Постанова № 12852491, 07.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010                                                                                           № 37/335

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шипка В.В.

суддів:           

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.09.2010

у справі № 37/335 ( .....)

за позовом                               Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до                                                   Управління освіти виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації)

про                                                   стягнення 1335449,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Півень Д.О. – дов. № ДО7/2010/03/02-1 від 02.03.2010

від відповідача Москаленко В.В. – дов. № 395 від 10.03.2010

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (надалі – позивач, апелянт) у липні 2010 звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Управління освіти виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) (надалі – відповідач) про стягнення з відповідача заборгованості за теплову енергію, спожиту за період з 01.06.2009 по 01.06.2010 у розмірі 1253284,36 грн. основного боргу, 64119,41 грн. інфляційних втрат та 18045,29 грн. – 3% річних.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 у справі № 37/335:

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Управління освіти Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” 451015,62 грн. основного боргу, 52802,71 грн. інфляційних втрат, 18045,29 грн. - 3 % річних, 5218,64 грн. державного мита та 92,22 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання зобов’язання по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.06.2009 по 01.06.2010 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки вартість поставленої позивачем теплової енергії відповідачем, в порушення умов договору, своєчасно оплачена не була. Однак, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу місцевим судом задоволені частково, на суму 451015,62 грн., оскільки частина боргу (в сумі 802268,74 грн.) погашена відповідачем до звернення позивача до суду з позовом. Вимоги в частині інфляційних втрат задоволені частково, оскільки місцевим судом зроблений їх перерахунок та з відповідача на користь позивача стягнуто 52802,71 грн. інфляційних втрат. Розрахунок 3% річних визнаний судом обґрунтованим та в цій частині позов задоволено на суму, заявлену позивачем.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”, частково не погоджуючись з названим рішенням суду, звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 048-71-11688 від 21.09.2010, у відповідності до якої просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 у справі № 37/335 в частині відмови інфляційної складової боргу та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення інфляційної складової боргу прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в позові в частині стягнення інфляційних втрат у сумі, заявленій позивачем, оскільки при здійсненні перерахунку інфляційної складової боргу місцевим судом в мотивувальній частині рішення не вказано, у якому розмірі, в які місяці та на підставі яких нормативно-правових актів позивачем був невірно здійснений розрахунок інфляційних втрат.

Представник апелянта (позивача) в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. При цьому в своїх усних поясненнях представник позивача пояснив, що рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 у справі № 37/335 в іншій частині (щодо часткової відмови в позові про стягнення основного боргу) позивачем не оскаржується, оскільки є законним та обґрунтованим.

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

У судовому засіданні 23.11.2010 судом на підставі ч.3 ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 07.12.2010.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (як енергопостачальною організацією) та Управлінням освіти Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (як абонентом) укладений договір № 8353066 від 01.09.2003 про постачання теплової енергії у гарячій воді (копія договору – т.1, а.с.14).

Відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 названого договору позивач зобов’язувався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляції – в період опалювального сезону; гарячого водопостачання – протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, а також підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією, крім випадків, зазначених у п.3.1.7 договору.

Згідно з п. 2.3 договору № 8353066 від 01.09.2003 відповідач, зокрема, зобов’язувався:

- додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (пп.2.3.1);

- виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору (пп.2.3.2);

- додержуватись умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбаченні в додатку № 7 до договору (пп.2.3.3).

Порядок розрахунків сторони погодили в Додатку 4 до договору, а саме - в пунктах 1-3 цього додатку передбачено, що:

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі;

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в Районному відділі теплозбуту № 7 за адресою: вул. Горького, буд. № 29, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки “Абонент” повертає в РВТ) та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду;

- сплату за вказаними в п.2 цього додатку документами абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця. При цьому, якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред’являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць (згідно додатку № 1 до договору). У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 5.1 договору № 8353066 від 01.09.2003 облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку.

За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Згідно з ч.1 ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч.2 ст. 714 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Частинами 6, 7 ст.276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.06.2009 по 01.06.2010 позивачем у відповідності до договору поставлено, а відповідачем спожито теплову енергію на суму 2204756,84 грн.

Проте, відповідач за поставлену енергію у вказаному періоді розрахувався частково, на суму 951472,48 грн., у зв’язку з чим станом на 01.06.2010 у нього існувала заборгованість перед позивачем у розмірі 1253284,36 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви документами (розрахунком, обліковими картками, табуляграмами за спірний період тощо, копії яких наявні в матеріалах справи).

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції, частина боргу в сумі 802268,74 грн. відповідачем була погашена в червні-липні 2010 (до звернення позивача з позовом до суду), що підтверджується довідкою позивача про надходження коштів за спожиту теплоенергію від Управління освіти виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації).

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду з даним позовом (09.07.2010), сума боргу відповідача перед позивачем становила 451015,62 грн. (1253284,36 грн. – 802268,74 грн.). Вказана обставина позивачем не заперечується.

Отже, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач розміру нарахованих позивачем сум не оспорив, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 451015,62 грн. (1253284,36 грн. – 802268,74 грн.) нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо необхідності стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних, а також погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення 3% річних у сумі 18 045,29 грн. підлягають задоволенню.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у сумі 64119,41 грн. підлягають частковому задоволенню, у сумі 52802,71 грн. (у відповідності до перерахунку інфляційних втрат, зробленим місцевим судом). При цьому судова колегія виходить з наступного.

При здійсненні перерахунку інфляційної складової боргу місцевим судом в мотивувальній частині рішення не вказано, в порушення яких нормативно-правових актів позивачем були невірно нараховані інфляційні втрати.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції необхідно мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно необхідно вважати, що сума, яка має бути внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок інфляційних втрат починається з наступного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, розмір заборгованості відповідача у спірному періоді (з червня 2009 до червня 2010) змінювався (збільшувався або зменшувався) у кожному місяці періоду. А тому позивачем при розрахунку інфляційної складової боргу відповідача цілком підставно інфляційні втрати були нараховані на конкретні суми боргу за окремі місяці спірного періоду заборгованості (за виключенням тих місяців, в яких інфляції не було, а була дефляція).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 64119,41 грн. є підставними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Таким чином, наявний в оскаржуваному рішенні висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 64119,41 грн. підлягають частковому задоволенню у сумі 52802,71 грн. (оскільки позивачем невірно розраховано інфляційні втрати), є помилковим, зробленим за невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого суду, дійсним обставинам справи, що згідно п.3 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування цього рішення в частині відмови в позові щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 11316,70 грн.

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 у справі № 37/335 – скасуванню в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 11316,70 грн. з прийняттям нового рішення про задоволення позову в цій частині.

Судові витрати у відповідності до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, п.3 ч.1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” на рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 у справі № 37/335 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.09.2010 у справі № 37/335 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Управління освіти виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації) скасувати в частині відмови позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 11316,70 грн. та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

3. Стягнути з Управління освіти Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації (04210, м.Київ, вул. Лайоша Гавро, 11а, код ЄДРПОУ 26077980; з будь-якого рахунку, що буде виявлений державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м.Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 11316 (одинадцять тисяч триста шістнадцять) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 113 (сто тринадцять) грн. 17 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу позову та 55 (п’ятдесят п’ять) грн. 96 коп. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. В інший частині - рішення залишити без змін

5. Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

6. Матеріали справи № 37/335 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді