Ухвала суду № 12855110, 16.08.2010, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

справа №2-12768/10

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

16 серпня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Брага А.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2010 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ознайомившись із матеріалами вказаної позовної заяви, вважаю за необхідне повернути дану позовну заяву позивачу на підставі нижчевикладеного.

Так, відповідно до ст.109 ЦПК України позови до фізичної особи предявляються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування. При цьому відповідно до положень ст.110 ч.2 ЦПК України для даної категорії справ (про розірвання шлюбу) законом передбачена і альтернативна підсудність підсудність за вибором позивача, яка передбачає можливість звернення із позовом про розірвання шлюбу до суду за зареєстрованим місцем проживання чи перебування саме позивача, але при певних обставинах. Таким обставинами є наявність на утриманні позивача малолітніх або неповнолітніх дітей, або якщо позивач не може за станом здоровя чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. Також вказаною нормою ст.110 ЦПК України передбачено, що за домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

Нормою ст.115 ЦПК України передбачено, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання належному суду, про що постановляється ухвала. Дана норма закону дублюється положенням ст.121 ЦПК України, яка також передбачає обовязкове повернення суддею позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, якщо справа не підсудна цьому суду.

Стосовно ж поданої позивачем ОСОБА_1 позовної заяви необхідно зазначити, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться поза межами району діяльності Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська. Така обставина свідчить про недотримання позивачем вимоги ст.109 ЦПК України при зверненні із даним позовом саме до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська. Застосування ж до даної позовної заяви наведених вище положень ст.110 ч.2 ЦПК України щодо підсудності за вибором позивача також є неможливим. Підставою для такого висновку є те, що зі змісту позовної заяви не вбачається наявність на утриманні позивача неповнолітніх або малолітніх дітей, натомість позивачем зазначається про відсутність спільних дітей із відповідачем. Окрім того, жодних даних про стан здоровя позивача або про інші поважні причини, які не дозволяють подати позовом до суду за зареєстрованим місцем проживання відповідача, в матеріалах позовної заяви відсутності. Про необхідність доведення саме позивачем наявності обставин, визначених ст.110 ч.2 ЦПК України, для можливості застосування судом положень про підсудність за вибором позивача свідчать норми ст.10 ч.3, 57, 60 ЦПК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене з урахуванням характеру правовідносин, в межах яких виник спір між позивачем та відповідачем, приходжу до висновку, що розгляд поданої позивачем позовної заяви в Жовтневому районі м. Дніпропетровська є неможливими, тому позовна заява підлягає поверненню позивачу для подання до належного суду.

Окрім того, відповідно до ст.83 ч.1 п.2, ст.83 ч.2 п.2, ст.83 ч.3 ЦПК України, ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року у випадку повернення заяви позивачеві сплачена сума судового збору та сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається ухвалою суду позивачеві повністю. Згідно ж п.16 Наказу Головної державної податкової інспекції України «Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита» від 22.04.1993 року державне мито (судовий збір) повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло. При цьому такий порядок повернення даного виду судових витрат розповсюджується і на витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, про що дозволяє зробити висновок положення п.13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, повязаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів» від 21.12.2005 року.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.83, 109, 110, 115, 121, 208-2010 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу повернути позивачеві .

Зобовязати Управління державного казначейства в Жовтневому районі м.Дніпропетровська повернути ОСОБА_1 сплачені нею через ПАТ КБ «ПриватБанк» судові витрати:

судовий збір (державне мито) в розмірі 17 гривень, сплачений на р/р 31416537700005 ГУДКУ в Дніпропетровській області, одержувач УДК у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, код 24246786, МФО 805012, призначення платежу державне мито за подання цивільного позову (квитанція 28431.312.1 від 12 серпня 2010 року);

витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30 гривень, сплачені на р/р 31218263700005 ГУДКУ в Дніпропетровській області, одержувач УДК у Жовтневому районі м.Дніпропетровська, код 24246786, МФО 805012, призначення платежу оплата інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи (квитанція 28431.312.5 від 12 серпня 2010 року).

Розяснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська до Апеляційного суду Дніпропетровської області апеляційної скарги протягом 5 днів з дня отримання копії оскаржуваної ухвали.

Суддя А.В. Брага