сторони в судове засідання повторно не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись, позивачем в тексті позову викладено заяву про розгляд справи за його відсутності, а відповдіачем надіслано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

В ході розгляду справи відповідачем подано суду відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, що в анкеті-заяві відсутні відомості про суму/розмірі кредитного ліміту, про видану відповідачу картку, не подано належних доказів наявності та розміру кредитної заборгованості, відсутня виписка з особового рахунку, відсутні докази надання коштів у кредит відповідачу. Послався відповідача на неналежність як доказу розрахунку кредитної заборгованості. Заперечив відповідач і наявність у позивача права на укладення кредитного договору в електронній формі з використання електронного підпису.

У відповіді на відзив позивач просив задовольнити позов в повному обсязі, долучивши копії виписки по рахунку відповідача, довідку про наявність рахунку, розмір кредитного ліміту, а також послався на те, що відповідач мав можливість ознайомитись на сайті банку із текстом Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», саме які і містять детальні умови кредитного договору. Вказав представник позивача і на законність укладення кредитного договору в електронній формі та можливість фіксування умов договору у декількох документах, зокрема електронних, підписаних електронним підписом через мобільний додаток. Стверджував представник і позивач і про належність та достовірність як доказу розрахунку заборгованості,

Відповідачем подано суду заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач позовні вимоги вже визнав частково на суму 26869,84 гривень, пославшись на те, що позивачем безпідставно списано відсотків на суму 68814,23 гривень, а також щомісячні платежі на суму 16054,99 гривень не відомо за що. Також відповідач вказав на те, що позивач не виконав свого обов`язку при укладенні кредитного договору з видачі позичальнику примірнику документів, що містять умови кредитування, надавши лише анкету-заяву, яка умов кредитування не містить. Надані ж суду Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» мать іншу редакцію, аніж ту, на яку посилається позивач, а також не містить жодних доказів підпису таких умов відповдіачем, як власноручного, так і електронного підпису, лише посилання позивача та надання ним шаблонів банку ще не свідчить про їх підпис і погодження позичальником. Відповідач навів також чисельну судову практику, яка, на його думку, підтверджує його правову позицію. Заперечив відповідач і доведеність заявлених позивачем умов кредитного договору, вказав на відсутність достатніх доказів у справі, зокрема електронних, для задоволення позову, зазначивши, що тягар доказування лежить саме на позивачеві.

Позивачем подано суду додаткові пояснення, в яких представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, послався на укладення між сторонами кредитного договору в належній формі та належного змісту, який утворюють декілька документів, зокрема Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк», на які містить підписана відповдіачем анкета-заява. Послався представник позивача і на правильність розрахунку кредитної заборгованості, а також зазначив, що між відповдіачем та ПАТ «СК «Інгосстарх» було укладено договір страхування, на виконання якого з відповідача за рахунок кредитних коштів стягувались щомісячні платежі на загальну суму 16054,99 гривень.

У своїх додаткових поясненнях відповідач заперечив правомірність списання щомісячних платежів на загальну суму 16054,99 гривень, посилаючись на нав`язування такого договору в односторонньому порядку відповідачу, відсутність підпису страхувальника (відповідача) на електронному полісі, наданому позивачем суду, відсутність заяви відповідача на укладення такого договору та офорти страховика, на які послався позивач. Крім того, відповідач зазначив на відсутність з його боку розпоряджень на списання грошових коштів з його рахунку на зазначений договір страхування.

Стороною позивача суду було надіслано знову додаткові пояснення, яких представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, також зазначив, що 07 листопада 2019 року через мобільний додаток відповідачу було направлено повідомлення із пропозицією укласти договір страхування з ПАТ «СК «Інгосстарх», проінформовано про умови страхування та його мету, списання страхових платежів за рахунок кредиту. Зі змісту пуш-повідомлень слідує, що відповдіачем було успішно оформлено договір страхування. Відтак, за твердженнями сторони позивача, списання коштів відбулось правомірно.

В свою чергу, відповідач знову надіслав до суду письмові пояснення, в яких визнав позовні вимоги частково на суму 26869,84 гривень, а також послався на те, що пуш-повідомлення не замінюють електронний підпис, не свідчать про ідентифікацію особи, яка їх погоджує, а отже не можуть підтверджувати укладення договору страхування.

За таких обставин, керуючись положеннями ст.ст.211, 223, 240, 280 ЦК України, суд вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд справи по суті за відданості сторін, а також без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису у відповідності до положень ст.247 ч.2 ЦПК України.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини сторін.

Судом встановлено, що 06 червня 2019 року між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», за умовами якого позивач зобов`язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитного ліміту на відкритий для цього поточний банківський рахунок у гривні, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався повернути кредит в порядку та строки, визначені умовами договору та законом. Дані обставини підтверджуються копією відповідної анкети-заяви.

В Анкеті-заяві до договору про надання банківських послуг зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця Анкета-заява разом Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився із таким договором про надання банківських послуг, отримавши всі необхідні документи через мобільний додаток (п.п.1-5 анкети-заяви до договору про надання банківських послуг).

Згідно копії довідки про наявність рахунку на виконання укладеного між сторонами кредитного договору відповідачу була видана позивачем кредитна картка з терміном дії до червня 2024 року.

Згідно копії довідки про розмір встановленого кредитного ліміту позивачем на виконання укладеного між сторонами вищевказаного договору було відкрито поточний рахунок у гривні, на якому встановлено кредитний ліміт, який неодноразово збільшувався, останні раз 17 листопада 2020 року в розмірі 85800 гривень.

Як слідує з виписки про рух коштів по картці відповідача за період з 06 червня 2019 року по 11 лютого 2024 року, відповідач отримав від позивача обумовлені укладеним між сторонами кредитним договором кредитні кошти в повному обсязі шляхом встановлення кредитного ліміту та користувався ним протягом зазначеного періоду. Дана виписка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5, а також є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована, що підтверджується і змістом п.62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75.

Із матеріалів справи судом також встановлено, що на відміну від кредитодавця позичальник належним чином свої договірні зобов`язання не виконує, внаслідок чого у відповідача перед позивачем станом на 11 лютого 2024 року утворилась кредитна заборгованість, яку позивачем нараховано в загальному розмірі 111739,06 гривень, яка складається виключно із боргу за тілом кредиту. Дані обставини підтверджуються розрахунком заборгованості. При цьому зі змісту того ж розрахунку заборгованості (зокрема, стовпчики 9 та 10 таблиці), а також зі змісту виписки про рух коштів по картці відповідача також вбачається, що позивачем нараховувались позичальнику проценти за користування кредитними коштами, в рахунок погашення яких (процентів) позивачем зараховувались сплачувані позичальником кошти, а якщо таких коштів не вистачало, проценти за користування кредитом зараховувались позивачем до тіла кредиту (погашались за рахунок тіла кредиту шляхом його збільшення). Наведеним чином позивачем в рахунок процентів за користування кредитом зараховано суму в загальному розмірі 68814,23 гривень.

Окрім того, судом зі змісту виписки про рух коштів по картці відповідача встановлено, що за рахунок кредитних коштів позивачем списувались «щомісячні платежі», призначенням яких є сплата страхових внесків за договором комплексного страхування власника карткового рахунку (електронний поліс №MONOIK-0000039826). Загальний розмір таких платежів становить 16054,96 гривень.

Окрім як підписаної відповідачем копії Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг позивачем не подано суду жодного іншого підписаного відповідачем документу, який би дозволяв суду встановити такі умови укладеного між сторонами кредитного договору, як розмір процентів за користування кредитом, а також право кредитора здійснювати погашення нарахованих процентів за користування кредитом шляхом збільшення його тіла.

Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище договору, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.6, 11, 525, 627, 629, 638 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторони є вільними в укладенні договору, зокрема у визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ст.ст.633, 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

За змістом ст.ст.1054, 1055, 1056-1 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Кредитний договір обов`язково укладається в письмові формі.

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Положеннями ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання супровідних послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»).

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

При цьому відповідно до норми ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

За змістом ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи в межах вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не можу ґрунтуватись на припущеннях.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, вирішуючи питання щодо позовних вимог за договором про надання банківських послуг б/н від 06 червня 2019 року, який має змішаний характер та містить елементи кредитного договору, приймаючи до уваги, що в ході розгляду справи знайшов підтвердження факт укладення між сторонами даного договору, за умовами якого відповідач отримав кредит у вигляді кредитного ліміту на платіжну картку, користувався цими кредитними коштами, однак їх не повернув, зокрема в порядку ст.530 ч.2 ЦК України, що зумовило виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за тілом кредиту, що підтверджується підписаною відповідачем Анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг, розрахунком заборгованості, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості лише за тілом кредиту та лише в розмірі 26869,87 гривень.

Частковість задоволення позову ґрунтується на тому, що як встановлено судом та вказувалось вище за текстом цього рішення, позивачем не подано суду жодного належного та допустимого доказу погодження сторонами таких умов кредитного договору, як наведені в позові, в розрахунку заборгованості розміри процентів за користування кредитом, які позивач фактично нараховував відповідачу протягом всього строку користування кредитом, а також право кредитора здійснювати погашення процентів за користування кредитом за рахунок збільшення боргу за тілом кредиту. Єдиними доказами, наданим позивачем на підтвердження означених умов кредитного договору, а отже і правильності розрахунку заборгованості у відповідній його частині, є паспорт споживчого кредиту та роздруківка з Умов обслуговування рахунків фізичних осіб. Однак таку роздруківку суд не може прийняти як належний та допустимий доказ, оскільки остання не підписана відповідачем (докази протилежного відсутні, зокрема відсутні докази підпису електронним підписом відповідача), а отже підпис Умов саме відповідачем та саме такого змісту (редакції), який надано позивачем до його позову, викликає в суду обґрунтовані сумніви, а тому може сприйматись лише як припущення, на яких у відповідності до ст.81 ч.6 ЦПК України не може ґрунтуватись судове рішення. Відтак, надані позивачем суду в письмовій формі у вигляді роздруківки Умови обслуговування рахунків фізичних осіб не можуть бути прийняті судом до уваги в якості доказів по справі, оскільки з наявних у справі доказів неможливо достеменно встановити як факт погодження відповідачем Умов, так і редакцію Умов, в якій їх погоджено позичальником. Останнє, в свою чергу, зумовлює висновок суду про недоведеність заявлених позивачем таких умов укладеного між сторонами кредитного договору як розміри процентів за користування кредитними коштами, а також права кредитора погашати заборгованість за процентами за користування кредитом шляхом відповідного збільшення розміру заборгованості за тілом кредиту. А оскільки означені умови покладені в основу розрахунку розміру кредитної заборгованості, заявленої до стягнення з відповідача, не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в частині погашених за рахунок його збільшення процентів за користування кредитом. Тобто із пред`явленої до стягнення суми заборгованості за тілом кредиту має бути вирахувана сума безпідставно зарахованих процентів.

Не може бути самодостатнім доказом погоджених між сторонами умов кредитного договору (розміру процентів) розрахунок заборгованості, оскільки останній не є складовою кредитного договору та не може підмінювати собою та/або доводити його зміст.

Крім того, згаданий вище паспорт споживчого кредиту також не може бути прийнятий судом в якості належного доказу умов укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема погодженої між сторонами ціни договору у вигляді розміру процентів, які зобов`язався сплатити позичальник за користування отриманим кредитом тощо. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що у відповідності до норм Закону України «Про споживче кредитування» (ст.9), Закону України «Про захист прав споживачів» (ст.ст.11, 15) вказаний документ є лише підтвердженням виконання позивачем встановленого законом для кредитодавця обов`язку з надання позичальнику, як споживачу, інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Більш того, сам паспорт споживчого кредиту не підписано відповідачем (не може вважатись доказом підпису лише друкований текст про здійснення підпису позичальником), а також в тексті самого паспорту споживчого кредиту вказується, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятись від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, а отже останній не може підмінювати собою зміст умов кредитного договору, фактично укладеного між сторонами. Така оцінка суду паспорту споживчого кредиту узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 травня 2022 року по справі №393/126/20.

