Рішення № 128575329, 01.07.2025, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2025 року м. Львівсправа № 380/5290/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якому просить:

1. Задовольнити позовну заяву. Визнати незаконними дії та бездіяльність Відповідача.

2. Визнати протиправною дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не розгляду заяв, вимог ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН код НОМЕР_1 щодо надання відстрочки по п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та щодо ненадання обґрунтованої відповіді повідомлення письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 забезпечити право ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН код НОМЕР_1 на відстрочку по абз. 3 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», належно розглянувши заяву та додатки та прийняти законне і обґрунтоване рішення, яким надати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН код НОМЕР_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», враховуючи той факт що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН код НОМЕР_1 є батьком трьох дітей, які перебувають на його утриманні, враховуючи, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

4. Стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу в попередній сумі 17000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на його утриманні перебуває троє дітей віком до 18 років, а саме: рідна донька ОСОБА_2 та двоє дітей дружини від попереднього шлюбу - донька ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 . Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закон № 3543) військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Отже, позивач має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. У зв`язку з цим позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням розглянути його заяву та оформити йому у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі Порядок № 560), довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Також до заяви позивач долучив усі необхідні документи. Проте відповіді на свою заяву позивач не отримав. На адвокатський запит представника позивача відповідач лише повідомив, що заяву позивача про надання відстрочки розглянуто, однак не надав відповіді про те чи надано позивачу відстрочку, чи відмовлено в її наданні. Жодного рішення про відмову позивач не одержував, причини відмови відповідачем повідомлені не були, що є порушенням приписів Порядку № 560.

З огляду на вказане з метою захисту свого порушеного права оскаржуваною поведінкою відповідача позивач звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Також у позовній заяві позивач зазначає, що орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу, які він очікує понести, становить 17000,00 грн.

Відповідач, належно повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 08 квітня 2025 року, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленим відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою суду від 24 березня 2025 року у задоволенні клопотання позивача про звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою судді від 24 березня 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 08 квітня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача докази та письмові пояснення щодо розгляду заяви позивача від 31 січня 2025 року.

Ухвалою суду від 26 червня 2025 року заяву представника позивача від 25 червня 2025 року про забезпечення позову у справі повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 26 червня 2025 року витребувано у відповідача докази розгляду заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від 31 січня 2025 року та належно засвідчену копію рішення, ухваленого за результатами розгляду такої заяви.

Витребувані докази відповідач подав до суду 30 червня 2025 року.

Ухвалою суду від 01 липня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача від 30 червня 2025 року про забезпечення позову відмовлено.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 31 січня 2025 року, в якій вказав, що є особою, яка на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Просив розглянути заяву та оформити у визначеному Порядком № 560 порядку довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. До цієї заяви позивач додав, зокрема копії паспорта, ідентифікаційного номера, свідоцтва про шлюб, свідоцтв про народження дітей (три), посвідчення багатодітної сім`ї, військово-облікового документа.

Листом від 08 лютого 2025 року № 3189 відповідач повідомив позивача про те, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянуто його заяву та підтвердні документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Згідно з абзацом двадцять четвертим пункту 60 Порядку № 560 для прийняття об`єктивного рішення комісією та його оформлення необхідно долучити до поданої заяви свідоцтва про народження дітей із зазначенням батьківства військовозобов`язаного (відповідно до вимог додатку 5 до Порядку № 560).

Надалі повідомленням від 04 квітня 2025 року № 8068 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомила позивача про те, що протоколом від 03 квітня 2025 року № 14 комісія ухвалила рішення про відмову в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Причини відмови: позивачем не надано свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства та не надано інформації (документів), що підтверджують факт утримання трьох і більше дітей віком до 18 років.

Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо нерозгляду його заяв, вимог стосовно надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543 та ненадання обґрунтованої відповіді, повідомлення письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7 до Порядку № 560, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон № 3543, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Статтею 23 Закону № 3543 передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Так, згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону № 3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Отже, військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років (крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці), не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, тобто мають право на відстрочку.

Процедуру надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення визначає Порядок № 560, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з приписами пунктів 56 - 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

За змістом абзацу першого пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до положень пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України. У разі продовження строку проведення мобілізації перевірка підстав у військовозобов`язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, крім підстав, зазначених у пункті 2 частини першої, пунктах 3, 4, 5 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», здійснюється за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Додатком 5 до Порядку № 560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Так, документами, що підтверджують право на відстрочку військовозобов`язаних жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір`ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір`ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов`язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов`язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.

Отже, Додатком 5 до Порядку № 560 визначено вичерпний перелік документів, який повинен надати військовозобов`язаний для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а саме: 1) свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства саме військовозобов`язаного; 2) один із документів, що підтверджує факт утримання військовозобов`язаним своїх трьох і більше дітей.

Суд встановив, що до заяви про надання відстрочки від 31 січня 2025 року позивач додав, зокрема:

- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 про народження ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , батьком якої записаний ОСОБА_1 ;

- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , батьком якої записаний ОСОБА_5 ;

- копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 , батьком якого записаний ОСОБА_5 .

Наведені обставини свідчать, що позивач не виконав вимоги Порядку № 560 у частині надання відповідачу свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням саме батьківства позивача, оскільки наданими відповідачу документами підтверджується батьківство позивача лише щодо однієї дитини ОСОБА_6 .

Суд також відзначає, що відповідно до частини першої статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною першою статті 260 Сімейного кодексу України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Мачуха, вітчим зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (частина перша статті 268 Сімейного кодексу України).

На підставі аналізу вищевказаних норм суд зазначає, що ОСОБА_1 , перебуваючи у зареєстрованому шлюбі з громадянкою ОСОБА_7 , має право на участь у вихованні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (оскільки вони проживають однією сім`єю). Водночас обов`язок щодо їх утримання у позивача (як вітчима) виникає за умови, якщо в цих дітей немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їй належного утримання.

Як вже зазначено вище, батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 відповідно записаний ОСОБА_5 .

Отже, саме батько ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на підставі частини першої статті 180 Сімейного кодексу України має обов`язок утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

На виконання вимог ухвали суду від 26 червня 2025 року про витребування доказів відповідач, серед інших документів, надав суду:

- копію заяви ОСОБА_5 від 28 березня 2025 року, адресовану ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 на запит від 20 березня 2025 року № 7522, в якій він повідомляє, що є батьком двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з матір`ю розлучений, щодо дітей не позбавлений батьківських прав та бере участь у вихованні й утриманні дітей (у формі сплати коштів на утримання дітей в добровільній формі);

- копії квитанцій про сплату ОСОБА_5 коштів на утримання дітей, зокрема: 10 грудня 2024 року в сумі 5200,00 грн; 05 лютого 2025 року в сумі 4000,00 грн; 27 лютого 2025 року в сумі 3000,00 грн; 05 березня 2025 року в сумі 4000,00 грн.

Водночас не заслуговує на увагу у спірній ситуації надана позивачем копія посвідчення багатодітної сім`ї серії НОМЕР_5 від 26 жовтня 2023 року, оскільки отримання посвідчення багатодітної сім`ї не підтверджує факту утримання дітей, а тільки виховання, позаяк відповідно до статті 1 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» багатодітна сім`я це сім`я, в якій подружжя (чоловік та жінка) перебуває у зареєстрованому шлюбі, разом проживає та виховує трьох і більше дітей, у тому числі кожного з подружжя, або один батько (одна мати), який (яка) проживає разом з трьома і більше дітьми та самостійно їх виховує.

Отже, позивач жодними належними та допустимими доказами не довів факту перебування у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років.

Тож з урахуванням наведеного вище у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з відповідною заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, не надав належних доказів наявності правових підстав для застосування до нього положень пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543.

За цих обставин відмова відповідача у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543 згідно з поданою ним заявою від 31 січня 2025 року є цілком правомірною.

Позиція суду з розглядуваного питання узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14 грудня 2023 року у справі № 160/11228/23, яка ухвалена за подібних до цієї справи обставин.

Щодо покликань позивача на нерозгляд відповідачем «заяв, вимог щодо надання відстрочки» та ненадання «обґрунтованої відповіді повідомлення письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7», то суд зазначає, що повідомленням від 04 квітня 2025 року № 8068 комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомила позивача про відмову в наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно пункту 3 частини першої статті 23 Закону № 3543 (рішення комісії, оформлене протоколом від 03 квітня 2025 року № 14) із зазначенням конкретної причини такої відмови, що спростовує доводи позивача в цій частині.

У процесі розгляду цієї справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 01 липня 2025 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна