Постанова № 12852571, 24.11.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.10                                                                                           Справа № 15/124

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                       Кордюк Г.Т.

суддів:                                                                       Давид Л.Л.

Мурська Х.В.

розглянувши апеляційну скаргу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м.Львів.

на рішення господарського суду Львівської області від 28.09.2010р.

у справі № 15/124

за позовом ТзОВ “Львівцентробуд”, с.Зубра Львівської області.

до відповідача Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м.Львів.

про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

За участю представників сторін:

від позивача- П»ятковська І.П.- представник.

від відповідача- Горак Я.П.- представник.

Роз”яснено права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України.Заяв про відвід суддів не поступало.Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 28.09.2010 р. у справі №15/124 (суддя Костів Т.С.) позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір №07/09 купівлі-продажу складських приміщень від 04.03.2009 р., укладений між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (79000, м.Львів, вул.Винниченка, 18, код ЄДРПОУ 25255072) та Товариством з обмеженою вілповідальністю “Львівцентробуд” (81100, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, код ЄДРПОУ 32201014), стягнено з управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79000, м.Львів, вул.Винниченка, 18, код ЄДРПОУ 25255072) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Львівцентробуд” (81100, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, код ЄДРПОУ 32201014) 1 210 220, 00 грн. боргу, 12 187, 20 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, зобов’язано управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79000, м.Львів, вул.Винниченка, 18, код ЄДРПОУ 25255072) прийняти у власність від товариства з обмеженою відповідальністю “Львівцентробуд” (81100, Львівська область, Пустомитівський район, с.Зубра, код ЄДРПОУ 32201014) по акту приймання-передачі не житлові складські приміщення книгосховища загальною площею 667,8 кв.м. у м.Львів, вул. Зелена, 22, відшкодовано судові витрати.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що положення чинного охоронного договору №60/08 на об»єкт культурної спадщини - пам»ятку архітектури, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Зелена,22 поширюють свою дію на придбані покупцем складські приміщення та прилеглу до них земельну ділянку, що значно обмежує права позивача у використанні на власний розсуд придбаного ним нерухомого майна для здійснення господарської діяльності, про що останньому не було відомо під час укладення договору купівлі-продажу №07/09.

Крім того, місцевим господарським судом роблено висновок, що земельна ділянка, на якій знаходяться куплені позивачем складські приміщення, належить на праві постійного кристування середній загально-освітній школі І-ІІІ ступенів №6 (державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований 12.08.2008р. за №03:08:438:00013, про що позивачу при укладенні спірного договору не було відомо, дані обставини знижують цінність та можливість використання будівель за призначенням, а тому правочин вчинений під впливом помилки.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, вважаючи його таким, що прийнято при неповному з»ясуванні обставин справи та не відповідності висновків обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідачем подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що твердження позивача щодо перешкоджання його вільному користуванню набутим майном (складськими приміщеннями) через існування документів - охоронного договору на об»єкт культурної спадщини - пам»ятку архітектури колишню гімназію, побудовану в 1911р. на вул.Зеленій,22 у м.Львові не відповідає дійсності, оскільки відповідно до листа №11/298 від 30.01.2009р. Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації, спірні складські приміщення є пізнішою прибудовою і до переліку пам»яток не включено і тому їх можливо приватизувати, відповідно до листа Управління земельних ресурсів у м.Львові №Но/13/17 від 16.10.2008р., жодних даних про зареєстрований державний акт на право власності або постійного користування землею на вул. Зеленій, 22 у м.Львові відсутні. Покликаючись на те, що відповідно до п.19 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9, не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину, помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією із сторін не є підставою для визнання правочину недійсним, апелянт вважає, що господарським судом безпідставно задоволено позовні вимоги, так як сторони при укладенні договору №07/09 від 04.03.2009р. купівлі-продажу складських приміщень мали необхідний обсяг правоздатності і дієздатності і було проведено комплекс підготовчої роботи щодо перевірки правдивості (дослівно) істотних умов договору, що укладався, рішенням Львівської обласної ради від 13.06.2007р. №327 затверджено програму приватизації об»єктів спільної власності територіальних громад Львівської області на 2007-2008 роки, відповідно до п.5.3, якої повернення покупцеві коштів, сплачених за об»єкт приватизації, здійснюється на підставі судового рішення з коштів, отриманих від повторного продажу цього об»єкта.

Позивач у відзиві доводи апеляційної скарги заперечив, вказавши, що відповідно до положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», особливий правовий режим щодо пам»яток архітектури місцевого значення поширюється також і на територію навколо такої пам»ятки, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул. Зелена,22, відтак чинність охоронного договору №60/08 на об»єкт культурної спадщини - пам»ятку архітектури, що знаходиться за вказаною адресою, позбавляє позивача можливості використовувати придбані складські приміщення так, як він на це розраховував на момент укладення договору купівлі-продажу, а також обтяжує останнього додатковими обов»язками, згоди на прийняття та виконання яких позивач не давав і не мав наміру давати.

У поданому відповідачем запереченні на відзив вказано про те, що суд першої інстанції не дослідив факт, що відповідно до ст.32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" існує межа зон охорони пам'яток і відповідно до Наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 26.02.2001р. № 41, пунктами 3.4.2. і 4.5. вказано, що охоронна зона пам'ятки встановлюється для кожної пам'ятки окремо і затверджується для пам'яток місцевого значення органами культурної спадщини обласних державних адміністрацій або іншими органами охорони культурної спадщини.З прийнятого рішення суду випливає, що за середньою загальноосвітньою школою № 6 існує державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 12.08.2008 р., загальною площею 0,9751 га за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 22 і це є охоронна зона пам'ятки, однак, набуте майно ТзОВ "Львівцентробуд" знаходиться за фасадною стороною пам'ятки і тільки однією стороною дотикається до неї і вся земельна ділянка, що є на праві постійного користування за середньою загальноосвітньою школою № 6 не може перебувати в охоронній зоні пам'ятки.

Таким, чином, з прийнятого рішення, вважає відповідач, не зрозуміло де починається і закінчується охоронна зона пам'ятки місцевого значення, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 22., на його переконання, виходячи із змісту заперечення на відзив, покликання ТзОВ "Львівцентробуд" на ст.229 ЦК України, щодо вчинення сторонами укладеного договору купівлі-продажу внаслідок помилки щодо обставин, які мали істотне значення і на п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", що оспорюваний договір було укладено з так званими "вадами волі", тобто за умов, що перешкоджали вільному формуванню волі сторін є безпідставним.

Представники сторін в судовому засіданні підтримали кожен свою правову позицію, викладену відповідно у апеляційній скарзі, у відзиві на неї та у запереченні на відзив.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм першою судовою інстанцією належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. 04.03.2009р. між Управлінням майном спільної власності Львівської обласної ради (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівцентробуд»(покупець) було укладено договір №07/09 купівлі-продажу складських приміщень, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Мандрощук В.Є. та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів за № 3356675, відповідно до умов якого (п.1.1), продавець зобов'язується відповідно до рішення XXIX сесії У-го демократичного скликання Львівської обласної ради від 07.10.2008 року за №707 "Про приватизацію способом аукціону складських приміщень за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 22" передати у власність покупцю нежитлові складські приміщення книгосховища, загальною площею 667,8 (шістсот шістдесят сім цілих вісім десятих) кв. м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вулиця Зелена, будинок № 22, і є власністю територіальної громади Львівської області та належать Львівській обласній раді на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 10.07.2008 року Львівською обласною радою на бланку серії САС № 503431, а покупець зобов'язується прийняти зазначені нежитлові складські приміщення і сплатити ціну, відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та зареєструвати право власності на вказані нежитлові складські приміщення в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Згідно п. 7.1. договору купівлі-продажу № 07/09, продавець гарантує, що об'єкт продажу не входить до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, не є проданим, заставленим, не перебуває під забороною та арештом, судових спорів щодо нього немає, не перебуває під охороною держави, не становить національну, культурну, історичну цінність.

Пунктом 7.2 вказаного договору визначено, що відповідно до листа, виданого 16.10.2008 року за № 40/13/17 Управлінням земельних ресурсів у місті Львові державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 22, не видавався.

На виконання зазначеного договору, ТзОВ «Львівцентробуд»сплатило відповідачу обумовлену договором ціну продажу об'єкта в розмірі 1 210 220,00 (Один мільйон двісті тисяч двісті двадцять) гривень в т.ч. ПДВ - 201 703,34 гривні (Двісті одна тисяча сімсот три 34 коп.І.

26.03.2009 року позивачу передано у власність вищевказані складські приміщення за Актом приймання-передачі нежитлових складських приміщень книгосховища загальною площею 667,8 кв. м. за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 22.

07.04.2009 року ТзОВ «Львівцентробуд»зареєструвало право власності на вищевказані нежитлові складські приміщення в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 22397546, виданим Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки».

В ході виконання спірного договору позивачу стало відомо про існування обставин, що унеможливлюють використання придбаного нерухомого майна на власний розсуд, а саме про наявність Охоронного договору № 60/08 на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, що знаходиться за адресою вул. Зелена, 22 у м. Львові, а також Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого Середній загальноосвітній школі І - III ступенів №6, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 22 (зареєстрований 12.08.2008 р. за №03:08:438:00013 в книзі записів 03-5).

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції надано вірну оцінку обставинам справи та правильно встановлено, що наявність вказаних вище обставин свідчить про те, що оспорюваний договір було укладено з так званими «вадами волі», тобто за умов, що перешкоджали вільному формуванню волі сторін, наслідком чого є невідповідність волі та волевиявлення, оскільки, якби ТзОВ «Львівцентробуд»було відомо про вказані вище обставини, тоді договір купівлі-продажу №07/09 між позивачем та відповідачем не був би укладений. Відтак, в силу ст.ст.203, 215, 229 ЦК України, такий договір визнається недійсним в судовому порядку.

Помилковими є твердження скаржника на предмет того, що наявність Охоронного договору № 60/08 на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, предметом якого є об'єкти, що знаходиться за адресою вул. Зелена, 22 ум. Львові, жодним чином не порушує прав і обов'язків позивача, як власника спірного майна.

Згідно ст.1 Закону України "Про охорону культурної спадщини", об'єкт культурної спадщини —визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ним рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Положення Охоронного договору №60/08 на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури значно обмежують права позивача у використанні на власний розсуд придбаного ним нерухомого майна для здійснення господарської діяльності, що останньому не було відомо в момент укладання Договору купівлі-продажу №07/09. Зокрема, таке обмеження закріплено у пп. 5.5 Охоронного договору на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, згідно з яким територія пам'ятки повинна утримуватись упорядженою, не допускати використання цієї території для нового будівництва та задоволення інших господарських потреб, що можуть зашкодити пам'ятці. Отже, наявність такого обмеження унеможливлює використання об'єкта купівлі так, як на це розраховував покупець, купуючи даний об'єкт, а саме для задоволення господарських потреб.

Згідно ст. ст. 22, 24, 25, 26, 29, ЗО Закону України "Про охорону культурної спадщини", на відповідача покладено наступні обов'язки:

-пам'ятки, їх частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця (ст. 22 зазначеного Закону); -на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам'ятки, покладається обов'язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам'ятки в належному стані за власні кошти (ст. 29 зазначеного Закону);

-заборона діяльності, яка створює загрозу пам'яткам (ст. ЗО зазначеного Закону). Скаржник покликаючись на лист № 11/298 від 30.01.2009р. Управління охорони архітектури культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації, згідно якого складські приміщення є пізнішою прибудовою і до переліку пам'яток не включено і тому їх можливо приватизовувати, не бере до уваги ту обставину, що хоч спірний об'єкт сам по собі не є пам'яткою архітектури, однак відповідно до положень Закону України «Про охорону культурної спадщини»особливий правовий режим щодо пам»яток архітектури місцевого значення поширюється також і на територію навколо такої пам'ятки, що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена 22, в зв»язку з чим положення Охоронного договору №60/08 та наведені норми чинного законодавства поширюють дію і на придбані покупцем складські приміщення та прилеглу до них земельну ділянку. Крім того, на момент укладення з позивачем спірного договору, судом встановлено наступні обставини.

Набувши у приватну власність об'єкт нерухомого майна, ТзОВ «Львівцентробуд», беручи до уваги положення п. п. 7.1. - 7.2. договору купівлі-продажу № 07/09 від 04.03.2009 р., у встановленому законом порядку розпочало процес по оформленню права користування земельною ділянкою, на якій розташоване нерухоме майно та відповідно ділянкою, необхідною для його обслуговування.

Довідкою від 03.08.2009 р. № 40/01-15/1104 управління Держкомзему у Львівській області Головного управління Держкомзему у Львівській області стверджується, що згідно земельно-кадастрових даних, земельна ділянка, що знаходиться у постійному користуванні Середньої загальноосвітньої школи І - III ступенів № 6 на вул. Зелена,22 у м. Львові входить в межі земельної ділянки загальною площею 0,9751 га, на вул. Зелена, 22 у м. Львові (угіддя-забудовані землі) для обслуговування споруди школи (Держаний акт на право постійного користування землею зареєстрований 12.08.2008р. за №03:08:438:00013 в книзі записів 03-5). Фактично, уся земельна ділянка, що розташована за адресою м. Львів, вул. Зелена, 22, в тому числі земельна ділянка, на якій розташоване нерухоме майно ТзОВ „Львівцентробуд" та ділянка, необхідна для його обслуговування (тобто, земельна ділянка, право на користування якою згідно ст. 120 ЗК України та ст.377 ЦК України виникло у ТзОВ „Львівцентробуд"), на підставі вказаного вище Державного акта перебуває у постійному користуванні третьої особи. Як вбачається зі змісту даного акту, правовою підставою для його видачі є ухвала 1 сесії 5 скликання Львівської міської ради від 22.06.2006р. №44.

Таким чином, станом на 16.10.2008 року, коли було надіслано лист Управління земельних ресурсів в місті Львові (п. 7.2. оспорюваного договору), Державний акт на право користування спірною земельною ділянкою вже був виданий Загальній середньоосвітній школі І - III ступенів № 6. Більше того, як вбачається з самого Державного акта, його другий примірник з 12.08.2008 року зберігається саме в Управління земельних ресурсів м. Львова.

Отже, безпідставними є твердження скаржника на предмет відсутності у позивача перешкод у користуванні придбаним об'єктом через наявність Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, виданого Середній загальноосвітній школі І -НІ ступенів № 6, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 22 (зареєстрований 12.08.2008 р. за №03:08:438:00013 в книзі записів 03-5).

Із листа Управління земельних ресурсів у місті Львові від 16.10.2008 року за №40/13/17 вбачається, що на звернення від 15.10.2008 року № 1054 повідомляється, що згідно земельно-кадастрових даних інформація про зареєстрований державний акт на право власності або постійного користування землею на вул. Зеленій, 22 у місті Львові відсутня. На підставі даного листа від 16.10.2008 року відповідач 04.03.2009 року у п.7.2. оскаржуваного договору надав гарантію позивачу, що державний акт на право власності на земельну ділянку або на право постійного користування земельною ділянкою, яка розташована за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 22, не видавалися.

З наведеного вбачається, що відповідач на момент укладення з позивачем спірного договору ототожнює поняття «видача державного акта»та «реєстрація державного акта», тоді, як моменти вчинення цих дій можуть не співпадати.

Разом з тим, слід звернути увагу на ту обставину, що рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2010р. у справі №20/194 визнано недійсною ухвалу Львівської міської ради від 22.06.2006р. №44. Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.09.2010 р. у справі №20/194 рішення суду першої інстанції скасовано, провадження у справі припинено. При цьому, скасовуючи рішення суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі №20/194, апеляційним господарським судом встановлено те, що на момент розгляду справи законні права ТзОВ «Львівцентробуд»на користування земельною ділянкою порушуються саме не ухвалою Львівської міської ради від 22.06.2006 р. № 44, яка у відповідності до ст. 126 ЗК України є підставою для надання земельної ділянки комунальної власності у користування, а Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ№ 184989 від 12.08.2009 р., виданого Середній загальноосвітній школі І - III ступеня № 6 м. Львова, тобто, документом, який посвідчує право на земельну ділянку. Адже, як вбачається з обставин справи, на момент видачі вищевказаного Державного акту, який хоч і видавався на підставі оскаржуваної ухвали відповідача, однак, не було враховано зміну істотних обставин, зокрема, реєстрації права власності на нерухоме майно - складські приміщення книгосховища за тією ж адресою:м, Львів, вул. Зелена, 22 за Львівською обласною радою, а в подальшому - за ТзОВ «Львівцентробуд». Однак, визнання Державного акту незаконним у судовому порядку не є належним способом захисту порушених прав.

Фактично, на даний момент позивач позбавлений можливості користуватись придбаним нерухомим майном через відсутність доступу до останнього. За наведеного вище, позбавлений права оформити у встановленому порядку користування відповідною земельною ділянкою.

Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, хоча не є результатом навмисних дій іншого учасника правочину, однак зумовлює спотворення формування волі учасника правочину. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під помилкою в даному випадку слід розуміти таке неправильне сприйняття суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена (п.п. 19, 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

За обставин, наведених вище вбачається наявність помилки обидвох сторін правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Наведене вище є беззаперечною підставою для визнання оспорюваного договору недійсним (ст. ст. 203, 215,229 ЦК України) та застосування наслідків недійсного правочину у формі двосторонньої реституції (216 ЦК України).

Не заслуговують на увагу доводи скаржника на предмет неможливості виконання позовної вимоги щодо повернення позивачу грошових коштів, сплачених за придбаний об'єкт з посиланням на п. 5.3. Програми приватизації об'єктів спільної власності територіальних громад Львівської області на 2008 - 2009 роки (рішення Львівської обласної ради від 13.06.2007 р.№327).

Так, даним положенням встановлено, що повернення покупцеві коштів, сплачених за об'єкт приватизації, здійснюється на підставі судового рішення з коштів, отриманих від повторного продажу цього об'єкта.

Судом вірно встановлено, що положення зазначеного пункту встановлює лише процедуру повернення коштів на виконання прийнятого судового рішення, однак жодним чином не спростовує підстав та права позивача на їх повернення.

З досліджених судами обставин справи встановлено, що чинність Охоронного договору № 60/08 на об'єкт культурної спадщини - пам'ятку архітектури, що знаходиться за адресою м.Львів, вул. Зелена, 22 та Державного акту на право постійного користування землею, зареєстрований 12.08.2008р. за №03:08:438:00013, позбавляє позивача можливості використовувати придбані складські приміщення так, як він на це розраховував на момент укладення договору купівлі-продажу, а також обтяжує останнього додатковими обов'язками, згоди на прийняття та виконання яких позивач попередньо не давав і не мав наміру давати.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що господарським судом вірно встановлені обставини справи, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відповідно застосовані до спірних правовідносин норми матеріального права, доводи апеляційної скарги є необгрунтованими та такими, що не знайшли своє підтвердження при розгляді апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 28.09.2010 року у справі №15/124 залишити без змін, апеляційну скаргу Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м.Львів без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку

3.Матеріали справи повернути в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя                                                                      Кордюк Г.Т.

Суддя                                                                                           Давид Л.Л.

Суддя                                                                                           Мурська Х.В.