Більш того, суд вважає за необхідне вирахувати із суми розрахованої позивачем кредитної заборгованості відповідача загальну вартість списаних за рахунок кредитного ліміту страхових внесків в загальному розмірі 16054,96 гривень за договором комплексного страхування власника карткового рахунку (електронний поліс №MONOIK-0000039826). Правова позиція суду з цього питання ґрунтується на тому, що відповідач категорично заперечує укладення ним такого договору страхування, а також заперечує надання обов`язкового в розумінні ст.ст.1066, 1071 ЦК України розпорядження (дозволу) банку на списання з його рахунку коштів на виконання зазначеного договору страхування. Натомість, позивач, стверджуючи про наявність такого розпорядження/дозволу, а також дійсність укладення договору страхування, надає суду копію відповідного електронного полісу, примірник якого не містить ані власноручного («живого»), ані електронного підпису відповідача, як страхувальника. Крім того, позивач, обстоюючи правомірність своєї правової позиції, надає суду роздруківки пуш-повідомлень, посилаючись на те, що вказані повідомлення в розумінні п.12 підписаної відповдіачем анкети-заяви до договору про надання банківських послуг є підтвердженням як належної оферти на укладення договору страхування, так і акцептом відповідача зазначено оферти. В той же час, п.12 анкети-заяви дозволяє використання мобільного додатку та інших дистанційних каналів лише в межах укладеного між сторонами кредитного договору, а не для укладення інших видів договорів відповідачем з іншими суб`єктами правовідносин, зокрема страховиками. Крім того, в порушенням вимог ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», ст.89 Закону України «Про страхування» зміст зазначених пуш-повідомлень не містить всіх істотних умов договору страхування, а отже не може вважатись офертою на його укладення. Більш того, зміст пуш-повідомлень не дозволяє ідентифікувати адресата таких пуш-повідомлень, оскільки не містить ані анкетних даних отримувача, ані будь-яких інших даних, з яких з огляду на інші матеріали справи суд міг би підтвердити, що такі повідомлення були отримані відповідачем та/або спрямовані, прочитані у мобільному додатку відповідача, який є інформаційно-телекомунікаційною системою, в межах якої сторони ідентифіковані та здійснюються укладення/підписання документів в рамках договірних кредитних правовідносин. Відтак, в суду наразі немає достатніх підстав для висновку про дійсність укладення шляхом дотримання відповідного договору страхування, на виконання умов якого з відповідача позивачем списувались без розпорядження кошти за рахунок збільшення кредитного ліміту. Відсутність волевиявлення сторони свідчить про неукладення договору, а тому і про відсутність зобов`язань за ним. Згідно же ст.97 ч.2 Закону України «Про страхування» недотримання письмової форми договору страхування свідчить про його нікчемність. Таким чином, оскільки позивачем не подано належних та достатніх доказами на підтвердження укладення договору страхування у належній формі, суд наразі не вбачає достатніх підстав для стягнення з відповідача на користь позивача у складі кредитної заборгованості списаних з відповідача за рахунок кредитного ліміту коштів за договором страхування в розмірі 16054,96 гривень.

Таким чином сума доведеного кредитного боргу за тілом кредиту, що підлягає стягненню з відповідача, становить 26869,87 гривень та розрахована наступним чином: 111739,06 гривень (загальний розмір нарахованої заборгованості, яка складається виключно з боргу за тілом кредиту) 68814,23 гривень (нараховані та погашені за рахунок збільшення тіла кредиту процентів за користування кредитом) 16054,96 гривень (загальна сума списаних щомісячних платежів на погашення страхових внесків за договором страхування, факт укладення якого стороною позивача не доведено).

Складаючи повний текст даного рішення суду за наслідками розгляду по суті спору сторін, та наводячи у ньому мотивовану оцінку аргументів учасників справи, заявлених як підстави для задоволення та відмови у задоволенні позову, суд у відповідності до норм ст.10 ч.4 ЦПК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» враховує практику Європейського суду з прав людини як джерело права, відповідно до якої Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово посилався на те, що згідно ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, ст.6 §1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. (див. Ruiz Torija v. Spain, рішення від 9 грудня 1994 року, Серії А №303-А, с.12, §29; Hirvisaari v. Finland, рішення від 27 вересня 2001 року, заява №49684/99, §30; Van de Hurk v. the Netherlands (Ван де Гурк проти Нідерландів), §61; Garcia Ruiz v. Spain (Гарсіа Руїз проти Іспанії), §26; Jahnke and Lenoble v. France (Янке і Ленболь проти Франції) (dec.); Perez v. France (Перез проти Франції), §81; Салов проти України, рішення від 06 вересня 2005 року, заява №65518/01, п.89)

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись нормою ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи види судових витрат по справі та результат розгляду справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім при зверненні до суду судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 728,14 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.6, 11, 15, 16, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 610-612, 625-629, 633, 634, 638, 639, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст.1, 13 Закону України «Про споживче кредитування», ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352; адреса місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул.Автозаводська, 54/19) заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 06 червня 2019 року станом на 11 лютого 2024 року у вигляді заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26869,87 гривень.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352; адреса місцезнаходження: 04114, м.Київ, вул.Автозаводська, 54/19) судовий збір в розмірі 728,14 гривень.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко