Рішення № 128526053, 27.06.2025, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/1610/24 Провадження № 2/636/1257/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2025 року Чугуївський міський суд Харківської області у складі: головуючого - судді Гніздилова Ю. М., за участю секретаря судового засідання - Кисловської О.О., представника позивача - адвоката Кайдашова В.Є., представника відповідачки - адвоката Лихачова Р.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, третя особа - департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, третя особа - департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

27.08.2016 укладений шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Від шлюбу мають неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , матір`ю якого згідно зі свідоцтвом про народження є ОСОБА_2 . Шлюбні відносини припинені у 2021 році, з цього часу сторони мешкають окремо.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 11.06.2021 у справі №636/1078/21 шлюб розірваний.

02.02.2024 судом виданий судовий наказ про стягнення аліментів на дитину у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25.01.2024, і до досягнення дитиною повноліття (судова справа № 636/457/24).

ОСОБА_1 вважає, що ОСОБА_2 не цікавиться життям дитини, не забезпечує її медичний догляд та виховання, не створює умов для отримання дитиною освіти, отже її необхідно позбавити батьківських прав.

З урахуванням викладеного, позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розгляд справи проводився за участю представника позивача - адвоката Кайдашова В.Є., представника відповідачки - адвоката Лихачова Р.Б.

Представник третьої особи - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, позовні вимоги підтримав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 14 лютого 2023 року, виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до рішення, ухваленого Чугуївським міським судом Харківської області від 11 червня 2021 року (справа №636/1078/21), шлюб між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розірвано.

02.02.2024 судом виданий судовий наказ про стягнення аліментів на дитину у розмірі частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 25.01.2024, і до досягнення дитиною повноліття (судова справа № 636/457/24).

На підтвердження позовних вимог Позивача надав інформацію, отриману від наступних установ у відповідь на адвокатські запити.

З відповіді Харківського ліцею мистецтв № 133 Харківської міської ради, в якому ОСОБА_3 навчається з 2023 року, зазанчено наступне: «Батько, ОСОБА_1 , регулярно відвідує батьківські збори та спілкується з класним керівником, з приводу виховання та навчання ОСОБА_4 приділяє особливу увагу розвитку і вихованню сина. Мати ОСОБА_2 не відвідує батьківські збори, не спілкується з класним керівником та з вчителями естетичного циклу з приводу навчання ОСОБА_5 ».

Комунальним закладом «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості» за підписом директора закладу - Тетяною Підберезкіною, повідомлено, що ОСОБА_3 є вихованцем наступних гуртків Палацу: з вересня 2020 року в зразковому художньому колективі театру-студії «Азарт», з травня 2023 року по цей час - в студії театру та кіно «Два коти», з вересня 2020 по червень 2023 в гуртку сучасної хореографії танцювальної школи «Litvinova dance studio», з вересня 2023 року по цей час - в гуртках «Карате» та «Авіамоделювання.

Адміністрація закладу в повідомленні у відповідь на адвокатський запит також зазначила: «Батько дитини, ОСОБА_6 , бере активну участь у навчанні та вихованні сина. Протягом всіх років навчання в очному форматі він приводив та забирав його до закладу. З червня 2023 року по січень 2024 року ОСОБА_5 відвідує майстер-класи, які відбуваються в очному форматі, в супроводі батька. Він завжди спілкується з керівниками гуртків з приводу поведінки дитини на заняттях, його участі в масових заходах Палацу, про його успіхі та досягнення. Щодо матері дитини адміністрація Палацу інформує, що з 2020 року мати ніколи не цікавилася тим, до яких гуртків ОСОБА_5 протягом зазначеного часу ходив, його життям, поведінкою та фізичним, духовним, інтелектуальним розвитком. До цього часу вона жодного разу не брала участь в освітньому процесі, з 2020 року не відвідувала наш заклад. Зі слів керівників гуртків, де навчається хлопчик, він уникає розмов щодо матері, наголошує на тому, що в нього її немає».

Комунальне некомерційне підприємство «Міська дитяча поліклініка №2» Харківської міської ради надало наступну інформацію у відповідь на адвокатський запит представника позивача: «Первинна медична допомога ОСОБА_3 надається в комунальному некомерційному підприємстві «Міська дитяча поліклініка №2» Харківської міської ради на підставі укладеної декларації про надання первинної медичної допомоги батьком дитини - ОСОБА_1 з лікарем-педіатром ОСОБА_8 . В даний час ОСОБА_5 мешкає разом з батьком. В січні 2024 року хлопчик пройшов щорічний медичний огляд, за результатами огляду в умовах комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №2» Харківської міської ради. За результатами щорічного медичного огляду ОСОБА_5 потребує динамічного спостереження лікаря ортопеда-травматолога дитячого. На прийоми до лікарів підприємства дитину супроводжував батько, який на даний час здійснює догляд за хлопчиком. Мати дитини щодо стану її здоров`я до лікарів комунального некомерційного підприємствв «Міська дитяча поліклініка №2» Харківської міської ради не зверталась».

16.07.2024 Позивачем було надано висновок за даними експериментально-психологічного дослідження особистих особливостей, сформований 12.06.2024 психолога КНП «Міська дитяча лікарня№5» ХМР ОСОБА_9 щодо тестування ОСОБА_10 . Відповідно до наданого висновку, «на прийомі дитина була з батьком. Конкретних скарг не висловлювали. Спочатку дитина контактувала стримано, згодом став більш говірким та активним у спілкуванні, був зацікавлений у виконання завдань. Повідомив, що живе разом з батьком. Мама за кордоном. Під час дослідження за допомогою методу «малюнок родини» дитина першим намалювала батька, що відображає рівень важливості, праворуч із батьком - себе, а ліворуч - маму - ОСОБА_11 (в то час як ім`я біологічної матері - ОСОБА_12 )».

23.01.2025 позивачем було надано висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до наданих пояснень, Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 щодо позбавлення батьківських прав у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що відповідно до ч. 2 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення її батьківських прав.

У висновку, в тому числі, зазначено:

«Після розірвання шлюбу між батьками ОСОБА_3 , за домовленістю між батьками, мешкав разом матір`ю. Однак, згідно з поясненнями позивача, мати з вихованням сина не справлялась, не мала можливості водити дитину до дитсадка та гуртків, утримувати та доглядати, цими питаннями займався батько. Після початку повномасштабного вторгнення РФ мати залишила дитину мешкати з батьком Україні, а сама виїхала за кордон. Батько пояснив, що з того часу матір умисно ухиляється від обов`язків по вихованню та утриманню дитини, ніколи не відвідує сина, не цікавиться його здоров`ям, розвитком та досягненнями, самоусунулась від виконання батьківських обов`язків.

ОСОБА_2 запрошувалася до Департаменту служб на співбесіду, однак не з`явилася. ОСОБА_2 з приводу встановлення порядку участі у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та щодо усунення перешкод у спілкуванні з сином з боку батька, до Департаменту служб не зверталася.

Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, як представник органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

27.01.2025 представником відповідача було подано клопотання про долучення доказів, а саме: звернення до Харківської міської ради з додатками, з огляду на те, що ОСОБА_2 не погоджується з Висновком №478 від 16.12.2024 року у зв`язку із чим 27.01.25 року направлено звернення до Харківської міської ради. Так, відповідач просила переглянути вказаний висновок.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради №478 від 16.12.2024 щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був наданий у встановленому законом порядку, доказів його незаконності немає. Інших висновків до суду під час розгляду справи надано не було.

Отже, відповідний висновок врахований судом як доказ у справі.

Доказів того, що відповідач займається вихованням, утриманням дитини, дбає про його якнайкращі інтереси, приймає активну участь у вихованні дитини, забезпечує йому відповідні сприятливі умови для проживання та нормального розвитку, дбає про його здоров`я, розвиток, матеріальне забезпечення, у зв`язку з чим представник відповідача подав до Харківської міської ради заяву про перегляд Висновку №478 від 16.12.2024 року щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо ОСОБА_3 , відповідач не надала.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з ч. 1 ст. 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі ст. 12 вищевказаного Закону, виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Відповідно до абзацу 9 пункту 8 постанови КМУ № 866 від 24 вересня 2008 року «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини» якщо протягом року після прийняття судом рішення про відібрання дитини у батьків не усунені причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, служба у справах дітей за місцем походження дитини, позбавленої батьківського піклування, зобов`язана вжити заходів до позбавлення батьків їх батьківських прав.

Відповідно до положення ст. 164 СК України, мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з роз`ясненнями, наданими у п. 16 Постанови Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991 р.), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, згідно з ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.

При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми враховуються судом, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Ухвалюючи рішення у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв`язки із сім`єю, крім випадків, коли доведено, що сім`я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (пункт 100 рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Згідно з ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню неповнолітнього сина, а саме: не піклується про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, матеріально не забезпечує, у зв`язку з чим вважає доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини, застосування до неї такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав відносно сина.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. ст. 7, 150, 155, 164, 166, 180 СК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст. ст. 3, 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, рішення ЄСПЛ у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09), ст. 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-289, 352, 354, 430, п. 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про позбавлення батьківських прав, третя особа - департамент служб у справах дітей Харківської міської ради - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 відносно її малолітньої дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення буде складене 30 червня 2025 року.

Суддя Ю. М. Гніздилов