Постанова № 12852568, 01.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

01.12.10 Справа № 4/91

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Марко Р.І.,

при секретарі Томкевич Н.,

з участю представників:

від позивача (скаржника) з”явився,

відповідача не з”явився,

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2, м.Миколаїв

на рішення господарського суду Чернівецької області від 22.10.2010 року, суддя Проскурняк О.Г., в справі № 4/91

за позовом: приватного підприємця ОСОБА_2, м.Миколаїв

до відповідача: приватного підприємства «Сторожинецький м»ясокомбінат», м.Сторожинець

про стягнення заборгованості в розмірі 36 245,74 грн.,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Чернівецької області від 22.10.2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог приватного підприємця ОСОБА_2 до приватного підприємства «Сторожинецький м»ясокомбінат»про стягнення 36245,74 грн. заборгованості за надані юридичні послуги згідно договорів №1 та №2 від 01.06.2010 року.

Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено настання у відповідача зобов»язання по сплаті наданих за договорами послуг, оскільки згідно умов цих договорів обов»язок відповідача оплатити послуги позивача настає за умови набрання судовим рішенням законної сили та отримання виконавчого документу, що в спірному випадку відсутнє.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, з підстав неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що судом не досліджено факт виконання позивачем своїх зобов»язань за договором, що свідчить про виникнення у відповідача обов»язку по оплаті наданих послуг..

В підтвердження факту виконання своїх зобов»язань скаржник покликається на ухвали господарського суду Миколаївської області від 26 листопада 2009 року, якими затверджено мирові угоди по справі № 3/2008/09 за позовом ПП “Сторожинецький мясокомбінат” до ПП ОСОБА_3 та по справі №3/209/09 за позовом ПП “Сторожинецький мясокомбінат” до ТОВ “Юг Укрмясо”.

Скаржник також зазначає, що мирові угоди завірено печаткою ПП “Сторожинецький мясокомбінат”, а не самим виконавцем ПП ОСОБА_2, та згідно вказівок замовника, ухвали про їх затвердження не оскаржувалися, жодних дій чи звернень до позивача про виконання цих мирових угод від відповідача не поступало, що свідчить про виконання відповідачем своїх зобов»язань належним чином.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що обов»язок оплатити надані за договором послуги виникає у замовника саме з моменту набрання судовим рішенням законної сили та отримання виконавчого документу, що в спірному випадку відсутнє.

Відповідач також покликається на предмет укладених між сторонами договорів, який полягає в стягненні сум грошового боргу за допомогою позивача, чого досягнуто не було, про що свідчить довідка товариства про ненадходження коштів на його рахунок від боржників, а тому підстави для виконання відповідачем своїх зобов»язань за договором по оплаті наданої правової допомоги відсутні.

В судове засідання відповідач не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення ухвали суду, письмовим клопотанням просить розгляд справи провести без його участі, а тому суд вважає за можливе розгляд справи провести за наявними в справі документами про права і обов”язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представника скаржника, який підтримав свої позиції, пояснення дав аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 1 червня 2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємством “Сторожинецький мясокомбінат” укладено договір №1 про надання послуг, згідно пункту 1.1. якого відповідач доручає і оплачує, а позивач приймає на себе обовязок надати відповідачу юридичні послуги по стягненню заборгованості з ТОВ “Юг Укрмясо”.

1 червня 2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_2 та приватним підприємством “Сторожинецький мясокомбінат” укладено договір №2 про надання послуг, згідно пункту 1.1. якого відповідач доручає і оплачує, а позивач приймає на себе обовязок надати відповідачу юридичні послуги по стягненню заборгованості з ПП ОСОБА_4

Відповідно до пункту 1.2. договорів № 1,2 визначено, що в обєм послуг по даному договору входить: надання юридичних консультацій, при необхідності участі у судових засіданнях, підготовка процесуальних документів і надання їх в судові, правоохоронні, і інші державні органи від імені відповідача, а також виконувати інші процесуальні дії, передбачені законодавством України.

Згідно пункту 3.1 договорів №1,2 ціна договору становить 10% від суми позову, а пунктом 3.2. договорів визначено розмір, строк і порядок оплати по даному договору. Зокрема, відповідач виплачує позивачу аванс у розмірі 500,00 грн. в момент підписання договору, готівковим або безготівковим платежем (п.3.2.1), відповідач виплачує кінцеву суму протягом двох робочих днів після набрання рішенням законної сили і отримання виконавчого документу (наказу господарського суду Миколаївської області) (п.3.2.2), відповідач окремо оплачує позивачу затрати, повязані з підготовкою процесуальних документів, оплати судових витрат, при необхідності витрати на відрядження (п.3.2.3).

Отже, з пунктів 1.1., 3.1., 3.2.3. випливає, що позивач повинен надати послуги по стягненню заборгованості, а відповідач оплатити їх у розмірі 10 % від суми позову, за умови набрання рішенням законної сили та отримання виконавчого документу, саме наказу господарського суду Миколаївської області. При цьому, сторони згідно пунктів 1.2, 3.2.3 узгодили, що відповідач окремо оплачує витрати повязані з підготовкою процесуальних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами господарського суду Миколаївської області від 26 листопада 2009 року затверджено мирові угоди по справі № 3/2008/09 за позовом ПП “Сторожинецький мясокомбінат” до ПП ОСОБА_3 та по справі №3/209/09 за позовом ПП “Сторожинецький мясокомбінат” до ТОВ “Юг Укрмясо”.

Факт виконання позивачем зобов»язань за договорами №1 та №2 від 01.06.2010 року підтверджується наявними в матеріалах справи процесуальними документами суду по справах №3/2008/09 та №3/209/09, зі змісту яких вбачається факт представлення інтересів ПП “Сторожинецький мясокомбінат” представником ОСОБА_2, документами (заявами, клопотаннями та інше), поданими на адресу суду по вищевказаних справах від імені ПП “Сторожинецький мясокомбінат” представником ОСОБА_2, довіреністю, виданою ПП “Сторожинецький мясокомбінат” на представлення його інтересів ОСОБА_2 по вищевказаних справах, а також листами від імені ОСОБА_2, адресованими ПП “Сторожинецький мясокомбінат” з вимогою надання письмових доказів на вимогу суду по вищевказаних справах (а.с.75-108).

Крім цього, в матеріалах справи наявні акти приймання-передачі виконаних робіт по договорах №1 та №2 від 01.06.2010 року, датовані 02.06.2009 року та підписані лише позивачем з відміткою про отримання від відповідача авансу в розмірі по 500 грн. по кожному договору, книга обліку доходів і витрат №1670 (записи №10,№11 від 02.06.2009 року) та довідки №08/10/02 та №08/10/03 від 08.10.2010 року про отримання цих коштів (а.с.109-114).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем своїх зобов»язань за договором, а відповідач доказів їх оплати суду не представив, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 19567 грн. основного боргу згідно договору №1 від 01.06.2009 року та 12298 грн. основного боргу згідно договору №2 від 01.06.2009 року за мінусом 1000 грн., отриманих позивачем в якості авансу, що встановлено судом вище.

Таким чином, рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог на суму 1000 грн. основного боргу слід залишити без змін.

Покликання відповідача на відсутність в нього обов»язку по оплаті наданих послуг, оскільки згідно п.3.2.2 договору строк виконання зобовязання щодо оплати наданих послуг розпочнеться протягом двох робочих днів після набрання рішенням законної сили і отримання виконавчого документу (наказу господарського суду Миколаївської області), який на день подання позовної заяви в даній справі ще не настав, є безпідставним, оскільки в судових справах №3/2008/09 та №3/209/09 провадження завершено ухвалами господарського суду Миколаївської області від 26 листопада 2009 року про затвердження мирових угод. Доказів оскарження вказаних ухвал сторонами не подано, а судом не встановлено, що свідчить про набрання ними законної сили.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. З аналізу наведеної норми апеляційний суд приходить до висновку, що виконавчим документом визнаються письмові документи встановленої форми і змісту, які видаються судовими та іншими юрисдикційними органами як підстава для примусового виконання прийнятих ними рішень, ухвал та інших актів. Зокрема, в спірному випадку таким документом слід вважати і ухвали про затвердження мирової угоди, оскільки за їх змістом визначено умови погашення заборгованості боржників відповідача.

Аналогічно помилковим є посилання місцевого суду в підтвердження відсутності підстав для стягнення з відповідача коштів за надані послуги на факт відсутності погашення заборгованості по справах №3/2008/09 та №3/209/09, оскільки умовами укладених між сторонами в даній справі договорів №1 та №2 від 01.06.2009 року не передбачено такої умови виконання відповідачем зобов»язань. Крім цього, за змістом укладених по справах №3/2008/09 та №3/209/09 мирових угод вбачається погодження сторонами кінцевого строку погашення заборгованості 30.06.2011 року, який ще не настав. Таким чином, факт надходження коштів на рахунок відповідача, не є тією обставиною (подією), яка відповідно породжує для останнього обовязок здійснити розрахунок за надані послуги або звільняє відповідача від визначеного договорами зобовязання розрахуватися за надані йому послуги.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором, а згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.4.1 договорів від 01.06.2009 року за порушення (прострочення виконання) зобов»язань замовник повинен сплатити продавцеві неустойку (пеню ) у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення, а тому позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 1603,83 грн. за період з 16.01.2010 року по 16.07.2010 року за договором №1 від 01.06.2009 року та 1008,04 грн. за період з 16.01.2010 року по 16.07.2010 року за договором №2 від 01.06.2009 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, а тому апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог і в частині стягнення 303,1 грн. трьох відсотків річних та 401,24 грн. інфляційних втрат.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 1064,53 грн. інфляційних втрат, то в цій частині позовних вимог слід відмовити в зв»язку з арифметичним помилковим розрахунком здійсненим позивачем, залишивши суму інфляційних втрат в сумі 401,24 грн., а тому в цій частині рішення місцевого суду підлягає частковому скасуванню.

Щодо трьох відсотків річних та пені, то їх нарахування позивачем здійснено також неправильно, проте, враховуючи, що суми правильно нарахованих стягнень є більшими від заявлених позивачем в позовній заяві, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в межах заявлених сум.

Оскільки судом першої інстанції неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга позивача частковому задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені скаржником витрати в розмірі 341,81 грн. державного мита за розгляд справи в суді першої інстанції, 170,9 грн. державного мита за апеляційне провадження та 221,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Чернівецької області від 22.10.2010 року в справі за номером 4/91 частково скасувати, а апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 частково задоволити.

Стягнути з приватного підприємства «Сторожинецький м»ясокомбінат»(59000, Чернівецька область, м.Сторожинець. вул.Матросова,4. код ЄДРПОУ 33007474) на користь приватного підприємця ОСОБА_2 (54056, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 30865 грн. боргу, 2611,87 грн. пені, 303,1 грн. трьох відсотків річних, 401,24 грн. інфляційних втрат, 512,71 грн. державного мита та 221,75 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати суду першої інстанції.

В решті рішення господарського суду Чернівецької області від 22.10.2010 року в частині відмови в стягненні 2064,53 грн. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

Р.І.Марко